Рішення

від 25.05.2023 по справі 761/4225/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4225/22

Провадження № 2/761/2762/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. У період з 16 травня 2008 р. по 01.10.2021 р. включно ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ОК «Педагог-1». Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем ОСОБА_1 було нараховано, але не виплачено заробітну плату у розмірі 5 071,50 грн. У наданні довідки про факт існування заборгованості та розміру середньої заробітної плати було відмовлено. Згідно наказу про звільнення від 17.09.2021 р. № 03/09К позивача було звільнено та передбачено компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 153 календарних днів. У зв`язку із звільненням було нараховано до виплати: 4 830,00 грн. заробітна плата за вересень 2021 р., 241,00 грн. заробітна плата за жовтень 2021 р., 24 006,73 грн. компенсація за невикористану відпустку. Заробітна плата за вересень 2021 р. виплачена 23.11.2021 р. Інші нарахування виплачені не були. Отже з відповідача має бути стягнуто 24 248,23 грн. Крім того, з урахуванням того, що середньоденна заробітна плата становить 224,65 грн. з відповідача має бути стягнуто відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку. Крім того, стягненню підлягають інфляційні та 3% річних за весь період.

Провадження у справі відкрито 23.02.2022 р., відповідно до приписів ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача направлено в адресу суду пояснення, де викладено наступне. Відповідач частково не погоджується з позицією ОСОБА_1 . Так, середньоденна заробітна плата позивача становила 224,65 грн., також ОК «Педагог-1» погоджується з сумою компенсації у розмірі 24 006,73 грн. та сумою нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 241,50 грн. Проте, відповідач просить суд застосувати право на зменшення розміру відшкодування передбаченого ст. 117 КЗпП України з метою запобігання перетворювання відповідальності Кооперативу на каральну санкцію. При зменшенні розміру відповідач просить взяти до уваги, що ОК «педагог-1» є неприбутковою організацією; на день звільнення позивача на банківському рахунку відповідача залишалось 170,11 грн. і це не дозволило провести відповідний розрахунок; позивач займав посаду Голови правління Кооперативу, а тому міг організувати та проконтролювати проведення з ним розрахунків та задоволення вимог в повному обсязі може привести до невиконання зобов`язань перед іншими працівниками. Також просить взяти до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц. Станом на вересень 2022 р. матеріальне становище відповідача стабілізувалось, що надавало змогу розрахуватися з позивачем. ОК «Педагог - 1» звернувся до позивача з проханням надати банківські реквізити для проведення розрахунку. Проте, такі реквізити надані не були. Відповідач розцінює таку поведінку позивача, як недобросовісну, що умисно направлена на збільшення кількості днів затримки розрахунку та просить не зараховувати дні затримки розрахунку починаючи з 10.09.2022 р. Крім того, істотність частки несвоєчасно виплаченої компенсації за невикористану відпустку в порівнянні з середнім заробітком за час затримки розрахунку в період з 02.10.2021 р. по 10.09.2022 р. становить 45,6%. Отже сума, що підлягає відшкодуванню, з урахуванням істотної частки становить 24 001,38 грн. за 233 дні прострочення. За таких обставин представник відповідача просить задовольнити позов частково.

Дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується представником відповідача, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Обслуговуючим кооперативом «Педагог - 1», обіймаючи посаду Голови правління кооперативу.

17.09.2021 р. відповідачем видано наказ № 03/09К про звільнення позивача з посади з 01.10.2021 р. у зв`язку із обранням нового голови правління (розірвання трудового договору) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу) ст. 43-1 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку в кількості 153 календарних днів.

Представником відповідача не заперечується також та обставина, що позивачу не було виплачено при звільненні компенсація за невикористану відпустку у розмірі 24 006,73 грн., а також нарахована за заробітна плата за жовтень 2021 р. у сумі 241,50 грн.

Також представником відповідача не оспорюється та обставина, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 224 грн. 65 коп.

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В свою чергу відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції, що діяла на момент звільнення позивача, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХвнесені зміни, зокрема, у частину першу статті 117 КЗпП України, яку викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХнабирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), опубліковано 18 липня 2022 року в газеті «Голос України» № 147.

Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХприйнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.

Тобто, починаючи з19 липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19 липня 2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений строком у шість місяців.

У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) щодо відповідності Конституції України(конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня2016 року № 955-VIII зі змінами, від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

У справі № 6-уп/98 Конституційний Суд України зазначає, що з прийняттям нормативно-правового акту в новій редакції втрачають чинність норми акту в попередній редакції.

Отже, на теперішній час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХє чинним та обов`язковим до виконання.

Враховуючи наведені вище, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2021 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 18 липня 2022 року включно, тобто до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Отже, суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період з 01 жовтня 2021 року по 18 липня 2022 року включно.

Виходячи з того, що сторони визнають, що середньоденна заробітні плата ОСОБА_1 становить 224 грн. 65 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (268 днів) складає 60 206, 20 грн., яка має бути стягнута з відповідача.

При цьому суд не може покласти в основу рішення доводи представника відповідача щодо вирахування зі спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком (про що зазначає Верховний Суд у постанові від 30.10.2022 р. у справі № 806/2473/18), а отже і зменшення суми стягнення, оскільки на момент звільнення ОК «Педагог - 1» сума яка не була сплачена позивачу в порушення приписів ст. 116 КЗпП України становила - 29 078,23 грн. та часткова її сплата відбулась лише 23.11.2021 р.

Також суд не може взяти до уваги і твердження представника відповідача щодо неможливості проведення розрахунків з працівником у зв`язку із відсутністю коштів, зважаючи на те, що як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, положеннями якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, виходячи з наступного.

Так, Верховний Суд у справі № 757/14073/16-ц в постанові від 11.11.2019 р. зазначив, що тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату у розмірі 241 грн. 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 24 006 грн. 73 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 206 грн.20 коп., а всього 84 454 грн. 43 коп..

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 352,354,430 ЦПК України, ст. 116,117 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд.12, код ЄДРПОУ 22884318) на користь Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) не виплачену заробітну плату у розмірі 241 грн. 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 24 006 грн. 73 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 206 грн.20 коп., а всього 84 454 грн. 43 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд.12, код ЄДРПОУ 22884318) в дохід держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя