Постанова

від 25.05.2023 по справі 127/11619/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11619/22

Провадження № 22-ц/801/1012/2023

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 рокуСправа № 127/11619/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька 39» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків на управління багатоквартирного будинку, інфляційних втрат, трьох відсотків річних,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2022 року, ухвалене у складі судді Шаміної Ю. А. в приміщенні суду в м. Вінниця, -

в с т а н о в и в :

06.06.2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька 39» (далі ОСББ «Келецька 39») звернулося до суду з позовом (вх. № 33826) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків на управління багатоквартирного будинку, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у будинку АДРЕСА_1 співвласниками будинку (власниками житлових та нежитлових приміщень) створено Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Келецька 39».

ОСОБА_1 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є одноособовим власником нежитлових приміщень № 217 та № 218 у будинку по АДРЕСА_1 та в розумінні статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є співвласником багатоквартирного будинку.

Протоколом № 2 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 від 05.05.2019 визначено розмір та порядок сплати внесків співвласниками на управління будинком.

Загальна площа нежитлових приміщень № 217 та № 218, що належить відповідачу на праві приватної власності, становить 55,00 м. кв. і 70,9 м. кв. відповідно, та до них застосовується розмір внесків у розмірі 3,24 грн за 1 м. кв. як до нежитлових приміщень, розміщених в цокольному поверсі будинку з окремим входом.

Розмір щомісячного внеску ОСОБА_1 складає 242,48 грн по приміщенню № 218 (розмір витрат за 1 м. кв. ? загальна площа приміщення = 3,42 грн ? 70,9 м2 =242,48 грн) та 188,10 грн по приміщенню № 217 (розмір витрат за 1 м. кв. ? загальна площа приміщення = 3,42 грн ? 55,0 м2 =188,10 грн). Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ОСББ «Келецька 39» по обох нежитлових приміщеннях за період з червня 2019 по квітень 2022 (включно), станом на 01.06.2022, складає 15070,30 грн та включає в себе заборгованість по сплаті внесків за приміщення № 217 6583,50 грн та за приміщення № 218 8486,80 грн.

Виходячи з наведеного, ОСББ «Келецька 39» просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком у розмірі 15070,30 грн, інфляційні втрати 2870,67 грн, 3 % річних 677,89 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Келецька 39» суму заборгованості по внесках співвласників на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 17072,09 грн (сімнадцять тисяч сімдесят дві гривні дев`ять копійок), з яких: 15070,30 грн - основний борг за період з 01 червня 2019 року по 31 травня 2022 року, 1481,17 грн - інфляційні втрати за період з 01 червня 2019 року по 31 січня 2022 року, 520,62 грн - 3% річних за період з 01 червня 2019 року по 31 січня 2022 року, а також 2274,89 грн (дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні вісімдесят дев`ять копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2842,39 грн (дві тисячі вісімсот сорок дві гривні тридцять дев`ять копійок) у відшкодування витрат на правову допомогу.

В решті вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 11.04.2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 3161), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що нежитлові приміщення відповідача, які знаходяться по АДРЕСА_1 за своїми технічними та юридичними характеристиками є ізольованими нежитловими приміщеннями та є самостійними об`єктами нерухомого майна. Нежитлові приміщення АДРЕСА_2 , які у приватній власності ОСОБА_1 не є допоміжними приміщеннями, їх призначенням не є обслуговування будинку та власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

ОСББ «Келецька 39» визначило розмір та порядок сплати внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Келецька 39» для власника нежитлових приміщень № 217, 218 ОСОБА_1 в порушення статті 382 ЦК України, оскільки співвласники будинку по АДРЕСА_1 не є співвласниками на праві спільної сумісної власності нежитлових приміщень № 217, 218 і відповідно ОСББ «Келецька 39», що представляє інтереси співвласників, та не має правових підстав для прийняття рішень про встановлення внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Келецька 39».

09.05.2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 4112) ОСББ «Келецька 39» на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень № 217, загальною площею 55 кв.м, та № 218, загальною площею 70,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 253793036 від 21.04.2021, № 253792961 від 21.04.2021 відповідно /а. с. 7, 8/.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.04.2019 здійснено державну реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька 39», про що зроблено запис №11741020000017052 /а. с. 6/.

Згідно з пунктом 3 протоколу № 2 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Келецька 39» від 05 травня 2019 року прийнято рішення про визначення розміру та порядку сплати внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Келецька 39», зокрема, розмір сплати внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Келецька 39» відповідно за 1 кв.м загальної площі (цокольний поверх нежитлові приміщення з окремим входом) 3,42 грн. Рекомендованою датою сплати внесків вважати з 1 по 30 число поточного місяця. Заборгованість по сплаті вважати несплату внесків понад 2 місяці, починаючи з 1 числа поточного місяця, на яке було зроблено нарахування внесків /а. с. 9-10/.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості по внесках співвласника на управління будинку та суми, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів і врахування 3 % річних за період з 01.06.2019 по 31.05.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 217 (загальна площа 55,00 м2) заборгованість зі сплати внесків на управління будинком станом на 01.06.2022 складає 6583,50 грн (без врахування нарахувань за травень 2022 року), а також 1254,06 грн інфляційні втрати, 296,03 грн 3 % річних /а. с. 11-12/.

Згідно розрахунку суми заборгованості по внесках співвласника з управління будинку та суми, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів і врахування 3 % річних за період з 01.06.2019 по 31.05.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 218 (загальна площа 70,9 м2) заборгованість зі сплати внесків на управління будинком станом на 01.06.2022 складає 8486,80 грн (без врахування нарахувань за травень 2022 року), а також 1616,61 грн інфляційні втрати, 381,86 грн 3 % річних /а. с. 13-14/.

Задовольняючи частковопозов,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачемдоведено розмірзаборгованості відповідачапо сплаті внесків на управління багатоквартирного будинку в розмірі 15070,30 грн.

Також позивачем доведено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та суми втрат від інфляції в частині нарахування за період з 01.06.2019 року по 31.01.2022 року, а саме: інфляційні втрати у розмірі 1481,17 грн (604,36 грн (приміщення №217) + 876,81 грн (приміщення №218)), а також 3 % річних у розмірі 520,62 грн (218,96 грн (приміщення №217) + 301,66 грн (приміщення №218)).

Зазначений висновок суду першої інстанції зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III (далі Закон № 2866-III).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. (стаття 1 Закону № 2866-III).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до статті 10 Закону №2866-III до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, а рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно з статтею 16 Закону № 2866-III об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їх діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством (стаття 15 Закону № 2866-III).

Згідно з статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII) до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом (пункт 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII).

У відповідності до статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до цього Закону послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є різновидом житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 17 Закону № 2866-III об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, в тому числі звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості по внесках співвласника на управління будинку та суми, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів і врахування 3 % річних за період з 01.06.2019 по 31.05.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 217 (загальна площа 55,00 м2) заборгованість зі сплати внесків на управління будинком станом на 01.06.2022 складає 6583,50 грн (без врахування нарахувань за травень 2022 року), а також 1254,06 грн інфляційні втрати, 296,03 грн 3 % річних (а.с. 11-12).

Згідно розрахунку суми заборгованості по внесках співвласника з управління будинку та суми, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів і врахування 3 % річних за період з 01.06.2019 по 31.05.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 218 (загальна площа 70,9 м2) заборгованість зі сплати внесків на управління будинком станом на 01.06.2022 складає 8486,80 грн (без врахування нарахувань за травень 2022 року), а також 1616,61 грн інфляційні втрати, 381,86 грн 3 % річних (а.с. 13-14).

Судом першої інстанції встановлено, що з червня 2019 року по травень 2022 відповідач не виконує рішення зборів співвласників ОСББ «Келецька 39» щодо сплати внесків за управління будинком. ОСББ «Келецька 39» здійснює функцію для забезпечення реалізації прав власника ОСОБА_1 на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяє власнику в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання, але відповідач не сплачує добровільно за отримані послуги.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що нарахування заборгованості по внесках співвласника з управління будинку здійснено за встановленими тарифами, сума заборгованості по внесках співвласника з управління будинку встановлена судом і ніким не оспорюється, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості по внесках співвласника з управління будинку в розмірі 15070,30 грн (6583,50 грн (заборгованість зі сплати внесків на управління будинком станом на 01.06.2022 за період з 01.06.2019 по 31.05.2022 нежитлове приміщення № 217) + 8486,80 грн (заборгованість зі сплати внесків на управління будинком станом на 01.06.2022 за період з 01.06.2019 по 31.05.2022 нежитлове приміщення № 218)).

Також суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та суми втрат від інфляції в частині нарахування за період з 01.06.2019 року по 31.01.2022 року, а саме: інфляційні втрати у розмірі 1481,17 грн (604,36 грн (приміщення №217) + 876,81 грн (приміщення №218)), а також 3 % річних у розмірі 520,62 грн (218,96 грн (приміщення №217) + 301,66 грн (приміщення №218)).

Відповідачем не надано доказів відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України на спростування наявної заборгованості, а також свого розрахунку заборгованості або ж доказів на погашення заборгованості по сплаті внесків на управління будинком, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не належить до складу співвласників будинку АДРЕСА_1 є помилковим, оскільки співвласники багатоквартирного будинку (далі співвласники) це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2866-III).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (далі Закон № 417-VIII) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно пункту 5 статті 10 Закону № 2866-III рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що нежитлові приміщення № 217 та № 218 за адресою: АДРЕСА_1 мають власні комунікації і окремий вхід, на підтвердження чого надано план приміщень /а. с. 58-67/ та договори укладених з надавачами комунальних послуг (поводження з побутовими відходами, вивезення побутових відходів, постачання природного газу, з водопостачання та водовідведення /а. с. 68-70, 72-77/), не є доказами того, що нежитлові приміщення є окремими від будинку.

Нежитлові приміщення, які належать на праві власності відповідачу, входять до складу будинку за адресою: АДРЕСА_1 та мають спільну з ним прибудинкову територію, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, покрівлю, водопровідні мережі, мережі газо та електропостачання, інше обладнання всередині або за межами будинку, які у відповідності до статті 1 Закону № 417-VIII є спільним майном усіх без виключення співвласників будинку.

Договори укладені відповідачем з надавачами комунальних послуг свідчать про утримання ним свого особистого майна, яке належить на праві власності та не звільняє співвласника від обов`язку нести тягар утримання спільного майна багатоквартирного будинку, яке є спільною сумісною власністю співвласників відповідно до своєї частки у цьому майні.

Статтею 20 Закону № 2866-III передбачено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.

Згідно зпунктом 1,2частини першоїстатті 12Закону №417-VIIIвитрати науправління багатоквартирнимбудинком включають: 1)витрати наутримання,реконструкцію,реставрацію,проведення поточногоі капітальногоремонтів,технічного переоснащенняспільного майнау багатоквартирномубудинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (стаття 13 Закону № 2866-III).

Посилання в апеляційній скарзі на постанову ВП ВС від 23.10.2019 року у справі № 598/175/15-ц, постанову ВС від 08.04.2020 року у справі № 915/1096/18, постанову ВС від 06.08.2019 року у справі № 914/843/17, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки у зазначених справах і у цій справі правовідносини є не подібними, у нихвстановлені різні фактичні обставини.

Доводи апеляційної скарги зводяться здебільшого до тлумачення того, що приміщення відповідачки не є допоміжними, тоді як суд першої інстанції до таких висновків і не приходив, а врахував те, що приміщення відповідачки є нежитловими.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСББ «Келецька 39» визначило розмір та порядок сплати внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Келецька 39» для власника нежитлових приміщень № 217, 218 ОСОБА_1 в порушення статті 382 ЦК України, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Келецька 39», яким визначено розмір та порядок сплати внесків співвласників на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Келецька 39» для власника нежитлових приміщень № 217, 218 ОСОБА_1 не оскаржено, а предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по сплаті внесків на управління багатоквартирного будинку, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується також суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зстаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником (відповідачем) у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Келецька 39» просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень. До відзиву ОСББ «Келецька 39» додано наступні докази : орієнтовний розмір судових витрат, що позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, копію ордера серії № 1074764 від 05.05.2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000428, копію договору № 03/23 про надання правничої допомоги від 03.05.2023 року, копію акта виконаних робіт (наданих послуг) № 11 від 04.05.2023 року, згідно якого АБ «Алли Гордійчук» ОСОБА_3 виконано наступні роботи згідно договору № 03/23 від 03.05.2023 року (ознайомлення та аналіз апеляційної скарги і додатних до неї додатків (2 год, ціна 225 грн за 1 год) на суму 450 грн, підготовку відзиву на апеляційну скаргу у справі (3 год, ціна 850 грн за 1 год) на суму 2550 грн, платіжну інструкцію № 362 від 05.05.2023 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Разом зпершою заявоюпо сутіспору кожнасторона подаєдо судупопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які вонапонесла іякі очікуєпонести взв`язку ізрозглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина перша, друга статті 134 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у позовній заяві ОСББ «Келецька 39» в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які очікує понести в зв`язку з розглядом справи позивач, не зазначено витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн. /а. с. 3, 15/.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, що складаються з : 450 грн ознайомлення та аналізу апеляційної скарги і додатних до неї додатків (2 год, ціна 225 грн за 1 год), 2550 грн підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі (3 год, ціна 850 грн за 1 год), оскільки підготовлений позивачем відзив на апеляційну скаргу фактично є повторенням змісту позовної заяви, тоді як нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2022 року у даній справі залишити без змін.

Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2022 року у даній справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський