Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/9126/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/9126/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ІК МТС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022, повний текст складено 20.12.2022.

у справі № 910/9126/22 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО СЕРВІС АГРО

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ІК МТС"

про стягнення 62 187,44 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО СЕРВІС АГРО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІК МТС» про стягнення 62 187,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором перевезення № 247 від 06.07.2021, а саме в частині оплати отриманих послуг з перевезення, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 55 975,89 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% відсотка річних у розмірі 669,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 638,75 грн та пені у розмірі 3 903,80 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/9126/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІК МТС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО СЕРВІС АГРО» заборгованість у розмірі 62 187 грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп.

Рішення мотивовано тим, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами підтверджено факт виконання ним перевезень за Договором перевезення № 247 від 06.07.2021, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 55 975,89 грн визнано обґрунтованими. Вимоги про стягненні неустойки та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних, річних з огляду на прострочення відповідачем строку оплати основної заборгованості також задоволені судом за їх правомірності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ІК МТС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при невірному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт стверджує, що:

- позивачем не було надано доказів того, що спірні перевезення були виконані саме на виконання Договору перевезення № 247 від 06.07.2021, що виключає можливість застосування умов Договору до спірних правовідносин, в тому числі в питаннях визначення вартості послуг, строків їх оплати, а також застосування штрафних санкцій;

- в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами вартості спірних послуг, а тому вимоги позивача щодо їх оплати саме в заявленому розмірі є передчасними;

- заявлені позивачем вимоги є документально недоведеними;

- навіть якщо припустити, що спірні перевезення були виконані водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах позивача, то недотримання сторонами п. п. 1.3, 1.4 Договору перевезення № 247 від 06.07.2021 виключає застосування його інших положень (щодо строків оплати та штрафних санкцій) до спірних правовідносин.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/9126/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що:

- викладеним в апеляційній скарзі доводам судом першої інстанції надано належну оцінку на підставі наявних у справі доказів;

- згідно наявного у справі звіту по перевізнику, відповідно до якого повідомлявся маршрут перевезення, місце навантаження/розвантаження, номер поля, номенклатура, вага, відстань, автомобілі, марка авто, дані по водію та вартість послуг, що свідчить пре те, що відповідачем були надані позивачу всі необхідні дані для виконання взятих на себе зобов`язань за Договором перевезення № 247. Заперечень щодо звітів по перевізнику апелянтом не надано;

- позивачем до матеріалів справи надано документи, що підтверджують факт трудових відносин з водіями, що здійснювали перевезення, а також нотаріально засвідчені договори оренди транспортних засобів та докази перебування у власності позивача напівпричепа спеціалізованого (самоскид);

- згідно наданих суду ТТН перевезення здійснювали водії, з якими позивачем було укладено договори на надання послуг в порядку ст. 208 ЦК України;

- за надані послуги з перевезення відповідачем були зареєстровані податкові накладні.

Крім того, позивачем заявлено про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн, документальне обґрунтування яких буде надано впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Оскільки відзив на апеляційну скаргу надійшов до суду 08.03.2023, тобто в межах встановлених судом згідно ухвали від 07.02.2023 строків на його подання, то заявлене позивачем в прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу клопотання про поновлення строків залишається без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023, справу №910/9126/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9126/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ІК МТС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/9126/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.03.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.03.2023.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки учасниками справи письмово викладено свою позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні судом не встановлено, дана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.07.2021 між ТОВ «ЛОГІСТИК ІК МТС» (Замовник, Відповідач) та ТОВ «ЕКО СЕРВІС АГРО» (Виконавець, Позивач) було укладено Договір перевезення № 247ю (далі - Договір), згідно умов якого Виконавець зобов`язується за плату і за рахунок Замовника забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу Замовника власними та/або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України (п.1.1 Договору).

Згідно до п. 1.2 Договору, видом вантажу Сторони визнають с/г продукції. Конкретне найменування вантажу, та його розмір у ваговому еквіваленті вказується у замовленнях - додатках до цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що в замовлення на перевезення зазначаються наступні дані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, бажані строки перевезення, бажана марка автотранспорту, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, вартість перевезення. Форма замовлення на перевезення наведена в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1.4 Договору, замовлення на перевезення надається Замовником в письмовому вигляді/електронною поштою не пізніше 5 днів до запланованої дати перевезення вантажу.

Виконавець не пізніше 3 днів до запланованої дати перевезення вантажу письмово/електронною поштою підтверджує приймання замовлення чи відмовляє у такому підтвердженні. З моменту підтвердження замовлення Виконавцем, Замовлення стає невід`ємною частиною даного Договору (п.1.5 Договору).

Згідно п.4.1 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудні 2021 року. Договір може бути достроково припинений або змінений за згодою сторін. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору (п. 4.2 та 4.3 Договору).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у термін не більше 5 (п`яти) банківських днів, з дати отримання від Виконавця рахунку на сплату коштів.

Відповідно до п. 5.5 Договору, вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначається згідно узгоджених тарифів і зазначається у рахунках на перевезення. Рахунок формується на підставі товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу.

За змістом п.6.1 Договору, Виконавець видає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за послуги Виконавця відповідно до ст. 5 даного Договору, Виконавець має право вимагати від Замовника, а Замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно до п.9.1 Договору, транспортні засоби, а також їх кількість, якими повинен перевозитись вантаж, вибирає Виконавець, який може застосовувати для цього як власні, так і орендовані транспортні засоби, або транспортні засоби інших перевізників відповідно до укладених Виконавцем договорів перевезення вантажу.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги перевезення вантажу, а саме:

- 27.08.2021 по маршруту «пункт навантаження - Миколаївська область, Березанський район, поле №124-5815, пункт розвантаження - Миколаївська область, Первомайський район, село Кам`яний міст, вул. Космонавтів, 1, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.08.2021 року №2779 та № 2777 та актом здачі-прийняття робіт №32 від 27.08.2021 на суму 26 507,70 грн. (з ПДВ);

- 31.08.2021 по маршруту «пункт навантаження - Миколаївська область, Березанський район, поле №453-10819, пункт розвантаження - Миколаївська область, Первомайський район, село Кам`яний міст, вул. Космонавтів, 1, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.08.2021 за №2840, та актом здачі-прийняття робіт №33 від 31.08.2021 на суму 13 627,70 грн. (з ПДВ);

- 01.09.2021 по маршруту «пункт навантаження - Миколаївська область, Березанський район, поле №433-10720, пункт розвантаження - Миколаївська область, Первомайський район, село Кам`яний міст, вул. Космонавтів, 1, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.09.2021 за №2872, та актом здачі-прийняття робіт №37 від 01.09.2021 на суму 15 840,49 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 55 975,89 грн. (з ПДВ).

При цьому, Позивачем стверджується, що рахунки на оплату №42 від 27.08.2021, №43 від 31.08.2021 та №45 від 01.09.2021; акти здачі-прийняття робіт (послуг) №32 від 27.08.2021; №33 від 31.08.2021 року та №37 від 01.09.2021 року, а також товарно-транспортні накладні від 27.08.2021 за №2779 та № 2777, від 31.08.2021 за № 2840 та від 01.09.2021 за № 2872, акт звірки взаєморозрахунків від 01.09.2021 за період з 06.07.2021 по 31.08.2021 направлялися засобами поштового зв`язку для підписання на адресу ТОВ «ЛОГІСТИК ІК МТС» листом з описом вкладення, який був отриманий Відповідачем за його юридичною адресою 30.09.2021. Вказані вище документи, також були направлені на адресу листування Відповідача за допомогою сервісу Нова пошта 16.09.2021 та засобами поштового зв`язку, та були отримані Відповідачем 05.10.2021. Проте, Відповідачем не було надано Позивачу підписаних актів або пояснень щодо відмови від їх підписання.

В подальшому, на адресу Відповідача була направлена претензія від 31.01.2022 за № 7, яка була вручена Відповідачу, проте залишила без задоволення останнім.

Враховуючи те, що відповідач повністю за надані послуги не розрахувався, Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором перевезення у розмірі 55 975,89 грн. Крім того, у зв`язку із порушенням Відповідачем взятих на себе зобов`язань, Позивач також просив стягнути з Відповідача 669,00 грн 3% річних, 1 638,75 грн інфляційних нарахувань та 3 903,80 грн пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п 9.2 Договору, перевезення вантажу супроводжується товарно-транспортними документами, які Замовник своєчасно надає Виконавцю.

Так, на підтвердження обставин надання послуг з перевезення позивачем до матеріалів справи надано ТТН від 27.08.2021 року №2779 та № 2777; від 31.08.2021 за №2840; від 01.09.2021 за №2872, які, як вірно встановлено місцевим господарським судом, оформлені у відповідності до Правил, тобто, містять усі необхідні обов`язкові реквізити.

Поряд з цим, як свідчить зміст наданих до суду товарно-транспортних накладних в них значиться, що автомобільним перевізником є ТОВ «Логістик ІК МТС», вантажовідправник - ТОВ «Південь Агро Інвест», вантажоодержувач ТОВ «Агро Сервіс».

Відповідно частини 4 статті 306, статті 316 ГК України, статті 929 ЦК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, що полягає у здійсненні комплексу заходів, що супроводжують процес перевезення, та надає транспортному експедитору статусу суб`єкта відносин перевезення вантажів як непрямого учасника процесу перевезення вантажу.

В межах виконання послуг з організації перевезення вантажів експедитор може укласти від свого імені чи від імені клієнта договір перевезення вантажу (частини 1 статті 316 Господарського кодексу України). Також відповідно до пункту 3.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником із посередницьким підприємством.

Однак, відповідач до матеріалів справи не надає договору транспортного експедирування, але з поданих ним до відзиву на позовну заяву претензій № 391 від 30.09.2021, № 382 від 27.09.2021, № 391 від 30.09.2021 слідує, що ТОВ «Південь Агро Інвест» як вантажовідправник пред`являє відповідачу претензії щодо втрати вантажу під час перевезення за іншими ТТН згідно прийнятих останнім на себе зобов`язань за договором № 98-Л від 06.08.2021 «Про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом». Наведене, як сам зазначає відповідач у відзиві, стало підставою для призупинення розрахунків за перевезення, що виконувалися водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 допоки не буде відшкодовано ними завдані збитки (п. 4.21 відзиву на позовну заяву). В свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що: «відповідач не може зрозуміти позицію позивача, яка зводиться до того, що здійснені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перевезення, до яких у замовника та вантажовідправника відсутні зауваження, позивач визнає виконаними їх від свого імені та просить їх оплатити, а ті перевезення, до яких є зауваження щодо втрати частини вантажу - стверджує, що виконані вже водіями самостійно й не бажає відшкодовувати завдані відповідачу збитки. До тих пір, поки позивач визнаватиме лише те, що вигідно йому, він нестиме ризики відсутності порозуміння між сторонами» (п. п. 6.14, 6.17 апеляційної скарги).

Отже, відповідач фактично визнає ту обставину, що здійсненні названими водіями перевезення як щодо тих, за якими йому пред`явлено претензію вантажовідправником, так і за ТТН, що є предметом спору у цій справі, здійснювались задля забезпечення виконання договірних зобов`язань відповідач з транспортного експедирування, що укладались з метою організації перевезення товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Південь Агро Інвест».

За наведеного, твердження апелянта про те, що виконане перевезення за наявними в справі товарно-транспортними накладними здійснено не на виконання Договору №247 від 06.07.2021 оцінюються Судом критично, адже Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не передбаченого такого обов`язкового реквізиту накладної як посилання на договір, що був укладений експедитором з посередницьким підприємством, фактичним перевізником. До того ж, положення п. 11.1 Правил дозволяють визначати в ТТН або особу перевізника, або експедитора. Тобто вантажовідправник ТОВ «Південь Агро Інвест» з огляду на наявність у нього договірних правовідносин саме з відповідачем в графі «автомобільний перевізник» при складанні ТТН за спірними перевезеннями визначив саме ТОВ «Логістик ІК МТС», а не позивача у справі.

Також судом встановлено, що у накладній за:

- 27.08.2021 за № 2777 в графі "автомобіль" вказано - РЕНО НОМЕР_1 . напівпричіп НОМЕР_8, водій ОСОБА_2 та зазначений номер посвідчення водія НОМЕР_2 , дані по цьому водієві направлялися на підтвердження особи на електронну скриньку відповідача 08.07.2021 року;

- 27.08.2021 за №2779 в графі "автомобіль" вказано РЕНО НОМЕР_3 . напівпричіп НОМЕР_7, водій ОСОБА_1 та зазначений номер посвідчення водія НОМЕР_4 , дані по цьому водієві направлялися на підтвердження особи на електронну скриньку відповідача 06.07.2021 року;

