Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/2963/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/2963/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хесторія Україна-Плюс"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Фарм Агротрейд ЛТД"

про стягнення 117305,65 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хесторія Україна-Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Фарм Агротрейд ЛТД" про стягнення 117305,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 01.07.2022 № 0107/22-1.

Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.03.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 06.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.

17.05.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення щодо безпідставності позову. В поясненнях відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів підписання договору, яким він обґрунтовує позовні вимоги, а долучені ЕЦП не підтверджують підписання саме договору № 0107/22-1 від 01.07.2022, оскільки, накладені 28.07.2022. Крім того, позивач не надав належних доказів направлення йому актів наданих послуг, оскільки, подане в паперовому вигляді електронне листування не засвідчено ЕЦП. Оскільки вимоги про стягнення суми основного боргу, на думку відповідача, не доведені належними доказами, відсутні підстави для нарахування санкцій.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

До матеріалів справи долучено договір № 0107/22-1 про надання бухгалтерських послуг від 01.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хесторія Україна-Плюс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо-Фарм Агротрейд ЛТД" (замовник), який підписаний та скріплений печатками у сервісі Вчасно з боку відповідача - 28.07.2022, з боку позивача - 29.07.2022.

Відповідно до п. 1.1, 1.3 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з ведення бухгалтерського обліку підприємства замовника за плату, а саме: забезпечення ведення бухгалтерського обліку замовника з дотриманням єдиних методологічних основ, установлених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", з урахуванням особливостей діяльності замовника і технології обробки облікових даних. Ведення бухгалтерського обліку здійснюється на підставі наданих замовником первинних документів, оформлених належним чином. Такі первинні документи надаються замовником протягом місяця, але не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним. Послуги за цим договором надаються виконавцем за самостійно визначеним графіком.

Замовник зобов`язаний оплачувати послуги виконавця згідно з умовами, у строки та в порядку, передбаченими цим договором (п. 2.1.4 договору).

Згідно п. 3.1, 3.2 договору щомісяця протягом строку надання послуг за цим договором виконавець надає замовнику акт надання послуг до 15 числа наступного місяця за місцем в якому були надані послуги. Замовник зобов`язаний підписати акт надання послуг протягом 3 робочих днів з моменту направлення такого акту виконавцем чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору та (або) вимогам, установленим чинним в Україні законодавством. У разі, якщо у визначений цим пунктом термін замовник не направив виконавцю мотивовану відмову від підписання акту надання послуг, акт надання послуг вважається підписаним, а послуги вважаються прийнятими замовником та підлягають оплаті на умовах визначених у розділі 4 цього договору.

До матеріалів справи долучено акти надання послуг в підтвердження обставин виконання позивачем своїх договірних зобов`язань: № 136 від 31.07.2022 бухгалтерські послуги за липень 2022 на суму 28470,00 грн, рахунок на оплату покупцю № 119 від 22.07.2022; № 146 від 31.08.2022 бухгалтерські послуги за серпень 2022 на суму 28770,00 грн, рахунок на оплату покупцю № 137 від 31.08.2022; № 160 від 30.09.2022 бухгалтерські послуги за вересень 2022 на суму 32855,00 грн, рахунок на оплату покупцю № 152 від 30.09.2022; № 167 від 31.10.2022 бухгалтерські послуги за жовтень 2022 на суму 29740,00 грн, рахунок на оплату покупцю № 160 від 31.10.2022; № 184 від 21.11.2022 бухгалтерські послуги за листопад 2022 на суму 19735,00 грн, рахунок на оплату покупцю № 178 від 21.11.2022. До всіх актів долучені додатки з детальним переліком наданих послуг та їх вартістю. Крім того, до актів за жовтень і листопад позивач долучив реєстри сформованих позивачем первинних документів та звітів Долучені акти підписані та скріплені печаткою позивача, підпис відповідача на актах відсутній. Всі зазначені вище акти містять посилання на договір № 0107/22-1 від 01.07.2022, як підставу для складання актів.

Пунктом 9.5 договору сторони обумовили, що обмін інформацією між сторонами з приводу виставлення рахунків, актів надання послуг та з приводу надання іншої документації та/або інформації, що стосується даного договору, може здійснюватися за допомогою засобів електронного зв`язку. Електронні поштові адреси замовника в домені ххх@biologic.tv, електронні поштові адреси виконавця у домені ххх@gestoriaua.com.

До матеріалів справи долучено паперові копії доказів направлення актів надання послуг позивачем на електронні адреси відповідача. Роздруківку зроблено з папки позивача "відправлені", відфільтровані повідомлення здійснені на адресу "com@biologic.tv", отримувач повідомлень зазначений як "Claude". Таке листування обумовлено умовами договору, не передбачає накладення на листи ЕЦП і є усталеною практикою між контрагентами, оскільки, послуги за 3 місяці оплачувались відповідачем без зауважень.

Суд приймає долучені позивачем докази направлення актів надання послуг відповідачу як належні.

З огляду на надані позивачем докази акт за липень був направлений відповідачу 10.08.2022, акт за серпень - 09.09.2022, акт за вересень - 12.10.2022, акт за жовтень - 10.11.2022. Щодо акту за листопад, суд відзначає, що позивачем не було надано доказів його направлення відповідачу 14.12.2022. Доказів направлення акту за листопад на електронну адресу відповідача позивачем не надано, натомість він зазначений серед додатків до претензії від 30.12.2022 № 3012/22-1 і в описі вкладення в цінний лист, відправлений відповідачу 30.12.2022.

Замовник сплачує вартість послуг виконавця згідно з цим договором у відповідності до тарифів (зазначених у додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору), що є чинним на дату надання послуг. Замовник погоджується з тарифами, встановленими виконавцем. Оплата послуг виконавця за перший місяць надання послуг становить 29000,00 грн та здійснюється замовником на умовах попередньої оплати протягом 3 робочих днів з моменту укладення даного договору. Замовник зобов`язується до 15 липня 2022 року перерахувати на поточний рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі визначеному п. 4.3 договору. Авансовий платіж може бути використаний виконавцем в якості оплати за останній місяць надання послуг та/або оплати поточної заборгованості замовника перед виконавцем, включаючи нараховані санкції, передбачені розділом 5 цього договору. Оплата послуг виконавця з другого місяця надання послуг здійснюється замовником на наступних умовах: щомісяця до 15 числа, наступного за місяцем, в якому надавались послуги виконавець надає замовнику акт надання послуг. В акті надання послуг зазначається вартість наданих послуг за звітний місяць. Замовник здійснює оплату фактично наданих виконавцем послуг у відповідності до акту надання послуг протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту надання послуг (п. 4.1, 4.3, 4.3.1, 4.4, 4.4.1, 4.4.2 договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на умови договору та дати направлення позивачем відповідачу актів надання послуг, оплата послуг мала бути здійснена у наступні строки (включно): липень до 03.08.2022, серпень до 19.09.2022, вересень до 20.10.2022, жовтень до 18.11.2022, листопад до 09.01.2023.

До матеріалів справи позивачем додано довідку банку від 14.02.202 № 81-23/2/4673, в підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати вартості послуг. Згідно вказаної довідки відповідач: - по рахунку № 119 від 22.07.2022 за бухгалтерські послуги за липень сплатив 29000,00 грн (04.08.2022 - 15000,00 грн, 08.08.2022 - 10000,00 грн та 18.08.2022 - 4000,00 грн); - по рахунку № 126 від 10.08.2022 сплатив авансовий платіж у розмірі 29000,00 грн (18.08.2022 - 10000,00 грн, 23.08.2022 - 10000,00 грн, 26.08.2022 - 9000,00 грн); - по рахунку № 137 від 31.08.2022 за бухгалтерські послуги за серпень сплатив 28240,00 грн (12.09.2022 - 5240,00 грн, 15.09.2022 - 5000,00 грн, 21.09.2022 - 5000,00 грн, 26.09.2022 - 7000,00 грн, 27.09.2022 - 6000,00 грн); - по рахунку № 152 від 30.09.2022 за бухгалтерські послуги за вересень сплатив 32855,00 грн (13.10.2022 - 5855,00 грн, 14.10.2022 - 5000,00 грн, 17.10.2022 - 5000,00 грн, 31.10.2022 - 17000,00 грн). Загальна сплачена відповідачем сума згідно зазначеної довідки становить 119095,00 грн. Відповідач не надав суду доказів сплатив вартості послуг у іншому розмірі.

З вказаної довідки вбачається, що відповідач в повному обсязі оплатив послуги надані в липні, серпні, вересні 2022 року та авансовий платіж. Суд відзначає, що здійснюючи платежі відповідач самостійно зазначав призначення платежу, в якому міститься посилання на рахунки, вказані в актах за договором № 0107/22-1 від 01.07.2022. Вказані обставини в тому числі спростовують заперечення відповідача щодо не підтвердження укладення між сторонами договору № 0107/22-1 від 01.07.2022, оскільки, він сам вказував виставлені згідно умов зазначеного договору рахунки в призначеннях платежу на оплату бухгалтерських послуг

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 договору та закінчується 31.12.2022. У разі, якщо жодна зі сторін не заявила про свій намір розірвати договір до закінчення терміну дії цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

З огляду на підписання договору ЕЦП 29.07.2022 та урахуванням п. 6.1 договору, він є укладеним з 29.07.2022.

В додатку № 1 до договору № 0107/22-1 від 01.07.2022 викладено тарифи на бухгалтерські послуги

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем належним чином доведено факт надання послуг відповідачу на підставі договору № 0107/22-1 від 01.07.2022 в період з липня по листопад 2022 на загальну суму 139570,00 грн, з яких відповідач оплатив 90095,00 грн.

Доказів оплати послуг за жовтень, листопад 2022 у сумі 49475,00 грн відповідач суду не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу 49475,00 грн. визнається судом обґрунтованою та доведеною, у зв`язку з чим задовольняється судом повністю.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна печатка - електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов`язаних електронних даних; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис

Згідно ч. 3, 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Суд відзначає, що в договорі не передбачено, що він підписується електронними цифровими підписами та печатками контрагентів, однак, вказана обставина не впливає на його укладеність, оскільки, ЕЦП прирівнюється до власноручного підпису. Умова про підписання договору шляхом накладення ЕЦП не є істотною умовою договору та не обов`язково має бути застережена у договорі. З матеріалів справи вбачається, що від імені позивача договір підписаний директором Лещинською О.Л., від відповідача - директором Ексбраят-Фюр Грегуар Клодьєн.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 0107/22-1 від 01.07.2022 був підписаний повноваженими представниками контрагентів 28.07.2022 і 29.07.2022. Згідно п. 6.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Отже договір № 0107/22-1 від 01.07.2022 набрав чинності з 29.07.2022.

Відповідачем не надано суду доказів укладання сторонами в той період інших договорів, як і не надано доказів того, що договір № 0107/22-1 від 01.07.2022 має інші умови чи не був підписаний контрагентами. Заперечення відповідача не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач знехтував принципом змагальності, і лише висловив свої письмові заперечення щодо обставин, в підтвердження яких, позивач надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Дійсно для електронної копії електронного доказу передбачено засвідчення її шляхом накладення ЕЦП.

Проте, згідно ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Позивачем подано до матеріалів справи електронне листування і договір в паперових копіях, засвідчених належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 96 ГПК України учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

В тексті позовної заяви позивач вказав, що оригінали документів наведених у додатках до цієї позовної заяви знаходяться у позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідачем не було заявлено клопотання про витребування оригіналів поданих до суду паперових копій електронних доказів. Натомість, у суду відсутні об`єктивні причини сумніватись у достовірності поданих суду паперових копій доказів. Крім того, позивачем було вказано, що на вимогу суду він надасть оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів в спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Заперечення відповідача щодо не належності поданих позивачем доказів не приймаються судом до уваги, в зв`язку з необгрунтованістю.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 67225,00 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того замовник несе відповідальність: за несплату та несвоєчасну, тобто з порушенням встановлених цим договором порядку та строків/термінів, сплату вартості послуг виконавця. При цьому: у випадку такого порушення замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця штраф у вигляді одноразової виплати: - у розмірі 20 % від простроченої суми - у випадку прострочення оплати послуг до 15 календарних днів; - у розмірі 50 % від простроченої суми - у випадку прострочення оплати послуги до 30 календарних днів; - у розмірі 75% від простроченої суми - у випадку прострочення оплати послуг до 45 календарних днів; - у розмірі 100% від простроченої суми - у випадку прострочення оплати послуг понад 45 календарних днів, але не більше розміру загального платежу за послуги виконавця, визначеного для такого місяця, розрахунки за який були прострочені. Штраф оплачується на підставі рахунку на оплату, що направляється замовнику (п. 5.3.1 договору).

Позивач долучив до матеріалів справи рахунки на оплату штрафних санкцій: № 188 від 30.12.2022 на суму 21750,00 грн штраф за прострочення оплати авансового платежу, № 187 від 30.12.2022 на суму 14500,00 грн штраф за несвоєчасну оплату послуг за липень 2022, № 189 від 30.12.2022 на суму 3600,00 грн штраф за несвоєчасну оплату послуг за серпень 2022, № 190 від 30.12.2022 на суму 3400,00 грн штраф за несвоєчасну оплату послуг за вересень 2022, № 191 від 30.12.2022 на суму 22305,00 грн штраф за несвоєчасну оплату послуг за жовтень 2022, № 192 від 30.12.2022 на суму 3947,00 грн штраф за несвоєчасну оплату послуг за листопад 2022.

Звертаючись з позовом позивач долучив до позовної заяви наступний розрахунок штрафу: за прострочення оплати за липень - 18000,00 грн, за прострочення оплати авансового платежу - 21750,00 грн, за прострочення оплати за серпень - 3600,00 грн, за прострочення оплати за вересень - 3400,00 грн, за прострочення оплати за жовтень - 29740,00 грн, за прострочення оплати листопад - 19735,00 грн. Загальна сума нарахованого позивачем штрафу становить 96225,00 грн. Штраф позивачем розраховувався до 22.02.2023.

Щодо нарахованого позивачем штрафу за несвоєчасну оплату авансового платежу, суд відзначає, що п. 5.3.1 договору передбачено нарахування штрафу за несвоєчасну оплату послуг. Натомість авансовий платіж, як зазначено в договорі, може бути використаний виконавцем в якості оплати за останній місяць надання послуг та/або оплати поточної заборгованості замовника перед виконавцем, включаючи нараховані санкції, передбачені розділом 5 цього договору, тобто він сплачується не безпосередньо за надані послуги, а тому штраф на нього не нараховується. Суд наголошує, що сторони у договорі розмежували поняття авансового платежу згідно п. 4.3.1 договору, який може бути використаний на погашення заборгованості, та попередньої оплати за перший місяць надання послуг (передбачено п. 4.3 договору). Тобто авансовий платіж, згідно п. 4.3.1 договору, та попередня оплата за перший місяць надання послуг, згідно п. 4.3 договору, є різними платежами за своєю правовою природою.

Щодо штрафу нарахованого за несвоєчасну оплату послуг за перший місяць липень 2022, суд наголошує, що оплата даного авансового платежу, згідно п. 4.3 договору здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту укладення договору. Оскільки, як було встановлено вище судом, договір № 0107/22-1 від 01.07.2022 укладений сторонами 29.07.2022. Тобто авансовий платіж за перший місяць надання послуг мав бути сплачений у строк до 03.08.2022 включно. Частково вартість послуг на суму 15000,00 грн була оплачена 04.08.2022, в зв`язку з чим на вказану суму штраф не нараховується. Крім того, прострочення на суму 14000,00 грн мало місце до 15 календарних днів, а отже 20% штрафу становить 2800,00 грн і саме в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Щодо штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату послуг за листопад 2022. З огляду на доведену дату направлення акту за листопад відповідачу (30.12.2022), оплата послуг мала бути здійснена до 09.01.2023 (включно). Отже в період з 10.01.2023 по 22.02.2023 (дата по яку нараховує штраф позивач) прострочення становило 43 дні, а тому нарахування підлягає штраф за ставкою 75%, а не 100%, як рахує позивача. Згідно перерахунку суду, сума штрафу за листопад складає 14801,25 грн.

Розрахунок нарахованого штрафу за інші періоду судом перевірений та визнаний обґрунтованим та арифметично вірним.

Згідно всіх вищезазначених обставин та розрахунків обґрунтованим суд визнає штраф у сумі 54341,25 грн.

Позивачем при здійсненні розрахунку штрафу та визначенні його суми до стягнення враховано сплачений відповідачем авансовий платіж у розмірі 29000,00 грн, на суму якого штраф позивачем зменшено.

За таких умов з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 25341,25 грн (54341,25-29000,00)

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 605,65 грн. втрат від інфляції за загальний період з 19.11.2022 по 22.02.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж визначив позивач, а оскільки суд в силу приписів ст. 237 ГПК України позбавлений права виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 605,65 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Фарм Агротрейд ЛТД" (04080, м. Київ, вулиця Вікентія Хвойки, літера 4/45, будинок 15/15, корпус 11, офіс 5, ідентифікаційний код 39890452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хесторія Україна-Плюс" (04074, м. Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6, ідентифікаційний код 38403314) суму основного боргу у розмірі 49475 (сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн 00 коп., штраф у розмірі 25341 (двадцять п`ять тисяч триста сорок одну) грн 25 коп., втрати від інфляції у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 65 коп., судовий збір у розмірі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять) грн. 68 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 41883,75 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко