Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/12483/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/12483/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Глєбова Олександра Львовича

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023

у справі № 910/12483/22 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Глєбова Олександра Львовича

до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30»

про стягнення 132 476,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточненої позовної заяви, заявлено про стягнення з відповідача вартості капітального ремонту приміщення в сумі 132 476,89 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/12483/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 заяву Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12483/22 задоволено повністю, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 22 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції:

- встановивши, що матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги та її вартість;

- врахувавши відсутність заперечень позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої правової допомоги,

дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є співмірними, обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Глєбов Олександр Львович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі № 910/12483/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що додаткове рішення суду першої інстанції має бути скасоване через порушення та неправильне застосування матеріального та процесуального права, а також через однобічність встановлення, та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- судом першої інстанції не було враховано, що витрати відповідача є завищеними, що не відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості, так як з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків давності, інші документи відсутні, тому вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 22 500,00 грн. є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та виконаною роботою;

- в оскаржуваному додатковому рішенні відсутнє обґрунтування за які види робіт із їх описом суд стягує саме суму 22 500,00 грн., судом першої інстанції здійснено посилання на договір та акти, проте не зазначено за яку саме правову роботу стягнуто вказану суму з урахуванням спрощеного провадження без виклику сторін та справи, що не має значної складності;

- до суду не було подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- позивач не отримував заяву про ухвалення додаткового рішення зі сторони відповідача та не був повідомлений судом про розгляд додаткового рішення тому дані заперечення проти витрат зазначаються в даній скарзі;

- в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, а відтак суд першої інстанції дійшов передчасних висновків з неповним з`ясуванням обставин справи та не врахував, що зі сторони позивача відсутнє зловживання правом чи виникнення спору внаслідок неправомірних дій, що є підставою для скасування додаткового рішення суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023, справу № 910/12483/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12483/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/12483/22.

27.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Глєбова Олександра Львовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/12483/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

05.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що:

- ним у відзиві на позовну заяву було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у сумі 20 000,00 грн., а в подальшому на підтвердження таких витрат до суду було надано належні до допустимі докази їх понесення;

- у акті приймання-передачі від 09.02.2023 визначено конкретний перелік наданої допомоги та витрачений на це час, а саме: вивчення позовної заяви ФОП Глебова О.Л. про стягнення відшкодування вартості капітального ремонту, вивчення судової практики, формування правової позиції, консультування Клієнта - 9 годин; вивчення уточненої позовної заяви ФОП Глєбова О.Л. про стягнення відшкодування вартості капітального ремонту, підготовка та подання: відзиву та заяви про застосування строку позовної давності по справі №910/12483/22 (направлення копії позивачу та подання до суду) - 4 години; вивчення відповіді на відзив ФОП Глєбова О.Л., підготовка та подання заперечень по справі №910/12483/22 (направлення копії позивачу та подання до суду) - 2 години.

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, проте матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат є цілком законним з огляду на наступне: правнича допомога надана, відповідачем прийнята та оплачена, що підтверджується належними та допустимими доказами; обсяг або вартість наданої відповідачу правничої допомоги позивачем не спростована належними та допустимими доказами; вартість правничої допомоги співмірна з ціною позову (132 476,89 грн.), складністю справи (кількістю документів, поданих позивачем) та важливістю справи для відповідача (оскільки стягнення коштів з неприбуткової організації суттєво вплине на її бюджет), а відтак стягнення з позивача понесених відповідачем витрат є цілком обгрунтованим та справедливим;

- твердження позивача про те, що оскільки ним не вчинялось зловживання процесуальними правами, то ніби то відсутні підстави для покладення судових витрат саме на нього, є абсолютно безглуздим, оскільки ч. 4 ст. 129 ГПК України чітко передбачає, що судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 23.05.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Позов, з урахуванням уточненої позовної заяви, заявлено про стягнення з відповідача вартості капітального ремонту приміщення в сумі 132 476,89 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/12483/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 заяву Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12483/22 задоволено повністю, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 22 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на позовну заяву відповідач навів попередній розрахунок суми судових витрат, зазначивши про те, що він очікує понести витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі до 20 000,00 грн. конкретний розмір яких залежатиме від обсягів надання такої правничої допомоги та заявив про те, що, з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази на підтвердження судових витрат будуть надані суду у передбачені чинним законодавством строки;

- 14.02.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, в якій відповідач просив стягнути з позивача судові витрати, пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 22 500,00 грн.. До вказаної заяви додані докази понесення таких витрат, а саме належним чином засвідчені копії: укладеного 19.12.2022 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Юркон» договору про надання професійної правничої допомоги № б/н з додатковою угодою № 1 від 19.12.2022, акту приймання-передачі виконаних робіт до договору від 19.12.2021 на суму 22 500,00 грн., платіжних доручень № 128 від 22.12.2022 на суму 12 000,00 грн. та № 10 від 31.01.2023 на суму 10 500,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Колегія суддів зазначає про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем були подані з пропуском, встановленого ГПК України строку, а саме на шостий день після ухвалення судом першої інстанції рішення, проте враховуючи те, що:

- справа розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, заслуховування в судовому засіданні їх пояснень та проведення дебатів;

- рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 учасникам справи було направлено 10.02.2023, і цією ж датою було оприлюдено у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Вказане виключає можливість відповідача бути обізнаним про ухвалення вказаного рішення до 10.02.2023;

- строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем був пропущений на 1 день;

- ГПК України не встановлено заборони поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19);

- вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13),

колегія суддів вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку на подання доказів понесення судових витрат та поновити йому вказаний строк.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.

19.12.2022 відповідач (клієнт) та Адвокатське об`єднання «Юркон» (адвокатське об`єднання) уклали договір про надання професійної правничої допомоги № б/н (далі Договір), зі змісту якого слідує, що:

- адвокатське об`єднання приймає від клієнта доручення щодо надання професійної правничої допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити її вартість у розмірі, що визначається за домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору. Вид,и професійної правничої допомоги, визначені п.2.3 Договору, можуть надаватися як окремо так і в сукупності, в залежності від доручення клієнта, яке підтверджується оплатою замовленої послуги на умовах визначених пунктом 3 цього Договору. Види професійної правничої допомоги за даним Договором можуть надаватися в будь-яких справах клієнта, як у тих, що вже існують на момент підписання цього Договору так і в тих, які можуть виникнути в майбутньому. Професійна правнича допомога надається клієнту впродовж всього строку дії Договору до моменту його припинення або розірвання відповідно до переліку підстав визначених положеннями цього Договору (п. 2.1);

-у відповідності до умов цього Договору клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню вартість наданої адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги (гонорар) у розмірі та в порядку, узгодженому шляхом укладення між сторонами додаткових(ої) угод(и), яка визначає: розмір, порядок і строки оплати. Гонорар адвокатського об`єднання, складається із сум, сплачених клієнтом у відповідності до умов Додаткових угод по даному Договору (п. 3.1).

Також 19.12.2022 відповідач та адвокатське об`єднання підписали додаткову угоду № 1 до Договору, в якій погодили, що:

- клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання з надання клієнту правничої допомоги, пов`язаної із веденням господарської справи №. 910/12483/22 про стягнення відшкодування вартості капітального ремонту (п. 1);

- вартість наданої правничої допомога визначається із розрахунку: 1 500,00 грн. за годину роботи (п. 4);

- облік наданої правничої допомоги ведеться адвокатським об`єднанням та її обсяг вказується у актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). За результатами завершення кожного етапу надання правничої допомоги адвокатське об`єднання надає клієнту акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у яких вказується обсяг наданої правничої допомога, вартість та строк її оплати Клієнтом (п. 5);

- клієнт має право оплатити правничу допомогу авансом, шляхом проведення попередньої оплати на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання (п. 6).

09.02.2023 відповідачем та адвокатським об`єднанням підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору, в якому сторони дійшли згоди про те, що:

- у період з 19.12.2022 по 09.02.2023 Адвокатським об`єднанням було надано професійну правничу допомогу у вигляді: вивчення позовної заяви ФОП Глебова О.Л. про стягнення відшкодування вартості капітального ремонту, вивчення судової практики, формування правової позиції, консультування клієнта - 9 годин; вивчення уточненої позовної заяви ФОП Глєбова О.Л. про стягнення відшкодування вартості капітального ремонту, підготовка та подання: відзиву та заяви про застосування строку позовної давності по справі №910/12483/22 (направлення копії позивачу та подання до суду) - 4 години; вивчення відповіді на відзив ФОП Глєбова О.Л., підготовка та подання заперечень по справі №910/12483/22 (направлення копії позивачу та подання до суду) - 2 години (п. 1);

- загальний обсяг робіт щодо надання правничої допомоги за вказаний період 22 500,00 грн. (п. 2);

- загалом вартість наданої правничої допомоги за вказаний період 22 500,00 грн. (п. 3);

- клієнт не має до адвокатського об`єднання претензій щодо обсягу, якості та строку надання правничої допомоги, зазначеної у цьому акті (п. 4).

Платіжними дорученнями № 128 від 22.12.2022 на суму 12 000,00 грн. та № 10 від 31.01.2023 на суму 10 500,00 грн. підтверджується оплата наданих послуг.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу адвокатським об`єднанням послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що станом на дату ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції позивачем не було подано заперечення проти стягнення судових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи слідує, що відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач подав до суду першої інстанції 14.02.2023, а позивачу направив її копію та копії доданих до неї доказів понесення витрат на правову допомогу 13.02.2023 (поштове відправлення з штрих кодовим ідентифікатором 0420528436055), докази чого додав до заяви. При цьому вказану кореспонденцію було направлено не за вказаної позивачем у позові адресою для листування: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8, а за адресою, зазначеною в укладеному між сторонами договорі: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, кв. 43.

Вказане поштове відправлення позивачем отримано не було та 01.03.2023 було повернуто відправнику з відмітною «за закінченням терміну зберігання, що підтверджується відомостями з он-лайн сервісу Укрпошти «Відстеження поштових пересилань». Колегія суддів зазначає про те, що інформація щодо вручення поштових пересилань є відкритою та міститься на офіційному сайті Укрпошти, а відтак суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно встановити вказані обставини.

Вказане свідчить про те, що станом на дату ухвалення додаткового рішення у цій справі (24.02.2023) позивач не був обізнаний як про подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення, так і про зміст відповідної заяви, що беззаперечно унеможливило подання ним до суду відповідних заперечень проти стягнення судових витрат.

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Колегія суддів вважає, що те, що станом на дату ухвалення додаткового рішення у цій справі (24.02.2023) позивач не був обізнаний як про подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення, так і про зміст відповідної заяви, не є підставою для скасуванні додаткового рішення у розумінні положень ГПК України, проте, вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглянути наведені позивачем заперечення.

Так, у апеляційній сказі позивач зазначив про те, що витрати відповідача є завищеними, що не відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості, так як з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків давності, інші документи відсутні, тому вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 22 500,00 грн. є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та виконаною роботою.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає, що позивачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність суми витрат на правову допомогу у сумі 22 500,00 грн. вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність.

При цьому позивач не був позбавлений навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої відповідачем до стягнення суми, проте вказаного ним зроблено не було.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, врахувуючи всі аспекти та складність справи, заявлені відповідачем витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.

Колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що до суду не було подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так як вказаний опис зазначений в акті приймання-передачі виконаних робіт до Договору від 09.02.2023.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що відсутність доказів зловживання ним процесуальними правами не може бути підставою для відмови у покладенні на нього судових витрат відповідача, так як за змістом положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/12483/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Глєбова Олександра Львовича задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Глєбова Олександра Львовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/12483/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/12483/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12483/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала