Постанова

від 25.05.2023 по справі 520/4563/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 р.Справа № 520/4563/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представника відповідача Коробкової Х.О.

представника позивача Кобилінської О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.01.23 року по справі № 520/4563/21

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 №4.

Представником позивача 30.12.2022 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

- вжити заходи забезпечення позову та зупинити стягнення на підставі рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 № 4;

- заборонити Публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" (номер банку (МФО) 305299; код ЄДРПОУ 14360570; адреса 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; Банківська ліцензія № 22 від 29.07.2009 номер бланка 00370), Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" (номер банку (МФО) 322313; код ЄДРПОУ 00032112; адреса 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127; банківська ліцензія № 2 від 05.10.2011; номер бланка 00010), Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" (номер банку (МФО) 300335; код ЄДРПОУ 14305909; адреса 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, буд. 9; банківська ліцензія 10 від 05.10.2011; номер бланка 00004), Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" (номер банку (МФО) 351005; код ЄДРПОУ 09807750; адреса 61050, м. Харків, проспект Московський,60; банківська ліцензія 75 від 28.12.2009 номер бланка 00446), Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (номер банку (МФО) 300465; код ЄДРПОУ 00032129; адреса 01023, м. Київ, вул. Госпітальна,12г; банківська ліцензія 148 від 15.06.2011 номер бланка 00538), Публічному акціонерному товариству акціонерному банку "Укргазбанк" (номер банку (МФО) 320478; код ЄДРПОУ 23697280; адреса 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; банківська ліцензія 123 від 22.06.2009; номер бланка 00351) вчиняти дії, направлені на виконання інкасових доручень Офіса великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ: 43141471), Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення з Акціонерного товариства «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954) коштів в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з вироблених в Україні товарів (послуг) відповідно до рішення Офісу великих платників податків ДПС від 09.12.2020 № 4 до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили;

- заборонити Північному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код юридичної особи 44131658) видавати інкасові доручення та вчиняти дії щодо пред`явлення інкасових доручень (розпоряджень) банкам, які обслуговують рахунки Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131954) про стягнення з розрахункового рахунку Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131954) на підставі рішення Харківського управління Офісу великих платників податків від 09.12.2020 № 4.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" про забезпечення позову - задоволено частково.

До набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/4563/21 зупинити стягнення на підставі рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 № 4.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року про забезпечення позову та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що с неприпустимим.

В заяві про забезпечення позову АТ «Харківобленерго» самостійно підтверджує, що за платником податків обліковується податковий борг у розмірі 131 918 827,00грн., на всю суму існуючого податкового боргу формуються відповіді інкасові доручення, що в свою чергу не є порушенням норм податкового законодавства, а є правом контролюючого органу, як органу стягнення, здійснювати заходи на користь держави, передбачені ПКУ, щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Апелянт зазначає, вирішуючи питання про забезпечення позову суд першої інстанції не встановив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане можливим без вжиття заходів щодо забезпечення позову. Також, судом першої інстанції фактично ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що у разі визнання протиправним рішення від 09.12.2020 №4, зазначене само по собі не призведе до поновлення прав та інтересів позивача у вигляді повернення стягнутих з нього грошових коштів, оскільки норми податкового законодавства не передбачають можливість повернення помилково стягнутих коштів у разі наявності у такого платника податкового боргу.

Разом з тим , заявник має податковий борг, сума якого є узгоджена.

Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, де зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09.12.2020 року № 4 до набрання законної сили рішенням по вказаній справі повністю узгоджується з предметом заявленого позову, є співмірним із заявленими вимогами та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише спрямований на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Так, позивач наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 №4 до набрання законної сили рішенням у цій справі повністю узгоджується з предметом заявленого позову, є співмірним із заявленими вимогами та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише спрямований на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, оскільки вчинення подальших дій щодо стягнення коштів є недопустимим, в свою чергу, замороження нормальної роботи такого енергетичного гіганта та суб`єкта природної монополії як АТ «Харківобленерго», через протиправну бездіяльність відповідача і списання усіх коштів, які надходять на розрахунковий рахунок товариства і використовуються для поточної діяльності, в рахунок погашення податкового боргу, є також неприйнятним, оскільки це ставить під загрозу життя і здоров`я мешканців міста Харкова та Харківської області а також нормальному функціонуванню виробництв міста та області.

За твердженням позивача, АТ «Харківобленерго» було двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову може бути наступне :

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з двох названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 (справа №380/5217/20) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не навів мотивів, з яких він дійшов до висновку про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до абз. 2 п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Судом першої інстанції не вмотивовано, чому дії відповідача по стягненню коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення від 09.12.2020 № 4, є такими, що можуть унеможливлювати чи ускладнити в подальшому виконання рішення суду. При цьому судом не враховано, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України контролюючому органу надано право на здійснення заходів щодо погашення платником податків податкового боргу.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.03.2021 по справі № 640/7296/19.

Таким чином, позивачем не доведено та документально не підтверджено, а судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливлювали їх захист без вжиття відповідних заходів або наявність очевидних ознак протиправності рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 року №4

Колегією суддів також встановлено, що рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 року №4 оскаржене позивачем в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 по справі №520/4563/21 позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09.12.2020 №4.

Колегія судів зауважує, що позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги по суті.

Правова оцінка питань правомірності прийняття Офісом великих платників податків Державної податкової служби рішення від 09.12.2020 року №4, його впливу на права та свободи позивача буде з`ясовано судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Харківобленерго» про забезпечення позову.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, як і не навів обставин, з яких дійшов висновку про очевидну протиправність рішення податкового органу.

Обставини щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі не встановлено.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, приймаючи ухвалу у справі, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 по справі № 520/4563/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Харківобленерго" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 25.05.2023 року