Рішення

від 18.05.2023 по справі 914/1834/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 Справа № 914/1834/22

За заявою: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій», м. Львів

про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 914/1834/22

за первісним позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій», м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

про визнання недійсним рішення комісії та скасування здійсненого донарахування

за зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій», м. Львів

про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у розмірі 73 500,24 грн

Суддя Наталія Мороз При секретарі Соломії Дицькій

Від позивача (за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом): Михновецький Ю.О.

Від відповідача (за зустрічним позовом позивача за первісним позовом):

не з`явився

Встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1834/22 за первісним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кластер інформаційних технологій до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання недійсним та скасування рішення від 10.06.2022 комісії Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем стосовно задоволення акта про порушення № 000314 від 13.05.2022 та здійснення донарахування необлікованого об`єму природного газу на суму 73 500,24 грн (з ПДВ).

В судовому засіданні 27.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 914/1834/22, яким задоволено первісний позов повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Повний текст рішення складено 08.05.2023.

Водночас, до початку судових дебатів представником позивача за первісним позовом подано заяву від 25.04.2023, згідно якої докази на підтвердження наданої професійної правничої допомоги будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

01.05.2023 через службу діловодства господарського суду представником позивача за первісним позовом подано заяву від 01.05.2023 про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000, 00 грн.

03.05.2023 через службу діловодства господарського суду представником позивача за первісним позовом подано пояснення від 02.05.2023 до заяви від 01.05.2023 про прийняття додаткового рішення.

Ухвалою суду від 03.05.2023 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання щодо вирішення судових витрат на 10.05.2023.

У зв`язку із замінуванням суду розгляд заяви у справі № 914/1834/22 10.05.2023 не відбувся. Розгляд заяви відкладено на 18.05.2023.

10.05.2023 через службу діловодства господарського суду представником відповідача за первісним позовом подано клопотання від 09.05.2023 про зменшення витрат на правничу допомогу, згідно якого заперечив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 18.05.2023 з`явився. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення з урахуванням заяви від 02.05.2023 просить задоволити та стягнути з відповідача 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явився.

При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача за первісним позовом 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором № 1/09 про надання правової допомоги від 12.09.2022 (укладеним між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій», та адвокатом Михновецьким Юрієм Олександровичем), актом приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2023 з детальним описом послуг, наданих у справі № 914/1834/22 та рахунком на оплату № 1/23 від 27.04.2023 у сумі 18 000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті). Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є не обов`язком, а правом суду.

У запереченнях на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу від 01.05.2023 відповідач за первісним позовом звернув увагу на те, що позивачем при поданні позову попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу не подавався та матеріали справи не містять детального опису робіт виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 18000 грн не відповідає фактичному часу витреченого адвокатом на виконання відповідних робіт та є завищеним, не відповідає критерію розумності виходячи з встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» розміру мінімальної зарплати. Тому, з метою недопущення надмірного збагачення позивача за первісним позовом за рахунок стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правничу допомогу, просить суд відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій» у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд наголошує, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на дані із вебсайту Мінфіну щодо розміру середньої заробітної плати у Львівській області, суд зазначає, що згідно позиції, викладеної у вже згаданій постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Постановою у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У відповідності до позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже є визначеним. У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.2 договору № 1/09 про надання правової допомоги від 12.09.2022, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій», та адвокатом Михновецьким Юрієм Олександровичем, встановлена попередня загальна вартість послуг за цим договором, що становить 18 000,00 гривень. Крім того, згідно з п.3.6, факт надання адвокатом професійної правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Отже, сума в розмірі 18000 грн є визначеною та не залежить від обсягу наданих послуг послуг.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги принцип змагальності господарського судочинства відповідно до ст. 13 ГПК України, позивач не спростував доводів відповідача у справі наданням відповідних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу.

Таким чином, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заявлених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень щодо оцінки доказів на власний розсуд, на переконання суду, заявлена до стягнення сума в розмірі 18000 грн, відповідає критеріям реальності та розумності, є співмірною зі складністю справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кластер інформаційних технологій» про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 03349039) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кластер інформаційних технологій (79037, м. Львів, вул. Студинського, 14, ідентифікаційний код 41414038) 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення складено 25.05.2023

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.