Постанова

від 23.05.2023 по справі 810/897/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

справа №810/897/16

касаційне провадження № К/9901/28171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 (суддя Балаклицький А. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В. В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лото-Інвест" до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

секретар судового засідання - Малик І.М.,

представник позивача - Бойко Н.В.,

представник відповідача-1 - Воловоденко Ю.Т.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лото-Інвест" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Інспекція, податковий орган), Управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області (далі - Казначейська служба), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо невиконання обов`язку по підготуванню та поданню органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету в сумі 2324279,00 грн; зобов`язати Інспекцію підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету в сумі 2324279,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2324279,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Товариству, не направлено такий висновок до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування з урахуванням його зменшення за результатами відповідної перевірки, якою встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість лише у розмірі 70400,00 грн. Позивач доводить, що він має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 2412279,00 грн, водночас податковий орган протиправно обмежив його право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 15.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо невиконання обов`язку по підготовки та поданню до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету в сумі 2324279,00 грн. Зобов`язав Інспекцію підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету в сумі 2324279,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке відшкодування, а відтак відповідачем не доведено суду правомірності своєї бездіяльності щодо неподання такого висновку.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 200.4 статті 200 ПК України та процесуального права. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що Інспекція, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування Товариству від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, залишку суми від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за період жовтень 2013 року - вересень 2014 року, за результатами якої встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вересні 2014 року у розмірі 70400,00 грн, на підставі чого податковим органом правомірно не надано до Казначейського органу висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету на суму 2324279,00 грн;

У запереченнях до касаційної скарги Товариство, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.05.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 23.05.2023, а ухвалою від 22.05.2023 - задовольнив заяву представника Товариства - адвоката Бойко Н.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у справі здійснено заміну відповідача-1 його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що платник 09.10.2014 подав до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, в якій у рядку 23.1 задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 2412279,00 грн. Разом з податковою декларацією позивачем подано: довідку про залишок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2014 року (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року (Д3); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року (Д4).

Податковим органом в період з 12.11.2014 по 28.11.2014 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, залишку суми від`ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за період жовтень 2013 року - вересень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.12.2014 №5/15-01/38871072 (далі - акт перевірки), яким встановлено, що в Товариством в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України завищено суму податкового кредиту за листопад 2013 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у вересні 2014 року у розмірі 70400,00 грн.

За даними акту перевірки частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена Товариством постачальникам та до державного бюджету, становить 2341879,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 19.12.2014 №0008981501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 70400,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17600,00 грн.

Судами також установлено, що податковим органом при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не виявлено зауважень та підтверджено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2014 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 2341879,00 грн. Узгоджена сума податку на додану вартість з урахуванням її зменшення на суму податкового повідомлення-рішення, що підлягає відшкодуванню з бюджету, становить 2324279,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 цієї статті передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (пункт 200.17 статті 200 ПК України).

Таким чином, передбачене у законі право платника податку на додану вартість отримати бюджетне відшкодування на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання контролюючим органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку контролюючого органу, є безумовним та його реалізації не може бути на заваді не надсилання чи надсилання після закінчення передбаченого законом строку на відшкодування податку на додану вартість Державною фіскальною службою України відповідно до вимог пункту 8 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39, до Державної казначейської служби України узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках.

Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що датою закінчення перевірки є 28.11.2014 і відповідач зобов`язаний у п`ятиденний строк із вказаної дати подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак, Інспекцією не подано до органу, який здійснює казначейське обслуговування, висновку щодо відшкодування позивачу узгодженої суми податку на додану вартість з урахуванням її зменшення на суму податкового повідомлення-рішення у розмірі 2324279,00 грн, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом вказаною бездіяльністю порушено права позивача, що призвело до неперерахування (невідшкодування) позивачу відповідної суми бюджетного відшкодування протягом встановленого пунктом 200.13 статті 200 ПК України строку.

Підсумовуючи наведені правові норми з урахуванням встановлених судовими інстанціями фактичних обставин у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на безпідставне включення до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями позивача з його контрагентами, оскільки таким господарським взаємовідносинам надано оцінку в акті перевірки, висновки якого досліджено судовими інстанціями та надано їм відповідну правову оцінку. Крім того, в судовому засіданні представник податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги посилався лише на відсутність механізму відшкодування податку на додану вартість, з огляду на внесення змін до ПК України.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судами першої та апеляційної інстанцій права Товариства на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право Товариства на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Товариство у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 2324279,00 грн, яке охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

Положеннями частини другої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Інспекції підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету в сумі 2324279,00 грн, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 2324279,00 грн. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що у судовому засіданні 23.05.2023 представник податкового органу повідомив, що 31.03.2017 на рахунок Товариства було перераховане бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 2324279,00 грн. Представник позивача підтвердив таку інформацію.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 підлягають частковому скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідній частині. В решті рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. 52, п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету, у сумі 2324279,00 грн, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лото-Інвест" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 2324279,00 грн.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк