Постанова

від 25.05.2023 по справі 501/451/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3096/23

Справа № 501/451/22

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Чорноморська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

третя особа Професійна спілка працівників морського порту «Чорноморськ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 травня 2022 року у складі судді Петрюченко М.І.,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України», за участю третьої особи Професійної спілки працівників морського порту «Чорноморськ», про скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення доступу позивача до роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, згідно якого просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №474-О від 28.12.2021 про відсторонення позивача від роботи; поновити (допустити до роботи) позивача на посаді провідного інженера з керування й обслуговування систем відділу програмного забезпечення та інформаційного сервісу служби інформаційних технологій та зв`язку; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.12.2021 до дня поновлення на роботі у розмірі 31447,50 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 01.06.2020 працює у Чорноморській філії ДП «Адміністрація морських портів України» на посаді провідного інженера з керування й обслуговування систем відділу програмного забезпечення та інформаційного сервісу служби інформаційних технологій та зв`язку. Загальний стаж роботи на підприємстві позивача з 13.06.2013. Позивача 17.12.2021 ознайомлено з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Позивачем 22.12.2021 на ім`я відповідача подано мотивовану заяву про неприпустимість порушення законодавства про працю та недопустимість примусового щеплення. На підставі наказу Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №474-О від 28.12.2021 позивача відсторонено від роботи з 28.12.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення (до закінчення карантину, або отримання щеплення чи медичного висновку про протипоказання до вакцинації). Позивач вважає, що наказ про відсторонення його від роботи є незаконним з наступних підстав: наказ про відсторонення приймався на виконання незаконних нормативних актів; законодавство України не передбачає відсторонення від роботи у разі відсутності у працівника щеплення проти COVID-19; вимога відповідача надати позивачем докази проведення відносно нього якихось медичних маніпуляцій (щеплень) є незаконною, тощо.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсторонення його від роботи є неприпустимим та таким, що порушує права як громадянина України та працівника, а дії роботодавця незаконними та такими, що порушують низку нормативно-правових актів та основний закон - Конституцію України, шо безпідставно не було враховано судом першої інстанції. Вказує на те, що скасування прав позивача не допускається, навіть за умови, що це вимушені дії, направлені на забезпечення суспільного блага. Разом з тим відповідач поставив позивача в скрутне становище, а саме залишив без засобів існування. При цьому він не може навіть влаштуватись на іншу роботу, для забезпечення свого фінансового становища. Порядок відсторонення таких працівників визначається статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарної-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Відповідне подання позивач та відповідач не отримував, оскільки його не існує, а отже останній не мав підстав для того, щоб, без подання Держпродспоживслужби, відстороняти першого від роботи. Крім того, ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не встановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Окремо звертає увагу суду на тому, що на сьогодні не встановлено окремого порядку законом про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19. А отже ні цією статтею, ні іншим законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, зокрема, про те, що починаючи з 17 грудня 2021 року, тобто з дати повідомлення позивача про обов`язковість щеплення працівників, до моменту відсторонення від роботи, того 28 грудня 2021 року тобто 10 днів, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, і останній у встановленому законом порядку відмовився від цього обов`язкового профілактичного щеплення. Звертає увагу на те, що Наказом МОЗ України "Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153" від 25.02.2022 № 380 до завершення воєнного стану в Україні зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153.

23.08.2022Чорноморська філіяДП «Адміністраціяморських портівУкраїни» надаласуду відзивна апеляційнускаргу тапросить судапеляційну скаргузалишити беззадоволення,а рішеннясуду беззмін,посилаючись нате,що вжодному випадкуне примушувавпозивача довакцинації,а лишероз`ясненонорми чинногозаконодавства щодообов`язковостіпрофілактичного щепленняпроти COVID-19,необхідності наданнядокументу,що підтверджуєвакцинацію абож медичногодокументу пропротипоказання дощеплення встановленогозразку тароз`ясненонаслідки їхненадання,у видівідсторонення відроботи.При цьому,при відстороненнівід роботипрацівник незвільняється,а лишетимчасово,до моментуусунення причин,що зумовиливідсторонення,відстороняється відвиконання роботи,зі збереженнямза ниммісця роботи,що неперешкоджає йомуреалізувати (втому числітимчасово,без звільненняз роботиза основниммісцем роботи)свої здібностіна роботах,виконання якихне передбачаєобов`язковоївакцинації відCOVID-19.Позивач неоспорював тієїобставини,що вінані довідсторонення тав подальшомуне подавВідповідачу документів,що підтверджувалиб проведеннящеплення протигострої респіраторноїхвороби COVID-19або документів,які вказувалина протипоказаннядо щеплення. Оскільки, контроль за проведенням щеплення проти COVID-19 покладено на роботодавців відповідних підприємств, організацій, та державою розроблено та впроваджено встановленої форми документи на підставі яких підприємство може отримати інформацію щодо проходження щеплення працівниками чи наявність у них протипоказань до щеплення, керівництво цих підприємств, організацій має виконувати всі необхідні заходи/карантинні обмеження не чекаючи перевірки та будь-яких рішень (подання) органів державного нагляду (контролю).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працює у Чорноморській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на посаді провідного інженера з керування й обслуговування систем відділу програмного забезпечення та інформаційного сервісу служби інформаційних технологій та зв`язку (підр. №7401, госп. №74). Загальний стаж роботи на підприємстві позивача з 13.06.2013, що підтверджується копією сторінок трудової книжки ОСОБА_1 .

На підставі наказу Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №474-О від 28.12.2021 позивача відсторонено від роботи з 28.12.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили відстронення (до закінчення карантину, або отримання щеплення чи медичного висновку про протипоказання до вакцинації), що підтверджується копією витягу з наказу.

Звертаючись до суду за захистом свого трудового права, позивач визначив у справі відповідачем Чорноморську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач Чорноморська філія ДП "Адміністрація морськихпортів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) є відокремленим підрозділом (філією) ДП "Адміністрація морських портів України".

Згідно п. 1.1. Положення "Про Чорноморську філію державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрацію морського порту Чорноморськ), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури N 404 від 28 травня 2019 року, Чорноморська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - Філія), створена відповідно до законодавства України та статуту державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство), яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності.

В силу ч. 1 ст. 47, ст. 48 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі N760/32455/19 зробив правовий висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про те, що у випадку пред`явлення позову до філії чи представництва юридичної особи, які не є юридичною особою та не можуть бути стороною у справі, оскільки не наділені цивільно-процесуальною дієздатністю, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновку про необхідність закриття провадження у справі за схожих правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі N 676/5955/18.

Суд першої інстанції не врахував даних обставин та помилково розглянув позов ОСОБА_1 до Чорноморської філії ДП «Адміністрація морських портів України» по суті заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути дану невідповідність і залучити до участі у справі належного відповідача.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 травня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про скасування наказу про відсторонення, відновлення доступу до роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 26.05.2023.

Головуючий:

Судді: