Постанова

від 25.05.2023 по справі 372/2921/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6754/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023року місто Київ

справа № 372/2921/22

Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерного банк «УКРГАЗБАНК» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року про відмову у прийнятті зустрічного позову, постановлену під головуванням судді Потабенко Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства Акціонерного банк «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер», приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, приватний нотаріус Осипенко Дмитро Олегович, державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Юлія Леонідівна про визнання недійсним акту, свідоцтв, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила:

визнати недійсним акт від 19 листопада 2013 року про передачу майна стягувачу - ПАТ «АКБ «КИЇВ» в рахунок погашення боргу, що було затверджено в.о. Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

визнати недійсним свідоцтво на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:013:0039, площею 0,2511 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території ТІЗ «Сосновий Бір», видане приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. та зареєстроване в реєстрі за номером 1748;

визнати недійсним свідоцтво на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:013:0038, площею 0,15 га, та розташований на ній житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею 974,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території ТІЗ «Сосновий Бір»), видане приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. зареєстроване в реєстрі за номером 1746;

скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Ю.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 12357668 від 11.04.2014 11:43:37 щодо реєстрації права власності земельнуділянку з кадастровим номером 3223155400:05:013:0039 за ПАТ «АКБ «КИЇВ» (номер запису про право власності 5317917);

скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Ю.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 14777778 від 29.07.2014 16:41:08 щодо реєстрації права власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:013:0038 за ПАТ «АКБ «КИЇВ» (номер запису про право власності 6496532);

скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Ю.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 14777778 від 23.07.2014 09:14:20 щодо реєстрації права власності на житловий будинок площею 974,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «АКБ «КИЇВ»;

визнати недійсним договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку від 19 червня 2015 року, укладений між ПАТ «АКБ «КИЇВ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», в частині передачі ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» наступного нерухомого майна:

земельної ділянки, площею 0,2511 га, яка розташована на території ТІЗ «Сосновий бір» діл. АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3223155400:05:013:0039;

земельної ділянки, площею 0,15 га, яка розташована на території ТІЗ «Сосновий бір» діл. АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 3223155400:05:013:0038;

житлового будинку з надвірними побудовами, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 974,2 кв.м;

визнати недійсним договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку від 19 червня 2015 року, укладений між ПАТ «АКБ «КИЇВ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. і зареєстрований в реєстрі за №3932;

скасувати рішення державного реєстратора Осипенко Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 22248617 від 20.06.2015 13:30:39 щодо реєстрації права власності на житловий будинок площею 974,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (номер запису про право власності 10118910);

витребувати з незаконного володіння ПАТ «АКБ «КИЇВ» у приватну власність ОСОБА_1 :

земельну ділянку, площею 0,2511 га, що розташована на території ТІЗ «Сосновий бір» діл. АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:05:013:0039, що належала ОСОБА_1 на підставі державного акту серії КВ №043149, виданого 24 червня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу №3614 від 27 грудня 2003 року;

земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована на території ТІЗ « АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223155400:05:013:0038, що належала ОСОБА_1 на підставі державного акту серії КВ №043149, виданого 24 червня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу №3614 від 27 грудня 2003 року;

житловий будинок з надвірними побудовами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 974,2 кв.м, що належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Козинською селищною радою 12 січня 2007 року.

Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що державним виконавцем незаконно було оформлено постанову та акт про передачу нерухомого майна, яке їй належало, стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №25884244.

Вважає, що у зв`язку з наведеним ПАТ «АКБ «КИЇВ» було незаконно видано приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. на підставі недійсного акту державного виконавця відповідних свідоцтв про право власності на нерухоме майно та прийнято рішення державним реєстратором про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ПАТ «АКБ «КИЇВ» на земельні ділянки та житловий будинок.

Зазначала, що оскільки ПАТ «АКБ «КИЇВ» є незаконним володільцем вказаного нерухомого майна, отже наявні правові підстави для витребування майна на її користь.

Вказувала, що в порушення вимог ЦК України ПАТ «АКБ «КИЇВ» передав ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на підставі договору від 19 червня 2015 року зобов`язання і активи, зокрема земельні ділянки та житловий будинок, що належить позивачу.

24 січня 2023 року відповідач ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просив:

визнати за ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» право власності на земельну ділянку, розміром 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий №3223155400:05:013:0038;

визнати за ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» право власності на земельну ділянку, розміром 0,2511 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням), - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №3223155400:05:013:0039.

В обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що19 травня 2015 року керуючись статтями 40 та 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ «АКБ «КИЇВ», відповідно до Плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року №096/15, між ПАТ «АКБ «КИЇВ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» було укладено договір про передачу приймаючому банку активів неплатоспроможного банку б/н, відповідно до умов якого неплатоспроможний банк передає, а приймаючий банк прийняв низку активів, зобов`язань та майна неплатоспроможного банку, які визначені у реєстрах.

Вказував, що між АБ «УКРГАЗБАНК» та ПАТ «АКБ «КИЇВ» 19 червня 2015 року укладено договір про передачу приймаючому банку нерухомого майна неплатоспроможного банку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим №3932, згідно з пунктом 1.1. якого неплатоспроможний банк передав, а приймаючий банк прийняв у власність житловий будинок.

Пунктом 1.2. вищевказаного договору визначено, що право власності неплатоспроможного банку на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом, виданим 04 грудня 2013 року за реєстровим №1746 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. Нерухоме майно має площу 974,2 кв.м кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:013:0038, площа земельної ділянки: 0,15 га.

Зазначав, що 20 червня 2015 між неплатоспроможним банком та приймаючим банком підписано акт приймання передачі нерухомого майна, відповідно до якого приймаючому банку передано житловий будинок.

Посилався на те, що стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами №3223155400:05:013:0038, №3223155400:05:013:0039 укласти нотаріально посвідчені договори сторони не мали можливості через наявність арешту, накладеного постановою к/с №24-300, виданий 12 березня 2012 року, видавник: ОВС ГСУ МВС України, майор міліції Кошарська О.О. Зазначений арешт не скасовано по сьогоднішній день.

За таких обставин, передача земельних ділянок від ПАТ АКБ «КИЇВ» до АБ «УКРГАЗБАНК» була здійснена від неплатоспроможного банку до приймаючого банку в порядку, передбаченому абзацом 2 пункту 1.8. договору про передачу активів - шляхом зазначення в Реєстрі інших активів та підписання акту приймання передачі майна.

Вважає, що зважаючи на невизнання та оспорення зі сторони ОСОБА_1 прав банку та неможливість врегулювати у договірному порядку правовідносини щодо спірних земельних ділянок з попереднім їх власником, з огляду на обставину ліквідації ПАТ АКБ «КИЇВ», найбільш ефективним способом захисту прав банку є визнання за ним права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування вимог посилалося на те, що суд першої інстанції, зробивши висновок щодо різного характеру обставин які підлягають доказуванню за первісним та зустрічним позовом залишив поза увагою ту обставину, що вимоги банку щодо визнання права власності на земельні ділянки ґрунтуються на тому, що банк є власником житлового будинку та інших приміщень, що входять до складу садиби.

Вказувало, що предметом первісного позову є вимога щодо витребування житлового будинку з володіння АБ «УКРГАЗБАНК», отже, у разі задоволення первісного позову, шляхом витребування житлового будинку буде виключена можливості задоволення зустрічного позову про визнання права власності на земельні ділянки, оскільки по факту вибуття з власності банку житлового будинку повністю відпадуть підстави для зустрічного позову.

Зазначало, що позовні вимоги первісного та зустрічного позову взаємовиключні, що є передумовою для їх спільного розгляду в одному провадженні, відповідно до ст.191 ЦПК України.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов висновків які не відповідають обставинам даної справи, та повернувши зустрічну позовну заяву банку, порушив п.3 ч.2 ст.49 та ст.191 ЦПК України.

20 квітня 2023 року від представника позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

Таким чином, зі змісту ст.193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.

Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.

У п.21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову ОСОБА_1 є майно яке вибуло з її володіння в ході виконання судового рішення, під час здійснення виконавчого провадження та оскарження документів винесених державним виконавцем на підставі яких було здійснено державну реєстрацію спірного майна за ПАТ «АКБ «КИЇВ», та його витребування.

Предметом зустрічного позову АБ «УКРГАЗБАНК» є визнання права власності на земельні ділянки на підставі ст.120 ЗК України, а саме в зв`язку з набуттям права власності на жилий будинок, що перебуває у власності, чи користування іншої особи, припиняється право власності земельною ділянкою на якій розташовані ці об`єкти.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

В даній справі позивач ОСОБА_1 ставить питання про визнання недійсним договорів про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку від 19 червня 2015 року, укладених між ПАТ «АКБ «КИЇВ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та відповідно скасування рішень державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Тобто в даному випадку подання первісного позову ОСОБА_1 та у випадку його задоволення буде виключати повністю або частково задоволення зустрічногопозову ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Отже, вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тобто не є однорідними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення зустрічного позову заявнику, оскільки об'єднання вищевказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що обидва позови взаємопов'язані, в зв'язку з чим є підстави для спільного розгляду обох позовів, не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеним.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В справах Осман проти Сполученого королівства від 28жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначав, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, відмова у прийнятті зустрічного позову ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» не є порушенням права цієї особи на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає зверненню до суду з вказаним позовом в загальному порядку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерного банк «УКРГАЗБАНК» - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: