Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/13227/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/13227/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пиво-Безалкогольний комбінат "Радомишль" (вул. Микгород 71, м. Радомишль, Житомирська область, 12201)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІ Україна" (вул. К. Маркса 1, м. Київ, 02088)

про розірвання договору та стягнення 299 790,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Христюк І.А.

від відповідача: Сарнецька Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Пиво-Безалкогольний комбінат "Радомишль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВІ Україна" про стягнення 299 790,00 грн. та розірвання договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як постачальником своїх зобов`язань за Договором поставки № 03/09/20 від 03.09.2020 року в частині поставки товару належної якості та відмови усунення дефектів поставленого товару, виявлених протягом гарантійного строку, внаслідок чого укладений договір підлягає розірванню згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України з одночасним стягненням з відповідача сплаченої за товар суми на підставі частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13227/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.09.2021 року.

Через відділ документообігу суду 17.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.09.2021 року з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому ТОВ «ЕВІ Україна» проти позову заперечує та зазначає про те, що позивачем було порушено передбачені пунктом 4.2 Договору строки на звернення з претензією щодо якості поставленого відповідачем товару, а також під час проведеного працівниками відповідача на підприємстві позивача аудиту з питань роботи редукційного клапану JR V-SF11 DN200 PN16 встановлено значне завищення позивачем витрат пару, що свідчить про невірне надання останнім вихідних даних, за якими відповідачем здійснювався підбір обладнання.

У відзиві на позовну заяву відповідачем також надано попередній розрахунок суми судових витрат, за яким відповідач очікує понести витрати на правову допомогу адвоката у сумі 30 000,00 грн. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 року за усним клопотанням представника відповідача відкладено розгляд справи на 10.11.2021 року.

Проте, у зв`язку з тим, що судове засідання призначене на 10.11.2021 року не відбулось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року розгляд справи призначено на 01.12.2021 року.

У судовому засіданні 01.12.2021 року представником позивача подано клопотання №841 від 01.12.2021 року про долучення документів до матеріалів справи, а саме технічних документів на регулятор пару ALLO Mess-und Regeltechnіk GmbH, який працював на підприємстві ПАТ «ПБК «Радомишль» до встановлення спірного вузла регулятора пару. Клопотання судом задоволено, документи судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 року протокольно оголошено перерву на 22.12.2021 року.

У підготовчому судовому засіданні 22.12.2021 року представником відповідача подано письмові пояснення б/н від 22.12.2021 року по справі, в яких відповідач наголошує, що надана позивачем технічна документація на регулятор пару ALLO Mess-und Regeltechnіk GmbH не є належним доказом у справі, оскільки з поданих документів неможливо ідентифікувати місце встановлення цього регулятора пару, його приналежність позивачу та перебування у користуванні останнього, надані позивачем документи викладені англійською мовою без перекладу, а тому зміст таких документів відповідачу не відомий. Окремо відповідач зазначає, що інформація, яка міститься у вказаних документах щодо того, що регулятор пару ALLO Mess-und Regeltechnіk GmbH розрахований на навантаження (витрати пару) до 16500 кг/год, додатково підтверджує доводи відповідача про значне завищення позивачем при укладанні договору та наданні вихідних даних витрат пару.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач має зауваження щодо якості лише стосовно поставленого відповідачем редукційного клапану JR V-SF11 DN200 PN16, вартість якого становить 98 800,00 грн., в той час як за змістом позовних вимог просить стягнути з відповідача всю суму за договором - 299 790,00 грн., тобто вартість всього поставленого обладнання, претензії щодо якості якого у позивача відсутні. Письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/13227/21 та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.02.2022 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 02.02.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року розгляд справи по суті призначено на 02.03.2022 року.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 02.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.07.2022 року.

Протокольними ухвалами від 07.07.2022 року та 10.08.2022 року судом оголошено перерву у розгляді справи по суті на стадії вступного слова з переходом на стадію дослідження доказів на 10.08.2022 року та 08.09.2022 відповідно.

У судовому засіданні 08.09.2022 року представником відповідача подано клопотання б/н від 08.09.2022 року про долучення до матеріалів справи інструкції по експлуатації редукційного клапану JR V-SF11 DN200 виробництва кампанії Jokwang L.L.I. CO. LTD. Подані документи залучені судом до матеріалів справи.

Також представником відповідача у судовому засіданні 08.09.2022 року подано клопотання б/н від 08.09.2022 року про залучення спеціалістів, яке судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.09.2022 року за усним клопотанням представника позивача судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 12.10.2022 року.

Проте, у зв`язку із запровадженням тимчасово на період з 12 по 14 жовтня року дистанційного режиму роботи для працівників апарату Господарського суду міста Києва, відповідно до Наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 року "Про запровадження дистанційного режиму роботи для працівників апарату Господарського суду міста Києва", 12.10.2022 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року розгляд справи по суті призначено на 17.11.2022 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» 11.11.2022 року від відповідача надійшли пояснення б/н від 11.11.2022 року, відповідно до яких ТОВ «ЕВІ Україна» зазначає, що підбір обладнання для вузлу регулювання пару здійснювався відповідачем за наданими позивачем вихідними даними, які також відображено у пункті 6.2 Договору; некоректна робота спірного редукційного клапану обумовлена значним завищенням позивачем даних фактичної витрати пару, внаслідок чого відповідачем був поставлений клапан, потужність якого не відповідає потребам позивача, та, окрім цього, останній здійснював монтаж спірного обладнання власними силами, що виключає відповідальність відповідача за якість монтажних робіт та якість роботи змонтованого обладнання. Додатково відповідач зазначає, що позивачем порушено встановлений у спірному договорі порядок фіксації виявлених недоліків у роботі обладнання. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання через систему «Електронний суд» 16.11.2022 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.11.2022 року про поновлення строку для подання доказів, а саме скан-копії листа від 17.10.2022 року №220722-54 заводу-виробника Jokwang L.L.I. CO. LTD, отриманого відповідачем 12.11.2022 року. Вказане клопотання разом з доданими до нього документами залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.11.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 08.12.2022 року для ознайомлення представника позивача з документами, наданими відповідачем.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача станом на час розгляду справи 08.12.2022 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив на позовну заяву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство "Пиво-Безалкогольний комбінат "Радомишль" не скористалось наданими йому процесуальними правами в частині подання відповіді на відзив, зокрема, представником позивача в підготовчому засіданні 01.12.2021 року повідомлено про відсутність наміру позивача щодо реалізації правна на подання відповіді на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 08.12.2022 року до суду не надходило.

У судові засідання з розгляду справи по суті 07.07.2022 року, 10.08.2022 року, 08.09.2022 року, 17.11.2022 року та 08.12.2022 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.12.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 08.12.2022 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.12.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи та не заперечується сторонами, 12.08.2020 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІ Україна» виїздили на підприємство Приватного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» за адресою Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород 71 на нараду для огляду діючого на підприємстві позивача вузла регулювання пару та підбору нового обладнання для вузла регулювання пару в межах заявлених позивачем вимог щодо його режимів роботи.

Перебування спеціалістів відповідача (Стібунов М., Орехов В. ) на підприємстві позивача підтверджується записами та підписами про видачу/здачу перепусток в Журналі реєстрації відвідувачів на сторінці №24 за 12.08.2020 рік, витяг з якого наявний в матеріалах справи.

За результатами проведеної зустрічі, електронним листом від 17.08.2020 року відповідач надав позивачу Техніко-комерційну пропозицію №224 від 17.08.2020 року зі схемою монтажу, переліком і вартістю обладнання, відповідно до якої обладнання має наступні параметри: середа - насичений пар, тиск пару перед регулятором - 8 бар (надлишковий), тиск пару після регулятора - 4 бар (надлишковий), витрата пару - 26 000 кг/год.

Так, 03.09.2020 року на підставі вказаної Техніко-комерційної пропозиції №224 від 17.08.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВІ Україна» (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки №03/09/20 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі поставляти, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання, надалі товар.

Розділами 1-10 Договору сторони погодили предмет договору, умови поставки, ціну та порядок розрахунків, умови приймання-передачі товару, упаковка та маркування, гарантійні строки, відповідальність сторін, дія непереборної сили, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 10.1 Договору цей договір діє з дати його підписання та скріплення печатками по 31 грудня 2020 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором, взятих на себе до вищевказаної дати, у тому числі гарантійних.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно Специфікацій.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад Покупця (ІHKOTEPMC, 2010), за адресою: м. Радомишль, вул. Микгород №71, якщо інше не зазначено у Специфікації. Особливості виготовлення та/або поставки товару, у тому числі строки поставки окремих партій, визначаються у Специфікації

Зокрема, сторонами було погоджено та підписано Специфікацію від 03.09.2020 року (Додаток № 1 до Договору), копія якої наявна в матеріалах справи та згідно якої погоджено постачання товару:

Сепаратор пари відбійний DN200 PN16 - 1 штука;

Фільтр фланцевий Zetkama 821А DN200 PN16 - 1 штука;

Комплект вимірювання тиску Wika - 2 штуки;

Редукційний клапан JR V-SF11 DN200 PN16 - 1 штука;

Зворотний клапан міжфланцевий DN77X-16 DN300 PN16 - 1 штука;

Клапан запобіжний фланцевий VYC 494-АР DN 150x150 PN16 - 1 штука;

Вентиль фланцевий Zetkama 215А DN150 PN16 - 1 штука;

Вентиль фланцевий Jokwang JGL-FF12 DN25 PN16 - 6 штук;

Фільтр фланцевий Zetkama 821А DN25 PN16 - 2 штуки;

Конденсатовідвідник поплавковий фланцевий Jokwang JTR-FF12 DN25 PN16 - 2 штуки;

Зворотний клапан міжфланцевий Genebre 2415 DN25 PN16 - 2 штуки.

Постачальник зобов`язаний передати товару покупцю протягом 25 (двадцяти п`яти) календарних днів з моменту виконання покупцем зобов`язань згідно п.3.1 Специфікації (п. 4 Специфікації).

Відповідно до пункту 4.1 Договору передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Моментом переходу ризиків пошкодження та втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна сума Договору визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами Специфікацій у грошовому виразі, але не повинна перевищувати 300 000, 00 грн.

Згідно зі Специфікацією від 03.09.2020 року до Договору загальна вартість товару, що поставляється, становить 299 790,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.2 Договору покупець сплачує за товар, що поставляється за даним Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на умовах, передбачених Додатком до даного Договору (Специфікацією).

Так, відповідно до умов пункту 3 Специфікації до Договору сторонами узгоджено порядок оплати за товар: передоплата 70% вартості товару, що постачається по цій Специфікації, та дорівнює 209 853,00 грн.; оплата решти 30% вартості товару, що постачається по цій Специфікації, та дорівнює 89 937,00 грн., протягом 10 календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару за Додатком до даного Договору (Специфікацією), але тільки у платіжний день (на момент підписання Договору платіжний день - вівторок та четвер). У разі, якщо кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно, то цей платіж переноситься на перший робочий платіжний день наступного місяця.

Доказів узгодження сторонами інших строків та порядку оплати товару за Договором матеріали справи не містять.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, на виконання умов пункту 3.2 Договору та пункту 3 Специфікації до Договору позивач здійснив повну оплату товару на загальну суму 299 790,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 14761 від 23.09.2020 року на суму 209 853,00 грн. та № 16587 від 20.11.2020 року на суму 89 937,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо повного та належного виконання ПАТ «ПБК «Радомишль» умов Договору в частині як здійснення попередньої оплати, так і оплати за фактично поставлений товар.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення оплати у сумі 299 790,00 грн. згідно Договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за правочином належним чином підтверджено матеріалами справи.

Судом також встановлено, що на виконання умов Договору відповідач 08.10.2020 року та 21.10.2020 року здійснив поставку обладнання на загальну суму 299 790,00 грн. в повному обсязі, що підтверджуються підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними №394 від 08.10.2020 року на суму 137 170,00 грн. та №416 від 21.10.2020 року на суму 162 620,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачеві є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані, а також засвідчена печатками обох сторін.

Тобто, саме цей документи є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

При цьому судом встановлено, що факти здійснення позивачем оплати за товар та її розмір і порядок зарахування, а також передачі відповідачем та отримання товару позивачем належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору товар має бути належної якості та відповідати стандартам, технічним умовам, іншій нормативно-технічній документації (ТУ, ДСТУ тощо), які встановлюють вимоги до якості для товару.

Згідно ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Разом з тим, на момент приймання - передачі обладнання доказів наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів на час прийняття обладнання та підписання товаросупровідних документів від позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

За умовами пункту 6.2 Договору постачальник гарантує наступний режим роботи вузла регулювання пару:

Тиск пару на вході 8 бар (надлишковий)

Тиск пару на виході 4 бар (надлишковий)

Витрата пару при даних параметрах тиску пару до 26000кг/год.

Відповідно до умов пункту 6.1 Договору постачальник гарантує якість та надійність товару протягом 12 (дванадцяти) місяців з моменту початку експлуатації, 24 (двадцять чотири) місяці з моменту початку експлуатації для продукції виробника Jokwang та VYС, за умови використання згідно цільового призначення із дотриманням відповідних інструкцій з обслуговування, експлуатації або зберігання. Якщо на поставлений товар виробником встановлено більший гарантійний строк, то застосовується гарантійний строк виробника Строк дії гарантії починається з моменту поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у випадку невідповідності поставленого товару умовам Договору, супровідним документам, кількісної нестачі, неналежної якості, покупець зобов`язаний сповістити про це постачальника за факсом або електронною поштою протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дати поставки. Постачальник зобов`язаний направити до покупця належним чином уповноваженого представника для складання двостороннього акта.

Як зазначає позивач у позовній заяві, монтаж поставленого відповідачем за Договором обладнання вузла регулювання пару здійснювався на підприємстві позивача 22.12.2020 року в присутності спеціаліста відповідача гр. Стібунова М., що підтверджується записами та підписами про видачу/здачу перепусток в Журналі реєстрації відвідувачів на сторінці №48 за 22.12.2020 року.

Вузол регулювання пару запущено в роботу 24.12.2020 року. Під час запуску обладнання позивачем виявлено недоліки в роботі вузла регулювання пару: сильний шум пару в трубопроводах, велика періодична вібрація з металевим стуком. Внаслідок великої вібрації вийшли зі строю два манометри і датчик тиску та з`явились розриви трубопроводу з витоком пару в трьох місцях, що є аварійно небезпечним.

За наслідками виявлених недоліків у роботі обладнання ПАТ "ПБК "Радомишль" направило на електронну пошту відповідача сканкопію Акту про невідповідність №1 від 29.12.2020 року вих.№962 та повторно 04.01.2021 року сканкопію Акту про невідповідність №2 вих.№31.

В подальшому спеціалісти відповідача ( Стібунов М.В. , Лебідь В.Б. , Крамаров О.В. ) 11.01.2021 року прибули на підприємство позивача та провели аудит вузла регулювання пару в роботі. Факт прибуття спеціалістів відповідача підтверджується записами та підписами про видачу/здачу перепусток в Журналі реєстрації відвідувачів на сторінці №50 за 11.01.2021 року., а також рахунком № 15 від 15.01.2021 року про оплату послуг проведеного аудиту на суму 6 800,00 грн.

За результатами проведеного аудиту з питань роботи редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 відповідачем складено Акт від 11.01.2021 року, відповідно до якого витрати пари були значно завищені (в 4 рази), і фактичні витрати становлять 4000-6000 кг/год (максимально - 10000 кг/ч). За таких обставин редукційний клапан працює не в повній мірі. Робота за низьких витрат призводити до перебоїв в роботі редукційного клапану.

Інші обставини: Під час огляду виявилось, що пряма ділянка трубопроводу за клапаном складає лише 40-45 см, що призводить до шуму в трубопроводі, а згодом - й до вібрацій по всьому редукційному вузлу.

Під час обстеження було виявлено недотримання вихідної схеми монтажу обладнання:

- сепаратор пари встановлено не на одному рівні з редукційним клапаном;

- недотримання монтажних розмірів прямих ділянок до та після редукційного клапану;

- відсутність ємності («стакану») для збору конденсату після запобіжного клапану.

Поряд із цим, у відповідь на лист № 962 від 29.12.2020 року відповідачем 11.01.2021 року було надіслано на електрону пошту позивача сканкопію листа №1 від 11.01.2021 року, згідно якого за результатами виїзду спеціалістів компанії на місце встановлення обладнання та виявлення значного завищення витрат пару і роботи клапану не в повній мірі, запропоновано позивачеві: здійснення перерахунку редукційного клапану відповідно до фактичних даних та його заміни, що призведе до необхідності переобладнання всього редукційного вузла або встановлення існуючих фільтрів та редукційного клапану безпосередньо до котельної з дотриманням вимог до монтажу редукційних клапанів в паропроводах.

За результатами розгляду вказаного листа позивач листом №3 від 12.01.2021 року вих. №44 надав погодження на перенесення вузла регулювання пару до котельні на пряму ділянку трубопроводу або заміну вузла регулювання пару за власний рахунок, за умови поставки відповідачем відповідного обладнання та матеріалів.

Листом №3 від 15.01.2021 року у відповідь на лист позивача № 44 від 12.01.20221 року відповідач відмовився від фінансування витрат на переобладнання всього вузла регулювання пару та підтвердив раніше запропоновані варіанти вирішення проблеми, зазначивши про здійснення постачання клапану з технічними характеристиками згідно даних позивача, а також недотримання креслень та технології встановлення клапану.

За рекомендацією відповідача позивачем 27-29.01.2021 року було проведено роботи з перенесення існуючого фільтру та редукційного клапану безпосередньо до котельні на пряму ділянку трубопроводу згідно параметрів виробника.

При цьому, під час запуску в роботу клапану позивачем було встановлено наявність аналогічного сильного шуму (більше 100 Дб) та дуже великої вібрації, яка передається на все обладнання котельні, зокрема, шум і вібрація були відсутні лише на самих мінімальних витратах пару до 1000 - 2000 кг/год, та збільшувались при подальшому збільшені витрати пару через редукційний клапан, про що позивачем було складено Акт про невідповідність №3 від 01.02.2021 року вих.№91 та направлено відповідачеві, з одночасним повідомленням про можливу наявність прихованих заводських дефектів та пропозицією заміни клапану.

Листом №16 від 01.02.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач заперечив можливий дефект (брак) редукційного клапану JR V-SF11 DN200 та вказав, що позивачем було надано некоректні вхідні данні по витраті пару, і що достатнім для позивача було поставити редукційний клапан JR V-SF11 DN125 (з меншими параметрами тиску пару до 10000 кг/год.).

В свою чергу листом №4 від 03.02.2021 року вих.№95 позивач заперечив проти доводів відповідача в наданні некоректних даних по витраті пару та зазначив про те, що до моменту встановлення нового обладнання вузол регулювання пару на підприємстві позивача був облаштований близько 15 років редукційним клапаном, який не мав проблем з шумом та вібрацією, за подібними параметрами, які надавались відповідачу:

- тиск пару на вході 8 бар (надлишковий)

- тиск пару на виході 4 бар (надлишковий)

- витрата пару при даних параметрах тиску пару до 25000 кг/год. (з відповідачем погодили збільшені параметри до 26000 кг/год.).

Відповідач листом №19 від 04.02.2021 року повідомив про намір в чергове прибути на підприємство для вирішення проблем з вібрацією та перевірки роботи редукційного клапану, у відповідь на який позивач листом №5 від 04.02.2021 вих. № 107 року погодив приїзд спеціалістів відповідача та повідомив про фактичне перенесення вузла регулювання пару з котельні на попереднє його місце роботи в зв`язку з порушенням роботи обладнання котельні внаслідок вібрації редукційного клапану.

Так, 08.02.2021 року спеціалісти відповідача (Стібунов М.В, Рева А.С.) прибули на підприємство позивача та провели черговий аудит вузла регулювання пару без втручання в його роботу. Прибуття спеціалістів відповідача підтверджується записами та підписами про видачу/здачу перепусток в Журналі реєстрації відвідувачів на сторінці №10 за 08.02.2021 року.

За результатами проведеного аудиту з питань роботи редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 відповідачем складено Акт від 08.02.2021 року, відповідно до якого під час огляду редукційного клапану дефектів у роботі не виявлено, тиск на виході підтримувався на задовільному рівні. Вібрації відсутні, шум у допустимих межах. Спеціалісти перебували на заводі протягом 4-х годин, весь час клапан працював стабільно. Рекомендації: подальші стабільні навантаження витрат пару до 26000 кг/год.

Поряд із цим, листом №6 від 19.04.2021 року вих.№260 позивачем повідомлено відповідача про несправність редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16, який з 17.04.2021 16:00 року працює з порушенням меж гарантованих режимів роботи, визначених пунктом 6.2. Договору поставки, а саме: тиск пару на виході зменшився до показника близько 2 бар замість гарантованих 4 бар. Одночасно представника відповідача викликано для складання двостороннього акту про невідповідність товару, що передбачено пунктом 6.3. Договору поставки.

Проте, відповідач листом №76 від 19.04.2021 року відмовив у виїзді свого представника на підприємство позивача з посиланням на загострення епідеміологічної ситуації в країні, запропонувавши надіслати клапан для перевірки та спеціалізовану стенді та складання акту.

При цьому згідно наявних в матеріалах справи копій наказів ТОВ «ЕВІ Україна» № 03/19-1 від 19.03.2021 року та № 04/08-1 від 08.04.2021 року на підприємстві була запроваджена дистанційна робота з 20.03.2021 року.

Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок поставки відповідачем неякісного товару та несправністю редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 ПАТ «ПБК «Радомишль» 20-21 квітня 2021 року було вимушено та повністю демонтовано новий вузол регулювання пару та встановлено попередній, який, як вказано позивачем, без проблем працює на підприємстві на даний час.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем неодноразово було відмовлено в гарантійній заміні редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16, який працює неякісно, при цьому доводи відповідача зводяться до необхідності придбання позивачем іншого редукційного клапану з іншими технічними характеристиками та з повною заміною всього обладнання вузла регулювання пару за рахунок позивача (листи TOB «ЕВІ Україна» №1 від 11.01.2021, №3 від 15.01.2021, №16 від 01.02.2021, №19 від 04.02.2021, №76 від 19.04.2021).

Зважаючи на те, що протягом тривалого часу проблема гарантійного усунення виявлених дефектів чи гарантійної заміни неякісного обладнання на якісне відповідачем не вирішена, позивач в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію від 28.05.2021 року вих.№383 з повідомленням про відмову від Договору поставки №03/09/20 від 03.09.2020 року на підставі частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотним порушенням вимог щодо якості проданого ТОВ «ЕВІ Україна» обладнання та вимогою про повернення сплачених за передане неякісне обладнання грошових коштів в сумі 299 790,00 грн.

Факт надсилання претензії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист від 31.05.2021 року, фіскального чеку від 31.05.2021року, накладної №1220103581226 від 31.05.2021 року, а також інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №1220103581226, згідно якого останнє вручене відповідачу 02.06.2021 року.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин, позивач у поданій суду позовній заяві просить розірвати спірний Договір №03/09/20 від 03.09.2020 року у судовому порядку на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України зв`язку з його істотним порушенням відповідачем в частині поставки товару неналежної якості та невиконання своїх гарантійних зобов`язань за Договором, а також стягнути з відповідача суму сплачених позивачем за товар коштів у розмірі 299 790,00 грн.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору поставки №03/09/20 від 03.09.2020 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання та на час розгляду спору судом сторонами не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Зокрема, як встановлено судом, укладений між сторонами спірний правочин є договором поставки, правова природа якого як двостороннього та оплатного договору зумовлює наявність взаємних обов`язків у кожної із сторін договору.

Суд зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі 910/2693/18.

Так, статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дана норма узгоджується з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов`язань, передбачених законом або договором.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені статтею 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

Зокрема, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом, та визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 912/354/20, від 17.03.2021 року у справі № 910/5816/20 надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто, за висновками суду, чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань однієї зі сторін, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Окрім цього, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Разом з цим, правові наслідки передання товару неналежної якості визначені у статті 678 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 2 якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

У якості критерію для оцінки істотності недоліків (порушень) слід оцінювати шкоду, якої зазнав покупець.

Невиправні недоліки визначають неможливість фізичного усунення порушення вимог щодо якості товару. Недоліки, усувати які економічно невигідно, зумовлюють наявність такого порушення вимог щодо якості товару, усунення якого пов`язане із значними витратами, замість яких доцільніше придбати інший товар. Повторні недоліки визначають такий стан товару, за якого вони постійно повторюються незалежно від їх усунення.

Характеристики істотних недоліків обумовлюють права покупця, який придбав товар із вказаними недоліками. Зокрема, він вправі відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Водночас, згідно з частиною другою статті 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України, при реалізації продавцем неякісного товару настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Судом встановлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, зокрема, на той факт, що здійснивши на підприємство позивача поставку за Договором обладнання відповідно до умов Специфікації до Договору, а саме згідно з видатковою накладною №394 від 08.10.2020 редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 у кількості 1 штука, за ціною 98 800,00 грн., який виконує функції регулятора тиску пари, останній не відповідає вимогам щодо якості, позаяк під час роботи створює сильний шум та вібрацію, яка передається на все обладнання котельні, що завдає значної шкоди підприємству позивача та призводить до прориву труб.

Наразі, як свідчать матеріали справи та надані сторонами докази, редукційний клапан Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 був підібраний відповідачем виходячи із визначених у пункті 6.2 спірного Договору параметрів: Тиск пару на вході 8 бар (надлишковий); Тиск пару на виході 4 бар (надлишковий); Витрата пару при даних параметрах тиску пару до 26000 кг/год.

Зазначені параметри тиску пару до 26000 кг/год були також визначені у Техніко-комерційній пропозиції №224 від 17.08.2020 року, яка була складена відповідачем на підставі наданих позивачем вихідних даних, що також підтверджується листом №3 вих.44 від 12.01.2021 року, у якому ПАТ «ПБК «Радомишль» повідомляє про те, що для підбору відповідачем обладнання позивачем були надані такі вихідні дані: тиск пару на вході 8 бар (надлишковий); тиск пару на виході 4 бар (надлишковий); витрата пару при даних параметрах тиску пару до 26000 кг/год.

Відповідно до наданої відповідачем документації редукційний клапан Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 здатний забезпечувати саме таку витрату пару - до 26000 кг/год.

Так, порядок повідомлення постачальника про невідповідність товару умовам Договору, супровідним документам, кількісної нестачі, неналежної якості та його строки (30 робочих днів з дати поставки), визначені умовами пункту 4.2 Договору. При цьому постачальник зобов`язаний направити до покупця належним чином уповноваженого представника для складання двостороннього акта.

Як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, факт поставки обладнання мав місце 08.10.2020 року та 21.10.2020 року згідно видаткових накладних №394 від 08.10.2020 року та №416 від 21.10.2020 року, та в подальшому монтаж редукційного клапану було проведено лише 22.12.2020 року.

При цьому, як протягом передбаченого п. 4.2 Договору 30-денного строку звернення покупця з претензією щодо якості поставленого обладнання, так і на дату монтажу редукційного клапану 22.12.2020 року жодних доказів наявності претензій позивача щодо неналежної якості поставленого відповідачем обладнання матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 6.3 Договору постачальник зобов`язується за письмовою вимогою покупця за свій рахунок усунути дефекти, що виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар на належний та якісний. Перелік дефектів реєструється актом про невідповідність, що підписується сторонами. У акті в обов`язковому порядку фіксується дата виявлення недоліків та строки їх усунення. Виклик представника постачальника для складання акту здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту виявлення недоліків, у порядку, визначеному Розділом 4 Договору.

Поряд із цим, з матеріалів справи також вбачається, що за наслідками проведеного представниками відповідача як постачальником 11.01.2021 року та 08.02.2021 року на підприємстві позивача аудиту з питань роботи редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16, ТОВ «ЕВІ Україна» складено Акти від 11.01.2021 року та від 08.02.2021 року, відповідно до яких дефектів у роботі редукційного клапану не виявлено, при цьому причиною перебоїв в роботі редукційного клапану JRV-SF11 DN200 зазначено невірний підбір обладнання внаслідок значного завищення позивачем (в 4 рази) вхідних даних по витраті пару (26000 кг/год), порівняно з фактичними витратами, які становлять 4000-6000 кг/год (максимально - 10000 кг/год), у зв`язку з чим редукційний клапан працює не в повній мірі, що і призводить до надмірного шуму та вібрації під час його роботи.

Крім того, листом №3 від 15.01.2021 року відповідач повідомив позивача про те, що підбір редукційного клапану здійснюється на основі фактичних даних тиску та витрат з невеликим запасом. Фактичним даним позивача (6000 кг/год) відповідає клапан DN100 або DN150, якщо потрібен запас до 10000 кг/год. Редукційний клапан DN200 було підібрано за початково наданими позивачем даними - 26000 кг/год. При цьому значення 6000-10000 кг/год хоча і входять в це значення, але в такому випадку клапан не буде нормально працювати.

Отже, за твердженням відповідача, недоліки в роботі встановленого спірного регулятора пару обумовлені недостатнім навантаженням у вузлі регулювання пару позивача на редукційний клапан DN200, який гарантує нормальний режим роботи обладнання за умови, якщо навантаження (сила пару) на такий клапан буде відповідати передбаченим у пункті 6.2 Договору параметрам, а саме 26000 кг/год.

При цьому, враховуючи відсутність в матеріалах справи наданого сторонами експертного висновку щодо якості поставленого товару та/або належної функціональної придатності його в межах технічних характеристик, визначених умовами Договору, позаяк жодною зі сторін, зокрема, позивачем, під час судового розгляду відповідне клопотання про проведення експертного дослідження заявлене не було, суд зазначає, що поставлений відповідачем спірний клапан JRV-SF11 DN200 за своїми технічними параметрами повністю відповідав вимогам, передбаченим у пункті 6.2 Договору, відповідно до якого постачальник гарантує режим роботи вузла регулювання пару за умови, якщо витрата пару при параметрах тиску на вході - 8 бар, на виході - 4 бар становить до 26000 кг/год.

Даний пункт Договору, з огляду на встановлений статтею 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, був погоджений між сторонами за взаємною згодою та на основі вільного волевиявлення, та, як наслідок, є обов`язковим для виконання.

Разом з тим, виходячи з таких принципів господарського судочинства як диспозитивність та змагальність сторін, оскільки за наявними матеріалами справи, а саме змістом спірного правочину, за умови попереднього погодження параметрів обладнання покупцем (позивачем) відповідач гарантує вищезазначений режим роботи обладнання виключно за умови, якщо навантаження (сила пару) на спірний клапан буде відповідати зазначеним у пункті 6.2 Договору параметрам, суд доходить висновку про неможливість покладення на відповідача відповідальності за фактичну невідповідність витрат пару на підприємстві позивача тим параметрам, відповідно до яких здійснювався підбір обладнання та які були надані позивачем в якості вихідних даних.

Заперечуючи проти висновків, викладених відповідачем у Акті від 11.01.2021 року та Акті від 08.02.2021 року щодо того, що достатнім для позивача було встановлення редукційного клапану JRV-SF11 DN150, тобто з меншими параметрами тиску пару (до 10000 кг/год), а встановлення більш потужного клапану JRV-SF11 DN200, розрахованого на тиск пару до 26000 кг/год, призводить до його невірної роботи, позивач зазначає про те, що до моменту встановлення нового обладнання, на підприємстві ПАТ «ПБК «Радомишль» без жодних зауважень працював вузол регулювання пару, оздоблений регулятором пару ALLO Mess-und Regeltechnіk GmbH, який має такі самі технічні характеристики, як і новий клапан.

За твердженням позивача, даний регулятор пару ALLO Mess-und Regeltechnіk GmbH наразі встановлений і працює на підприємстві ПАТ «ПБК «Радомишль» належним чином після демонтажу спірного нового регулятора пару.

Так, відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи технічних документів на регулятор пару ALLO Mess-und Regeltechnіk GmbH, вказаний регулятор має такі технічні характеристики: тиск пару на вході - 8-10 бар, тиск пару на виході - 5 бар, витрата пару при даних параметрах тиску пару до 16500 кг/год.

Проте, за висновком суду, належна робота встановленого на підприємстві позивача регулятору пару ALLO Mess-und Regeltechnsk з технічними характеристиками тиску пару до 16500 кг/год, тобто з технічними характеристиками, відмінними від характеристик поставленого за спірним Договором обладнання, лише додатково підтверджує факт некоректного визначення позивачем при наданні вихідних даних витрат пару та, як наслідок, здійснення поставки обладнання (редукційного клапану), навантаження на який становить до 26000 кг/год, є надпотужним для потреб останнього.

Крім того, відповідно до наданого відповідачем до матеріалів справи листа №220722-54 від 14.10.2022 року кампанії Jokwang L.L.I. CO. LTD, тобто заводу-виробника спірного редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16, зазначено, що неналежне (недостатнє) навантаження редукційного клапана JRV-SF11 DN200 PN16 призводить до збоїв у роботі, виникнення вібрацій у всьому редукційному вузлі та надмірних шумів у паропроводі. Тривала робота в таких жорстких умовах може призвести до виходу з ладу редукційного клапана. Діапазон пропускних здатностей, у якому редукційний клапан тиску буде працювати нормально, за умови, що робочий тиск на вході складає 8 бар, а на виході - 4 бар, складає від 15600 до 26000 кг/год. Якщо навантаження редукційного клапана тиску вийде за межі вказаного діапазону (як в більшу, так і в меншу сторону), кампанія не бере на себе гарантійних зобов`язань, оскільки це буде грубим порушенням умов роботи редукційного клапана тиску.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що підбір та поставка відповідачем обладнання була здійснена згідно вихідних даних, які надав позивач як покупець, та які, як встановлено судом згідно матеріалів справи та зазначалось вище, не забезпечували коректну роботу поставленого обладнання. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достатні докази, що доводять неналежну якість (дефектність або заводський брак) редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16, поставленого відповідачем згідно умов Договору.

Водночас, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, згідно яких у разі істотного порушення умов договору щодо якості товару продавець на вимогу покупця має здійснити заміну неякісного товару якіснім, при цьому така заміна неякісного товару здійснюється на аналогічний товар належної якості. Проте, оскільки як вбачається з матеріалів справи технічні характеристики товару, який за твердженням відповідача, здатен забезпечити належну роботу вузла регулювання пару та є менш потужним, а саме редукційного клапану JRV-SF11 DN125, відрізняються від погоджених умовами спірного Договору технічних характеристик товару, вчинення такої заміни в розумінні приписів статті 678 Цивільного кодексу України не може бути розцінене як гарантійна заміна.

За таких обставин та зважаючи на те, що підбір обладнання для вузла регулювання пару на підприємстві ПАТ «ПБК «Радомишль» здійснювався відповідачем на підставі наданих позивачем вихідних даних, а поставлений спірний редукційний клапан Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16 за своїми технічними характеристиками відповідав умовам пункту 6.2 Договору та умовам Техніко-комерційної пропозиції №224 від 17.08.2020 року, в свою чергу недоліки у роботі спірного клапану у вигляді шуму та вібрації обумовлені параметрами наданих позивачем вихідних даних, ймовірними наслідками яких є недостатнє навантаження та тиск пару у трубопроводі котельні позивача, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано, у суду відсутні підстави вважати, що якість поставленого відповідачем обладнання - редукційного клапана JRV-SF11 DN200 PN16 не відповідає технічним умовам або стандартам, які встановлюють вимоги щодо якості такого роду товару.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за Договором в частині поставки обладнання належної якості, а також виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення гарантійної заміни редукційного клапану Jokwang JRV-SF11 DN200 PN16, наявність дефектів якого матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 611, 612, 651 Цивільного кодексу України, а також встановлений судом факт відсутності істотного порушення відповідачем умов Договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами Договору поставки №03/09/20 від 03.09.2020 року на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача сплачених позивачем за поставлений згідно спірного Договору товар грошових коштів в розмірі 299 790,00 грн. суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України ).

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Отже, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Наразі, як встановлено судом, між сторонами на підставі укладеного Договору існувала домовленість щодо поставки обладнання відповідачем та його оплати позивачем.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі № 910/9055/17, підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 5023/10655/11 частину 4 статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє.

Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України). (Висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №916/667/18).

В контексті вищенаведеного у даному випадку, підставою для повернення вартості обладнання є факт припинення правовідносин за договором поставки, тобто існуючої домовленості щодо передачі відповідачем обладнання та його оплати позивачем, у зв`язку з розірванням Договору згідно ст. 651 ЦК України, позаяк відсутність існування договірного характеру правовідносин за наслідками розірвання правочину передбачає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 вказаного Цивільного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки позивачем у відповідності до приписів чинного процесуального закону не доведено належними та допустимими доказами обставини наявності правових підстав для розірвання спірного Договору згідно ст. 651 ЦК України, як правової підстави повернення перерахованих позивачем в якості оплати обладнання коштів, відповідно, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 299 790,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 травня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон