Повістка

від 24.05.2023 по справі 193/6/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/294/23 Справа № 193/6/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №193/6/20 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Софіївської районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Левітор Груп», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, за заявою ОСОБА_1 поданою його представником Диким Юрієм Олеговичем про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н від 03.06.2015 року, видавник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та скасувати рішення державного реєстратора Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Товстухи Юрія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22148933 від 17.06.2015 року та запис про інше речове право №10072092 від 17.06.2015 року.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , Софіївської районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ТОВ НВП «Левітор Груп», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області, скасовано рішення державного реєстратора Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Товстухи Юрія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22148933 від 17.06.2015 року та запис про інше речове право №10072092 від 17.06.2015 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225283300:02:004:0091, площею 7,5745 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. за подання позовної заяви, 1152 грн. 60 коп. - за подання апеляційної скарги, а також 5491 грн. 59 коп. витрат понесених у зв`язку з проведенням експертизи.

У подальшому до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником Диким Юрієм Олеговичем , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу у розмірі 44793,21 грн.

Зазначену заяву було призначено до розгляду у судове засідання з повідомленням учасників справи.

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення заяви, просив відмовити у стягненні заявлених сум.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ФОП ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви, апеляційний суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 1, 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, і вказана судова практика є незмінною.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вбачається, що 03.11.2022 року представником позивача адвокатом Диким Ю.О., до суду першої інстанції було подано заяву з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс та очкує понести у зв`язку з розглядом справи №193/6/20, до якого додав договір про надання правової допомоги від 19.12.2019 року, додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги, вартість послуг правової (правничої допомоги) та акт приймання-здачі наданої правничої допомоги від 19 грудня 2019 року.

З акту вбачається, що адвокатом були надані послуги з консультацій та роз`яснень, підготовки та направлення заяв та клопотань у справі а також з участі у судових засіданнях, із зазначенням витраченого часу та вартості кожної з наданих послуг, загалом на 28 годин 47 хвилин та 44793,31 грн.

При цьому апеляційний суд зазначає, що до акту включені послуги, надання яких не підтверджується матеріалами справи. Так, у акті зазначено про підготовку та подання до суду клопотання про витребування доказів від 28.02.2020 року (40 хв., 1000 грн.), та про підготовку та подання до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (20 хв., 333,33 грн.), які відсутні у матеріалах справи. Крім того, зазначено про участь у судовому засіданні 19.09.2020 року (1 год.12 хв., 2039,99 грн.), однак вбачається, що 19.09.2020 року судове засідання не проводилось.

Отже, підтвердженими матеріалами справи є надання правничої допомоги на суму 41419,89 грн.

Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, слід враховувати, що відповідно до положень ст.141 ЦПК Україні всі витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу повинні бути розподілені пропорційно відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було заявлено дві вимоги немайнового характеру, та вбачається, що його позов було задоволено лише в частині однієї вимоги.

Отже, в порядку ч.1 ст.141 ЦПК України, з урахуванням вимог пропорційності, заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню і стягненню на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 таких витрат в розмірі 20709,95 грн.

Керуючись статтями 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 поданою його представником Диким Юрієм Олеговичем про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити у справі №193/6/20 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Софіївської районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Левітор Груп», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки додаткове рішення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 20709 (двадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 95 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв