Рішення

від 15.05.2023 по справі 504/40/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/40/19

провадження № 2/504/202/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Доброва П.В.

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовною заявою Військового прокурора Одеського регіону України діючого в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирноексплуатаційного відділу міста Одеса до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання незаконними та скасування розпорядження та державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Одеського регіону України діючий в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання незаконними та скасування розпорядження та державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Комінтернівській районної державної адміністрації від 11.03.2004 № 201 «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншим, згідно додатку для введення особистого селянського господарства на території Красносільскої сільської Ради», в частині що стосується затвердження проекту відведення земельно ділянки для введення особистого селянського господарства із земель запасу ОСОБА_6 , передачі ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу у власність для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним державний акт серії ЯА № 163002 від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку площею 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, виданий Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_6 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеській області № 201 від 11.03.2004.

Зобов`язати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 22.05.2006 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) повернути за актом прийому передачі державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси частки земельної ділянки, кадастровий номер 51227826:01:001:0088, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯА № 163002 від 16.11.2004.

Зобов`язати ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 від 01.06.1995, ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) повернути за актом прийому-передачі державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси 3/10 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯА № 163002 від 16.11.2004.

Зобов`язати ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_5 від 28.02.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) повернути за актом прийому-передачі державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси 2/10 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯА № 163002 від 16.11.2004.

13.09.2022 спеціалізованою прокуратурою до суду подано заяву про залучення до участі у справі особи в порядку процесуального правонаступництва, а саме: залучити в якості правонаступника Лиманської районної державної адміністрації Одеської області - Одеську районну державну адміністрацію Одеської області (пр. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032), яке судом задоволено.

Окрім того, за інформацією спеціалізованої прокуратури відповідно до п. 2 Наказу Генерального прокурора «Про внесення змін до Наказу Генерального прокурора від 05 лютого 2022 року №66» №74 від 17 березня 2023 року юридичну особу «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону» (на правах обласної прокуратури) перейменовано на «Спеціалізована прокурора у сфері оборони Південного регіону» (на правах обласної прокуратури). У зв`язку з чим, згідно з Наказом Генерального прокурора № 75 від 17.03.2023 «Про окремі питання забезпечення функціонування спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах окружних)» змінено назву Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на Одеську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону.

Представник спеціалізованої прокуратури надав до суду заяву з проханням проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги (зі змінами) підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача Міністерства оборони України надав до суду заяву якою просив проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги (зі змінами) підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса надала до суду заяву якою просила проводити слухання справи без її участі, повністю підтримала позов (зі змінами) просила його задовольнити.

Інші сторони до судових засідань не з`являлись, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливерозглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого в 1983 році Чабанській Квартирна-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирна-експлуатаційний відділ м. Одеса, що встановлено рішенням господарського районного суду Одеській області від 24.12.2009 у справі № 30/110/-09-3308, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області було надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка Красносілка -10 площею 71,8 га, яка розташована на території Красносільської сільської Ради Лиманського району Одеській області.

Розпорядженням Комінтернівській районної державної адміністрації від 11.03.2004 № 201 «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність фізичній особам для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Красносільської сільської ради земельні ділянки площею по 1 га, загальною площею 4 га.

На підставі зазначеного розпорядження Лиманською РДА було видано громадянину ОСОБА_6 державний акт серії ЯА № 163002 від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 51122782600:01:001:0088 (за адресою: АДРЕСА_1 )

Згідно з експертним висновком від 10.08.2016 № 193/16 у справі Господарського суду Одеській області № 916/1651/13 за позовом військової прокуратури Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Лиманської РДА про визнання незаконним та скасування розпорядження від 11.03.2004 № 201, було встановлено, що земельна ділянка надана у власність ОСОБА_6 , за кадастровим номером 5122782600:01:00:0088, розташована у межах державного акту на право користування Б № 031728 виданого Чабанській квартирно-експлуатаційній частині у 1983 році, тобто в межах земельної ділянки військового містечка Красносілка-10.

Судом встановлено, що згідно довідки відділу адресної довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області № 7735 від 26.0.2013 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При житті ОСОБА_6 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_7 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки серія ВЕК 795075 від 04.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеській області Марченко О.М.

Згідно із зазначеним договором ОСОБА_7 придбала 1/2 спільної частки на земельну ділянку, ОСОБА_2 придбав 3/10 спільної частки на земельну ділянку, ОСОБА_3 придбала 2/10 спільної частки на земельну ділянку.

08.06.2015 ОСОБА_7 подарувала 1/2 частки на земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки земельної ділянки № 872, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеській області Марченко О.М.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна станом на 13.11.2018 земельна ділянка із кадастровим номером 5122782600:01:001:0088 перебуває у спільній часткові власності: ОСОБА_1 1/2 частки спірної земельної ділянки; ОСОБА_2 - 3/10 частки спірної земельної ділянки; ОСОБА_3 2/10 частки спірної земельної ділянки.

На час розгляду справи спірна земельна ділянка площею 1 га, яка належіть до земель військового містечка Красносілка-10 перебуває у спільній частковій власності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до п. ,,а ч.1 ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.18, п. ,,ж ч.1 ст.19 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 державний акт серії ЯА № 163002 від 16.11.2004, передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1 та 4 ст.77 ЗК України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом ,,б ч.3 ст.84 ЗК України у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Частиною 1 ст.116 ЗК України у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. ,,а ч.1 ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.142 ЗК України у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В ч.ч.3 та 4 ст.142 ЗК України закріплено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частиною 2 ст.14 Закону України ,,Про Збройні Сили України від 06.12.1991 р. № 1934-XII у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.2 Закону України ,,Про використання земель оборони від 27.11.2003 р. № 1345-IV землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Згідно із ч.2 ст.10 Закону України ,,Про оборону України від 06.12.1991 р. № 1932-XII у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, Міністерство оборони України, зокрема, здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Статтею 1 Закону України ,,Про правовий режим майна у Збройних Силах України від 21.09.1999 р. № 1075-XIV встановлено, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Частинами 1 та 2 ст.2 Закону України ,,Про правовий режим майна у Збройних Силах України від 21.09.1999 р. № 1075-XIV у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України ,,Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності) належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у т.ч. закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в т.ч. у разі їх розформування.

Відповідно до ч.1 ст.4, ч.1 ст.6 Закону України ,,Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України щодо об`єктів, визначених у абз.2,3,5 ч.1 ст.2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій щодо об`єктів, визначених у абз.4 та 6 ч.1 ст.2 цього Закону. Передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. В абз.2 ч.1 ст.2 цього закону передбачено, що об`єктами передачі згідно з цим законом є нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п.4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1282, у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження голови Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міноборони щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Пунктами 1,44,45,50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. № 483, передбачено, що землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з ст.27 ЗК України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У вказаному Положенні міститься посилання на ст.27 ,,Припинення права користування землею ЗК України від 18.12.1990 р. № 561-XII, який діяв до 01.01.2002 р., тобто до дати набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 р. № 2768-III, п. ,,а ч.1 ст.141 ,,Підстави припинення права користування земельною ділянкою якого аналогічно встановлено у якості підстави припинення права користування земельною ділянкою добровільну відмову від цього права.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином судом встановлена незаконність розпорядження Лиманської РДА від 11.03.2004 № 201 на підставі якого фізичним особам в порушення п. ,,б ч.3 ст.84 ЗК України у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, було передано землі державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Судом встановлено порушення п. ,,б ч.3 ст.84 ЗК України у редакції, яка діяла станом на момент прийняття розпорядження Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, ч. 1 ст.116 ЗК України, п. ,,а ч.1 ст.141 ЗК України.

Доказів того, що Міністерство оборони відмовлялось від наданої йому у користування земельною ділянкою суду не надано, а тому розпорядження Адміністрації від 11.03.2004 р. № 201, про передачу земель оборони у власність фізичних осіб є не законим та підлягає скасуванню.

Оскільки державний акт серії ЯА № 163002 від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку площею 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, виданий Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_6 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеській області № 201 від 11.03.2004 було видано на підставі незаконного розпорядження, то його також належіть визнати незаконним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.?

Щодо правомірності втручання держави в право відповідачів на мирне володіння майном.

Так, у практиці Європейського суду з прав людини, далі ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Усунення перешкод з боку відповідачів у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними акту серії ЯА № 163002 від 16.11.2004 шляхом повернення спірної земельної ділянки у державну власність відповідає критерію законності: втручання держави у право її власності здійснюється на підставі норм ст.ст. 16, 216, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості і передбачуваності, офіційний текст яких є публічним та загальнодоступним.

Сумніви відповідачів у правильності тлумачення та застосування цих норм не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Зайняття земельної ділянки державної власності фактично позбавляє державу в особі Міністерства оборони України можливості користуватися та розпоряджатися цим об`єктом державної власності.

Усунення перешкод позивачам у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення у державну власність переслідує легітимну мету контролю за її використанням відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки її приналежність до земель оборони.

Варто зазначити, що у спорах стосовно земель оборони держава, втручаючись у право мирного володіння відповідним майном з боку приватних осіб, беручи до уваги проведення заходів задля відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, може захищати загальні інтереси, зокрема, у підтриманні обороноздатності, суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону, захисту життя і здоров`я людей (ст.ст. 1, 2, 3 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління землями оборони (Закон України «Про використання земель оборони»). Зайняття приватними особами таких земельних ділянок усупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров`я людей проживаючих на її території.

В силу об`єктивного цільового призначення спірної земельної ділянки її набувач проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця земельна ділянка належить до земель оборони, забудова якої приватними особами заборонена.

З огляду на викладене, в даному конкретному випадку, загальний інтерес всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров`я людей проживаючих на її території, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права у цій справі переважає приватний інтерес відповідачів у збереженні права на нерухоме майно.

Окрім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) та враховуючи приписи ч. 2 ст. 216 ЦК України відповідачі не позбавлені можливості заявити позов про відшкодування винною стороною завданих їй збитків та моральної шкоди.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин та застосовані правові норми (ст.ст. 16, 216, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України), не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідачів на нерухоме майно (яке переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним меті) критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, напрацьованим у сталій практиці ЄСПЛ.

За таких обставин результат розгляду судом позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Таким чином позовні вимоги є повністю обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повністю задоволеними позовними вимогами, судовій збір у сумі 10915,00 підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно з кожного.

На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст.376 ЦК України, ст. 391 ЦК України, ст. ст.10,11,15,57-63,160,162,208, 212 - 124 ЦПК суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, діючого в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирноексплуатаційного відділу міста Одеса до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Комінтернівській районної державної адміністрації від 11.03.2004 № 201 «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншим, згідно додатку для введення особистого селянського господарства на території Красносільскої сільської Ради» в частині що стосується затвердження проекту відведення земельно ділянки для введення особистого селянського господарства із земель запасу ОСОБА_6 , передачі ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу у власність для ведення особистого селянського господарства.

Визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯА № 163002 від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку площею 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, виданий Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_6 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеській області № 201 від 11.03.2004.

Усунути перешкоди Міністерству оборони України в особі Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса (ідентифікаційний код 08038284) з боку ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 22.05.2006 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Повернути за актом прийому-передачі державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (ідентифікаційний код 08038284) частки земельної ділянки, кадастровий номер 51227826:01:001:0088, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯА № 163002 від 16.11.2004.

Усунути перешкоди Міністерству оборони України, в особі Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса (ідентифікаційний код 08038284) з боку ОСОБА_2 ( паспорт серії НОМЕР_3 від 01.06.1995, ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).

Повернути за актом прийому-передачі державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (ідентифікаційний код 08038284) 3/10 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯА № 163002 від 16.11.2004.

Усунути перешкоди Міністерству оборони України в особі Квартирно експлуатаційного відділу міста Одеса (ідентифікаційний код 08038284) з боку ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_5 від 28.02.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_6 ).

Повернути за актом прийому-передачі державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (ідентифікаційний код 08038284) 2/10 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5122782600:01:001:0088, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , межі якої визначено у державному акті серії ЯА № 163002 від 16.11.2004.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 від 22.05.2006, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058; ідентифікаційний код 08038284) судовий збір за подання позову та заяви про зміну предмету позову у розмірі 2881 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 від 01.06.1995, ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058; ідентифікаційний код 08038284) судовий збір за подання позову та заяви про зміну предмету позову у розмірі 2881 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 від 28.02.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058; ідентифікаційний код 08038284) судовий збір за подання позову та заяви про зміну предмету позову у розмірі 2881 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 від 22.05.2006, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363) судовий збір за подання заяви про зміну предмету позову у розмірі 756 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 від 01.06.1995, ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363) судовий збір за подання заяви про зміну предмету позову у розмірі 756 гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_5 від 28.02.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363) судовий збір за подання заяви про зміну предмету позову у розмірі 756 гривень 66 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров