Ухвала

від 19.05.2023 по справі 753/7539/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7539/21

провадження № 1-кп/753/1346/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020100020004364, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане кримінальне провадження.

Прокурор, думку якого підтримали представники потерпілих та обвинувачений, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

При цьому хоча слідчий та прокурор на власний розсуд викладають передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обставини, проте обвинувальний акт не може містити положень, що не відповідають положенням кримінального закону, а також містити дані, що суперечать одне одному.

Разом з тим вказані вимоги закону при складанні і затвердженні обвинувального акта належним чином не дотримані, що унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду, оскільки як фактичні обставини справи так і формулювання обвинувачення містять істотні суперечності, і для встановлення такої невідповідності проведення оцінки доказів не вимагається.

При цьому, суд враховує висновки, викладені в ухвалі Київського апеляційного суду від 22.03.2023 року, якою вирок у вказаному кримінальному провадженню скасовано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. Для відповідальності за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем немає значення, чи було таке майно ввірене винній особі або перебувало в її законному віданні.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України, учинений у формі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є закінченим з моменту, коли винний фактично заволодів таким майном.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він, працюючи на посаді менеджера з реклами ТОВ «Ескапада-АРТ», будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, всупереч інтересам підприємства, заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем та своїми незаконними діями призвів до фактичної нестачі на підприємстві вказаних у вироку товарів, які перебували у його віданні, заподіявши ТОВ «Ескапада-АРТ» матеріальної шкоди на загальну суму 324405 грн. (64881 грн. - ПДВ).

Проте, із обвинувального акта не вбачається, яким саме майном заволодів ОСОБА_7 : грошовими коштами чи специфічною поліграфічною продукцією, на свою користь чи на користь третіх осіб, а також не зазначені спосіб заволодіння, мотиви інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, момент, коли ОСОБА_7 заволодів таким майном, тобто в обвинувальному акті не викладені обставини, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 191 КПК України.

За наведених обставин обвинувальний акт за змістом не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, складений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, і такі недоліки обвинувального акта перешкодять суду, з урахуванням своєї правової природи (неупередженість, безпристрасність, нейтральність, об'єктивність) ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до пункту 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Недотримання вказаних вимог Конвенції при складанні обвинувального акта порушує засади кримінального провадження, і зокрема: засаду законності, яка полягає в неухильному дотриманні вимог міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України (п. 1 ст. 9 КПК), та засаду забезпечення права обвинуваченого на захист (ст. 20 КПК).

Крім того, суд враховує і те, що при попередньому розгляді справи прокурор не скористався своїм правом, передбаченим ст. 338 КПК України, змінити обвинувачення, а дозволеної законом процедури пропозиції, вимоги або примушення прокурора судом змінити обвинувачення - немає, оскільки на суд згідно зі ст. 22 КПК України покладено функцію розгляду справи і при цьому недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві органам досудового розслідування та державного обвинувачення, позбавлений можливості примусити учасників кримінального провадження подавати докази.

При цьому суд звертає увагу, що повернення обвинувального акта не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також …скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».

Повернення обвинувального акта не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК, тобто повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта.

КПК України не передбачає не лише обов`язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акта прокурору, оскільки відповідно до статті 282 КПК ця обставина не є підставою для такого відновлення.

Разом з тим, кримінально процесуальний закон, встановлюючи можливість повернення обвинувального акта прокурору, передбачає, що прокурор має відповідні повноваження для усунення недоліків обвинувального акта на виконання вказівок суду.

Приймаючи рішення про повернення обвинувальному акта прокурору суд вважає, що для усунення недоліків, вказаних у даній ухвалі суду, в проведенні будь-яких слідчих чи процесуальних дій необхідності немає.

При цьому, стороні обвинувачення необхідно звернути увагу, що положень, які би визначали строк, протягом якого після повернення судом обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення має виправити недоліки обвинувального акта і звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом чинний КПК України не містить. У той же час відповідно до частини 2 статті 113 КПК України будь-яка процесуальна дія має бути виконана без невиправданої затримки.

Таким чином, для усунення недоліків, вказаних в даній ухвалі суду, прокурор, має процесуальну можливість звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом, дотримавшись при цьому критерію розумності строків.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020100020004364, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя