Рішення

від 16.05.2023 по справі 456/2672/17

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2672/17

Провадження № 2/456/20/2023

РІШЕННЯ

іменем України

16 травня 2023 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Моршинська міська рада Стрийського району Львівської області, третя особа філія «Стрийськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

05.09.2017 позивач прокурор Львівської області в інтересах держави Кабінет Міністрів України(правонаступником якого у спірних правовідносинах є Львівська обласна державна адміністрація) звернувся до суду з позовом до відповідачів у якому просить визнати недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 11.07.2003 №89 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,4000 га. (4625384000:02:001:0199), визнати недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 №64 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 площею 0,4600 га. (4625384000:03:001:0312), визнати недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 21.10.2003 №110 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,4000 га. (4625384000:03:001:0200), визнати недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 №64 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,4500 га. (4625384000:03:001:0311). Також просить витребувати у ОСОБА_5 на користь держави у особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 1,6500 га. (кадастровий номер 4625384000:03:001:0321.

Окрім цього, просить визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити її.

Судові витрати просить стягнути з відповідачів на користь прокуратури Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що прокуратурою області у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016140000000230 встановлено факт незаконного вибуття з власності держави земельних ділянок на території Лисовицької сільської ради, на яких знаходяться ліси природоохоронного, наукового, історико культурного призначення (заказник) розпорядження якою на час прийняття рішення відносилось до компетенції Кабінету Міністрів України.

Так, рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району від 11.07.2003 №89 ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,6000 га. (ділянка № НОМЕР_1 - площею 0,4000 га., ділянка № НОМЕР_2 - площею 0,2000 га.) для ведення особистого селянського господарства (кадастрові номери 4625384000:02:001:0199, 4625384000:03:002:0173) та видано державний акт серії ЯБ №128040.

У 2005 році ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,4000 га. ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 14.04.2005.

Рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 №64 ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4600 га. для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 4625384000:03:001:0312) та видано державний акт серії ЯА №734908.

02.12.2005 ОСОБА_6 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. В подальшому 03.02.2006 ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 0,4000 га. за договором купівлі - продажу відчужила ОСОБА_5 .

Рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району від 21.10.2003 №110 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4000 га. для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 4625384000:03:001:0200) та видано державний акт серії ЯБ №128039.

14.04.2005 ОСОБА_2 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_5 за договором дарування.

Рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 №64 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4500 га. для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 4625384000:03:001:0311) та видано державний акт серії ЯА №734907.

03.02.2006 ОСОБА_3 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу.

В подальшому у 2006 році ОСОБА_5 виготовлено технічну документацію з землеустрою, якою придбані ним земельні ділянки об`єднано в одну ділянку загальною площею 1,6500 га. та присвоєно кадастровий номер 4625384000:03:001:0321.

Органом досудового розслідування (протокол огляду від 16.03.2017) встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту та накладаються на земельну ділянку ДП «Стрийське лісове господарство» (квартал №490, виділи 2,3,4) що входять у межі Ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» є особливо цінними землями лісового фонду згідно ст. 150 ЗК України.

Згідно ст. 141,142 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою за заявою до власника земельної ділянки у даному випадку Кабінету Міністрів України. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації. Відтак повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками станом на час прийняття оскаржуваних рішень належало Кабінету Міністрів України (ч.9 ст. 149 ЗК України), а тому Лисовицька сільська рада при прийнятті вказаних рішень вийшла за межі наданих Законом повноважень.

Окрім цього, вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Стрийське лісове господарство» та за цільовим призначенням належала до категорії земель лісового фонду. Оскаржуваними рішеннями Лисовицької сільської ради при наданні земельних ділянок з держлісфонду ДП «Стрийське лісове господарство» загальною площею 1,65 га. у кварталі 490 виділи 2,3,4 останні віднесено до земель сільськогосподарського призначення, чим фактично змінено цільове призначення останніх.

Враховуючи те, що Лисовицька сільська рада не була органом уповноваженим приймати рішення про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, остання у черговий раз вийшла за межі своїх повноважень.

Лисовицька сільська рада при прийнятті рішень про відведення вказаних земельних ділянок лісогосподарського призначення у власність відповідачів, діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації, ст.ст. 7,17,28,23 пункту 5 розділуVІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України), тому такі у відповідності до ст. 155 ЗК України є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, вищевикладене свідчить про наявність правових підставі для витребування вказаної земельної ділянки у добросовісного набувача у порядку ст.388 ЦК України.

Що стосується строку позовної давності, то зазначив, що прокуратурі області стало відомо про допущені порушення у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016140000000230, зокрема 16.03.2017, після проведення огляду земельних ділянок з накладенням таксаційних карт на карту місцевості. При цьому органу, що визначений прокурором у даній справі як позивач, про наведенні порушення не було відомо по даний час, про що свідчить лист з Секретаріату КМУ №4677/0/2-17 від 06.06.2017.

Звернення прокурора до суду зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави. Позовна заява про витребування лісових земельних ділянок із приватної власності у державну власність безумовно становить суспільний інтерес.

Суспільним, публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_5 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновлені правового порядку у частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновлені становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення у державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Відповідач ОСОБА_5 скористався правом на подання відзиву /а.с.196 т.2/, згідно якого просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема як на одну з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог покликався на те, що прокурором при звернені до суду із позовною заявою пропущено строк позовної давності та прокурор не вимагає його поновлення, При цьому його представником ОСОБА_7 подано заяву про застосування строку позовної давності /а.с.175 т.2/ у якій такий вказав, що прокуратурою оскаржуються рішення, які були прийняті Лисовицькою сільською радою Стрийського району, ще у 2003, у той час як із позовною заявою прокурор у інтересах держави звернувся до суду лише 2017. Прокуратура у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів» від 28.10.2002 № 3 чинних на момент виникнення спірних правовідносин у порядку здійснення наглядової діяльності зобов`язана періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів КМУ, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. При цьому всі рішення, у тому числі оскаржувані, Лисовицька сільська рада у місячний термін з дня ухвалення передавала до органів прокуратури, яка здійснювала нагляд за додержанням органами місцевого самоврядування законів. Прокуратурі у межах строку позовної давності було відомо про наявність оскаржуваних рішень, що вбачається з постанови від 05.12.2005 про відмову у порушенні кримінальної справи, щодо законності передачі у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 земельних ділянок в урощиці «Сойми» та прийняття рішення № 64 від 04.02.2003, судовою справою № 2а-1644/2007за позовом Стрийського міжрайонного прокурора у інтересах держави в особі Стрийського районного відділу земельних ресурсів до Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_1 про скасування рішення 6-ої сесії 4-го скликання Лисовицької сільської ради від 11.07.2003 №89 «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельних ділянок» у частині передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею 0,60 га. ОСОБА_1 , листами управління Держгеокадастру у Стрийському районі Львівської області від 23.11.2016 за № 10-1305-0.4-4667/2-16 на запит прокуратури Львівської області та листом від 07.09.2017 № 29-1305-0.6-1924/2-17 на адвокатський запит ОСОБА_8 , де зазначено що вся технічна документація із землеустрою по ОСОБА_1 була передана Стрийській міжрайонній прокуратурі ще у 2007 р.

Щодо спростуванняаргументів прокуратуринаведених упозовній заявіяк підставдля задоволенняпозову вказав, що всі державні акти на право приватної власності на землю, які були видані ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , видані з додержанням вимог п.1.7. 1.10 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження інструкції про порядок складання, видачі та реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею» від 15.04.1993 №28, у тому числі за погодженням із сусідами (користувачами суміжних земельних ділянок), які своїми підписами підтвердили відсутність будь яких заперечень та претензій з приводу встановлених меж спірної земельної ділянки. Вказані держані акти були внесені до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

До матеріалів справи долучено акти 2004р. про встановлення меж та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з погодженням таких меж з директором ДП «Стрийське лісове господарство» Павлів Й..

З викопіювання Генплану Лисовицької сільської ради в урочищі «Сойми» чітко видно, що виділені земельні ділянки відносять до території Лисовицької сільської ради.

Даний факт також підтверджується листом Департаменту контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру від 01.08.2017 за № 10-28-0.19-1042/63-17 у якому зазначено, що згідно з планово картографічними матеріалами, відображеними у технічних документаціях із землеустрою та проекті формування території Лиссовицької сільської ради вказані земельні ділянки (кадастрові номери 4625384000:03:001:0312, 4625384000:03:001:0200, 4625384000:02:001:0199 та 4625384000:03:001:0311), які передавались у власність громадянам розташовані у межах населеного пункту (угіддя- пасовища). Межі населених пунктів Лисовичі та Баня Лисовицька Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області не змінювались.

Тому вважає, що земельні ділянки містились у межах населеного пункту, а отже Лисовицька сільська рада мала право у межах своїх повноважень приймати відносно них певні рішення. Вважає, що рішення Лисовицької сільської ради про безкоштовну передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування не має.

Також вказав, що прокурор підтверджує право постійного користування Філія Стрийське лісове господарство «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» землями лісового фонду, матеріалами лісовпорядкування 2001-2010 рр., статутом вказаного державного підприємства, охоронним зобов`язанням.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак, вказаний пункт Прикінцевих положень з`явився у ЛК України лише з 29.03.2006, тобто після виникнення спірних правовідносин, коли набрала чинності нова редакція ЛК України. При цьому, для визнання планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками державними лісогосподарськими підприємствами, необхідно встановити факт, що ці землі, раніше до 29.03.2006 вже були надані цим підприємствам у постійне користуванні. Однак, таких документів у якості підтвердження права ДП «Стрийське лісове господарство» постійного користування спірною земельною ділянкою на момент прийняття спірних рішень не надано.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву /а.с.179 т.2/, згідно якого вказав, що позовна заява не є підставна та обґрунтована, не доводить чи мали місце викладені у позові обставини, оскільки відсутні докази на підтвердження таких обставин. У справі наявні фактичні дані та докази, які мають значення для вирішення справи та є підставою для того щоб позов залишити без задоволення. Зокрема, відповідачами по справі подано заяви про те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду, також позивач подав позов у інтересах держави від імені Кабінету Міністрів України з посиланням на лист секретаріату КМУ від 06.06.2017 № 4677/2-17 у якому відсутні будь - які доручення щодо представництва позивача у даній судовій справі.

Також вказав, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки у позові не викладено жодних вимог стосовно нього. Будь-яких доказів підробки землевпорядної документації на його колишню земельну ділянку, яку він відчужив у 2005 немає, земельна ділянка розташована у межах села разом з іншими 21 земельними ділянками, що підтверджується: постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 05.12.2005, технічною документацією із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_1 2004, технічної документацією із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_5 від 2005, викопіюванням з карти генплану с. Баня Лисовицька земельних ділянок ур. «Сойми», зведеним планом ділянок кварталу від 2006, кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_5 , з описом точок координат, актами встановлення та узгодження зовнішніх меж ділянки ОСОБА_1 ОСОБА_2 2004 , ОСОБА_5 2005 з погодженням меж директором ДП «Стрийське лісове господарство» Павлів Й., висновком Львівського науково дослідного та проектного інституту землеустрою №76 від 30.01.2007, висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 29.09.06 № 04-02-8849, висновком Державної землевпорядної експертизи від 06.09.2004 № 5356, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 № 876/925/18.

Всі ці документи підтверджують, що земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та інших, які в даний час належать ОСОБА_5 розташовані у межах села і надані громадянам без порушення законодавства України. Натомість позивачем не надано жодного доказу на підтвердження протилежного, зокрема не надано ні рішень про передачу ДП «Стрийске лісове господарство» земельної ділянки у постійне користування, ні актів встановлення меж земельних ділянок з погодженням суміжним землекористувачів, як це встановлено ст.ст. 186187 ЗКУ. Немає і державного акту на право постійного користування, що встановлено ст. 126 ЗКУ.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву згідно якого така просила позов залишити без задоволення. /а.с.230 т.2/ В обґрунтування заявлених заперечень покликалась на те, що до неї як відповідача позивачем у позовній заяві не викладено змісту позовних вимог, і їй не відомо у якій спосіб нею порушено інтереси держави і які саме. Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки. За рішенням Лисовицької сільської ради № 110 від 21.10.2003 їй було надано земельну ділянку площею 0,40 га., тобто станом на 2018 з цього часу минуло 15 років. Проте позивачу про вказане рішення було відомо набагато раніше.

Позивач стверджує, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, є державною власністю, накладається на земельну ділянку заказника «Моршинський». Однак у підтвердження вказаних доказів не надає жодних доказів. Відповідно до генплану с. Баня Лисовицька земельна ділянка розташована у межах с. Б.Лисовицька, що підтверджено також технічною документацією земельної ділянки ОСОБА_2 від 2004 з встановленням і узгодженням меж земельної ділянки за 2004 -2005 р. за підписом сільського голови Лисовицької сільської ради як і суміжного землекористувача керівника ДП «Стрийський лісгосп» Павлів Й.. Крім того у 2006 виготовлено зведений план земельних ділянок кварталу в урочищі «Сойми» де розташовані 18 земельних ділянок у т.ч. і земельна ділянка ОСОБА_5 , яка містить сім підписів посадових осіб держави, що ці земельні ділянки є у межах с. Баня Лисовицька.

До суду подано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 № 876/925/18 якою скасовано незаконне судове рішення Стрийського міськрайонного суду за позовом прокурора від 31.05.2007. У вказаній постанові чітко встановлено, що земельні ділянки розташовані на території сільської ради і надана громадянам у власність на законних підставах.

Представник відповідачаЛисовицької сільськоїради (правонаступникомякого єМоршинська міськарада) було подано відзив на позовну заяву /а.с. 220 т.2/, згідно якого такий позовні вимоги не визнав та вказав, що рішення №89 від 11.07.2003 та №64 від 04.02.2003 було предметом судового розгляду, а тому недопустимим є розгляд судом тих самих рішень повторно за заявою прокуратури.

Також вказав, що позов предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Тобто самостійний позов про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов`язки сторін таких правовідносин (у зв`язку з тим що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсним правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів чого позивач по справі не ставить. Відтак позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування рішень Лисовицької сільської ради щодо надання особам земельних ділянок не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Лисовицької сільської ради (правонаступником якого є Моршинська міська рада) подали заяву згідно якої просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності /а.с. 8 т.2/

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правом на подання відзиву не скористались.

Представник третьої особи ДП Стрийське лісове господарство (правонаступником якого є Філія «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») адвокатом Горох В.В. подано письмові пояснення щодо позову, /а.с.а.с.1-4 т.4/ згідно яких такий вказав, що ДП Стрийський лісгосп» підтримує позовну заяву прокурора Львівської області, який діє у інтересах держави у особі Кабінету Міністрів України з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, а саме Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Стрийське ЛГ» Львівського ОУЛМГ від 2001 та від 2011, таксикаційних описів Моршинського та Лисовицького лісництв ДП «Стрийський лісгосп» від 2001 та 2011 року, планшету лісовпорядкувального №2, плану лісонасаджень Лисовицього лісництва, схеми ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», який створений рішенням Львівського облвиконкому від 09.10.1984 № 495, виділи 2,3,4 кварталу 490 (раніше 58), площа якого складає 33 га., відносяться до ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» Лисовицього лісництва ДП «Стрийське лісове господарство». Вказаний заказник входить до природно - заповідного фонду України і діє на підставі Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» від 24.02.2020 (із змінами від 22.09.2009) та Охоронного зобов`язання від 12.10.1998, від 27.01.2010. Загальна площа Заказника становить 3084,6 га. із яких площа 1302 га. входить до Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп». Межі цієї земельної ділянки з лісовими насадженнями природоохоронного, наукового, історико - культурного призначення встановлені на місцевості державними знаками відповідного взірця. Після проведення у 2011 році на підприємстві базового лісовпорядкування, нумерацію кварталу 58 Лисовицького лісництва попереднього лісовпорядкування від 2001 змінено на квартал 490.

Пунктом 5 розділу VIII«Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції станом на 2003) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно п.1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11.12.1986 планшети лісовпорядкувальні належать до планово картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Враховуючи те, що ДП «Стрийський лісгосп» не одержав державного акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, то документами, що підтверджують право постійного користування підприємством земельною ділянкою у кварталі 490 Лисовицького лісництва є планово картографічні матеріали лісовпорядкування від 2001 року та від 2011, зокрема планшет лісовпорядкувальний №2.

П.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про внесення змін до ЗК України та інших законів України щодо проведення робіт із землеустрою, пов`язаних із встановленням і зміною меж сіл, селищ, міст, районів», який набрав чинності 05.08.2012, встановлено, що межі населених пунктів, не встановлені у натурі (на місцевості) на час набрання чинності цим Законом за проектами землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, можуть бути встановлені без розроблення (зміни) генеральних планів населених пунктів. Площа населених пунктів у такому разі має відповідати тій, що зазначена у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, а у разі їх відсутності - у проектах формування територій сільських, селищних рад.

Проект землеустрою щодо встановлення меж села Лисовичі та села Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської області не розроблявся. Натомість межі цих населених пунктів встановленні за Проектомформування території і встановлення межі сіл Лисовичі Стрийського району Львівської області (інв. № 238/1 від 21.02.1992). Як вбачається з даногоПроектуземельна ділянка площею 1.65 га. для будівництва та рекреації кадастровий номер 4625384000:03:001:0321, яка належить на праві приватної відповідачу ОСОБА_5 , розміщена за межами населених пунктів Лисовичі та с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області та накладається на земельні ділянки кварталу 490 (раніше квартал 58) Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп». Дана обставина підтверджена листом державного підприємства «Львівський дослідний та проектний інститут землеустрою» від 25.10.2019 № 831, листом державної лісовпорядної експедиції від 20.06.2016 № 551, листом Департаменту контролю за використанням та охороною земель Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01.08.2017 № 10-28-0.19-1042/63-17, листом відділу архітектури, містобудування та земельних відносин Стрийської РДА Львівської області від 23.07.2020 № 568/14-20, кадастровим планом з каталогом координат земельної ділянки Лисовицького лісництва ДП «Срийський лісгосп» розробленим ліцензованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 та викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, та іншими документами.

Про незаконність вибуття із державної власності земельної ділянки лісового та природно-заповідного фондів площею 1,65 га ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» вказує ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.05 2017 року, що набрала законної сили 25 травня 2017 року у справі № 456/1238/17, якою закрито кримінальне провадження № 42016140000000230 від 08.11.2016 по обвинуваченню посадової особи ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із звільненням її від кримінальногї відповідальності на підставі закінчення строків давності у відповідності до ст. 49 ККУ.

ДГ «Стрийський лісгосп» добровільно не відмовлявся від права постійного користування спірною земельною ділянкою, Кабінет Міністрів України не приймав ніякої постанови про вилучення частини земельної ділянки особливо цінних земель із постійного користування ДП «Стрийський лісгосп» та передачі їх у власність відповідачам для сільськогосподарських потреб, що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 06.06.2017 № 4677/0/2-17. Також, при прийнятті Лисовицькою сільською радою Стрийського району Львівської області оскаржуваних рішень не вирішувалось питання про вилучення земельної ділянки площею 1,65 га у постійного землекористувача ДП «Стрийський лісгосп» для передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за погодження Bepховної Ради України, що випливає із документацій із землеустрою на земельні ділянки, розроблених на замовлення громадян, які є відповідачами у даній справі.

Рішення Лисовицької сільської ради суперечать вимогам, передбаченим ч.7 ст. 122, п. «а», п.»б» ч.1 ст. 141, ч. 2, ч. 9 ст. 149, ч. 2 ст.150 ЗКУ у редакції чинній станом на 2003 рік) і внаслідок їх видачі порушено право ДП «Стрийський лісгосп», щодо постійного користування земельною ділянкою лісового та природо-заповідного фондів, яка відноситься до особливо цінних земель, та право держави в особі Кабінету Міністрів України, щодо розпорядженнями цими землями державної власності.

Також, 30.04.2021 представник третьої особи ДП Стрийське лісове господарство адвокатом Горох В.В. подано заперечення проти заяви про застосування наслідків спливу позовної давності поданої адвокатом відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_11 у якій вказав, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.05.2017, яка набрала законної сили 25.05.2017 у справі №456/1238/176 закрито кримінальне провадження № 42016140000000230 від 08.11.2016 про обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ч.1 ст. 366 КК України у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності у відповідності до ст. 49 КК України.

Після набрання законної сили вищевказаною ухвалою суду, прокурор Львівської області звернувся із листом від 26.05.2017 № 05/1-519 вих-17 до Кабінету Міністрів України про виявлені прокурором порушення земельного та лісового законодавства з боку Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області при прийнятті оскаржуваних рішень за результатами розгляду даного кримінального провадження та вироблення Кабінетом Міністрів України відповідної позиції щодо неправомірного вибуття спірних земельних ділянок із державної власності. Однак, Кабінет Міністрів України, знаючи після цього про порушення інтересів держави, не відреагував належним чином на звернення прокурора протягом розумного строку, що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 06 червня 2017№4677/0/2-17. Листом від 23.08.2017 № 05/1-804 вих-17 прокуратура Львівської області повідомила Кабінет Міністрів України про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі КМУ.

Таким чином вважає, що прокурор Львівської області дотримав порядок передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та подав позов у зв`язку із невжиттям КМУ жодних заходів протягом розумного строку після обізнаності про порушення інтересів держави, тобто після 26.05.2017, що є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором держави у особі КМУ,

Що стосується строку позовної давності, то вказав, що КМУ, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями державної власності лісогосподарського та природоохоронного призначення у відповідності до ст. 122, 149 ЗК України, дізнався 26.05.2017 про порушення своїх прав внаслідок прийняття оскаржуваних рішень Лисовицькою сільською радою та про посадову особу ОСОБА_10 , який вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 366 КК України, що призвело до незаконного вибуття із державної власності земельної ділянки лісового фонду площею 1,65 га., ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський». Також, Кабінет Міністрів України раніше не міг довідатись про порушення таких прав, оскільки ні постійний землекористувач, ні Лисовицька сільська рада не звертались до Уряду із питанням про вилучення спірних земельних ділянок, а вина правопорушника ОСОБА_10 у вчинені службового злочину, який призвів до незаконного вибуття земельної ділянки державної власності, була встановлена судом лише 17.05.2017. Тому позовну давність слід обчислювати з дня, коли Кабінет Міністрів України дізнався про порушення своїх прав та про особу, яка порушила ці права, тобто з 26.05.2017.

У зв`язку з цим вважає, що прокурор подав позовну заяву від 31.08.2017 у межах строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2017року головуючим суддею у справі визначено суддю Янів Н.М. /а.с. 88 т.1/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.09.2017 позовну заявуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 18.09.2017. /а.с. 89 т.1/.

18.09.2017 ухвалою суду вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0321 пл. 1,65 га що розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, що на праві власності належить ОСОБА_5 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 ./а.с.110 т.1/ У судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2017.

03.10.2017 розгляд справи відкладено на 24.10.2017 /а.с. 134 т.1/

24.10.2017 розгляд справи відкладено на 17.11.2017 /а.с. 175 т.1/

17.11.2017 розгляд справи відкладено на 28.11.2017 /а.с. 217 т.1/

28.11.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2017 /а.с 34 т.2/

11.12.2017у судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.2017 /а.с.54 т.2/

26.12.2017у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2018 /а.с.64 т.2/

16.01.2018 оголошено перерву у зв`язку з скерування справи у апеляційний суд /а.с.89 т.2/

17.04.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.05.2018/а.с.161 т.2/

04.05.2018 розгляд справи не відбувся та така відкладена на 14.05.2018 у зв`язку з перебування судді у частині щорічної відпустки /а.с. 221 т.2./

14.05.2018 ухвалою суду по справі призначено судово земельно технічну екпертизу /а.с.244 т.2/

08.07.2020 ухвалою судді провадження у справі поновлено. Судове засідання призначено на 21.07.2020 /а.с. 10 т.3/

21.07.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2020 /а.с.12 т.3/

24.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2020 /а.с.24 т.3/

12.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2020 /а.с.26 т.3/

05.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2020 /а.с.37 т.3/

05.11.2020 ухвалою суду провадження у справі закрито у частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_12 /а.с. 39 т.3/

23.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2020 /а.с.44 т.3/

Ухвалою суду від 18.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 22.01.2021. /а.с.48 т.3/

22.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.2021 /а.с.54 т.3/

Ухвалою суду від 22.01.2021 у якості правонаступника відповідача Лисовицької сільської ради Стрйиського району Львівської області залучено Моршинську міську раду Стрийського району Львівської області. /а.с. 55 т.3/

15.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2021 /а.с.58 т.3/

04.03.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2021 /а.с.65 т.3/

18.03.2021у судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2021 /а.с.72 т.3/

02.04.2021у судовому засіданні оголошено перерву до 30.04.2021 /а.с.72 т.3/

30.04.2021у судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2021 /а.с.88 т.3/

18.05.2021у судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2021 /а.с.15 т.4/

04.06.2021 ухвалою суду по справі призначено комплексну судову експертизу з питань землеустрою талісогосподарської експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи /а.с. 37 т.4/

Ухвалою судді від 17.02.2023 провадження по справі поновлено.Справу признасено до удового розгялду на 09.03.2023 /а.с.85 т.4/

Ухвалою суду від 09.03.2023 у якості правонаступника позивача Кабінету Міністрів України залучено Львівську обласну державну адміністрацію. /а.с. 107т.4/ Розгляд справи відкладено до 30.03.2023.

Ухвалою суду від 30.03.2023 у якості правонаступника третьої особи ДП «Стриськелісове господарство залучено Філію «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». /а.с. 107 т.4/ Розгляд справи відкладено до 20.04.2023.

20.04.2023у судовому засіданні оголошено перерву до 16.05.2023 /а.с.15 т.4/

Розгляд справи по суті відбувся 16.05.2023.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Прокурор Сенів О.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив суд такі задоволити.

Уповноважений представник позивача Львівської обласної державної адміністрації Бриловська О.Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Дармонук Р.М. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав наведених у письмових відзивах на позовну заяву.

Додатково вказав, що долучений ДП «Стрийський лісгосп» план земельної ділянки виготовлений 2021 ПП «Земсвіт» з зазначенням координат поворотних точок земельної ділянки, згідно якого встановлено, що нібито земельна ділянка ОСОБА_13 накладається на земельну ділянку ДП «Стрийський лісгосп» є неналежним доказом. Так, при допиті у судовому засіданні ОСОБА_9 визнав, що він не є інженером землевпорядником, не має права на виконання таких робіт і виготовлений план ділянки не є юридичним документом землекористування для ДП «Стрийський лісгосп».

Постановою Львівського апеляційного суду від 03.12.2020 у справі № 456/1173/17 апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду від 02.05.2019 залишено без змін. Вказаною постановою встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_1 площею 0,4 та 0,3 га. яка є предметом спору у даній справі розміщена на території Лисовицької сільської ради.

Позивачем не надано жодного доказу про надання земельної ділянки у користування ДП «Стрийський лісгосп», технічної землевпорядної документації, Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, акту встановлення зовнішніх меж та розмір земельної ділянки, кадастрового номеру земельної ділянки що і стало підставою для відмови експерта провести експертизу про накладення земельних ділянок одна на одну.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Филик А. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Уповноважений представник Моршинської міської ради Стрийського району Львівської області у судове засідання не з`явився, подав клопотання згідно якого просив проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника Моршинської міської ради та прийняти рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також вказав, що предметом спору у справі № 456/2672/17 є виконані акти індивідуальної дії, які втратили свою чинність у 2003 -2007 після застосування і згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не могли бути передані правонаступнику Моршинській міській раді../а.с.60 т.3/

Уповноважений представник Філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимогист. 6 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і у задоволені позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №89 від 11.07.2003 ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,6000 га. (ділянка № НОМЕР_1 - площею 0,4000 га., ділянка № НОМЕР_2 - площею 0,2000 га.) для ведення особистого селянського господарства (кадастрові номери 4625384000:02:001:0199 та 4625384000:03:002:0173)./а.с.28-30 т1/

Також судом встановлено, що на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 30.09.2004 отримав Державний акт на право власності серії ЯБ №128040 на земельну ділянку площею 0,6000 га., яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Вказаний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №010444500234./а.с.35-36 т.1/

З описумеж земельноїділянки вбачається,що земельнаділянка площею0,4000га.кадастрові номери4625384000:02:001:0199межує відВ доА зземлями держлісгоспу,ділянка № НОМЕР_2 -площею 0,2000га.кадастровий номер4625384000:03:002:0173межує відВ до А з землями держлісгоспу.

Судом встановлено, що згідно копії Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 у присутності представників суміжних землекористувань ОСОБА_14 , ОСОБА_15 було проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки. Вказаний Акт підписаний директором ДП «Стрийський лісгосп» Павлів Й. /а.с.185 т.2/

Окрім цього, у матеріалах справи наявний висновок державної землевпорядної експертизи від 06.09.2004 №5356 щодо технічної документації на земельні ділянки ОСОБА_1 підготовленого Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України, згідно якого технічна документація для передачі ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 0,6000 га. для ведення ОСГ відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно. /а.с.188 т.2/

У подальшому згідно договору дарування від 14.04.2005 нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Новальковською М.М. зареєстрованого у реєстрі за № 885 ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,4 га. що надана для ведення особистого селянського господарства, у межах згідно з планом яка розміщена на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області./а.с.49 т.1/

Згідно рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №64 від 04.02.2003 ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4600 га. для ведення особистого селянського господарства./а.с. 22-23 т.1/

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_6 15.07.2005 отримав Державний акт на право власності серії ЯА №734908 на земельну ділянку площею 0,4600 га., кадастровий номер 4625384000:03:001:0312, яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Вказаний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010544500272 /а.с.31 т.1/

02.12.2005 ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 4600 кв.м, яка розташована на території Лисовицької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 4625384000:03:001:0312./а.с.43 т.1/

03.02.2006 ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу продала, а ОСОБА_5 купив земельну ділянку площею 4000 кв.м, яка розташована на території Лисовицької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 4625384000:03:001:0312./а.с.47 т.1/

Згідно рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №110 від 21.10.2003 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4000 га. для ведення особистого селянського господарства./а.с. 24-27 т.1/

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 , 30.09.2004 отримала Державний акт на право власності серії ЯБ №128039 на земельну ділянку площею 0,4000 га., кадастровий номер 4625384000:03:001:0200, яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Вказаний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №010444500233/а.с.51 т.1/

З опису меж земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка площею 0,4000 га. кадастровий номер 4625384000:03:001:0200 межує від В до А з землями держлісгоспу.

У відповідності до копії Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 , що є невід`ємною частиною технічної документації із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 від 21.07.2004 у присутності представників суміжних землекористувань ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 було проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки. Вказаний Акт підписаний ОСОБА_15 директором ДП «Стрийський лісгосп» /а.с.186 т.2/

Окрім цього, згідно висновку державної землевпорядної експертизи від 06.09.2004 №5355 щодо технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 підготовленого Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України. технічна документація для передачі ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,4000 га. для ведення ОСГ відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно.

Також у матеріалах технічної документації із землеустрою про виконанні роботи по підготовці до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, для ведення ОСГ ОСОБА_2 наявна довідка видана Лисовицькою сільською радою, яка підтверджує той факт, що за господарством ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 0,40 га. для ведення ОСГ, що перебуває у користуванні з 1999 року.

Згідно договору дарування від 14.04.2005 нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Новальковською М.М. зареєстрованого у реєстрі за № 887 ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,4 га., що надана для ведення особистого селянського господарства, у межах згідно з планом, яка розміщена на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області./а.с.51-52 т.1/

Згідно рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №64 від 04.02.2003 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,4500 га. для ведення особистого селянського господарства./а.с 22-23 т.1/

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_3 15.07.2005 отримала Державний акт на право власності серії ЯА №734907 на земельну ділянку площею 0,4500 га., кадастровий номер 4625384000:03:001:0311, яка розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області. Вказаний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за №010544500271 /а.с.33-34 т.1/

У матеріалах технічної документації із землеустрою наявна довідка видана Лисовицькою сільською радою, яка підтверджує той факт, що за господарством ОСОБА_3 рахується земельна ділянка площею 0,45 га. для ведення ОСГ, що перебуває у користуванні з 1999 року.

03.02.2006 ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу продав, а ОСОБА_5 купив земельну ділянку площею 4500 кв.м., яка розташована на території Лисовицької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 4625384000:03:001:0311./а.с.45 т.1/

У подальшому 16.06.2005 на замовлення ОСОБА_5 Львівською регіональною філією Центру ДЗК Стрийський районний відділ було виготовлено технічну документацію із землеустрою якою дві земельні ділянки отримані у власність ОСОБА_17 на підставі договорів Дарування укладених з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 було об`єднано у одну площею 0,8000 га. Згідно плану встановлення меж вбачається, що вказана земельна ділянка від А до Б межує з землями сільської ради, від Б до А землі держлісгоспу. Згідно акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 04.05.2005 за участі ОСОБА_5 та представників суміжних землекористувань А-Б землі П.Рубльовський, Б-А землі Й.Павлів проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_5 і опис їх положення на місцевості. Вказаний акт підписаний суміжними землекористувачами у тому числі ОСОБА_15 на той час директором «Стрийський держлісгосп» без жодних зауважень./а.с. 187 т.2/

Вказана земельна ділянка ОСОБА_5 площею 0,80 га. надана для ведення особистого селянського господарства на території Лисовицької сільської ради, присвоєно кадастровий номер 4625384000:03:001:0310 та такому видано державний Акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА№567224.

В подальшому вказана земельна ділянка ОСОБА_5 була об`єднана з іншими земельними ділянками, які такий отримав згідно договорів купівлі-продажу укладених з ОСОБА_20 , та ОСОБА_4 , що графічно стверджується наявною у матеріалах справи копією схеми меж земельних ділянок громадян на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області виготовленого ДП Львівський інститут землеустрою 2017р./а.с. 57-58 т.1/

Так, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯГ №040372 від 10.02.2006 ОСОБА_5 на підставі договору дарування ВСВ №312029, ВСВ №312030 від 14.04.2005, купівлі продажу ВСЕ№724726, ВСЕ №724724 від 03.02.2006 є власником земельної ділянки площею 1,6500 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625384000:03:001:0321, що розташована у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області (проект відведення по зміні цільового призначення земельних ділянок для будівництва рекреаційного комплексу у с.Баня Лисовицька Стрийського району).

Згідно копії рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №138 від 16.11.2006 сесія IVа сесія V го демократичного скликання вирішила затвердити містобудівне обгрунтування будівництва рекреаційного комплексу в урочищі «Сойми» у межах с. Баня Лисовицька. Надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 12,0 га. по зміні цільового призначення для будівництва рекреаційного комплексу у межах населеного пункту с. Баня Лисовицька в урочищі «Сойми»./а.с.102 т.1/

Згідно Акту вибору земельної ділянки для будівництва рекреаційного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у с.Баня Лисовицька Стрийського району від 26.12.2006 комісією у складі першого заступника голови Стрийстької РДА, начальника районного відділу земельних ресурсів, завідуючого відділом містобудування та архітектури, головного санітарного лікаря району, начальника держуправління екоресурсів у Львівській області, Лисовицього сільського голови погоджено земельну ділянку площею 11,3127 га., яка знаходиться у власності громадян серед яких земельна ділянка ОСОБА_5 , площею 1,65 га., яка належить йому на праві власності згідно державного акту серія ЯГ №509819./а.с.102-104 т.1/

Згідно висновку ДП «Львівський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» №76 від 30.01.2007 було погоджено проект землеустрою про зміну цільового призначення та характеристику земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_5 для будівництва рекреаційного комплексу на території Лисовицького сільської ради Стрийського району, урочище «Сойми»./а.с.189 т.2/

Вказаний проект був погоджений і іншими органами зокрема Стрийським районним відділом земельних ресурсів, ВМА та ЖКГ Стрийської РДА, Державним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області, відділом охорони культурної спадщини ЛОДА, Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів.

Згідно рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №310 від 25.04.2007 сесія вирішила затвердити проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення особистого селянського господарства площею 1,65 га. для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу ОСОБА_5 .. Погоджено ОСОБА_5 зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1,65 га. із земель сільськогосподарського призначення (особистого селянського господарства) на землі рекреаційного призначення (будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу)./а.с.103 т.1/

У матеріалах справи наявне викопіювання з карти генплану с. Баня Лисовицька земельних ділянок урочища «Сойми» с. Баня Лисовицька на якому відмічено місцезнаходження земельної ділянки ОСОБА_5 /а.с. 182 т.2/

Також у матеріалах справи наявна копія планшету № 2 лісовпорядкування 2010 з відміченими кварталами, схема Ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», площа 3084, 6 га. Задеревацька та Лисовицьке лісництво погодженого Львівською державною лісовпорядною експедицією 2013 та затвердженого Директором ДП «Стрийський лісгосп» Павлів Р.Й., 2013р. та нечитабельна копія планшету № 4 лісовпорядкування /а.с 59-61, 65 т.1./

У відповідності до копії охоронного зобов`язання від 12.10.1998 Держуправління Мінекобезпеки у Львівській області передало під охорону землекористувачу Стрийському держлісгоспу ДЛГО «Львівліс» заповідний об`єкт Ландшафтний заказник «Моршинський» місцевого значення, який створений рішенням Львівського облвиконкому від 09.10.1984 №495 з метою збереження в природному стані цінних високобонітетних насаджень ялиці в наукових, природоохоронних та естетичних цілях. Заповідний об`єкт розташований Стрийський район, Моршинське лісництво, квартал 7-48, 50-69./а.с.60-64 т.1/

Також у відповідності до охоронного зобов`язання № 04-05-300 від 27.01.2010 Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області передало під охорону землекористувачу ДП «Стрийський лісгосп» Львівського ОУЛМГ заповідний об`єкт Ландшафтний заказник «Моршинський» площею 3084,6 га. місцевого значення, який створений рішенням Львівського облвиконкому від 09.10.1984 №495 з метою збереження в природному стані цінних високобонітетних насаджень ялиці в наукових, природоохоронних та естетичних цілях. Заповідний об`єкт розташований Львівська область, Стрийський район, ДП «Стрийський лісгосп» в особі директора Павліва Р.Й., Задеревацьке лісництво кв 7-44, Лисовицьке лісництво кв 45-48, 50-69 і входить до складу природо заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій і об`єктів, що перебувають під особливою охороною./а.с.66-67 т.1/

У відповідності до Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» від 22.09.2009 територія, оголошена Заказником не вилучається із землекористування ДП «Стрийський лісгосп», який здійснює на ній свою діяльність у відповідності з Конституцією України, ЗУ «Про природо заповідний фонд України», іншими законодавчими та нормативними актами та цим Положенням.

Межі заказника встановлюються у натурі (на місцевості) із закріпленням їх відповідними єдиними державними інформаційно охоронними, межовими охоронними знаками затвердженого зразка.

Зміна меж, категорії та скасування статусу території Заказника проводяться відповідно до природоохоронного законодавства України. Межі заказника наносяться на планово картографічні матеріали Стрийського районного відділу земельних ресурсів.

Згідно п. 3.3. Положення режим території Заказника враховується при розробці усіх видів проектно планової документації, районних схем землевпорядкування. /а.с.68-71 т.1/

Також у матеріалах справи наявна титульна сторінка плану лісонаджень Лисовицького лісництва ДП «Стрийське ЛГ» Львівської області Лісовпорядкування 2010 року, загальна площа 1644 га./а.с.72-73 т.1/

У відповідності до довідки ДП «Стрийський лісгосп» №425 від 24.10.2016 встановлено, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2011 пройшла зміна нумерації кварталів, у зв`язку з чим квартал №58 Ландшафтного заказника місцевого значення Лисовицького лісництва ДП «Стрийський Лісгосп» став квартал 490 без змін площ та меж./а.с. 20 т.1/

Згідно листа Львівської державної лісовпорядної експедиції вих. № 551 від 20.10.2016 адресованого ДП «Стрийський лісгосп» наданого на запит вих. № 406 від 12.10.2016 Львівської державної лісовпорядної експедиції підтверджує, що частина земельних ділянок з кадастровими номерами 4625384000:03:001:0321 та 4625384000:03:001:0312 знаходяться у кварталі №490 Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» у частині виділів 2,3,4. Орієнтована площа перекриття 2,7 га. Дані встановлено шляхом натурного обстеження лісових ділянок та шляхом аналізу Публічної кадастрової карти України./а.с.74 т.1/

Відповідно до резолюції першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Мартинюка М.П. від 06.06.2017 вих. № 2017-17066/6-1 до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 03.06.2017 № 21203/1/1-17 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру розглянула лист прокуратури Львівської області від 26.05.2017 № 05/1-519 вих-17 щодо дотримання вимог земельного законодавства при вилученні земельних ділянок на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області та повідомила, що згідно з планово -картографічними матеріалами, відображеними у технічних документаціях із землеустрою та проекті формування території Лисовицької сільської ради, вказані земельні ділянки (кадастрові номери: 4625384000:03:001:0312, 4625384000:03:001:0200, 4625384000:02:001:0199 і 4625384000:03:001:0311), які передавались громадянам у власність, розташовані у межах населеного пункту (угіддя пасовища).

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 1,6500 га. (кадастровий номер 4625384000:03:001:0312), яка утворена у результаті об`єднання вищевказаних земельних ділянок, розташована за межами населеного пункту. За інформацією ДП «Стрийське лісове господарство», земельна ділянка площею 1,6500 га відноситься до ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» квартал 490./а.с.79-80 т.1/

Згідно листа Львівської державної лісовпорядної експедиції вих.№831 від 25.10.2019 адресованого ДП «Стрийський лісгосп» відповідно до планово - картографічних матеріалів Проекту формування території і встановлення межі Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області (інв.. №238/1 від 21.02.1992) земельна ділянка з кадастровим номером 4625384000:03:001:0312 розміщена за межами населеного пункту с. Баня Лисовицька у межах кварталу 58 ДП «Стрийський лісгосп».

Згідно листа відділу архітектури, містобудування та земельних відносин Стрийської РДА № 568/14-21 від 23.07.2020 вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 4625384000:03:001:0312 знаходиться на території Лисовицької сільської ради за межами населених пунктів с. Лисовичі та с. Баня Лисовицька.

Межі населених пунктів с. Лисовичі та Баня Лисовицька передбачені генеральними планами цих сіл, розроблених республіканським проектним інститутом «Укрземпроект» у 1973 та 1968 роках і встановлені згідно Проекту формування території Лисовицької сільської ради розробленого Дрогобицьким відділом Львівської філії інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1992р. Надати копію даного проекту формування території Лисовицької сільської ради неможливо через його відсутність у відділі.

Надати копії генеральних планів сіл Лисовичі та Баня Лисовицька неможливо, оскільки вони розроблені в 1-му примірнику кожний на паперових носіях.

Згідно листа Львівської державної лісовпорядної експедиції вих. № 393/01-04 від 02.08.2017 вбачається, що частина земельної ділянки з кадастровими номером 4625384000:03:001:0321 знаходиться у кварталі №490 Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» у частині виділів 2,3,4. Орієнтована площа перекриття 1,7 га. Дані встановлено шляхом натурного обстеження лісових ділянок та шляхом аналізу Публічної кадастрової карти України./а.с. т. 4/

Згідно листа відділу у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №28-13-0.33-232/118-21 від 18.05.2021 ДП «Стрийське лісове господарство» на їх запит було надано належно завірені копії матеріалів Проекту формування і встановлення межі Лисовицької сільської ради Стрийського району з відповідними копіями картографічних матеріалів. У додатках зазначено копія Проекту формування території і встановлення межі Лисовицької сільської ради, графічний матеріал (карта) формування території Лисовицької сільської ради, однак така у матеріалах справи відсутня /а.с.4-14 т.4/

У матеріалах справи наявне викопіювання з Публічної кадастрової карти України земельної ділянки ДП «Стрийський лісгосп» Лисовицьке лісництво, на якому умовними позначеннями вказана межа земельної ділянки ДП «Стрийський лісгосп» та межа населеного пункту. Зазначене викопіювання виконано та підписано інженером геодезистом ОСОБА_9 /а.с.232 т.4/

Також, наявний план земельної ділянки з каталогом координат поворотних точок земельної ділянки Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» розроблений ПП «Зем Світ» 2021р. згідно умовних позначень якого на плані відзначено фактична межа території «ДП «Стрийський лісгосп», межі земельної ділянки (кад. номер 4625384000:03:001:0321 згідно публічної Кадастрової карти України, та межа населених пунктів згідно Публічної кадастрової карти України./а.с.233 т.4/

План земельної ділянки на території Лисовицької сільської ради (за межами населеного пункту) (накладка) виготовлений ТзоВ «Азимут» 2016. /а.с.234 т.4/

У відповідності до листа Стрийського лісгоспу №1478 від 25.10.1984 Стрийський лісгосп зобов`язав лісничого Моршинського лісництва Цюкевич И.И. разом з представником Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок обстежити ділянку держлісфонду у кварталах №53 і 58 площею 6,4 га., яку санаторій «Пролісок» просить передати йому під розміщення зони відпочинку для батьків./а.с.25 т.4/

У матеріалах справи наявна копія акту технічного обстеження лісових площ, призначених для відчуження зі складу лісового фонду від 13.11.1984, план ділянки виділеного із лісового фонду Моршинського лісництва для розташування зони відпочинку для санаторія «Пролісок» у постійне користування./а.с. 25 на звороті та а.с. 26 т.4/

Згідно розпорядження КМ Української РСР від 24.05.1985 №320-р та додатку № 21 Прикарпатській територіальній раді по управлінню курортами профспілок із земель Стрийського лісгоспзагу вилучено у постійне користування земельна ділянка площею 6,35 га. /зворот а.с. 27 т.4/

Згідно копії постанови про відмову у порушені кримінальної справи від 05.12.2005 Стрийською міжрайонною прокуратурою проведено перевірки законності передачі у приватну власність земельних ділянок в урочищі «Сойми» та прийняття рішення №64 від 04.02.2003. Доказів які б підтвердили порушення чинного законодавства при проведені засідання сесії, підготовці та прийнятті рішення №64 від 04.02.2003 не здобуто. У зв`язку з чим відмовлено у порушені кримінальної справи за фактом передачі земельних ділянок у власність громадянам на підставі рішення №64 від 04.02.2003 сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району на підставі ст. 6 п.2 КПК за відсутності ознак складу злочину.

У відповідності до ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.05.2017 кримінальне провадження № 42016140000000230 від 08.11.2016 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. З мотивувальної частини вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_10 будучи службовою особою, обіймаючи посаду спеціаліста 1 категорії виробничого відділу Стрийського районного відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», що знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , будучи службовою особою, яка обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, перебуваючи за місцем основної праці у приміщенні Стрийського районного відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», діючи умисно, у липні 2004 року склав та видав завідомо неправдиві документи, а саме план встановлення меж та кадастровий план земельної ділянки, які посвідчив особистим підписом, подав для підпису начальнику Стрийського районного відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» Климику О.Б., ввівши в такий спосіб останнього в оману та переконавши його в достовірності даних у поданих документах, та в результаті видав замовнику робіт у складі технічної документації із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в с. Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської області, та у липні 2005 року склав та видав завідомо неправдиві документи, а саме план встановлення меж та кадастровий план земельної ділянки, які посвідчив особистим підписом та видав замовнику робіт у складі технічної документації із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що дані земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту села Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської області, та відповідно до п.1.4 Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський», оголошені Заказником та є лісовими угіддями Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» Львівського ОУЛМГ, на яких наявні лісові насадження, не відобразив їх розташування за межами населеного пункту в межах охоронних природних територій, які віднесені до Ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» Львівського ОУЛМГ, та наявність на цих ділянках лісових насаджень, що стало підставою для отримання ОСОБА_2 в подальшому 30.09.2004 правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянкудержавного акту серії ЯБ №128039 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0200, та ОСОБА_3 - 15.07.2005 державного акту серії ЯА № 734907 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0311./а.с.81-82 т.1

У матеріалах справи наявний протокол слідчої дії, а саме огляду місця події від 16.03.2017 проведений у межах кримінального провадження № 42016140000000230 від 08.11.2016 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України згідно якого об`єктом огляду є земельні ділянки із кадастровими номерами 4625384000:03:001:0321 площею1,65 га. (земельна ділянка № НОМЕР_1 ) та із кадастровим номером 4625384000:03:001:0312 площею 0,46 га., що у відповідності до державних актів на право власності розташовані за адресою Львівська область Стрийський район с. Баня Литсовицька. Під час огляду за допомогою геодезичних приладів GPS проведено польові геодезичні виміри шляхом введення координат точок повороту меж земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . З`ясовано, що земельна ділянка № НОМЕР_2 розташована у межах земельної ділянки № НОМЕР_1 . У ході огляду встановлено, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на землях держлісфонду у кварталі №490, виділи №2,3,4 Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп». Межа вказаної ділянки визначена у натурі. /а.с.53-55 т.1/

Також у ході огляду встановлено, що вся площа вкрита лісовими насадженнями, а саме кущами та деревами породи дуб, граб, ялина, береза, осика. Таксикаційна характеристика лісових насаджень відповідно до матеріалів лісовпорядкування буде надано додатково.

У судовому засіданні також були допитані свідки.

Так свідок ОСОБА_21 показав, що працює спеціалістом землевпорядником Моршинської міської ради. Станом на 2010 рік працював спеціалістом землевпорядником у Лисовицькій сільській раді. Спірна земельна ділянка завжди була у межах населеного пункту с. Баня Лисовицька. Квартальні стовпи, що нібито така земельна ділянка належить до лісового фону появились орієнтовно у 2018. Але згідно генплану села Баня Лисовицька від 2014 ця земельна ділянка входила у межі села. Держлісгосп ніколи не погоджував та не встановлював межі земельної ділянки, тому не зрозуміло чому виник спір. Земельні ділянки були передані у власність у 2003 до затвердження генплану. При прийнятті рішень про виділення земельної ділянки вони користуються картами формування, картами роздержавлення земель, які є в наявності у сільській раді і ними користувались до 2014 коли було сформовано генплан.Спірна земельна ділянка є залісненою, оскільки там з 1990 ростуть дерева.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що він приймав участь у проведені огляду місця події, яке мало місце 16.03.2017 як учасник огляду. На той час працював начальником відділу лісового господарства. Комісія виїхала на ділянку, встановила межу ДП «Стрийський лісгосп» з селом Лисовчі. Межа лісу та села проходить по глибокому рові, а не по дорозі, тому було встановлено, що спірна ділянка знаходиться на землях лісфонду. На місці огляду у них були наявні матеріали лісовпорядкування.

Свідок ОСОБА_9 інженер - геодезист ПП «Земсвіт» вказав, що між підприємством та ДП «Стрийський лісгосп» був укладений договір з приводу знімання частини території лісгоспу, а саме Лисовицького лісництва. Він був безпосередньо на місці, знімав контури лісгоспу і наклав обміри на матеріали лісгоспу. За наслідками було встановлено, що спірна земельна ділянка майже повністю знаходиться у межах лісгоспу. Заміри робились по зменшених схемах планшетів, матеріалів лісовпорядкування.

Свідок ОСОБА_23 вказав, що був залучений у якості понятого при огляді місця події, проте з протоколом незнайомий і при обмірі земельної ділянки не був присутній. Не пригадує, де, коли і при яких обставинах підписав вказаний протокол ОМП.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (ст.19ЗК України).

Згідно з ч.ч.1,2,4 ст.20ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 ЗК).

Згідно зі ст.55ЗК (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.ст. 56, 57ЗК землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому за ст.3ЗК земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечатьЗК.

Водночас у ч.2 ст.5ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст.63ЛК полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» ч.1ст. 164 ЗК).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п. 13 ст.46 ЛК).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (ч.2 ст.49 ЛК). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (ст.51 ЛК).

Згідно зі ст. 7 ЛКліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8ЛК у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За ст.13ЗК до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 ЛК).

Згідно із ч.2 ст.149ЗК вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.(ч.9 ст.149)

У відповідності до ст 9 ЗК України користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛКдо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Застаттею 48 ЛКв матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5Прикінцевих положень ЛК.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27 січня 2015 року у справі №21-570цс14, від 24 грудня 2014 року у справі №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі №278/1735/15-ц.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Щодо повноважень прокурора.

Відповідач ОСОБА_1 та представниквідповідача Лисовицькоїсільської ради(правонаступникомякого єМоршинська міськарада)у поданихвідзивах стверджували, що прокурор не обґрунтував підстави для представництва інтересів держави.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3ст. 131-1 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

З наведеного вбачається, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 ) Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесеніповноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесеніповноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах(постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 3 ч.4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, бо Кабінет Міністрів України цього не зробив. Прокурор долучив до позовної заяви лист від 26.05.2017 № 05/1-519 вих -17 до Кабінету Міністрів України про виявлені прокурором порушення земельного та лісового законодавства з боку Лисовицької сільської ради Стрийського району при прийняті оскаржуваних рішень за результатами розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_10 № 42016140000000230 від 08.11.2016 та вироблення Кабінетом Міністрів України відповідної позиції щодо неправомірного вибуття спірних земельних ділянок із державної власності.

Однак, Кабінет Міністрів України, знаючи після цього про порушення інтересів держави не відреагував належним чином на звернення прокурора протягом розумного строку, що стверджується листом секретаріату Кабінету Міністрів України від06.06.2017 № 4677/0/2-17, не висловився, про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом. Після того, як Кабінету Міністрів України стало відомо про можливе порушення інтересів держави, захист яких у спірних правовідносинах на момент їх виникнення мав здійснювати саме цей державний орган, заходів для їхнього захисту у судовому порядку шляхом витребування спірної земельної ділянки у володіння держави не вжив. Тобто виявив бездіяльність.

18.08.2017 Генеральною прокуратурою України доручено прокуратурі Львівської області подати позовну заяву у інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Листом від 23.08.2017 № 05/1-804 вих -17 прокуратура Львівської області повідомила Кабінет Міністрів України про підготовку позовної заяви у інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішень Лисовицької сільської ради та витребування земельної ділянки лісового фонду площею 1,65 га.

Кабінет Міністрів України наявність підстав для такого представництва не оскаржив, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловив.

З огляду на вказане прокурор обґрунтував неналежне здійснення Кабінету Міністрів України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і наявність підстави для їхнього представництва ним самим.

Також прокурор у позовній заяві вказав, що, на його думку, порушення інтересів держави полягало у незаконному переданні спірної земельної ділянки приватній особі, внаслідок чого постраждали інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів; обґрунтував необхідність захисту цих інтересів політикою держави щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання зазначених ресурсів із урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання що прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, яку суд враховує при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Щодо належного способу захисту права державної власності на спірну земельну ділянку.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07. 2022 у справі № 363/1834/17(пункт 56)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Згідно правової позиції викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 № 488/2807/17 серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 6.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37)). Тобто зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем(у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за кінцевим набувачем) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 20.06.2020 у справі № 19/028-10/13, які суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01 2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Таким чином, суд приходить до переконання, що у даній справі задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 11.07.2003 №89 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,4000 га. (4625384000:02:001:0199), визнання недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 21.10.2003 №110 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,4000 га. (4625384000:03:001:0200), визнання недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 №64 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,4500 га. (4625384000:03:001:0311) не призвело б до відновлення володіння державою в особі Львівської обласної державної адміністрації спірною земельною ділянкою, а отже, зазначені вимоги не є ефективним способом захисту позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях387,388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вищевказаних позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Моршинської міськоїради Стрийськогорайону Львівськоїобласті у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Щодо витребування спірної земельної ділянки

В ході судового розгляду судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,65 га., кадастровий номер 4625384000:03:001:0321, що розташована у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області починаючи 10.02.2006 належить на праві власності ОСОБА_5 (кінцевому набувачу) на підставі державного Акту про право власності на землю серія ЯГ №040372.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що Лисовицька сільська рада при прийнятті рішень №89 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,4000 га. (4625384000:02:001:0199), №64 від 04.02.2003 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 площею 0,4600 га. (4625384000:03:001:0312) та у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,4500 га. (4625384000:03:001:0311), №110 від 21.10.2003 у частині щодо затвердження документації з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,4000 га. (4625384000:03:001:0200), діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації, ст.ст. 7,17,28,23 пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України), при цьому Кабінет Міністрів України якому на той час належало право розпорядження спірними землями жодних розпоряджень про вилучення частини земельної ділянки особливо цінних земель із постійного користування ДП «Стрийський лісгосп» та передачі їх у власність відповідачам для сільськогосподарських потреб не приймав, ДП «Стрийський лісгосп» добровільно не відмовлявся від права постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим земельна ділянка загальною площею 1,65 га. у кварталі 490 виділи 2,3,4, яка перебуває у користуванні Філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та на якій знаходиться заповідний об`єкт Ландшафтний заказник «Моршинський» місцевого значення вибула з володіння власника поза його волею до кінцевого набувача ОСОБА_5 , кадастровий номер 4625384000:03:001:0321, а тому наявні підстави для витребування вказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення у добросовісного набувача у порядку ст.388 ЦК України.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи сторони позивача помилковими, та такими що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а аргументи сторони відповідача ОСОБА_5 належним чином обґрунтованими та мотивованими.

У відповідності до норм ст. 9 ЛК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

У той же час при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК, який набрав чинності 29.03.2006р..

Так,згідно з пунктом 5 Прикінцевих положеньЛК до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином слід встановити чи належали земельні ділянки на момент прийняття рішень про передачу їх громадянам у власність до земель лісового фонду.

На підтвердження своїх позовних вимог про те, що вказана спірна земельна ділянка є землями лісового фонду, на якій знаходиться заповідний об`єктЛандшафтний заказник«Моршинський» місцевогозначення та перебуває у постійному користуванні Філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України.

Зокрема на підтвердження вищевказаних фактів позивачем не надано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована на території Лисовицької сільської ради Львівської області, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, де було б чітко визначено межі земельної ділянки, не надано державного акту на право постійного користування земельною ділянкою до складу якої входить спірна земельна ділянка.

Окрім цього, всупереч вимогам п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, матеріали справи не містять належним чином завірених копій планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2010 р. на які прокурор посилається у позовній заяві

Зокрема у матеріалах справи наявна копія планшет №2 з лісовпорядної документації 2010 р. з відміченимикварталами,нечитабельна копіяпланшету старогозразка №4зі староюнумерацією кварталів,схема Ландшафтногозаказника місцевогозначення «Моршинський»,площа якого3084,6га.Задеревацьке таЛисовицьке лісництвопогодженого Львівськоюдержавною лісовпорядноюекспедицією 2013,титульний аркуш лісовпорядноїдокументації 2010.При цьому у матеріалах справи відсутні копії таксаційних описів лісових насаджень лісовпорядкування 2001 і 2010 років, зокрема виділів № 2,3,4 кварталу №490 на яких згідно змісту позову знаходиться спірна земельна ділянка, копії планів лісонасаджень лісовпорядкування за відповідні роки, копії схем лісовпорядкування 2001 та 2010.

Факт накладення меж однієї земельної ділянки на іншу підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти та земельно-технічною експертизою.

На переконання суду, долучене до матеріалів справи викопіювання з кадастрової карти України, яке підписане та підготовлено землевпорядником - геодезистом ОСОБА_24 не може вважатись належним та достовірним доказом підтвердження накладки земельної ділянки ОСОБА_5 на землі лісового фонду, оскільки на такому викопіюванні в умовних позначеннях позначено межа земельної ділянки ДП «Стрийський лісгосп» та межа населеного пункту. При цьому не вказана земельна ділянка з кадастровим номером 4625384000:03:001:0321 з зазначенням про її накладку на землі лісового фонду.

Так як у матеріалах справи відсутні генеральні плани сіл Лисовичі та Баня Лисовицька (карта), а з наявної копії Проект формування території і встановлення межі Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області не можливо встановити межі Лисовицької сільської ради, тому вказані документи не дають можливості достовірно встановити, яка саме земельна ділянка накладається на іншу - землі лісового фонду на землі Лисовицької сільської ради, з земель якої виділялись спірна земельна ділянка, чи навпаки (і чи взагалі накладається).

План земельної ділянки з каталогом координат поворотних точок земельної ділянки Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» розроблений ПП «Зем Світ» 2021р. згідно умовних позначень якого на плані відзначено фактична межа території «ДП «Стрийський лісгосп», межі земельної ділянки (кад. номер 4625384000:03:001:0321) згідно публічної Кадастрової карти України, та межа населених пунктів згідно публічної Кадастрової карти України не є землевпорядною документацією, яка погоджена з іншими організаціями, а тому не є достовірним доказом для підтвердження заявлених у позовній заяві вимог.

План земельної ділянки на території Лисовицької сільської ради (за межами населеного пункту) (накладка) виготовлений ТзоВ «Азимут» 2016 суд не приймає до уваги, оскільки такий належним чином не завірений та відсутні підписи осіб, не зрозуміло на замовлення кого виготовлявся такий план та на підставі якої документації, відсутні дозвільні документи ТОВ «Азимут плюс» на проведення відповідних робіт.

Окрім того, слід звернути увагу на той факт, що судом у даній справі за клопотанням ДП «Стрийський лісгосп» двічі призначалась експертиза, а саме 14.05.2018 ухвалою суду було призначено судово земельно технічну екпертизу та 04.06.2021 ухвалою суду призначено комплексну судову експертизу з питань землеустрою та лісогосподарської експертизи, жодна з яких не була проведена у звязку з ненаданням експертам необхідних для надання відповіді на поставлені запитання документів, зокрема не було надано технічної документації та планово картографічні матеріали ландшафтного заказника місцевого «Моршинський», який відноситься до особливо цінних земель від 2001 та від 2011, генеральних планів населених пунктів с. Лисовичі с.Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області з каталогом координат зовнішніх землекористування у державній системі координат СК-63, технічної документації на земельну ділянку ДП «Стрийське лісове господарство» з каталогом координат зовнішніх землекористування у державній системі координат СК-63.

Вказані документи відсутні і у матеріалах справи.

Так відповідно до п.1 ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч.1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до ст. 110 ЦПК України висновок експерта є лише одним із доказів для суду, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу, з урахуванням фактичних обставин справи, наявних у ній доказів та вимог закону.

При цьому, суд не володіє спеціальними знаннями необхідними для з`ясування обставин щодо належності земельної ділянки кадастровий №4625384000:03:001:0321 до земель лісового фонду, а долучені докази не дають можливості безперечно встановити факт накладки земельних ділянок чи спростувати його.

Також на підтвердження позовних вимог прокурором окрім викопіювання з кадастрової карти України та плану земельної ділянки долучено також листи ДП «Львівського науково дослідного та проектного інституту землеустрою» від 25.10.2019 № 831 згідно якого відповідно до планово картографічних матеріалів Проекту формування території і встановлення межі Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області земельна ділянка з кадастровим номером 4625384000:03:001:0321 розміщена за межами населеного пункту с. Баня Лисовицька у межах кварталу 58 ДП «Стрийський лісгосп», лист Львівської державної лісовпорядної експедиції вих. № 393/01-04 від 02.08.2017 згідно якого частина земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:03:001:0321 знаходиться у кварталі № 490 Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» у частині виділів 2,3;4, орієнтовна площа перекриття 1,7 га., квартал 490 згідно рішення Львівського облвиконкому від 09.10.1984 №495 відноситься до ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», лист Львівської державної лісовпорядної експедиції вих. № 551 від 20.10.2016, листа Львівської державної лісовпорядної експедиції вих.№831 від 25.10.2019 адресованого ДП «Стрийський лісгосп» аналогічного змісту.

Однак, вказані листи суд розцінює як недопустимі докази, оскільки такі листи Львівської державної лісовпорядної експедиції не підтверджені фрагментами з картографічних баз даних та фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесенням меж земельної ділянки, яка належить до лісового фонду та чітким нанесенням меж кварталу 490.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Львівська державна лісовпорядна експедиція є структурним підрозділом ВО «Укрдержліспроект».

У відповідності з основними напрямками діяльності, Об`єднання забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду виконання виробничими підрозділами таких лісовпорядних та інших робіт серед іншого, як: визначення меж і внутрішньогосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів; встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень (населених пунктів); виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; інвентаризація лісового фонду з визначенням природного і вікового складу деревостанів, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;здійснення в межах господарств впорядкування лісового фонду України, створення і оновлення кадастрових карт і планів з використанням електронно-обчислювальної техніки;формування повидільних і інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну, картографічну і аерофотозйомну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру, горизонтальні зйомки для складання планів землекористувань;

Разом з тим прокурор не надав доказів вжиття заходів, а саме звернення до Львівської державної лісовпорядної експедиції з відповідними запитами щодо надання відповідних витягів з картографічних матеріалів, а суд у силу ч.7 ст. 81 ЦПК. позбавлений можливості збирати докази зі своєї ініціативи.

Що стосується протоколу огляду місця події від 16.03.2017, то суд не приймає до уваги такий, оскільки у ньому вказано, що проводились геодезичні виміри шляхом введення координат точок повороту меж земельних ділянок АДРЕСА_3 та №2. Межі земельної ділянки № НОМЕР_2 (спірна земельна ділянка) визначено у натурі. При цьому не зрозуміло як визначалась і на підставі чого межа земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебувала у користуванні ДП «Стрийський лісгосп». Окрім цього, такий протокол проведено без участі власників земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Також у протоколі огляду не вказано координати кутових точок земельної ділянки, які використовувались при замірах, відсутня відео або фото фіксація огляду, яка б підтверджувала наявність нумерації виділів у кварталі №490 та наявність лісових насаджень на спірній земельній ділянці.

Окрім цього, свідок ОСОБА_23 , який був залучений до проведення слідчої дії у якості понятого, у судовому засіданні спростував факт своєї присутності під час проведення огляду та обмірів земельної ділянки, що викликає у суду обґрунтований сумнів щодо допустимості та достовірності вказаного протоколу огляду місця події як доказу у даній справі.

Щодо посилання прокурора на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.07.2017, якою встановлено вину ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та закрито кримінальне провадження у зв`язку закінченням строків давності, то така не може бути беззаперечним доказом, який підтверджує факт накладки земельної ділянки ОСОБА_5 , площею 1,65 га на землі лісового фонду, оскільки, обвинувальний вирок по справі не постановлено, докази судом не досліджувались, окрім того, справа стосується виключно виготовлення технічної документації ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,45 га. та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,40 га. При цьому спірна земельна ділянка включала в себе також земельні ділянки, які були відчужені ОСОБА_17 , ОСОБА_1 (площа 0,40 га) та ОСОБА_4 ( площа 0,40 га.).

Правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.(ч.7 ст. 82 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того,необхідно брати до уваги,між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування,щовипливаєзістатті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак, інші доводи представників сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК).

З огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних доказів того, що земельна ділянка загальною площею 1,65 га, кадастровий номер4625384000:03:001:0321 знаходиться у кварталі № 490 у частині виділів 2,3;4 Лисовицького лісництва ДП «Стрийське лісове господарство» ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», тобто належать до земель лісового фонду та перебувала в державній власності. Відтак суд приходить до переконання що вимоги позивача щодо захисту порушеного права в частині заявлених позовних вимог про витребування у ОСОБА_5 на користь держави у особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 1,6500 га. (кадастровий номер 4625384000:03:001:0321 є недоведеними, та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної давності

У відзиві на позовну заяву та у окремо поданій заяві відповідач ОСОБА_5 просив суд застосувати позовну давність яку прокурор пропустив звертаючись до суду з даним позовом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16)

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05. 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц)

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3,4ст. 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Так як у даній справі судом у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 було відмовлено у зв`язку з їх недоведеністю, тобто відмовлено у задоволені позовних вимог по суті, тому вимога про застосування строку позовної давності судом не розглядаються.

Також суд не розглядає вимоги ОСОБА_25 , ОСОБА_1 та Лисовицької сілької ради, правонаступником якої є Моршинська міська рада, про застосування строку позовної давності, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог з підстав невірно обраного позивачем способу захисту.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позовна заява прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Моршинська міська рада Стрийського району Львівської області, третя особа Філія «Стрийськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна задоволенню не підлягає. А саме у задоволенні позовних вимог Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Моршинська міська рада Стрийського району Львівської області слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

У задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 про витребування земельної ділянки слід відмовити у зв`язку з недоведеністю обставин, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

Окрім цього у відповідності до ч.9 ст. 158 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали суду від 18.09.2017 року у даній цивільній справі, у вигляді арешту накладеного на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0321 пл. 1,65 га що розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, що на праві власності належить ОСОБА_5 .

Щодо судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову за необґрунтованістю, суд, відповідно до п.2 ч.1ст. 141 ЦПК України, покладає судові витрати на позивача, тому вимоги у частині стягнення з відповідачів сплаченого судового збору задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Моршинська міська рада Стрийського району Львівської області, третя особа Філія «Стрийськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна- відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали суду від 18.09.2017року у даній цивільній справі, у вигляді арешту накладеного на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0321 пл. 1,65 га що розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, що на праві власності належить ОСОБА_5 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.05.2023

Головуючий суддя Н. М. Янів