- 31.08.2021 за №2840 в графі "автомобіль" вказано РЕНО НОМЕР_5 , напівпричіп НОМЕР_7. водій ОСОБА_1 та зазначений номер посвідчення водія НОМЕР_4 , дані по цьому водієві направлялися на підтвердження особи на електронну скриньку відповідача 06.07.2021 року;

- 01.09.2021 за №2872 в графі "автомобіль" вказано РЕНО НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_8, водій ОСОБА_2 та зазначений номер посвідчення водія НОМЕР_2 , дані по цьому водієві направлялися на підтвердження особи на електронну скриньку відповідача 08.07.2021 року.

Надана суду ділова переписка в електронному вигляді підтверджує, що позивачем надсилались відповідачу на погодження визначені в ТТН особи водіїв та автомобілі, якими буде проведено перевезення.

Місцевим господарським судом, на підставі наявних у справі документів вірно встановлено, що на виконання вимог Договору №247 від 06.07.2021 Позивачем було укладено цивільно-правовий договір №08/07 на надання послуг (виконання робіт) в порядку ст. 208 Цивільного кодексу України від 08.07.2021 з фізичною особою ОСОБА_1 та Договір надання послуг (договір цивільно-правової відповідальності) №09/07 від 09.07.2021 з фізичною особою ОСОБА_2 , предметом вищевказаних договорів є надання послуг перевезення.

В серпні 2021 позивачем згідно платіжних доручень (а.с. 99 (на звороті) - 100, 102-103) сплачено за виконавців податки та військовий збір (згідно договорів надання послуг).

17.12.2020 між фізичною особою ОСОБА_1 та позивачем були укладені Договори оренди транспортних засобів:

- Договір оренди зареєстровано нотаріусом в реєстрі №10036, предмет Договору транспортний засіб RENAULT PREMIUM 450 DX1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , термін дії договору строком на 5 (п`ять) років;

- Договір оренди зареєстровано нотаріусом в реєстрі №10037, предмет Договору - транспортний засіб RENAULT PREMIUM СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , термін дії договору строком на 5 (п`ять) років;

Крім того, позивач самостійно має у власності напівпричіп спеціалізований (самоскид) моделі BERGER реєстраційний номер НОМЕР_8 (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 - а.с. 110).

Також, відповідно до Договору оренди транспортного засобу від 29.12.2021 року (посвідченого нотаріально, зареєстровано нотаріусом в реєстрі №13488) громадянин ОСОБА_3 передав в оренду позивачу спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_7, терміном на п`ять років.

В свою чергу, відповідач як один із учасників перевезення за спірними ТТН не надає жодного правочину, яким би засвідчувався факт наявності цивільно-правових відносин між апелянтом та вищенаведеними водіями, а також правомірність використання ними відповідних транспортних засобів для здійснення такого перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, Північний апеляційний господарський суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що надані позивачем докази в підтвердження обставин виконання спірних перевезень саме ТОВ «ЕКО СЕРВІС АГРО» на виконання Договору №247 від 06.07.2021 видаються більш вірогідним, ніж протилежні бездоказові ствердження відповідача.

Посилання апелянта на положення п. 2.1 Договору щодо надання позивачем послуг з перевезення «власним» транспортом не може нівелювати визначеного в п. 9.1 цього ж правочину уточнення (доповнення) відносно того, що транспортні засоби, а також їх кількість, якими повинен перевозитись вантаж, вибирає Виконавець, який може застосовувати для цього як власні, так і орендовані транспортні засоби, або транспортні засоби інших перевізників відповідно до укладених Виконавцем договорів перевезення вантажу.

Обставини виконання позивачем спірних перевезень із залученням як орендованих, так і власних транспортних засобів (самоскид - моделі BERGER реєстраційний номер НОМЕР_8), не спростовує самого факту належного виконання перевізником свої зобов`язань за договором, а тому такі аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову у цій справі.

Відносно доводів апелянта про порушення позивачем порядку подання доказів колегія зазначає, що приєднані позивачем до відповіді на відзив документи були подані в підтвердження пояснень та заперечень відносно наведених у відзиві відповідачем доводів, що узгоджується з приписами ст. 166 ГПК України. Тобто ці докази надавались в спростування тверджень відповідача про відсутність події виконання саме позивачем спірних перевезень. Відтак, порушень в застосуванні місцевим господарським судом норм процесуального закону в даному випадку не вбачається.

Також підлягаю відхиленню твердження відповідача в частині виникнення у нього сумніву щодо часу створення договорів про надання послуг №08/07 від 08.07.2021 та №09/07 від 09.07.2021 в редакції наданій суду, оскільки відмежування позивача, як стверджує апелянт, від перевезень за якими було завдано цими водіями збитків, не має жодного значення для вирішення цього спору (інші перевезення) та, відповідно, не входить в предмет доказування у справі, що розглядається.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що неналежне виконання водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за іншими перевезеннями не звільняє відповідача від обов`язку розрахуватися за належно виконаними цими водіями перевезеннями згідно ТТН, що є підставою позову у цій справі.

В контексті доводів відповідача про неузгодженість між сторонами вартості перевезення, колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Так, за змістом п. 1.3 Договору в замовленні на перевезення, зокрема, зазначається вартість перевезення. Форма замовлення на перевезення наведена в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1.4 Договору, замовлення на перевезення надається Замовником в письмовому вигляді/електронною поштою не пізніше 5 днів до запланованої дати перевезення вантажу.

Вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначаються згідно узгоджених тарифів і зазначається у рахунках на перевезення. Рахунок оформлюється на підставі товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу (п. 5.5 Договору).

Матеріали справи не містять письмових доказів відносно узгодження сторонами тарифів на перевезення. Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Беручи до уваги те, що позивачем належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України не доведено того, що виставлені позивачем в рахунках на оплату №42 від 27.08.2021, №43 від 31.08.2021 та №45 від 01.09.2021 суми не відповідають розумному розміру провізної плати, колегія судів визнає неприйнятними доводи апелянта в частині відсутності підстав для стягнення заявленої у цій справі вартості перевезення.

Разом з цим, колегія звертає увагу на те, що презумпція правомірності даного правочину в порядку визначеному нормами чинного законодавства не спростована. Натомість ствердження про неукладеність договору може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами (однією із сторін).

Крім того, як свідчить наявна у справі ділова переписка між сторонами в електронному виді, що допускається договором, зокрема, при надіслані замовником (відповідачем) замовлення, апелянту надсилався звіт по перевізнику з вкладеними документами (ТТН за спірними перевезеннями), однак сторона жодним чином не висловила свої заперечення як щодо маршрутів перевезення, так і неналежності виконання позивачем свої зобов`язання за договором.

В матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачем претензій або інших пояснень щодо відмови в підписанні здачі-прийняття робіт (послуг) №32 від 27.08.2021; №33 від 31.08.2021 року та №37 від 01.09.2021 року.

Відповідачем також не надано до суду надісланих на адресу позивача заперечень щодо розміру провізної плати, виставленої перевізником в рахунках на оплату, що були надіслані засобами поштового зв`язку та отримані апелянтом за його юридичною адресою згідно наявних у справі доказів, 30.09.2021 та 05.10.2021.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки відповідач у встановлений в п. 5.4 Договору строк за виконані позивачем перевезення не розрахувався, належних і допустимих доказів в спростування обставин невиконання замовником договірних зобов`язань з оплати не надано, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 55 975,89 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% відсотка річних у розмірі 669,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 638,75 грн та пені у розмірі 3 903,80 грн.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.5 Договору, передбачено, що у випадку прострочення оплати за послуги Виконавця відповідно до ст. 5 даного Договору, Виконавець має право вимагати від Замовника, а Замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосуванні положення договору в частині нарахування неустойки оцінюються судом критично, адже на підставі дослідження наявних у справі документів судовими інстанціями встановлено виконання позивачем перевезень саме в рамках договірних правовідносин, а тому за порушення строків їх оплати в силу приписів наведених норм матеріального права і умов правочину до відповідача має застосовуватися відповідальність. Презумпцію правомірності правочину, як вже зазначалось у цій постанові, відповідачем належними засобами доказування не спростовано.

Оскільки відповідач в апеляційній скарзі не наводить обґрунтувань щодо незгоди з судовим рішення в частині розміру заявлених вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, то суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з мотивів наведених апелянтом за означеними вимогами позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/9126/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ІК МТС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/9126/22 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/9126/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова