Рішення

від 25.05.2023 по справі 755/10908/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р.

м. Київ

справа № 755/10908/21

провадження № 2/755/148/23

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

учасники справи:

представник позивача - Степюк В.С. ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мішенін Іван Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Документи-Україна», Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», про визнання рішення протиправним і скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна, -

УСТАНОВИВ:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» (далі - ОСББ «Русанівська вежа») звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О. щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 19.06.2017 року за ОСОБА_4 , та скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, за яким 21.06.2017 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, за яким 21.03.2018 року ОСОБА_6 продала ОСОБА_5 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, за яким 26.11.2019 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; витребувати нежитлове приміщення АДРЕСА_2 від набувача ОСОБА_2 .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 20.03.2018 року рішенням установчих зборів власників житлових та нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Русанівська вежа». 31.01.2019 року будинок було передано від КП «Житло-Сервіс» в управління та обслуговування позивачу, що підтверджено Актом приймання-передачі від 31.01.2019 року. Разом із Актом позивач отримав проектно-технічну документацію на будинок, а саме: поповерховий план, план-схему прибудинкової території, технічний паспорт, акт готовності об`єкта до експлуатації та топоплан. При детальному вивченні технічного паспорту будинку (інвентаризаційна справа № 0203/17) було виявлено, що до місць спільного користування, крім іншого, належить Акумуляторний пункт (пункт ХХІV у технічному паспорті), загальною площею 22,9 кв.м., який є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень всього будинку. Проте, з часу прийняття будинку в управління і на даний час вказане приміщення здається в оренду сторонніми особами та використовується під кав`ярню « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та згідно технічного паспорту це нежитлове приміщення має АДРЕСА_2 , загальною площею 27,9 кв.м. Однак нежитлове приміщення з таким номером взагалі відсутнє в технічному паспорті на будинок, параметри приміщення АДРЕСА_3 не співпадають з жодним з приміщень, розташованих на 1-му поверсі будинку, в технічному паспорті приміщення № НОМЕР_1 відсутня прив`язка до попоперхового плану поверху, тому позивач вважає, що спірне нежитлове приміщення є власністю всіх співвласників будинку. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано 19.06.2017 року державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О. за відповідачем ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 26.07.2016 року, укладеного між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_4 , однак у доданих матеріалах Державного реєстру речових прав замість документів, вказаних у якості підстави реєстрації права власності за ОСОБА_4 , додано скан-копії інших документів про інвестування ОСОБА_7 у нежитлове приміщення № 411 в будинку АДРЕСА_4 . Тобто заявлені державним реєстратором підстави реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 не відповідають фактично внесеним до реєстру документам, тому наявні підстави для визнання протиправним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_4 та визнання недійсними подальших договорів відчуження цього приміщення, яке підлягає витребуванню позивачем від останнього набувача як таке, що вибуло із спільної сумісної власності співвласників будинку без їхньої на те волі, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

29 липня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

05 вересня 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті вимог.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 28 квітня 2023 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.

28 квітня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва справу прийнято суддею Галаганом В.І. до свого розгляду.

Відповідачем ОСОБА_2 до суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечила в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність, з огляду на законність придбання відповідачем спірного нежитлового приміщення. (Том 1 а.с. 181-193)

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М. надала до суду письмові пояснення відповідно до яких нею державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 щодо ОСОБА_4 проведено відповідно до норм діючого законодавства. (Том 1 а.с. 167-168)

Третя особа Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких Компанією повідомлено суду про те, що у Компанії відсутні будь-які дані про інвестора (покупця) ОСОБА_4 , інвестиційний контракт № 16020/РН-Н від 26.07.2016 року, укладений начебто між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_4 , інвестиційний контракт № 9046/РН-Н від 24.12.2014 року, укладений начебто між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_4 , укладення будь-яких договорів (контрактів) щодо відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , а спірне приміщення згідно технічної документації ХХІV було запроектовано та збудовано як допоміжне приміщення для розміщення АБЖ, та на момент підготовки технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 приміщення АДРЕСА_3 у житловому будинку було відсутнє. (Том 1 а.с. 125-128)

Представник позивача ОСББ «Русанівська вежа» Степюк В.С. - в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечила в повному обсязі з підстав, що містить письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , КП «Київжитлоспецексплуатація» в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Треті особи приватні нотаріуси Малий О.С., Мішенін І.С., Козаєва Н.М. , ТОВ «Документи-Україна» в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи ПрАТ «ХК «Київміськбуд» - в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 20.03.2018 року рішенням установчих зборів власників житлових та нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Русанівська вежа». (Том 1 а.с. 17, 18-24)

31.01.2019 року будинок АДРЕСА_1 було передано від КП «Житло-Сервіс» в управління та обслуговування ОСББ «Русанівська вежа», що підтверджено Актом приймання-передачі від 31.01.2019 року. Разом із Актом позивач отримав проектно-технічну документацію на будинок, а саме: по поверховий план, план-схему прибудинкової території, технічний паспорт, акт готовності об`єкта до експлуатації та топоплан. (Том 1 а.с. 25-38)

За даними технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 0203/17) до місць спільного користування, крім іншого, належить Акумуляторний пункт (пункт ХХІV у технічному паспорті), загальною площею 22,9 кв.м. ( Том 1 а.с. 75, 136)

За даними реєстраційної справи № 1280002480000 щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 встановлено, що 20.06.2017 року державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ Рисак О.О. прийнято Рішення № 35768964, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 . Підставою виникнення права власності зазначено: інвестиційний контракт, серія та номер № 9047/РН-Н від 24.12.2014 року, видавник ПАТ «ХК «Київміськбуд», інвестор Шульга Д.В.; Акт прийому-передачі нежитлового приміщення інвестору б/н від 19.12.2016 року, видавник ПАТ «ХК «Київміськбуд» інвестор Шульга Д.В.; Довідка, серія та номер: Ф/4243 від 19.12.2016 року, видавник ПАТ «ХК «Київміськбуд». (Том 2 а.с. 48, 49)

Однак, вищезазначені документи, на підставі яких державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ Рисак О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 - в матеріалах реєстраційної справи № 1280002480000 відсутні. (Том 2 а.с. 20-78)

При цьому, в матеріалах реєстраційної справи № 1280002480000 наявні ксерокопії наступних документів: Інвестиційний контракт № 9046/РН-Н від 24.12.2014 року, укладений між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_4 щодо інвестування в об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , об`єкт № 411, загальною площею 73,0 кв.м., Акт прийому-передачі нежитлового приміщення інвестору від 19.12.2016 року щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_6 згідно інвестиційного контракту № 9046/РН-Н від 24.12.2014 року, Довідка № Ф/4244 від 19.12.2016 року видавник ПАТ «ХК «Київміськбуд» про повну оплату ОСОБА_4 за Інвестиційним контрактом № 9046/РН-Н від 24.12.2014 року об`єктну нежитлового приміщення АДРЕСА_7 , а також долучено технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . (Том 2 а.с. 36-38, 39, 45; 41-42)

У подальшому, 21.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. посвідчено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 3314, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , за яким ОСОБА_4 продано ОСОБА_6 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . (Том 2 а.с. 52)

Згідно змісту пункту 2 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.06.2017 року, Зазначене нежитлове приміщення належить продавцю ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 16020/РН-Н від 26.07.2017 року, укладеного між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_4 , Акту прийому-передачі майнових прав на Об`єкт до Договору купівлі-продажу майнових прав № 16020/РН-Н від 26.07.2017 року, Довідки про 100% оплату № Ф/497 від 17.02.2017 року, виданої ПАТ «ХК «Київміськбуд», Витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 20.06.2017 року, державний реєстратор Рисак О.О. за № 900069375. (Том 2 а.с. 52-57)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М. вищезазначені у п. 2 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.06.2017 року правовстановлюючі документи, однак приватним нотаріусом Козаєвою Н.М. ухвалу суду - не виконано. (Том 2 а.с. 98-100)

У подальшому, 21.03.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мішеніним І.С. посвідчено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 320, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , за яким ОСОБА_6 продано ОСОБА_5 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . (Том 2 а.с. 59-61, 63-67)

У подальшому, 26.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. посвідчено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 1658, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_10 , за яким ОСОБА_5 продано ОСОБА_2 нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 27,9 кв.м. (Том 2 а.с. 69-72, 73-78)

За даними Листа ПрАТ «ХК «Київміськбуд» № 04059/0/2-19 від 20.09.2019 року, нежитлове приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , Компанією не реалізовувалось і Компанія не має ніякого відношення до нього. (Том 1 а.с. 65)

За даними Листа ПрАТ «ХК «Київміськбуд» № 01562/0/2-21 від 14.04.2021 року, 18.11.2016 року Компанія передала закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 експлуатуючій організації КП «Житло-Сервіс» разом із усією проектною документацією та технічним паспортом на будинок. В Компанії відсутній Договір № 16020/РН-Н від 26.07.2016 року, акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт ОСОБА_4 від 17.02.2017 року. (Том 1 ас. 66)

Згідно Листа Київської місцевої прокуратури № 4 від 12.12.2019 року, прокуратурою за заявою голови ОСББ «Русанівська вежа» про скоєння злочину внесено відомості до ЄРДР за № 42019101040000174., попередня кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 190 КК України. (Том 1 а.с. 67, 68)

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 1952), державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права не нерухоме майно та їх обтяжень є однією із загальних засад державної реєстрації прав. (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1952)

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 1952, заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законом. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, та іншими нормативно-правовими актами. (ч. 1 ст. 22 Закону № 1952)

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, в редакції, чинній станом на день здійснення первинної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав подано неналежною особою, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О. щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 19.06.2017 року за ОСОБА_4 , та скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену 19.06.2017 року за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що подані відповідачем ОСОБА_4 документи не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно.

У частині другій статті 26 Закону № 1952 унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952. (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц) (а.с. 75-78)

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

З огляду на вищенаведені зміни до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та наведені висновки Верховного Суду, вимоги позивача ОСББ «Русанівська вежа» про визнання протиправним рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 20.06.2017 року за ОСОБА_4 , та скасування державної реєстрацію права власності, здійсненої 19.06.2017 року за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , - суд визнає належним способом захисту порушеного права позивача в розрізі даного спору, оскільки згідно даних дослідженої судом реєстраційної справи № 1280002480000 на спірне нерухоме майно, державним реєстратором Рисак О.О. здійснено реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_4 на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, реєстраційна справа містить документи на інвестування відповідачем в об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_8 , в той час як відповідачем подано заяву, яка задоволена державним реєстратором, щодо спірного об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_9 , а документи, зазначені державним реєстратором в Державному реєстрі права власності як підставу для набуття права власності, - в матеріалах реєстраційної справи відсутні взагалі. (Том 2 а.с. 20-78)

Крім того, згідно даних технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 спірне приміщення ХХІV було запроектовано та збудовано як допоміжне приміщення для розміщення АБЖ (акумуляторний пункт).

Крім того, державний реєстратор/нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи реєстраційні/нотаріальні дії, н державний реєстратор/нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Державний реєстратор/нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість державного реєстратора/нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), згідно з яким належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Таким чином, суд визнає безпідставним пред`явлення вимог в межах розгляду даного спору до КП «Київжитлоспецексплуатація» як органу, державний реєстратор якого здійснила оспорювань державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В частині вимог позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння. Слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Ц Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. (стаття 658 ЦК України)

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. (ч. 2 ст. 382 ЦК України)

Згідно з закріпленим у статті 387 Цивільного кодексу України загальним правилом власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (стаття 388 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2723цс16 зазначено, що «положення частини першої статті 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосування реституції (позову про захист права від порушень, не пов`язаних з позбавлення володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними».

У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 6-2069цс16 зроблено висновок, що «реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно».

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, встановивши даним рішенням суду протиправність реєстрації за відповідачем ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , суд визнає правомірною вимогу позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_6 від 21.06.2017 року, предметом якого є спірна нерухомість, оскільки відповідач ОСОБА_4 на момент вчинення правочину не набув законного права власності на нерухоме майно та не був наділеним правом на його відчуження.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 21.03.2018 року та від 26.11.2019 року, оскільки такі правочини було вчинено після недійсного правочину, що встановлено даним рішення суду, тому визнання недійсними наступних договорів відчуження нерухомого майна є неналежним способом захисту.

Таким чином, встановивши, що спірне нерухоме майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач, відповідач по справі ОСОБА_2 не знала (добросовісний набувач), позивач ОСББ «Русанівська Вежа», як об`єднання, створене з метою забезпечення і захисту прав співвласників будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, спірного нерухомого майна, має право витребувати це майно від набувача ОСОБА_2 , оскільки майно вибуло з володіння власників не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мішенін Іван Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Документи-Україна», Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», про визнання рішення протиправним і скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна є таким, що підлягає до часткового задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Таким чином, звертаючись з даним позовом до суду, позивачем мав бути сплачений судовий збір за вимогу майнового характеру, з урахуванням ціни позову, у розмірі 8 213,65 грн., та судовий збір за чотири вимоги немайнового характеру у розмірі 9 080,00 грн. (2 270,00 грн.х4= 9 080,00 грн.)

Однак, до матеріалів справи долучено докази оплати позивачем судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 8 213,65 грн. (а.с. 11), та за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 2 270,00 грн. (а.с. 10, 12). Таким чином, позивачем не сплачено судовий збір за заявлені ним три вимоги немайнового характеру на загальну суму 6 810,00 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позову та неповну оплату позивачем судового збору, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за задоволені: вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру в сумі 10 483,65 грн. (8 213,65 грн.+2 270,00 грн.), тобто по 2 620,91 грн. з кожного; з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 270,00 грн. за одну задоволену вимогу немайнового характеру, тобто по 567,50 з кожного; з позивача в дохід держави підлягає стягнення судовий збір в сумі 4 540,00 грн. (2 270,00 грн.+2 270,00 грн.) за дві вимоги немайнового характеру, які розглянуто судом та залишено без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 20, 22, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 202, 215, 319, 382, 388, 655, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 256-258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мішенін Іван Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Документи-Україна», Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», про визнання рішення протиправним і скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олени Олександрівни щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 20.06.2017 року за ОСОБА_4 , та скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену 19.06.2017 року за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 3314.

Витребувати нежитлове приміщення згідно технічної документації ХХІV як допоміжне приміщення для розміщення АБЖ (№ НОМЕР_1) в будинку АДРЕСА_1 від набувача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 ) на користь співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» судовий збір у розмірі 10 483,65 грн., тобто по 2 620,91 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., тобто по 567,50 грн. з кожного.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» (код ЄДРПОУ 42473801, м. Київ, пр.-т Соборності, 30-А) в дохід держави судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25 травня 2023 року.

Суддя: В.І. Галаган