Постанова

від 25.05.2023 по справі 540/1143/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/1143/20Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Домусчі С. Д., Градовського Ю. М.

за участі секретаря Алексєєвої Н. М.

представника відповідача Коротких О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого комунального підприємства «Водограй» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі за позовом Малого комунального підприємства «Водограй» до Головного управління ДПС в Херсонський області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2020 року Мале комунальне підприємство «Водограй» (далі МКП «Водограй») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Херсонський області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020:

- № 0000443307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем військовий збір в сумі 20 783,51 грн та пені в сумі 44,82 грн;

- № 0000453307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510 грн;

- № 0000433307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 516 355,97 грн та пені в сумі 44 622,67 грн.

Також позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення контролюючого органу від 16.04.2020:

-№ 0001113307 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 170 грн;

-№ 0001133307 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, де сума штрафних санкцій складає 12 468,17 грн, а пеня 295,47 грн.

В обґрунтування заявлених вимог МКП «Водограй» зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, складені з порушенням статей 126, 127 Податкового кодексу України, що виразилося у некоректному розрахунку штрафних санкцій.

Роз`яснюючи наведений довід МКП «Водограй» зазначає про існування факту порушення ним строків сплати до бюджету сум податків на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, а не їх ненарахування, неутримання та/або несплата.

До того ж, позивач звертає увагу на те, що є неправильним розмір штрафу накладений за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, позаяк податкового агента можна притягнути до відповідальності, передбаченої пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі, відповідно 50% та 70% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, лише у тому випадку, якщо протягом 1095 днів податковий агент повторно вчинив дії, передбачені абзацом 1 цього пункту.

Аргументами позову, є також невірне застосування податковим органом ставки НБУ, що призвело до викривлення суми пені- 44622,67 грн, яка міститься в податковому повідомленні рішенні №0000433307 від 16.04.2020.

Відстоюючи свою позицію щодо протиправності рішення №0001133307 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач наполягає на тому, що дане питання не входило до предмету перевірки, в мотивувальній частині акта та у його висновках не відображені факти несплати платником податків єдиного внеску або факти несвоєчасної сплати такого внеску.

Також підставою заявленого позову є те, що контролюючий орган не дослідив в процесі перевірки, документів первинного обліку, що суперечить Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, розглянутого в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у задоволені позову МКП «Водограй» відмовлено.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції, проаналізувавши підстави прийняття кожного податкового повідомлення - рішення та рішень про застосування штрафних санкцій, дійшов висновку про вчинення платником податків податкових правопорушень, що виразилося у невиконанні або неналежному виконанні вимог податкового законодавства.

Так, суд першої інстанції встановив, що МКП «Водограй» в періоді, що був предметом перевірки, виплачувало доходи працівникам у вигляді заробітної плати, утримувало ПДФО та військовий збір, однак до бюджету, в терміни встановлені Податковим кодексом, утримані суми не перераховувало.

За таких підстав, суд першої інстанції вважав, що позивачем допущено порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, підпунктів 1.2, 1.4 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.

До того ж, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях МКП «Водограй» є склад правопорушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою встановлена відповідальність платника податків, у тому числі і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Не погоджуючись з доводами позивача щодо відсутності повторності вчинення наведеного правопорушення, суд відзначив, що розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Висловлюючи таку правову позицію, суд першої інстанції виснувався з рішення Верховного Суду від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а та від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, де зазначено, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з статті 127 Податкового кодексу України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України, в якому зазначено, що положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Суд поважав необґрунтованими доводи позивача, що своєчасність та правильність сплати єдиного внеску не були предметом перевірки та відповідно в акті ці питання не знайшли свого відображення, наголосивши, що наведені доводи спростовується змістом акта.

При цьому, суд врахував подання МКП «Водограй», з порушенням встановленого строку, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2015 року та дійшов висновку про правомірність застосування штрафу в сумі 170 грн.

Досліджуючи доводи позивача про неправильне визначення розміру пені, суд, проаналізувавши додатки до акта перевірки встановив, що її нарахування здійснювалося з урахуванням облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний календарний день прострочення у сплаті та облікова ставка відповідала обліковій ставці, опублікованій на офіційному сайті Національного банку України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим МКП «Водограй» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Ключовим доводом апеляції скаржника є те, що в його діях відсутній склад правопорушенням, встановленого статтею 127 Податкового кодексу України, а присутнє правопорушення, яке повинно кваліфікуватися за статтею 126 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи наведений довід скаржник наголошував, що він не заперечує обставин нарахування та утримання, під час виплати працівникові заробітної плати, ПДФО та військового збору та не заперечує неперерахування вказаних сум до бюджету, в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Разом із тим, на переконання скаржника, такі дії підпадають під склад податкового правопорушення, встановленого статтею126 Податкового кодексу України.

На користь такого висновку, як вважає скаржник, свідчить те, що податкове зобов`язання з ПДФО вважається узгодженим після подачі платником податків податкового розрахунку форми 1-ДФ, а за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, передбачений штраф відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Є визначальним, у даному спорі, на думку МКП «Водограй», з`ясування обставин коли був сплачений ПДФО та військовий збір стосовно моменту виплати доходу.

Натомість, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не дослідив дані обставини та передчасно зробив висновок про наявність в діях платника податків правопорушення, передбаченого статтею127 Податкового кодексу України.

Окрім цього, позивач указує, що суд першої інстанції, у тому же складі, але в іншій справі за подібними правовідносинами, зробив протилежні висновки щодо застосування статей 126 та 127 Податкового кодексу України.

Далі, скаржник, в апеляційній скарзі проводить детальний аналіз акта та додатків до нього та зазначає про відсутність в цих документах періодів та сум сплаченого ПДФО, які підлягали перевірці. Наведене, як стверджує скаржник, призвело до того, що сума податку, яка вже перерахована до бюджету, входить до складу заборгованості, що впливає на розрахунок штрафних санкцій.

Наполягає скаржник також на тому, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про правильність застосування контролюючим органом ставок НБУ при нарахування пені. Наводячи приклад, скаржник указує, що посадова особа, що здійснювала перевірку безпідставно застосувала для нарахування пені ставку 13% за травень 2017 р., оскільки за рішенням Правління НБУ така ставка була встановлена на рівні 12,5%.

Також, МКП «Водограй» зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції, що наявні підстави для притягнення його до відповідальності за пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України та накладення штрафу в сумі 510 грн.

Як пояснює позивач, допущені ним помилки в податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, виправлені шляхом подання, в ході проведення податкової перевірки, уточнюючого податкового розрахунку. Окрім того, такі помилки не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Відстоюючи свою позицію щодо протиправності рішення №0001133307 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, скаржник викладає ці самі доводи, що і позові, а саме відсутність дослідження контролюючим органом в процесі перевірки документів первинного обліку, що суперечить Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

У відзиві на апеляцію ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі вважає доводи, що в неї викладені необґрунтованими, а рішення суду таким, що прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Доводи відзиву на апеляцію є аналогічними тим, що викладені у відзиві на позов. Дані доводи були взяти судом першої інстанції до уваги та викладені в рішенні як підстави для відмови в позові.

Суд апеляційної інстанції здійснив заміну відповідача у справі, а саме: ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі на ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі (як відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) код ЄДРПОУ ВП 43995495.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи.

Основним видом діяльності МКП «Водограй» є забір, очищення та постачання води. Дане підприємство створено Білозерською селищною радою Херсонської області з метою надання комунальних послуг населенню. Джерелом формування майна є кошти та майнові внески Білозерської селищної ради, доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, капітальні вкладення та дотації з бюджету.

ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі провело документальну планову виїзну перевірку МКП «Водограй» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2019.

16.03.2020 за результатами перевірки складено акт № 10/21-22-33-07/31874082, де встановлені, з боку МКП «Водограй», такі порушення податкового законодавства:

1)підпункту «б» пункту 176.2 статті 176, підпункт 1.6 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.05.2015, що стало підставою невідображення, недостовірного відображення суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та суми утриманого з них податку у податкових розрахунках за 1-4 квартали 2017 року, 1-4 квартали 2018 року, 1-4 квартали 2019 року, а також військового збору в рядку «військовий збір» податкового розрахунку за 3 квартал 2017 року, 2-3 квартали 2019 року;

2) підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що стало підставою неперерахування ПДФО за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті129 Податкового кодексу України за порушення строків сплати до бюджету ПДФО нараховано пеню у сумі 44 622,67 грн;

2)підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 1.2,1.4 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до неперерахування військового збору.

Відповідно до підпунктів 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строків сплати до бюджету військового збору нараховано пеню у сумі 44,82 грн;

4) пункту 4 частини 2 статті 6, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VІ), пункту 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, що потягло за собою несвоєчасне подання Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2015 року;

5) пунктів 1, 4 частини 2 статті 6, пункти1, 4 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, статті 9 Закону № 2464-VІ, що призвело до ненарахування єдиного внеску та завищення єдиного внеску за період квітня 2015 року по серпень 2019 року.

6) пунктів 1, 4 частини 2 статті 6, абзац 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ, що потягло несвоєчасну сплату єдиного внеску за вересень 2019 року по грудень 2019 року.

16.04.2020, у зв`язку з виявленими порушеннями, ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000443307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем військовий збір в сумі 20 783,51 грн та пені в сумі 44, 82 грн;

- № 0000453307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510 грн;

- № 0000433307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 516 355,97 грн та пені в сумі 44 622,67 грн.

Також, 16.04.2020 ГУ ДПС в Херсонський області, АР Крим та м. Севастополі прийняла рішення:

-№ 0001113307 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VІ в сумі 170 грн;

-№ 0001133307 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з яких штрафні санкції - 12 468,17 грн та пеня - 295,47 грн.

Судом апеляційної інстанції по даній справі була призначена судово економічна експертиза на вирішення якої було поставлено питання чи підтверджуються документально висновки документальної планової виїзної перевірки, які викладені вище.

Відповідно до експертних висновків документально не підтверджується розрахунок штрафної санкції з ПДФО, що нарахована МКП «Водограй. Натомість підтверджується нарахована пеня на ПДФО в сумі 44 622,67 грн та нарахована пеня на військовий збір в сумі 44,82 грн.

Досліджуючи питання порушення платником податків приписів Закону № 2464-VІ, експерт установив, що документально підтверджується розрахунок штрафної санкції в сумі 12 468,17 грн та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску з 295,47 грн. Є, на думку експерта, правильним розрахунок штрафної санкції за донарахування єдиного внеску на суму 811,80 грн.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020 за № 0000433307 та за № 0000443307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем ПДФО та військового збору, колегія суддів дійшла таких висновків.

Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України ).

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це, зокрема, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

За приписами підпункту 129.1.3 пункту 129.1 та пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Переходячи до дослідження обставин щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету ПДФО, колегія суддів установила несвоєчасне його перерахування за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

Так, кредиторська заборгованість, станом на 01.01.2017 складала 135 554,33 грн.

Далі, несвоєчасно був перерахований ПДФО: за січень 2017 року в сумі 13 391,97 грн, за березень 2017 року в сумі 28 787,66 грн, за квітень 2017 року в сумі 27 029,69 грн, за травень 2017 року в сумі 15445,86 грн, за червень 2017 року в сумі 23 774,27 грн, за липень 2017 року в сумі 21 573,69 грн, за серпень 2017 року в сумі 19 857,27 грн, за листопад 2017 року в сумі 10 251,07 грн, за грудень 2017 року в сумі 16 793,63 грн, за січень 2018 року в сумі 29 975,62 грн, за лютий 2018 року в сумі 23 108,64 грн, за квітень 2018 року в сумі 10 901,20 грн, за травень 2018 року в сумі 1 855,73 грн, за серпень 2018 року у сумі 16 172,14 грн, за вересень 2018 року в сумі 18 816,37 грн., за жовтень 2018 року у сумі 25 069,11 грн, за листопад 2018 року в сумі 8 232,25 грн, за грудень 2018 року в сумі 20 092,12 грн, за січень 2019 року в сумі 30 853,87 грн, за лютий 2019 року в сумі 28 618,60 грн, за березень 2019 року в сумі 24 124,54 грн, за квітень 2019 року в сумі 36 571,78 грн, за травень 2019 року в сумі 45 268,87 грн, за червень 2019 року в сумі 47 874,94 грн, за липень 2019 року в сумі 50 181,06 грн, за вересень 2019 року в сумі 36 796,96 грн, за жовтень 2019 року в сумі 48 046,39 грн, за листопад 2019 року в сумі 50 602,96 грн.

Як випливає з додатку 3.2 акта перевірки строк затримки сплати до бюджету ПДФО, під час виплати зарплати, складав від тридцяти днів до 122, що відраховується з наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На час проведення податкової перевірки МКП «Водограй» сплатило ПДФО до бюджету.

За несвоєчасну сплату ПДФО, відповідно до підпунктів 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 п.129 статті 129 Податкового кодексу України МКП «Водограй» нараховано пеню у сумі 44 622,6 грн.

Досліджуючи обставини щодо сплати (перерахування) до бюджету військового збору, колегія суддів установила, що як актом перевірки так і експертним висновком підтверджується неперерахування МКП «Водограй» даного податку в строк, встановлений статтею 168 Податкового кодексу України за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

Так, кредиторська заборгованість, станом на 01.01.2017 рахувалася в сумі 7 716,21 грн.

Зокрема, за січень 2017 року в сумі 839,25 грн., за березень 2017 року в сумі 2 076,87 грн, за квітень 2017 року в сумі 1807,07 грн, за травень 2017 року в сумі 1109,73 грн, за червень 2017 року в сумі 2 043,87 грн., за липень 2017 року в сумі 541,27 грн, за серпень 2017 року в сумі 183,27 грн., за листопад 2017 року в сумі 802,50 грн, за грудень 2017 року в сумі 845,48 грн, за січень 2018 року в сумі 1816,96 грн, за травень 2018 року в сумі 501,12 грн, за червень 2018 року в сумі 2049,92 грн, за серпень 2018 року в сумі 594,17 грн, за вересень 2018 року в сумі 632,97 грн, за листопад 2018 року в сумі 918,71 грн, за січень 2019 року в сумі 2396,72 грн, за лютий 2019 року в сумі 2215,88 грн, за травень 2019 року в сумі 2479,24 грн, за червень 2019 року у сумі 3665,91 грн, за липень 2019 року в сумі 1050,37 грн, за вересень 2019 року в сумі 325,22 грн, за листопад 2019 року в сумі 1 641,03 грн.

Дослідивши додаток 3.2 до акта перевірки колегія суддів установила, що порушення строків сплати до бюджету військового збору під час виплати зарплати, складало від 1 до 33 днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На час проведення контролюючим органом планового заходу, військовий збір був перерахований платником податків до бюджету.

Відповідно до пп.129.1.3 п.129.1, п.129.4 ст.129 ПК України за порушення строків сплати до бюджету військового збору нараховано пеню у сумі 44,82 грн.

Судовий експерт, дослідивши первинні бухгалтерські документи, регістри МКП «Водограй», виписки з банківських установ щодо перерахування ПДФО та військового збору, дійшов висновку, що з боку платника податку, мало місце несвоєчасна сплата вказаних податків.

На його думку, дані обставини підтверджуються розрахунком пені, проведеним контролюючим органом за порушення сплати як ПДФО та військового збору.

Експерт, у своєму дослідженні, наполягає, що з боку платника податків, наявний склад правопорушення, встановлений статтею 126 Податкового кодексу України, а тому документально непідтверджено розрахунок штрафної санкції з ПДФО, що нарахована МКП «Водограй» в сумі 516 355 грн та розрахунок штрафної санкції з військового збору в сумі 20 783 51 грн.

Проводячи юридичну кваліфікацію встановлених фактів, колегія суддів зазначає таке.

Підпункти 168.1.2, 168.1.5 пункту 168 статті 168 Податкового кодексу України, визначають, що ПДФО сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ст.16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За пунктом 171.1 статті 177 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України унормовує, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається

В акті перевірки вказано про подання МКП «Водограй» податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за формою №1-ДФ, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Натомість вказаним документом встановлено порушення роботодавцем строків перерахування до бюджету ПДФО та військового збору, зокрема, наведені податки не перераховані до бюджету до або під час виплати заробітної плати працівникам.

Наведені обставини не заперечуються сторонами.

Переходячи до ключового питання, яка відповідальність повинна бути застосована до позивача за згадане податкове правопорушення, або за статтею 127 Податкового кодексу України (порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування податків у джерела виплати) або за статтею 126 Податкового кодексу України (порушення сплати (перерахування) податків), колегія суддів, встановила таке.

У відповідності до частини 1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (частина 1 статті 115 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Системне тлумачення даної норми свідчить про те, що податковим правопорушенням, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно). Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Водночас за приписами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, приписами статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 цього Кодексу), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Аналізуючи вказану норму, суд апеляційної інстанції установив, що диспозиція статті 127 Податкового кодексу України передбачає три форми її вчинення - ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів.

Тобто, дане порушення є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податку або ж такі ді були вчинені сукупно.

Варто відзначити, що для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій за статтею 127 Податкового кодексу України, слід з`ясувати, яка з подій сталась першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням граничного строку сплати. Якщо до моменту виплати доходу, на користь громадян, податковий агент, хоча із порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Невиконання обов`язку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб утворює склад податкового правопорушення із формальним складом, відповідальність за яке передбачена пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, і це правопорушення вважається закінченим з моменту виплати доходу без сплати (перерахування) податку. З цього ж моменту виникають підстави для настання відповідальності.

Аналогічний підхід щодо розмежування відповідальності за статтею 126 та статтею 127 Податкового кодексу України застосовано Верховний Судом у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №817/1272/18.

Як встановлено матеріалами справи, МКП «Водограй», при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснило до або одночасно з такою виплатою перерахування наведених вище податків до бюджету, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що за таке правопорушення передбачена відповідальність за статтею 127 Податкового кодексу України.

До того ж, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованого застосування до платника податків, в межах встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, штрафу в розмірі 25 %, 50 % та 75 %, оскільки останній допустив протягом 1095 днів 27 порушень несплати ПДФО та 21 порушення несплати військового збору.

Оцінюючи висновок судового експерта, що розрахунок штрафу за несплату (неперерахування) ПДФО та військового збору, проведений контролюючим органом неправильно, оскільки штраф повинен бути розрахований за правилами статті 126 Податкового кодексу України, колегія суддів уважає, що така суб`єктивна думка заснована на неправильному тлумаченні норм матеріального права, а саме статей 126 та 127 Податкового кодексу України.

З`ясовуючи доводи скаржника про невірне визначення розміру пені, колегія суддів зазначає таке.

Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Порядок нарахування пені визначено статтею 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-ХІV (далі - Закон № 679-ХІV) облікова ставка - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Постановою правління НБУ від 21.04.2016 № 277 затверджено Положення про процентну політику Національного банку України (далі - Положення № 277).

Пунктом 9 Положення № 277 передбачено, що НБУ щодня публікує розмір облікової ставки в засобах масової інформації та/або оприлюднює через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації, у тому числі на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

За аналізом наведених вище розділу 9 Додатків до акта, слід вважати правильним висновок суду першої інстанції, що облікова ставка відповідає обліковій ставці, опублікованій на офіційному сайті НБУ.

Суд першої інстанції обґрунтовано відкинув доводи позивача, що податковий орган, здійснюючи розрахунок не вказував на яку дату проводиться такий розрахунок, оскільки в Додатках 3.2, 5.2 до акту перевірки зазначено суму, на яку нараховується пеня, період за який нараховується пеня, кількість днів для нарахування пені та облікова ставка НБУ, в залежності від періоду, за який нараховується пеня.

Слушно зауважити, що судовий експерт, досліджуючи правильність нарахування пені за податковими повідомленнями рішеннями за № 0000433307 та за № 0000443307, також дійшов висновку, що при її нарахуванні дотримані всі вимоги наведеного вище законодавства.

За таких обставин справи та правового регулювання податкові повідомлення - рішення про застосування до МКП «Водограй» штрафу та пені за платежем військовий збір та за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Аналізуючи доводи скаржника про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000453307 щодо накладення штрафу за невідображення суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку та суму утриманого з них податку, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно підпункту 1.6 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлює, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок).

Згідно пункту 1.2 Порядку податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Пункт 1.3 Порядку унормовує, що його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Пунктами 2.1-2.3 Порядку встановлено, що податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Податковий розрахунок подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

Приписами пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Отож, наявні підстави погодитися з рішенням суду першої інстанції, що є доведеним факт невідображення МКП «Водограй» відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу фізичним особам, а також факт недостовірного відображення суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та суму утриманого з них податку.

Таким чином, є правильним рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000453307.

Перевіряючи наявність порушень з боку МКП «Водограй» Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 5 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджено, що МКП «Водограй» несвоєчасно сплачував єдиний внесок за вересень - листопад 2019 року, а це зумовлює застосування, згідно рішення № №0001133307 штрафної санкції у розмірі 12 468,17 грн та нарахування пені в сумі 295,47 грн.

Наведені обставини підтвердив у своєму висновку і судовий експерт.

Доводи скаржника, що нарахування та сплата єдиного внеску не були предметом перевірки спростовується, у тому числі, поясненнями свідка, в особі ревізора, що проводила перевірку, яка пояснила, що наведені у розрахунку дані щодо дат та сум сплати МКП «Водограй» єдиного соціального внеску, взяті з інформаційних баз податкового органу. У акті перевірки в розділі 3.3.6 зазначено лише загальна сума несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за вересень, жовтень, листопад 2019 року.

Розрахунок штрафних санкцій та нарахування пені шляхом використання інформаційних баз податкового органу, на рахунок якого надходить сплата єдиного внеску, не суперечить вимогам законодавства.

Розглядаючи доводи скаржника щодо протиправності рішення № 0001113307 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VІ колегія суддів указує таке.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 435 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання Звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до фіскальних органів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Перевіркою встановлено, що Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2015 року подано МКП «Водограй» 21.04.2015, в той час як граничний термін подачі - 20.04.2015. Тобто, вказаний Звіт подано з порушенням встановлених законодавством строків.

Приписами пункту 7 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що подання МКП «Водограй» Звіту за березень 2015 року з порушенням встановленого строку, є підставою для застосування штрафу в розмірі 170 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано висновувався з того, що частиною 16 статті 25 Закону № 2464-VI не передбачено застосування строку давності для нарахування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2020 № 0001113307 не підлягають задоволенню.

Слід відзначити, що проведеним експертним дослідженням встановлені обставини відсутності нарахування єдиного внеску за звітними періодами.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, є підстави, відповідно до ст.316 КАС України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дана справа була віднесена судом першої інстанції до справ незначної складності та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглядається рішення, розглянуте судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження, відсутні підстави для його касаційного оскарження.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не змінював судове рішення суду першої інстанції та не ухвалював нового, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, не проводиться.

Керуючись статтями: 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого комунального підприємства «Водограй» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі за позовом Малого комунального підприємства «Водограй» до Головного управління ДПС в Херсонський області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач суддяІ. О. Турецька

суддяС. Д. Домусчі

суддяЮ. М. Градовський

Повне судове рішення складено 25.05.2023.