Рішення

від 24.05.2023 по справі 908/1717/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 Справа № 908/1717/22(908/1280/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши позовну заяву Підприємства об`єднання громадян «КОЛОС», (69001, м. Запоріжжя, вул.Тюленіна Сергія, буд. 13, код з ЄДР 43564496) до Головного управління ДПС у Київської області, (03151, м. Киів, вул. Святослава Хороброго, 5а, код з ЄДР 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити дії

в межах розгляду справи про банкрутство №908/1717/22

кредитор Фізична особа-підприємець Вальчук Аліна Олегівна, АДРЕСА_1

боржник Підприємство об`єднання громадян Колос, 69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 13, код ЄДРПОУ 43564496

розпорядник майна - Клименко Олександр Юрійович, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 44, офіс 33

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/1717/22 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян Колос.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2023. відкрито провадження у справі №908/1717/21 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «Колос», 69001, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, 13, код ЄДРПОУ 43564496. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

18.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Підприємства об`єднання громадян «Колос» до Головного управління ДПС у Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити дії.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, відповідно по Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства позовну заяву передано на розгляд судді Сушко Л.М. у провадженні якої перебуває справа №908/1717/22 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «Колос» для розгляду позову в межах цієї справи.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства унормований порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.04.2023 року суддею Сушко Л.М. прийнято до розгляду позов Підприємства об`єднання громадян «Колос» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити дії в межах розгляду справи про банкрутство №908/1717/22, ухвалено здійснювати розгляд позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.05.2023. від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарсько процесуального кодексу України, яка обґрунтована наступними обставинами: в постанові від 13.04.2023 по справі №320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічноправових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору.

Таким чином, відповідач вважає, що наявні підстави для закриття провадження по справі №908/1717/22 (908/1280/23) за позовною заявою ПОГ «КОЛОС» до ГУ ДПС у Київській області, оскільки справу не належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Суд не погоджується з такими висновками Головного управління ДПС у Київської області та зазначає наступне:

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Так, предметом розгляду справи №320/12137/20 є стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «РГК» пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, а також збитків, інфляційних втрат, 3 відсотків річних у зв`язку з протиправною бездіяльністю податкового органу щодо неподання до органу казначейської служби висновку із зазначенням суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією з ПДВ.

Предметом розгляду у справі №908/1717/22 (908/1280/23) є скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити дії, тому автоматичне застосування висновків ВП ВС у справі №320/12137/20 є безпідставним і суперечить принципам здійснення правосуддя.

ВП ВС приходить до висновку, що податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічноправового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності (п.100 Постанови ВП ВС у справі №320/12137/20).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Положення п.8 ч.1 ст.20 ГПК України кореспондують з ч.1 ст.7 КУзПБ, згідно якої спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч.2 ст.7 КУзПБ).

КУзПБ, крім положень статті 7, також передбачено спеціальну норму, яка визначила предметну юрисдикцію спорів боржника з кредиторами по поточних вимогах до боржника саме господарським судом у цій справі незалежно від того, з яких правовідносин такі поточні вимоги виникають (абзац 3 частини 8 статті 45 КУзПБ).

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки (п.93 Постанови ВП ВС у справі №320/12137/20).

Отже, якщо спір існує щодо формування майна та майнових прав боржника він є господарським.

Вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є вимогами майнового характеру, оскільки ними фактично змінюється майновий стан суб`єкта господарювання. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права з метою збереження належного особі майна, відповідно, спрямоване на формування активів боржника (майно, майнові права).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» встановлено, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням у його майнові права.

Так, Європейський суд з прав людини дотримується правової позиції, що вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, що спричинятиме зміну складу майна (активів) позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Розмір бюджетного відшкодування, за правомірність якого судиться Позивач в даній справі, є майновим правом (активом) боржника, що в розумінні статті 177 Цивільного кодексу України є об`єктом цивільних прав, який підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства як майнове право (частина перша статті 62 КУзПБ).

Заслуговує на увагу також те, що висновки про необхідність концентрації всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у межах провадження у справі про банкрутство, Велика Палата Верховного Суду викладала в постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17. У зазначеній справі, суд погодився з висновками про те, що у статті 7 КУзПБ передбачено особливості розгляду справ про банкрутство щодо розгляду в межах такого провадження всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, та необхідність застосування зазначеної норми як спеціального процесуального припису відповідно до статті 3 ГПК України при здійсненні судочинства в господарських судах відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц.

Зазначене узгоджується з приписами ч. 6 ст.12 ГПК України, яка визначає процедуру судового процесу за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а після втрати ним чинності - за КУзПБ, як особливу форму господарського судочинства у справах про неплатоспроможність юридичних та фізичних осіб.

Також відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Тому такі норми є процесуальними за своєю правовою природою та спеціальними за змістом у порівнянні з загальними правилами позовного провадження згідно із ГПК України. Як спеціальні норми вони підлягають переважному застосуванню у правовідносинах між учасниками справи про неплатоспроможність.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні заяви про закриття провадження у справі №908/1717/22 (908/1280/23).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

20.05.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Рішення прийнято у справі 24.05.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17.02.2022 року позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області Податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.09.2022, було задекларовано до бюджетного відшкодування від`ємне значення податку на додану вартість за січень 2022 року в розмірі 3 601 140,00 грн., а також подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4 до декларації).

ГУ ДПС у Київській області в порядку, встановленому пп.78.1.8 п 78.1 ст 78, ст 79 глави 8 розділу ІІ ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за січень 2022 (з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.09.2022, реєстраційний номер 9182710490).

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 11.10.2022 р. №9814/10-36-07-05/43564496 (далі Акт перевірки №1).

В Акті перевірки №1 податковий орган приходить до наступних висновків:

«Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації від`ємного значення ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ПОГ «Колос» (ЄДРПОУ 43564496) порушено п.48.3 ст.48, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України з урахуванням вимог п.200.14 ст.200, в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ (р.20.2.1 податкової декларації з ПДВ) за січень 2022 року в сумі 1 071 254 грн.;

- відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за січень 2022 року в розмірі 2 529 886 грн.».

Матеріали справи не містять доказів відправлення відповідачем на адресу позивача податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі Акту перевірки №1.

09.03.2023 на електронну пошту підприємства у відповідь на запит на публічну інформацію надійшов лист ГУ ДПС у Київській області вих.№59/ЗПІ/10-36-07-05 від 07.03.2023, до якого були долучені копії податкових повідомлень-рішень від 11.11.2022 за №108650705 (форма «В1») та №108660705 (форма «В3»).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 11.11.2022 за №108650705 (форма «В1») податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за період січень 2022 року в розмірі 1 071 254,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107 125,00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 11.11.2022 за №108660705 (форма «В3») податковим органом відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період січень 2022 року в загальному розмірі 2 529 886,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення виписано податковим органом на основі Акту перевірки №1.

Позивачем було подано скаргу до ДПС України на зазначені податкові повідомлення-рішення, однак матеріали справи не містять рішення за результатами розгляду скарги.

Також, 19.07.2022 року позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області Податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від`ємне значення податку на додану вартість за червень 2022 року в розмірі 20 602 662,00 грн., а також подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4 до декларації).

ГУ ДПС у Київській області в порядку, встановленому пп.78.1.8 п 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу ІІ ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2022 (реєстраційний номер 9133078298 від 19.07.2022).

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 04.11.2022 р. №11668/10-36-07-05/43564496 (далі Акт перевірки №2).

В Акті перевірки №2 податковий орган приходить до наступних висновків:

«Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року у Декларації від`ємного значення ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ПОГ «КОЛОС» (ЄДРПОУ 43564496) пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України з урахуванням вимог п.200.14 ст.200, в результаті чого:

- відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за червень 2022 року в розмірі 20 602 662 грн.».

25.01.2023 р. засобами поштового зв`язку ПОГ «Колос» отримано ППР від 10.01.2023 р. за №5720705 (форма «В3»), яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період червень 2022 року в розмірі 20 602 662,00 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення виписано податковим органом на основі Акту перевірки №2.

Позивачем було подано скаргу до ДПС України на зазначене податкове повідомлення-рішення, у відповідь на яку 03.04.2023 отримано Рішення ДПС України №7389/6/99-00-06-01-03-06 від 24.03.2023, яким в задоволенні скарги відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені письмові доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з п.п. «а» п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п.187.8 ст.187 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

При цьому згідно з п.206.1 ст.206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів.

Згідно із підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, передбачають, що його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, здійснюється саме контролюючими органами.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно із пунктом 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що у разі скасування податкового повідомлення-рішення, яким, зокрема, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування, останнє вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому, на наступний робочий день, після отримання відповідного рішення, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Як встановлено судом, спірні суми бюджетного відшкодування сформована за результатами проведення позивачем імпортних операцій із ввезення товарів на митну територію України, а також за рахунок поставки товарів, робіт і послуг на митній території України.

Матеріали справи свідчать, що 16.12.2020 р. між позивачем, як Покупцем, та MODERNTREND S.R.O. (Прага, Чеська Республіка, надалі також - Контрагент), як Продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу №MOD2020/55, відповідно до п.1.2 якого Продавець зобов`язується передати Покупцю продукцію згідно з Фактурою (в подальшому - Товар).

Товар, що підлягає продажу за цим Контрактом, поставляється Покупцю комплектно в кількості, що визначена в Фактурі (п.2.1 Контракту).

Також, ціна Товару, що підлягає поставці, встановлюється в доларах США та зазначається у Фактурі (п.4.1 Контракту).

Згідно п.3.1 Контракту, Продавець поставляє Покупцю Товар на територію України на умовах DAP, DAF або FCA, згідно INCOTERMS 2020. Умови поставки вказуються в Фактурі до кожної поставки.

Оплата за Товар може бути як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка на 180 днів з моменту перетину митного кордону України. Валюта платежу може не відповідати валюті ціни. Оплата може здійснюватися в Євро, в перерахунку долара США в Євро на основі курсу НБУ на дату платежу (п.5.1 Контракту).

Право власності на Товар від Продавця до Покупця переходить в момент початку митного оформлення і проставлення штампа «Під митним контролем» на всіх листах ВМД (п.14.2 Контракту).

Наявними в матеріалах справи митними деклараціями підтверджується імпорт позивача від Контрагента в січні вересні 2021 року наступного товару:

одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

взуття вживане, ступінь зносу до 25%, призначене для подальшого використання, невідсортоване, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії (зимове, весняно-осіннє, літнє), продезінфіковане, у мішках;

вироби з текстильних матеріалів (іграшки, дорожні пледи, постільна білизна, скатертини), вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках.

Так, в січні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 2 002 587.12 грн., в т.ч. ПДВ 333 764.52 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/006341 від 30.01.2021 та №UA209170/2021/006300 від 30.01.2021.

У березні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 48 532 370.76 грн., в т.ч. ПДВ 8 088 728,46 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/024997 від 31.03.2021, №UA209170/2021/024920 від 31.03.2021, №UA209170/2021/024919 від 31.03.2021, №UA209170/2021/024631 від 30.03.2021, №UA209170/2021/024558 від 30.03.2021, №UA209170/2021/023592 від 26.03.2021, №UA209170/2021/023593 від 26.03.2021, №UA209170/2021/023517 від 26.03.2021, №UA209170/2021/023516 від 26.03.2021, №UA209170/2021/023515 від 26.03.2021, №UA209170/2021/023227 від 26.03.2021, №UA209170/2021/023188 від 26.03.2021, №UA209170/2021/022754 від 25.03.2021, №UA209170/2021/022659 від 24.03.2021, №UA209170/2021/022400 від 24.03.2021, №UA209170/2021/022410 від 24.03.2021, №UA209170/2021/022024 від 23.03.2021, №UA209170/2021/022027 від 23.03.2021, №UA209170/2021/022018 від 23.03.2021, №UA209170/2021/021816 від 22.03.2021, №UA209170/2021/021603 від 22.03.2021, №UA209170/2021/021571 від 22.03.2021, №UA209170/2021/021570 від 22.03.2021, №UA209170/2021/021531 від 20.03.2021, №UA209170/2021/020468 від 18.03.2021, №UA209170/2021/020067 від 17.03.2021, №UA209170/2021/019711 від 16.03.2021, №UA209170/2021/019250 від 15.03.2021, №UA209170/2021/019241 від 15.03.2021, №UA209170/2021/019182 від 13.03.2021, №UA209170/2021/018917 від 12.03.2021, №UA209170/2021/018729 від 12.03.2021, №UA209170/2021/018585 від 12.03.2021, №UA209170/2021/018612 від 12.03.2021, №UA209170/2021/018548 від 12.03.2021, №UA209170/2021/018320 від 11.03.2021, №UA209170/2021/017912 від 10.03.2021, №UA209170/2021/017768 від 10.03.2021, №UA209170/2021/017818 від 10.03.2021, №UA209170/2021/017616 від 09.03.2021, №UA209170/2021/017290 від 09.03.2021, №UA209170/2021/016866 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016857 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016859 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016860 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016765 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016781 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016668 від 05.03.2021, №UA209170/2021/016675 від 05.03.2021, №UA209170/2021/015312 від 05.03.2021, №UA209170/2021/015382 від 02.03.2021, №UA209170/2021/014845 від 01.03.2021, №UA209170/2021/014842 від 01.03.2021.

В квітні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 30 510 617.28 грн., в т.ч. ПДВ 5 085 102,88 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/033519 від 29.04.2021, №UA209170/2021/033401 від 28.04.2021, №UA209170/2021/033079 від 27.04.2021, №UA209170/2021/033032 від 27.04.2021, №UA209170/2021/032853 від 27.04.2021, №UA209170/2021/032648 від 26.04.2021, №UA209170/2021/031242 від 21.04.2021, №UA209170/2021/031095 від 21.04.2021, №UA209170/2021/030877 від 20.04.2021, №UA209170/2021/030734 від 20.04.2021, №UA209170/2021/030511 від 19.04.2021, №UA209170/2021/030510 від 19.04.2021, №UA209170/2021/030123 від 17.04.2021, №UA209170/2021/029760 від 16.04.2021, №UA209170/2021/029505 від 16.04.2021, №UA100340/2021/517384 від 15.04.2021, №UA209170/2021/029384 від 15.04.2021, №UA209170/2021/028901 від 14.04.2021, №UA209170/2021/028267 від 12.04.2021, №UA209170/2021/027946 від 10.04.2021, №UA209170/2021/027635 від 09.04.2021, №UA209170/2021/027632 від 09.04.2021, №UA209170/2021/027205 від 08.04.2021, №UA209170/2021/027110 від 08.04.2021, №UA209170/2021/026890 від 07.04.2021, №UA209170/2021/026888 від 07.04.2021, №UA209170/2021/026716 від 07.04.2021, №UA209170/2021/026400 від 05.04.2021, №UA209170/2021/026229 від 05.04.2021, №UA209170/2021/025995 від 03.04.2021, №UA209170/2021/025994 від 03.04.2021, №UA209170/2021/025942 від 02.04.2021, №UA209170/2021/025595 від 02.04.2021, №UA209170/2021/025345 від 01.04.2021, №UA209170/2021/025157 від 01.04.2021.

В травні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 36 782 094,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 130 349,00 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/042592 від 31.05.2021, №UA209170/2021/042330 від 31.05.2021, №UA209170/2021/042329 від 31.05.2021, №UA209170/2021/042314 від 31.05.2021, №UA209170/2021/042313 від 31.05.2021, №UA209170/2021/041618 від 28.05.2021, №UA209170/2021/041617 від 28.05.2021, №UA209170/2021/040720 від 25.05.2021, №UA209170/2021/040679 від 25.05.2021, №UA209170/2021/040676 від 25.05.2021, №UA209170/2021/040352 від 24.05.2021, №UA209170/2021/040281 від 24.05.2021, №UA209170/2021/040147 від 24.05.2021, №UA209170/2021/040139 від 24.05.2021, №UA209170/2021/040098 від 24.05.2021, №UA209170/2021/040081 від 24.05.2021, №UA209170/2021/040083 від 24.05.2021, №UA209170/2021/039598 від 21.05.2021, №UA209170/2021/039385 від 20.05.2021, №UA209170/2021/038926 від 19.05.2021, №UA209170/2021/038714 від 19.05.2021, №UA209170/2021/038711 від 19.05.2021, №UA209170/2021/038712 від 19.05.2021, №UA209170/2021/038338 від 18.05.2021, №UA209170/2021/038234 від 17.05.2021, №UA209170/2021/037886 від 17.05.2021, №UA209170/2021/037862 від 17.05.2021, №UA209170/2021/037861 від 17.05.2021, №UA209170/2021/037877 від 17.05.2021, №UA209170/2021/037876 від 17.05.2021, №UA209170/2021/037737 від 15.05.2021, №UA209170/2021/037670 від 14.05.2021, №UA209170/2021/037581 від 14.05.2021, №UA209170/2021/037190 від 14.05.2021, №UA209170/2021/037191 від 14.05.2021, №UA209170/2021/036801 від 13.05.2021, №UA209170/2021/036316 від 11.05.2021, №UA209170/2021/035600 від 07.05.2021, №UA209170/2021/035516 від 07.05.2021, №UA209170/2021/035269 від 07.05.2021, №UA209170/2021/034514 від 05.05.2021, №UA209170/2021/034513 від 05.05.2021.

У червні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 51 364 404.84 грн., в т.ч. ПДВ 8 560 734,14 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/051274 від 30.06.2021, №UA209170/2021/051226 від 30.06.2021, №UA209170/2021/051082 від 29.06.2021, №UA209170/2021/051098 від 29.06.2021, №UA209170/2021/051097 від 29.06.2021, №UA209170/2021/051083 від 29.06.2021, №UA209170/2021/051081 від 29.06.2021, №UA209170/2021/050513 від 26.06.2021, №UA209170/2021/050512 від 26.06.2021, №UA209170/2021/050259 від 25.06.2021, №UA209170/2021/050243 від 25.06.2021, №UA209170/2021/050183 від 25.06.2021, №UA209170/2021/050184 від 25.06.2021, №UA209170/2021/049687 від 24.06.2021, №UA209170/2021/049609 від 24.06.2021, №UA209170/2021/049343 від 23.06.2021, №UA209170/2021/049318 від 23.06.2021, №UA209170/2021/049093 від 22.06.2021, №UA209170/2021/048942 від 22.06.2021, №UA209170/2021/048945 від 22.06.2021, №UA209170/2021/048700 від 22.06.2021, №UA209170/2021/048710 від 22.06.2021, №UA209170/2021/048565 від 19.06.2021, №UA209170/2021/048537 від 19.06.2021, №UA209170/2021/048536 від 19.06.2021, №UA209170/2021/047140 від 15.06.2021, №UA209170/2021/047139 від 15.06.2021, №UA209170/2021/047141 від 15.06.2021, №UA209170/2021/047071 від 15.06.2021, №UA209170/2021/046918 від 15.06.2021, №UA209170/2021/046914 від 15.06.2021, №UA209170/2021/046650 від 14.06.2021, №UA209170/2021/046651 від 14.06.2021, №UA209170/2021/046426 від 14.06.2021, №UA209170/2021/046425 від 14.06.2021, №UA209170/2021/046336 від 12.06.2021, №UA209170/2021/046270 від 11.06.2021, №UA209170/2021/046271 від 11.06.2021, №UA209170/2021/045955 від 11.06.2021, №UA209170/2021/045892 від 11.06.2021, №UA29170/2021/045648 від 10.06.2021, №UA209170/2021/045486 від 10.06.2021, №UA209170/2021/045169 від 09.06.2021, №UA209170/2021/045010 від 08.06.2021, №UA209170/2021/044931 від 08.06.2021, №UA209170/2021/045009 від 08.06.2021, №UA209170/2021/045008 від 08.06.2021, №UA209170/2021/044828 від 08.06.2021, №UA209170/2021/044622 від 07.06.2021, №UA209170/2021/044298 від 05.06.2021, №UA209170/2021/043869 від 04.06.2021, №UA209170/2021/043731 від 03.06.2021, №UA209170/2021/043256 від 02.06.2021, №UA209170/2021/043257 від 02.06.2021, №UA209170/2021/042963 від 01.06.2021, №UA209170/2021/042965 від 01.06.2021, № UA209170/2021/042759 від 01.06.2021.

В липні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 44 981 263.98 грн., в т.ч. ПДВ 7 496 877,33 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/060509 від 31.07.2021, №UA209170/2021/060451 від 31.07.2021, №UA209170/2021/060432 від 31.07.2021, №UA209170/2021/060431 від 31.07.2021, №UA209170/2021/060110 від 30.07.2021, №UA209170/2021/059883 від 29.07.2021, №UA209170/2021/059882 від 29.07.2021, №UA209170/2021/059681 від 29.07.2021, №UA209170/2021/059254 від 28.07.2021, №UA209170/2021/059255 від 28.07.2021, №UA209170/2021/059024 від 27.07.2021, №UA209170/2021/058909 від 27.07.2021, №UA209170/2021/058906 від 27.07.2021, №UA209170/2021/058529 від 26.07.2021, №UA209170/2021/058500 від 26.07.2021, №UA209170/2021/058466 від 24.07.2021, №UA209170/2021/058465 від 24.07.2021, №UA209170/2021/058035 від 23.07.2021, №UA209170/2021/058030 від 23.07.2021, №UA209170/2021/057695 від 22.07.2021, №UA209170/2021/057309 від 21.07.2021, №UA209170/2021/056718 від 19.07.2021, №UA209170/2021/056766 від 19.07.2021, №UA209170/2021/056758 від 19.07.2021, №UA209170/2021/056757 від 19.07.2021, №UA209170/2021/056529 від 19.07.2021, №UA209170/2021/056528 від 19.07.2021, №UA209170/2021/056290 від 16.07.2021, №UA209170/2021/055977 від 16.07.2021, №UA209170/2021/055857 від 15.07.2021, №UA209170/2021/055623 від 15.07.2021, №UA209170/2021/055317 від 14.07.2021, №UA209170/2021/055170 від 13.07.2021, №UA209170/2021/054880 від 12.07.2021, №UA209170/2021/054755 від 12.07.2021, №UA209170/2021/054491 від 10.07.2021, №UA209170/2021/054471 від 10.07.2021, №UA209170/2021/053769 від 08.07.2021, №UA209170/2021/053538 від 07.07.2021, №UA209170/2021/053238 від 06.07.2021, №UA209170/2021/053134 від 06.07.2021, №UA209170/2021/053133 від 06.07.2021, №UA209170/2021/052650 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052545 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052541 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052536 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052522 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052505 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052503 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052516 від 05.07.2021, №UA209170/2021/052004 від 02.07.2021, №UA209170/2021/051832 від 01.07.2021, №UA209170/2021/051639 від 01.07.2021, №UA209170/2021/051638 від 01.07.2021.

У серпні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено позивачу товари на загальну суму 52 680 726,90 грн., в т.ч. ПДВ 8 780 121,15 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA209170/2021/068092 від 30.08.2021, №UA209170/2021/068091 від 30.08.2021, №UA209170/2021/067917 від 30.08.2021, №UA209170/2021/067920 від 30.08.2021, №UA209170/2021/067919 від 30.08.2021, №UA209170/2021/067889 від 30.08.2021, №UA209170/2021/067888 від 30.08.2021, №UA209170/2021/067780 від 28.08.2021, №UA209170/2021/067783 від 28.08.2021, №UA209170/2021/067782 від 28.08.2021, №UA209170/2021/067636 від 27.08.2021, №UA209170/2021/067469 від 27.08.2021, №UA209170/2021/067273 від 27.08.2021, №UA209170/2021/067247 від 27.08.2021, №UA209170/2021/066993 від 26.08.2021, №UA209170/2021/066633 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066632 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066601 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066560 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066551 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066352 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066350 від 25.08.2021, №UA209170/2021/066386 від 25.08.2021, №UA209170/2021/065867 від 20.08.2021, №UA209170/2021/065339 від 19.08.2021, №UA209170/2021/065275 від 19.08.2021, №UA209170/2021/065276 від 19.08.2021, №UA209170/2021/065025 від 18.08.2021, №UA209170/2021/064782 від 18.08.2021, №UA209170/2021/064781 від 18.08.2021, №UA209170/2021/064780 від 18.08.2021, №UA209170/2021/064687 від 17.08.2021, №UA209170/2021/064686 від 17.08.2021, №UA209170/2021/064685 від 17.08.2021, №UA209170/2021/064495 від 17.08.2021, №UA209170/2021/064099 від 16.08.2021, №UA209170/2021/064098 від 16.08.2021, №UA209170/2021/064047 від 14.08.2021, №UA209170/2021/064061 від 14.08.2021, №UA209170/2021/063603 від 13.08.2021, №UA209170/2021/063599 від 13.08.2021, №UA209170/2021/063403 від 12.08.2021, №UA209170/2021/063298 від 12.08.2021, №UA209170/2021/063115 від 11.08.2021, №UA209170/2021/063005 від 11.08.2021, №UA209170/2021/062866 від 10.08.2021, №UA209170/2021/062865 від 10.08.2021, №UA209170/2021/062782 від 10.08.2021, №UA209170/2021/062716 від 10.08.2021, №UA209170/2021/062509 від 09.08.2021, №UA209170/2021/062428 від 09.08.2021, №UA209170/2021/062372 від 09.08.2021, №UA209170/2021/062371 від 09.08.2021, №UA209170/2021/062369 від 09.08.2021, №UA209170/2021/062368 від 09.08.2021, №UA209170/2021/062314 від 07.08.2021, №UA209170/2021/062313 від 07.08.2021, №UA209170/2021/062241 від 07.08.2021, №UA209170/2021/061958 від 06.08.2021, №UA209170/2021/061507 від 05.08.2021, №UA209170/2021/061503 від 05.08.2021, №UA209170/2021/060778 від 02.08.2021.

У вересні 2021 року MODERNTREND S.R.O. було поставлено Позивачу товари на загальну суму 68 926 557,84 грн., в т.ч. ПДВ 11 487 759,64 грн., що підтверджується митними деклараціями №UA100070/2021/521474 від 30.09.2021, №UA100070/2021/521445 від 30.09.2021, №UA100070/2021/521429 від 29.09.2021, №UA209170/2021/076791 від 29.09.2021, №UA209170/2021/076623 від 29.09.2021, №UA100070/2021/521400 від 29.09.2021, №UA100070/2021/521401 від 29.09.2021, №UA209170/2021/076621 від 29.09.2021, №UA209170/2021/076622 від 29.09.2021, №UA209170/2021/076560 від 28.09.2021, №UA209170/2021/076503 від 28.09.2021, №UA100070/2021/521373 від 28.09.2021, №UA209170/2021/076353 від 28.09.2021, №UA100070/2021/521365 від 28.09.2021, №UA209170/2021/076018 від 27.09.2021, №UA209170/2021/075902 від 27.09.2021, №UA209170/2021/075878 від 27.09.2021, №UA209170/2021/075725 від 25.09.2021, №UA209170/2021/075724 від 25.09.2021, №UA100070/2021/521292 від 24.09.2021, №UA100070/2021/521293 від 24.09.2021, №UA209170/2021/075260 від 24.09.2021, №UA100070/2021/521263 від 23.09.2021, №UA209170/2021/074798 від 22.09.2021, №UA100070/2021/521257 від 22.09.2021, №UA100070/2021/521236 від 22.09.2021, №UA209170/2021/074546 від 22.09.2021, №UA100070/2021/521235 від 22.09.2021, №UA209170/2021/074445 від 21.09.2021, №UA209170/2021/074315 від 21.09.2021, №UA209170/2021/074269 від 21.09.2021, №UA100070/2021/521197 від 21.09.2021, №UA100070/2021/521172 від 20.09.2021, №UA209170/2021/074013 від 20.09.2021, №UA209170/2021/073806 від 20.09.2021, №UA209170/2021/073808 від 20.09.2021, №UA209170/2021/073714 від 18.09.2021, №UA209170/2021/073712 від 18.09.2021, №UA100070/2021/521104 від 16.09.2021, №UA209170/2021/072896 від 16.09.2021, №UA100070/2021/521084 від 16.09.2021, №UA100070/2021/521046 від 15.09.2021, №UA209170/2021/072171 від 14.09.2021, №UA100070/2021/520992 від 14.09.2021, №UA100070/2021/520994 від 14.09.2021, №UA209170/2021/071835 від 13.09.2021, №UA100070/2021/520958 від 13.09.2021, №UA100070/2021/520952 від 13.09.2021, №UA209170/2021/071782 від 13.09.2021, №UA209170/2021/071781 від 13.09.2021, №UA100070/2021/520943 від 13.09.2021, №UA100070/2021/520935 від 13.09.2021, №UA209170/2021/071629 від 11.09.2021, №UA209170/2021/071596 від 11.09.2021, №UA209170/2021/071263 від 10.09.2021, №UA209170/2021/071140 від 10.09.2021, №UA209170/2021/071141 від 10.09.2021, №UA100070/2021/520902 від 09.09.2021, №UA209170/2021/070937 від 09.09.2021, №UA209170/2021/070935 від 09.09.2021, №UA100070/2021/520877 від 08.09.2021, №UA209170/2021/070640 від 08.09.2021, №UA100070/2021/520869 від 08.09.2021, №UA100070/2021/520868 від 08.09.2021, №UA100070/2021/520867 від 08.09.2021, №UA209170/2021/070466 від 08.09.2021, №UA209170/2021/070472 від 08.09.2021, №UA100070/2021/520787 від 06.09.2021, №UA100070/2021/520791 від 06.09.2021, №UA209170/2021/069773 від 06.09.2021, №UA209170/2021/069656 від 04.09.2021, №UA209170/2021/069655 від 04.09.2021, №UA209170/2021/069654 від 04.09.2021, №UA209170/2021/069314 від 03.09.2021, №UA209170/2021/069297 від 03.09.2021, №UA209170/2021/069105 від 02.09.2021, №UA209170/2021/069000 від 02.09.2021, №UA100070/2021/520672 від 01.09.2021, №UA209170/2021/068615 від 01.09.2021, №UA209170/2021/068571 від 31.08.2021, №UA209170/2021/068511 від 31.08.2021, №UA209170/2021/068388 від 31.08.2021, № UA209170/2021/068316 від 31.08.2021.

Судом встановлено, що вищевказані митні декларації надавались до перевірок, при цьому зауважень до форми чи змісту митних декларацій під час проведення перевірок у податкового органу не було.

В перевіряємому періоді розрахунок за поставлений в березні-вересні 2021 року товар було здійснено не в повному обсязі, що, однак, не суперечить умовам п.5.1 Контракту, який надає відстрочку оплати на 180 днів з моменту перетину кордону.

Відсутність зауважень з боку податкового органу до форми і порядку проведення розрахунків підтверджується Актами перевірки.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 185.1 статті 185 ПК України операції з ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Сплата податку на додану вартість має наслідком виникнення у платника податків права на віднесення сплачених сум до податкового кредиту (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

В даному випадку, сплата позивачем податку на додану вартість, нарахованого на імпорт товару, на загальну суму 61 393 522,72 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою АТ «ЄПБ», а також Актом перевірки №1 (стор.117) та Актом перевірки №2 (стор.82).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит є сумою, визначеною згідно з розділом У цього Кодексу, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Документом, що посвідчує таке право, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПК України).

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що головними умовами, виконання яких дає платнику право на формування податкового кредиту у зв`язку зі здійсненням імпортних операцій є наступні: по-перше, сплата податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України; по-друге, оформлення митної декларації відповідно до вимог законодавства.

Зазначений підхід відповідає законодавчим вимогам Європейського Союзу. Зокрема, статтею 167 Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість передбачено, що право на податковий кредит повинно виникати на момент нарахування відповідного податкового зобов`язання. Жодних інших умов не передбачено.

Таким чином, умовою для виникнення в імпортера права на податковий кредит за митною декларацією є сплата ним до бюджету податку на додану вартість.

Оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено обставин щодо несплати позивачем податку на додану вартість при поданні митних декларацій, то підставою для включення суми податку, сплаченої при митному оформленні, до податкового кредиту, є саме така декларація.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в перевіряємий період позивач також мав господарські відносини з наступними постачальниками товарів, робіт і послуг:

ТОВ «Депорт Імпорт», який поставив вживаний одяг, взуття, текстильні та інші вироби на загальну суму 5 139 072.00 грн., в т.ч. ПДВ 856 512.00 грн., що підтверджується договором постачання товару №12/27-01 від 27.12.2020, а також видатковими накладними №2 від 16.01.2021, №9 від 16.01.2021, №4 від 18.01.2021, №3 від 19.01.2021, №5 від 20.01.2021, №7 від 25.01.2021.

ТОВ «К-МАРКЕТ», який поставив вживаний одяг, взуття, текстильні та інші вироби на загальну суму 1 017 153. 65 грн., в т.ч. ПДВ 169 525.61 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу товарів №КМ-01/21 від 15.01.2021, а також видатковими накладними №РН-0000016 від 15.01.2021, №РН-0000017 від 04.02.2021, №РН-0000018 від 04.02.2021, №РН-0000019 від 15.02.2021 та товарно-транспортними накладними до них.

ТОВ «Біг Софт», який в січні 2021 року надавав транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 17 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 866,67 грн., що підтверджується договором про надання послуг з перевезення вантажу №01/04-2 від 01.04.2021, а також актом надання послуг №31/01-5 від 31.01.2021.

ДП «Кюне і Нагель», який надавав послуги митного терміналу на загальну суму 59 460.00 грн., в т.ч. ПДВ 9 910.00 грн., що підтверджується договором про надання послуг митного терміналу №КН_296_FZ30WVT від 16.02.2021, а також актами здавання-прийому наданих послуг №IEV007219 від 18.02.2021, №IEV007243 від 19.02.2021, №IEV010268 від 30.09.2021.

ТОВ «Захід Ресурс», який надавав послуги з приймання, перебування та відправлення транспортних засобів в зоні митного контролю на загальну суму 88 450.00 грн., в т.ч. ПДВ 14 741,67 грн., що підтверджується договором про надання послуг №ЗР-0000342 від 31.01.2021, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗР-0004498 від 31.08.2021 та №ЗР-0005146 від 30.09.2021.

Відсутність заборгованості перед вказаними постачальниками позивача підтверджується Актом перевірки №1.

Від`ємне значення з податку на додану вартість, сформоване за наслідком господарських операцій позивача з вищезазначеними постачальниками протягом січня-вересня 2021 року, було заявлено до бюджетного відшкодування в січні та червні 2022 року.

В перевіряємий період позивач користувався пільгами з оподаткування підприємствами та організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю на підставі дозволу, виданого за Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №189 від 05.04.2021.

Наявними в матеріалах справи накладними на переміщення та звітами виробництва за зміну підтверджується переміщення товарів протягом квітня-вересня 2021 року з цеху сортування у виробництво (розташоване за адресою: Київська обл., с.Чубинське, вул.Садово-Дачна, 12-Б) та його подальшу переробку.

В звітах виробництва за зміну відображено: перелік, кількість та собівартість використаних матеріалів; перелік, кількість та планову вартість виготовленої продукції; а також обсяги та вартість браку (відходів) від виробництва.

Судом встановлено, що під час проведення перевірок позивачем надавались відповідачу документи на підтвердження переробки придбаного товару за весь період переробки, тобто з квітня по вересень 2021 року.

Виробнича діяльність позивача за період січень-вересень 2021 року була також предметом економічної експертизи, результатом якої став Висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи №05/11-2021 від 05.11.2021, який надавався під час проведення перевірок.

За результатами проведеної експертизи експерт прийшов до наступних висновків:

« 1. В межах наданих на дослідження документів та регістрів бухгалтерського обліку, документально підтверджується придбання та відображення в обліку ПОГ «КОЛОС» сировини, матеріалів та послуг у вітчизняних та іноземних постачальників придбання ПОГ «КОЛОС» сировини, матеріалів та послуг у вітчизняних та іноземних постачальників у сумах: січень 2021 - 6 059 805,78 грн., лютий 2021 - 28 837 486,05 грн., березень 2021 - 37 333 507,82 грн., квітень 2021 - 22 907 349,09 грн., травень 2021 - 27 975 432,49 грн., червень 2021 - 39 911 556,49 грн., липень 2021 - 35 901 174,59 грн., серпень 2021 - 42 820 130,66 грн., вересень 2021 - 51 400 945,05 грн. (валютна складова вартості придбання наведена в гривневому еквіваленті); використання у виробництві сировини та матеріалів: квітень 2021 - у сумі 23 430 166,80 грн. (вагою 568 401,000 кг.); травень 2021 - у сумі 25 186 827,35 грн. (вагою 639 078,00 кг.); червень 2021 - 52 832 960,93 грн. (вагою 1 286 412,149 кг.); липень 2021 - 62 788 743,52 грн. (вагою 1 535 768,224 кг.), серпень 2021 - 60 214 381,80 грн. (вагою 1 485 871,000 кг.); вересень 2021 - у сумі 74 250 998,25 грн. (вагою 1 832 430,600 кг.), у січні, лютому, березні 2021 виробництво не здійснювалось.

2. В межах наданих на дослідження документів та регістрів бухгалтерського обліку документально підтверджується отримання Підприємством в процесі переробки сировини зворотніх відходів та втрат від браку за квітень 2021 - 4 331 964,76 грн. (вагою 119 394,800 кг.), за травень 2021 - 6 390 396,38 грн. (вагою 185 580,100 кг.), за червень 2021 - 9 715 039,05 грн. (вагою 269 286,549 кг.), за липень 2021 - 11 476 094,82 грн. (вагою 319 907,324 кг.), за серпень 2021 - 10 958 944,37 грн. (вагою 308 482,800 кг.), за вересень 2021 - 13 599 897,34 грн. (вагою 382 933,100 кг.), а також що відсоток вартості відходів у загальній вартості виготовленої продукції у місяцях аналізованого періоду складає відповідно: квітень 2021 - 9,25 %, травень 2021 - 12,85 %, червень 2021 - 9,26 %, липень 2021 - 9,21 %, серпень 2021 - 9,16 %, вересень 2021 - 9,22%.

3. Наданими на дослідження первинними та зведеними документами, регістрами бухгалтерського обліку та звітністю, документально і розрахунково підтверджуються витрати на переробку ПОГ «КОЛОС» продукції за квітень 2021 у сумі 4 632 500,76 грн., за травень 2021 у сумі 6 690 932,38 грн., за червень 2021 у сумі 10 163 763,55 грн., за липень 2021 у сумі 12 053 603,07 грн., за серпень 2021 у сумі 11 555 972,62 грн., за вересень 2021 у сумі 14 247 840,55 грн. У січні, лютому, березні 2021 Підприємством не здійснювалось виробництво продукції».

В Акті перевірки №1 (стор.8) та Акті перевірки №2 (стор.8) зазначено: «Договори, видаткові накладні, акти виконання робіт (надання послуг), звіти про виробництво, звіти внутрішнього переміщення товару між складами, технологічні карти, акти про відходи на виробництві, оплата, товарно-транспорті накладні, інше, надано до перевірки за всі періоди виникнення від`ємного значення та з початку періоду використання податкової пільги платником (згідно Розпорядження КОДА №189 від 05.04.2021 р. «Про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю» за період, починаючи з квітня 2021 року по вересень 2021 року включно».

В Акті перевірки №1 податковим органом проаналізовано діяльність Позивача з переробки придбаних товарів в період з січня по вересень 2021 року і зроблено наступний висновок (стор.23):

«З урахуванням наданих до перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей, аналізу рахунків, карток рахунків, Висновку експерта №05/11-2021 від 05.11.2021 року) ПОГ «Колос» підтверджено правомірність застосування норми пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині застосування пільгового оподаткування з ПДВ».

До аналогічного висновку податковий орган приходить в Акті перевірки №2 (стор.15).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність застосування норми пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині застосування пільгового оподаткування з ПДВ в перевіряємий період.

Перероблений товар в подальшому реалізовувався позивачем в переважній більшості на ТОВ «Клоуз Мікс», що підтверджується договорами поставки №01/04-1 від 01.04.2021, №б/н від 01.04.2021, а також видатковими накладними і актами приймання-передачі за червень-липень 2021 року.

Реалізація товарів здійснювалась самовивозом зі складу постачальника - позивача, тобто за рахунок покупця, про що зазначено у вищевказаних договорах (п.1.3 договорів поставки).

Розрахунок за поставлений товар було здійснено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, що не суперечить умовам договорів поставки та чинному законодавству України.

Також, частина переробленого товару була реалізована позивачем на фізичних осіб-підприємців, що підтверджується договорами поставки №1-05/07/2021 від 05.07.2021, №060721-1 від 06.07.2021, №1-08/06-2021 від 08.06.2021, №2-08/06-2021 від 08.06.2021, №2-22/06/2021 від 22.06.2021, №1-25/06/2021 від 25.06.2021, №250621-5 від 25.06.2021, №3-29/06/2021 від 29.06.2021, №2-29/06-2021 від 29.06.2021, №1-29/06/2021 від 29.06.2021, №15-30/06/2021 від 30.06.2021, №6-16/07/2021 від 16.07.2021, №10-16/07/2021 від 16.07.2021, №3-26/07/2021 від 26.07.2021, №1-16/07/2021 від 16.07.2021, №7-16/07/2021 від 16.07.2021, №9-16/07/2021 від 16.07.2021, №5-16/07/2021 від 16.07.2021, №2-26/07/2021 від 26.07.2021, №8-16/07/2021 від 16.07.2021, №1-19/07/2021 від 19.07.2021, №4-16/07/2021 від 16.07.2021, №1-26/07/2021 від 26.07.2021, №1-16/07/2021 від 16.07.2021, №3-16/07/2021 від 16.07.2021, №2-16/07/2021 від 16.07.2021, №06/07-2 від 06.07.2021, №06/07-1 від 06.07.2021, №2-30/06/2021 від 30.06.2021, №11-30/06/2021 від 30.06.2021, №1-30/06/2021 від 30.06.2021, №12-30/06/2021 від 30.06.2021, №3-30/06/2021 від 30.06.2021, №13-30/06/2021 від 30.06.2021, №10-30/06/2021 від 30.06.2021, №9-30/06/2021 від 30.06.2021, №4-30/06/2021 від 30.06.2021, №14-30/06/2021 від 30.06.2021, №6-30/06/2021 від 30.06.2021, №7-30/06/2021 від 30.06.2021, №8-30/06/2021 від 30.06.2021, №01/06-1 від 01.06.2021, №1-22/06/2021 від 22.06.2021, №5-30/06/2021 від 30.06.2021, №2-27/05/2021 від 27.05.2021 та видатковими накладними.

Реалізація товарів здійснювалась самовивозом, тобто за рахунок покупців, про що зазначено у вищевказаних договорах.

Покупці готової продукції у перевіряємому періоді здійснили частковий розрахунок, що відповідає умовам укладених договорів про відтермінування оплати. Фінансово-розрахункові відносини позивача з покупцями готової продукції в перевіряємий період обліковуються на 361 рахунку бухгалтерського обліку підприємства.

Покупцями готової продукції позивача у перевіряємому періоді були суб`єкти господарювання, які не є платниками ПДВ, тому позивачем виписувались податкові накладні з ознакою покупця «неплатник ПДВ».

Загалом за квітень 2021 року позивачем було реалізовано готової продукції на суму 20 345 894,70 грн., з ПДВ 0%, за травень 2021 року 31 852 183,62 грн., з ПДВ 0%, за червень 2021 року 59 966 950,61 грн., з ПДВ 0%, за липень 2021 року 72 758 305,34 грн., з ПДВ 0%, за серпень 2021 року 72 252 742,96 грн., з ПДВ 0% та за вересень 2021 року 89 298 764,61 грн., з ПДВ 0%.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом детально проаналізовано відносини з усіма покупцями готової продукції позивача в квітні-вересні 2021 року, при цьому зауваження до документів чи господарських операцій у відповідача були відсутні, що також підтверджується Актом перевірки №1 (стор.23-115).

Аналізуючи наведене вище, повно та всебічно вивчивши всі наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказані господарські операції з придбання товарів та їх подальшої реалізації після переробки мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар, отриманий від контрагентів, мав реальний і товарний характер та був використаний в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Водночас, як зазначено вище, в Акті перевірки №1 податковий орган приходить до висновків, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ (р.20.2.1 податкової декларації з ПДВ) за січень 2022 року в сумі 1 071 254 грн., а також, що позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за січень 2022 року в розмірі 2 529 886 грн.

До таких висновків в Акті перевірки №1 відповідач приходить, аналізуючи відносини позивача з ТОВ «Депорт Імпорт», ТОВ «Біг Софт», ТОВ «Логістична компанія «Захід ресурс», а також підписання податкової звітності посадовими особами, які не ідентифіковані органами ДПС України.

Так, ГУ ДПС у Київській області зазначає в Акті перевірки №1 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по відносинам ПОГ «Колос» з ТОВ «Депорт Імпорт» (за період січень 2021 року у сумі ПДВ 561 177,00 грн.) та ТОВ «Біг Софт» (за період січень 2021 року у сумі ПДВ 13 333,00 грн.), а також про відмову в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ по відносинам ПОГ «Колос» з ТОВ «Логістична компанія «Захід ресурс» (за період серпень-вересень 2021 року у сумі ПДВ 6 425,00 грн.) у зв`язку з сумнівом податкового органу в реальності господарських операцій на підставі наявної податкової інформації (стор.119, 121, 124 Акту перевірки).

До такого твердження податковий орган приходить, виходячи з наявної податкової інформації, а не з аналізу первинних фінансово-розрахункових документів ПОГ «Колос» щодо відносин з даними контрагентами.

Положеннями ст.72 ПК України збір податкової інформації передбачений з метою інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, а не у цілях обґрунтування рішень контролюючого органу про визначення податкових зобов`язань платника податків.

При цьому, відповідно до п. 74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

З урахуванням приписів ПК України (зокрема, ст. 61-62, 75, 78), в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Саме лише посилання в Акті перевірки №1 про направлення запитів контрагентам платника податків без отримання пояснень та/або висновків за результатом зустрічної звірки не може свідчити про правомірність формування висновків щодо нереальності господарських операцій.

Щодо доводів відповідача, викладених в Акті перевірки №1, про віднесення контрагентів ПОГ «Колос» до ризикових платників податків, суд встановлено наступне.

Відносини ПОГ «Колос» з ТОВ «Депорт Імпорт» мали місце в січні 2021 року, а рішення про відповідність останнього критеріям ризиковості прийнято 17.02.2021 р. (стор. 119 Акту перевірки).

Відносини ПОГ «Колос» з ТОВ «Біг Софт» мали місце в січні 2021 року, а рішення про відповідність останнього критеріям ризиковості прийнято 02.12.2021 р. (стор. 121 Акту перевірки).

Відносини ПОГ «Колос» з ТОВ «Логістична компанія «Захід ресурс» мали місце в серпні-вересні 2021 року. Якщо, як зазначено в Акті перевірки №1 (стор. 123), рішення про відповідність останнього критеріям ризиковості прийнято 11.03.2021 р., то накладні, виписані таким платником податків, мали бути заблоковані, чого органами податкової служби зроблено не було.

В подальшому статус «ризикового платника податків» з ТОВ «Логістична компанія «Захід ресурс» було знято рішенням №3272 від 27.05.2022 р. (стор.124 Акту перевірки), що підтверджує безпідставність попереднього рішення податкового органу, яким було встановлено відповідність ТОВ «Логістична компанія «Захід ресурс» критеріям ризиковості.

Крім того, відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, оскільки податкові накладні від вищевказаних контрагентів були зареєстровані органами ДПС України, ПОГ «Колос» було правомірно включено суми ПДВ до складу від`ємного значення з ПДВ у перевіряємому періоді по господарським операціям з вищезазначеними постачальниками товарів і послуг.

Судом не береться до уваги твердження відповідача про те, що уточнюючий розрахунок від 13.09.2022 (реєстраційний номер 9182710490) підписано посадовими особами, які не ідентифіковані органами ДПС України (стор. 124 Акту перевірки №1), чим порушено вимоги п.48.3 ст.48 ПК України, з огляду на наступне.

Згідно з п. 48.5 ст.48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.49.8 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, перевірка правомочності підписанта податкової звітності здійснюється на стадії її прийняття податковим органом.

Матеріалами справи підтверджується, що уточнюючий розрахунок від 13.09.2022, реєстраційний номер 9182710490, підписано електронним цифровим підписом Гриніна Андрія Петровича, який 13.09.2022 р. обіймав посаду директора ПОГ «Колос». Зазначену звітність сформовано в програмі «MEDoc», перевірено та прийнято органами ДПС України, наслідком чого було надіслання податковим органом квитанції №2 про прийняття податкової звітності.

Таким чином, доводи відповідача про підписання податкової звітності за січень 2022 року особами, які не ідентифіковані органами ДПС України, спростовується матеріалами справи.

Щодо висновку податкового органу в Акті перевірки №2 про те, що позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за червень 2022 року в розмірі 20 602 662 грн., судом встановлено наступне.

До такого висновку в Акті перевірки №2 відповідач приходить у зв`язку з тим, що до перевірки не було надано документів щодо транспортування придбаного товару (імпорту) територією України.

Відповідно до Акту перевірки №2 (стор.82) імпорт товарів було здійснено на умовах Контракту №MOD2020/55 від 16.12.2020.

Під час проведення перевірки ПОГ «Колос» було надано весь обсяг первинних документів, що стосуються поставки товарів.

Факт здійснення розрахунків ПОГ «Колос» з митними органами підтверджується також Актом перевірки №2 (стор.81-82, 85).

Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

За змістом підпункту 11.5 Правил № 363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 (діяла під час існування спірних відносин позивача з постачальниками) затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність товарно-транспортна накладна є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності товарно-транспортної накладної у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа № 803/1684/17), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у платника податків деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Таким чином, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує поставку товару, а тому ненадання товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки в рамках відносин поставки не може слугувати підставою для висновку про відсутність факту придбання товарів.

Судом враховано доводи позивача про те, що частина від`ємного значення податкового зобов`язання з ПДВ сформована ПОГ «Колос» у попередніх звітних періодах, які перевірялись в межах перевірки за вересень 2021 року.

Вивчивши зміст наявного в матеріалах справи акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету від 15.11.2021 за №19558/10-36-07-05/43564496, судом встановлено наступне:

податковий кредит, який в подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ в податковому періоді червень 2022 року, було сформовано за рахунок імпорту товарів в березні, червні та липні 2021 року;

пакет документів імпорту товарів в березні, червні та липні 2021 року був перевірений, задокументований та відображений в перевірки від 15.11.2021 за №19558/10-36-07-05/43564496;

актом перевірки від 15.11.2021 за №19558/10-36-07-05/43564496 підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ за вересень 2021 року у розмірі 5 715 782,00 грн. При цьому від`ємне значення з ПДВ в переважній більшості було сформовано за рахунок ввезення товарів на митну територію України в період січень-вересень 2021 року.

В акті перевірки від 15.11.2021 за №19558/10-36-07-05/43564496 (стор.6) зазначається перелік використаних документів під час перевірки, а саме: первинні розрахунково-фінансові документи за отримані товари і послуги в період січень-вересень 2021 року, а також товарно-транспортні накладні за період січень-вересень 2021 року.

Попри те, що податковий орган в період з 02.11.2021 по 08.11.2021 проводив перевірку дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 від`ємного значення з ПДВ, в т.ч. заявленого до бюджетного відшкодування, останнім було фактично перевірено від`ємне значення з ПДВ за період січень вересень 2021 року (стор.11-21 Акту перевірки), тобто за період, який також було охоплено Актом перевірки №2.

Відповідно до п.78.2 ст.78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Судом взято до уваги, що в Акті перевірки від 15.11.2021 за №19558/10-36-07-05/43564496 (стор.21-22) податковим органом не встановлено порушень податкового законодавства по взаємовідносинам ПОГ «Колос» з постачальником - компанією Moderntrend S.R.O. за контрактом №MOD2020/55 від 16.12.2020 в період поставки товарів: січень-вересень 2021 року.

При цьому в Акті перевірки №2 податковий орган досліджує відносини ПОГ «Колос» з постачальником - компанією Moderntrend S.R.O. за контрактом №MOD2020/55 від 16.12.2020 за період березень, червень і липень 2021, тобто за період, що охоплюється попередньою перевіркою, і приходить до висновку щодо відсутності факту придбання товарів в зазначений період.

Наявність двох суперечливих актів перевірки свідчить про непослідовність, необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача.

Таким чином, станом на дату складання Акту перевірки №2 ГУ ДПС у Київській області володіло податковою інформацією, зібраною під час попередньої перевірки, оперувало необхідним обсягом первинних розрахунково-фінансових документів, натомість, визнання нереальними операцій з поставки товарів на підставі відсутності первинних документів щодо транспортування товару з кордону України до складів ПОГ «Колос» є помилковим і безпідставним висновком.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Київській області податкові повідомлення- рішення від 11.11.2022 р. за №108650705 (форма «В1»), від 11.11.2022 р. №108660705 (форма «В3») та від 10.01.2023 р. за №5720705 (форма «В3»).

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача, суд вважає такі вимоги передчасними, з огляду на нижчезазначене.

Згідно з п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень п.п. "ґ" п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

На підставі вищевикладеного, вимоги щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої суми є передчасними.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи викопав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню в дохід бюджету, оскільки ухвалою суду від 20.04.2023 року позивачу було надано відстрочку в оплаті судового збору до розгляду Господарським судом Запорізької області позову по суті.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 231, 237, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви про закриття провадження у справі №908/1717/22 (908/1280/23) відмовити.

Позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян Колос до Головного управління ДПС у Київської області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 11.11.2022 за №108650705 (форма В1).

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 11.11.2022 №108660705 (форма В3).

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 10.01.2023 р. за №5720705 (форма В3).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 42396722) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Вознес./22030101, код отримувача 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача: UA768999980313131206083008513, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 364 663,90 (триста шістдесят черити тисячі шістсот шістдесят три) грн. 90 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 травня 2023 року.

Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.М. Сушко