Рішення

від 11.05.2023 по справі 917/593/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023 Справа № 917/593/22

м.Полтава

за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу садівниче товариства "Калина", вул.Адміністративна, буд.8, м.Полтава, 36042

до Полтавської міської ради, вул.Соборності, 36, м.Полтава, 36000

ІІІ особи 1.Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930.

2. Приватне підприємство "Землі Півдня", вул.Світлогірська,74, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50100, код ЄДРПОУ 34565541

3. Квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтави, вул.Сінна,36, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 08377170.

4. Полтавське міське Управління земельних ресурсів та земельного кадастру (вул.Соборності,36, м.Полтава, 36000)

5. Міністерство оборони України ( проспект Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168).

6. Полтавську обласну військову адміністрацію (вул.Соборності,45, м.Полтава, 3614)

про визнання недійсними та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обслуговуючий кооператив садівниче товариство "Калина" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради, в якому просить суд:

1. Визнати недійсним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.10.2018 року, розробленої приватним підприємством "Землі Півдня", ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746.

2. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, яка розташована за адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул.О.Засядька,1 та записи про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Поземельній книзі із закриттям Поземельної книги, яка була відкрита у зв"язку зі здійсненням державної реєстрації.

В обгрунтування позову, позивач зазначає, що Рішення Полтавської міської ради (позачергова двадцять п`ята сесія сьомого скликання) від 12.07.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою від 29.10.2018 року щодо інвентаризації земель за адресою вул. Засядька, 1 земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 та Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 01.10.2019 року за № 747 про надання цієї земельної ділянки в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави, згідно яких земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 зареєстрована в Державному земельної кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідають вимогам законодавства та порушують права Позивача, як користувача земельної ділянки площею 23,8 га.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.06.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.08.2022.

07.07.2022 за вхід. №4460 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує.

16.09.2022 за вхід. №6550 та за вхід. №6549 та за вхід. №6555 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.10.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 суд повернувся у підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2022 суд залучив до участі у справі третіх осіб - Полтавське міське Управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Міністерство оборони України, Полтавську обласну військову адміністрацію та витребував у Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина", з Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) та у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області додаткові докази.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.10.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2022

06.09.2022 за вхід. №4320 від Міністерство оборони України надійшли пояснення по суті спору. Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 суд повернувся у підготовче провадження.

16.11.2022 за вхід. №8778 від відповідача надійшли доповнення до відзиву.

06.04.2023 за вхід. №4333 від позивача надійшла відповідь на доповнення до відзиву відповідача - Полтавської міської ради. Позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2023

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив.

Рішенням Полтавської міської ради від 12.07.2019 року затверджена технічна документація із землеустрою від 29.10.2018 року щодо інвентаризації земель за адресою вул. Засядька,1 площею 707,6492 кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 та Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 01.10.2019 року за № 747 дана земельна ділянка надана в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави.

Позивач зазначає, що даними рішеннями Обслуговуючий кооператив садівничого товариства «Калина» (далі-Позивач) протиправно позбавлений права користування частиною земельної ділянки за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, Полтавська область кадастровий номер 5310136400:03:001:0746.

Так, в лютому 2021 року від сусіднього Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства «Браїлки» Позивачу стало відомо про проведення реєстрації земельних ділянок, якими на законних підставах користуються обслуговуючі кооперативи садівничих товариств, в тому числі Позивач.

Дана обставина підтвердилась витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2021 за № НВ-5317732072021, який отримано на запит адвоката Кузьменко Світлани Вікторівни від 19.02.2021 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2021 за № НВ-5317732072021 в Державний земельний кадастр внесена інформація про реєстрацію земельної ділянки за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, Полтавська область, кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, з цільовим призначенням - 15.01. для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Також з даного витягу вбачається, що 29.03.2019 року відділом у м. Полтава і Міськрайонного управління у Полтавській області та м. Полтави Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га за адресою вул. О. Засядька,1,м. Полтава, Полтавська область на підставі технічної документації із землеустрою від 29.10.2018 року, яка розроблена землевпорядником Приватного підприємства «Землі Півдня», ОСОБА_1 , при інвентаризації земель військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційної довідки № 240995979 від 19.01.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, належить до державної форми власності, власник: держава Україна в особі Полтавської обласної державної адміністрації, розмір частки -1, на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012; вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні. Міністерства оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави, який наділений правом володіння і користування земельною ділянкою без встановлення строку.

Позивач зазначає, що Рішення Полтавської міської ради (позачергова двадцять п`ята сесія сьомого скликання) від 12.07.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою від 29.10.2018 року щодо інвентаризації земель за адресою вул. Засядька,1 земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 та Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 01.10.2019 року за № 747 про надання цієї земельної ділянки в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави, згідно яких земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 зареєстрована в Державному земельної кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідають вимогам законодавства та порушують права Позивача, як користувача земельної ділянки площею 23,8 га

За твердженням позивача, обставини відведення земельної ділянки Позивачу та законне користування ним земельною ділянкою за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, Полтавська область встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.08.2013 року по справі №917/792/13, залишеного без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року. А отже, обставини відведення Позивачу земельної ділянки в безстрокове користування та законного постійного користування ним земельною ділянкою площею 23,8 га за адресою АДРЕСА_1 є преюдиційними та не потребують доказуванню при розгляді даної справи. Також, Позивач зазначає, що є платником земельного податку, постійним землекористувачем земельною ділянкою та споживачем послуг з електропостачання. На думку позивача, право користування Позивача земельною ділянкою площею 23,8 га за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, Полтавська область є безстроковим, а ця земельна ділянка станом на час виготовлення технічної документації та постановлення оскаржуваних рішень була сформованою, оскільки Договір про відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону від 12.03.1964 року є безстроковим та дійсним.

Позивач також зазначає, що Технічна документація, яка розроблена землевпорядником Приватного підприємства «Землі Півдня». ОСОБА_1 , при інвентаризації земель військової частини НОМЕР_1 - не відповідає вимогам закону:

Внаслідок проведення інвентаризації та складення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації з порушенням вимог закону фактично сформовано нову земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, шляхом об`єднання (включення) до неї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Позивача та вважається сформованою згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр, без згоди та відому Позивача, що суперечить приписам ст. 186 ЗК України.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля. її надра, атмосфери повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами прав власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 7 Конституції України визначені, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, землю.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб"єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпоряджання землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл. селищ, міст;

д) організація землеустрою:

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; тощо.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності:

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

У відповідності до приписів ч. З ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Частиною 2 с і . 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 9 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Враховуючи викладене, у відповідності до приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація земельної ділянки у Державного земельного кадастрі є необхідною умовою щодо можливості виникнення стовно земельної ділянки відповідних господарських (цивільних) правовідносин.

При тому за змістом приписів Закону України «Про державний земельний кадастр» допустимим доказом підтвердження державної реєстрації земельної ділянки є витяг з Державного земельного кадастру.

Згідно з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 29.03.2019 року відділом у м. Полтаві Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Так, земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення -15.01 Для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України розташована на території м. Полтави по вулиці О.Засядька, 1, Полтавської області.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, має державну форм власності та належить державі Україна в особі Полтавської обласної державні адміністрації, розмір частки-1, на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальні власності, від 06.09.2012 № 5245-УІ.

Зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави, на підставі розпорядження Полтавської ОДА від 01.10.2019 № 747.

За приписами статті 14 Закону України Про Збройні Сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими і навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Згідно із статтею 77 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі Міністерства оборони можуть перебувати лише в державній власності. Статтею 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Згідно вимог Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, статті 4 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України. Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню.

Відповідно до абзацу 3 частини п"ятої статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

Згідно статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно п.36 Положення військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок.

Землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки (п.42 Положення)

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

3 долучених позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що 19.02.2008 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію створено ОК СТ «Калина. Зі Статуту Товариства від 2016 року вбачається: Товариство є юридичною особою, створеною членами товариства та власниками земельних ділянок і індивідуальних дачних садівничих будинків (п.1 Статуту), що метою діяльності Товариства є використання земельної ділянки ( п.4.1) для ведення садівництва і городництва, обслуговування дачних будівель; з правом володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності ( п.4.3)

Позивач зазначає, що землі, якими користується ОК СТ «Калина були відведені для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону. Проте, ОК СТ «Калина був створений у 2008 шляхом заснування та не є правонаступником будь-якої іншої юридичної особи.

Частиною 4 ст.84 ЗКУ визначено: До земель державної власності, які не можуть і передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б)землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і І трубопровідного транспорту;

в) землі оборони.

Відповідно до п. 38 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування, наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, передбачено можливість передачі окремим суб`єктам господарювання земельних ділянок, територій, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об`єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці), як-от: військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. За приписами пунктів 44- 45 Положення у разі відсутності погреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України.

Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України. Отже, наведені норми свідчать про можливість передачі спірної земельної ділянки, в тому числі місцевим органам влади, у зв`язку з її тривалим невикористанням за призначенням лише в порядку, передбаченому даним Положенням та за згодою Міністра хорони України.

Законом України Про використання земель оборони не передбачено можливості набуття юридичними особами, які не є військовими частинами в розумінні статті 1 цього Закону, права вести іншу господарську діяльність на землях оборони. Як зазначено у частині 2 статті 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171.

Водночас, фактичне користування ділянкою садівничим товариством без зміни цільового використання та належного цьому правового оформлення, відповідних прав землекористування спірною земельною ділянкою у Позивача не створює, а виконання ПП «Землі Півдня» технічної документації на спірну земельну ділянку та її затвердження рішенням Полтавської міської ради від 12.07.2018, як і послідуюча державна реєстрація цієї ділянки за державою за цільовим використанням землі оборони не спростовує факт зміни призначення ділянки і лише додатково посвідчує приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони.

Згідно зі статтею 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні. Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Частиною 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

За таких обставин береться до уваги те, що наявність чи відсутність у землекористувача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтави - до 2019 року документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Дана земельна ділянка у встановленому ЗК України порядку не вилучалася та відсутні інші підстави припинення права користування земельною ділянкою, передбачені ст. 141 ЗК України.

Отже, наведеними нормами закону та наданими доказами, підтверджуються доводи відповідача, що Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави є належним землекористувачем земельної ділянки, на вул..3асядька, 1 у м.Полтаві за кадастровим № 5310136400:03:001:0746, яка відноситься до земель оборони і, відповідно, є державною власністю і лише власник земельної ділянки або : землекористувач, право користування якою оформлено відповідно до чинного законодавства може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

При цьому, поданий позивачем на підтвердження правомірності використання спірної земельної ділянки під садівниче товариство на підставі договору від 12.03.1964 не є належним доказом того, що позивач є користувачем частини земельної ділянки.

Отже, спірне рішення прийняте Полтавською міською радою у межах її повноважень та відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до абз 1,2 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п. 107 постанови 1051 від 17 жовтня 2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі Порядку) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно до п. 109 вищевказаного Порядку зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву);

5) власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

6) особи, визначеної частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

Пунктом 74 Порядку зафіксовано, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр», визначено, що державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин: управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

При цьому, перелік відомостей, що включаються до Державного земельного кадастру, наведений у статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Так, відповідно до частини другої статті 15 зазначеного Закону відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 12 Порядку, передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Підпунктом 3 пункту 114 вищевказаного Порядку передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Законом України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набув чинності 16.01.2020, було внесені відповідні зміни до земельного законодавства з питання скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Так, статтю 79-1 Земельного кодексу України доповнено частиною тринадцятою такого змісту: «Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічні зміни внесені до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Крім того, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом четвертим, згідно із Законом України від 05.12.2019 № 340-IX: «Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності)».

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 5 статті 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, у якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №. 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Отже, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Позивач, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявність у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено: 22.05.2023

Суддя Кльопов І.Г.