Ухвала

від 26.05.2023 по справі 711/5072/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5072/22

Номер провадження 1-кп/711/251/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250350000634 від 17.08.2021 у відношенні:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, українця, громадянина України, депутата Городищенської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Черкаси, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого;

обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.5ст.27ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.1,ч.3ст.358КК України,

ВС Т А Н О В И Л А:

В провадженнідо Придніпровськогорайонного судум.Черкасиперебуває нарозгляді кримінальнепровадження,внесене доЄРДР за№12021250350000634від 17.08.2021,за обвинуваченням ОСОБА_9 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.4ст.358КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.1, ч.3 ст.358 КК України.

До початкусудового розглядудо судунадійшло клопотанняпредставника ТОВ«БЕРЕГАГРО» таТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРОАГРО» адвоката ОСОБА_6 про накладенняарешту намайно.Клопотання мотивуєтим,що Придніпровськимрайонним судомм.Черкасиздійснюється судовийрозгляд справиу кримінальнепровадження №12021250350000634від 17.08.2021р.у відношенні ОСОБА_9 обвинуваченогоу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.4ст.358КК Українита ОСОБА_10 обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.5ст.27ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.1,ч.3ст.358КК України.В рамкахкримінального провадження№ 12021250350000634від 17.08.2021року,21.10.2022року ТОВЧЕРКАСИ-ДНІПРОАГРО» таТОВ «БЕРЕГАГРО»було поданоцивільні позовидо ОСОБА_9 про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди.Цивільний позовТОВ «БЕРЕГАГРО»на суму33554504,00(тридцятьтри мільйонип`ятсот п`ятдесятчотири тисячігривень 00коп.). Цивільний позов ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО» на суму 37 604 678, 40 (тридцять сім мільйонівшістсот чотиритисячі шістсотсімдесят вісімгривень 40коп.). Загальна сумапозовів Товариствскладає 71159182,40(сімдесятодин мільйонсто п`ятдесятдев`ять тисячсто вісімдесятдві гривні40коп.).У відповідностіза наявноюінформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно ОСОБА_9 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_1 )на правіприватної власностіналежить наступненерухоме майно: земельна ділянка,кадастровий номер:7120385500:02:001:3549,площею 1,99га, Реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:1351664671203.У відповідностіза наявноюінформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,дружині обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_11 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_2 )на правіприватної власностіналежить наступненерухоме майно: квартира загальнаплоща (кв.м):162.3,житлова площа(кв.м):111.5за адресою АДРЕСА_1 , Реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:1462599071101. Земельна ділянка,кадастровий номер:7124986000:04:005:0447,площею 0,0495га, Реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна:2107293171249. Земельна ділянка,кадастровий номер:7124986000:04:005:0448,площею 0,0495га, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2107273271249. У відповідності до частинні статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом праваспільної сумісноївласності подружжя. Відповідно майно, яке зареєстровано за ОСОБА_11 належить і обвинуваченому ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності. Наведене додатково підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_9 в процесуальних документах, які подавалися ним у даному кримінальному провадженні зазначає квартиру у АДРЕСА_1 , як адресу свого проживання та фактично проживає в цій квартирі. Цивільні позивачі є потерпілими у даному кримінальному провадженню. Цивільними позивачами заявлено позовні вимоги на значну суму.

Є всі підстави вважати, що ОСОБА_9 може здійснити дії по відчуженню майна, яке належить йому на праві приватної власності з метою уникнення виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь цивільних відповідачів, зокрема і вважаючи ту обставину, що санкція ч.4 ст.190 КК України передбачає конфіскацію майна. Додатковим ризиком, який підтверджується наданими документами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є те, що частина майна, яка належать ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності зареєстрована за його дружиною - ОСОБА_11 . Крім того, ОСОБА_9 вже було переоформлено на підставі договору дарування дві земельні ділянки на свою дружину ОСОБА_11 , в той час йому вже було достеменно відомо про кримінальне провадження, яке розглядається у даній справі. Таким чином, у разі не накладення арешту на майно ОСОБА_9 , у разі задоволення цивільного позову унеможливить його виконання, оскільки ОСОБА_9 або/та його дружина може відчужити таке майно до винесення рішення у справі з метою уникнення відшкодування матеріальних та моральних збитків цивільних Позивачів.

Підстави для застосування зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки позовна заява подається до особи, яка є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення та оскільки накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Враховуючи вищевикладене, просить суд накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в межах ціни позову, а саме: 71 159 182, 40 (сімдесят один мільйон сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні 40 коп.), шляхом заборони будь-кому відчужувати та розпоряджатися вищевказаним майном. Накласти арешт на нерухоме майно: на земельну ділянку, кадастровий номер: 7120385500:02:001:3549, площею 1, 99 га, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1351664671203; квартиру загальна площа (кв.м): 162.3, житлова площа (кв.м): 111.5 за адресою АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1462599071101; земельну ділянку, кадастровий номер: 7124986000:04:005:0447, площею 0, 0495 га, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2107293171249; земельна ділянка, кадастровий номер: 7124986000:04:005:0448, площею 0, 0495 га, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2107273271249 в межах ціни позову, а саме: 71 159 182, 40 (сімдесят один мільйон сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні 40 коп.), шляхом заборони будь-кому відчужувати та розпоряджатися вищевказаним майном.

В судовому засіданні представник потерпілих адвокат ОСОБА_6 підтримав своє клопотання, та просив його задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання представника потерпілих не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання представника потерпілих, зазначивши, що майно яке вказано в клопотання не належить його підзахисному, а є власністю його дружини та сина.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника та заперечив проти задоволення клопотання.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_10 підтримали думку адвоката ОСОБА_7 та заперечили проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 .

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, суд приходить до наступного:

Статтею 131 КПК України визначено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч.2 ст.170 КПК України допускається з метою забезпечення :збереження речовихдоказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.170 КПК України).

Згідно частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною п`ятою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно дочастини шостої статті170КПК України-у випадку,передбаченому пунктом4частини другоїцієї статті,арешт накладаєтьсяна майнопідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,фізичної чиюридичної особи,яка всилу законунесе цивільнувідповідальність зашкоду,завдану діями(бездіяльністю)підозрюваного,обвинуваченого,засудженого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння,а такожюридичної особи,щодо якоїздійснюється провадження,за наявностіобґрунтованого розміруцивільного позовуу кримінальномупровадженні,а таксамо обґрунтованогорозміру неправомірноївигоди,яка отриманаюридичною особою,щодо якоїздійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Частиною восьмою статті 170 КПК України передбачається, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Крім того,згідно зч.10ст.170КПК України,арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).

Частиною третьою статті 132КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що: 1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно зі статтею 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2)докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Частиною другою статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Таким чином, нормами КПК передбачено, що стосовно майна третьої особи, із клопотанням про арешт такого майна, може звертатися лише прокурор.

Крім того, частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження внесене доЄРДР за№12021250350000634від 17.08.2021,за обвинувачення ОСОБА_9 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.4ст.358КК України та ОСОБА_10 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.27ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.1,ч.3ст.358КК України.

Згідно частини 4 статті 190 КК України шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно для накладення арешту на майно обвинуваченого є дві підстави визначені частиною 2 статтею 170 КПК України, а саме з метою конфіскації майна як виду покарання, (п.3 ч.2 ст.170 КК України) та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п.4 ч.2 ст.170 КК України).

Крім того, згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має прийняти рішення з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог. Тобто на позивача покладається обов`язок надання всіх необхідних доказів, для прийняття рішення, про накладення арешту на майно.

Як вбачається з доданої до клопотання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема квартира загальна площа (кв.м): 162.3, житлова площа (кв.м): 111.5 за адресою АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1462599071101; земельна ділянка, кадастровий номер: 7124986000:04:005:0447, площею 0, 0495 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2107293171249; земельна ділянка, кадастровий номер: 7124986000:04:005:0448, площею 0, 0495 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2107273271249, належать на праві приватної власності дружині обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_11 .

Крім того, як вбачається з доданої до клопотання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема квартира загальна площа (кв.м): 60,2, житлова площа (кв.м): 41,8 за адресою АДРЕСА_4 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16150240; належать на праві приватної власності сину обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_12 , частка власності , інша частина квартири належить обвинуваченому ОСОБА_9 .

В судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження здійснюється відносно ОСОБА_9 , а не відносно членів його сім`ї, а тому підстави передбачені ч.2 ст.170 КПК України в цій частині не можуть бути застосовані судом.

Як вбачається з доданої до клопотання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер: 7120385500:02:001:3549, площею 1,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1351664671203; вона належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_13 , проте суду не надано доказів, коли саме придбана вказана земельна ділянка.

Як зазначає заявник в своїй заяві про накладення арешту на майно, обвинувачений ОСОБА_14 перебуває в шлюбі з ОСОБА_11 .

Так відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 2 статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно, майно, яке зареєстровано за ОСОБА_9 , може належати і його дружині ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності.

Слід зауважити, що накладення арешту на указане у клопотанні майно (квартири та земельні ділянки) не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначених осіб потребам забезпечення позову і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що, у свою чергу, нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення цивільного позову.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію, згідно з якою при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно із частиною першою статті 173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті170 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин в судовому засіданні та обсягу інформації, наданої суду, обставин справи, судом на даний час не встановлено підстав для накладення арешту на зазначене вище майно, оскільки, цивільним позивачем, не була доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться у клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання в права і свободи особи, якій належить майно, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права користування та розпорядження, є розумними і співмірними із завданням кримінального провадження.

Отже, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 26, 64-2, 107, 131, 132, 167, 170

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні клопотання представника ТОВ «БЕРЕГАГРО» та ТОВ «ЧЕРКАСИ-ДНІПРО АГРО» адвоката ОСОБА_15 про накладення арешту на все майно ОСОБА_9 - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_3

Суддя: ОСОБА_2