Ухвала

від 19.07.2024 по справі 761/4225/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

апеляційне провадження № 22-з/824/600/2024

У Х В А Л А

19 липня 2024 року м. Київ

Справа № 761/4255/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Голови правління Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1»про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

встановив:

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 241 грн. 50 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 24 006 грн. 73 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 206 грн.20 коп., а всього - 84 454 грн. 43 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Педагог - 1» задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року змінено в частині суми середнього заробітку, зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 , із суми 60 206 грн. 20 коп. до суми 29 000 грн., а загальну суму стягнення зменшено із 84 454 грн. 43 коп. до суми 53 248 грн. 23 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1283 грн. 17 коп.

04 грудня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява Голови правління Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, в якій представник заявник просить: роз`яснити резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 15.02.2024 року у справі № 761/4225/22, а саме: чи включає або не включає податки та збори сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 в сумі 29 000 грн., а також загальна сума стягнення у розмірі 53 248 грн. 23 коп.

Заява обґрунтована тим, що вказана постанова Київського апеляційного суду в її резолютивній частині є не зрозумілою для ОК «Педагог-1», а саме: чи включає сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 в сумі 29 000 грн., а також загальна сума стягнення у розмірі 53 248 грн. 23 коп., податки та збори, що підлягають обов`язковому утриманню з доходів позивача при виплаті відповідачем, як податковим агентом, згідно з пп. 168.1.1 Податкового кодексу України. Із змісту постанови неможливо встановити чи необхідно з визначеної суми перед її виплатою проводити відрахування податків та обов`язкових фіскальних платежів.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив розглянути заяву відповідача про роз`яснення судового рішення та роз`яснити постанову апеляційного суду таким чином, що суми стягнення з відповідача на користь позивача в загальному розмірі 53 248 грн. 23 коп. не включають податки та збори, оскільки позивачем під час розгляду справи були заявлені до стягнення суми вже з відрахуванням податків та зборів. Відповідач є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору, несе відповідальність за їх нарахування, утримання та сплату ( перерахування) до бюджету та сплачує їх самостійно.

Вивчивши заяву про роз`яснення рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1, 2 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

З пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що відповідно до статті 221 ЦПК (в редакції 2004 року) (аналогічні положення, крім неможливості роз`яснення ухвали суду, містяться і в ст. 271 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року) роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 667/7960/14-ц, зі змісту статті 271 ЦПК України вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Суд касаційної інстанції зазначив, що тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило, його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року вбачається, що з роботодавця на користь працівника підлягає стягненню сума заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за невикористану відпустку на загальну суму 53 248 грн. 23 коп., проте не вказано щодо утримання із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 607/2699/17, провадження № 61-15999св20 , зазначено, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17.

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до п. 163.1 ст.163 якого об`єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164 Кодексу); та інші доходи, крім зазначених у ст. 65 Податкового кодексу України.

У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент (п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст.168 Податкового кодексу України.

Так, за приписами пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, поняття, якого визначено пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Податкового кодексу України.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України продовжено оподаткування військовим збором (пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України (пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового кодексу України (пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Враховуючи зазначене, оскільки ОК «Педагог-1» є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору, таким чином несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету зазначеного податку і збору.

Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, апеляційний суд вирішував справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із суми 60 206 грн. 20 коп. до суми 24 006 грн. 76 коп.

При цьому в апеляційній скарзі відповідач визнав та застосував для розрахунку загальної суми середнього заробітку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 224 грн. 65 коп. (а.с. 81).

Сума, до якої відповідач просив зменшити суму середнього заробітку, визначена ним як така, що дорівнює сумі невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, що підлягала виплаті позивачу та не була виплачена при звільненні - 24 006 грн. 76 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України , обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників

Таким чином, з викладеного вбачається, що відповідач погодився з усіма наданими позивачем розрахунками сум ( невиплаченої заробітної плати, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та середньоденного заробітку), що покладені в основу оскаржуваного рішення, та визнав їх, оспорюючи лише загальний розмір середнього заробітку.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, він виконаний позивачем не у відповідності до пункту 3 розділу ІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (про те, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки). Натомість позивачем було виконано розрахунок сум, що підлягали виплаті, вже за відрахуванням із них податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме:

- сума заборгованості по заробітній платі - 300 грн., до виплати 241 грн. 50 коп., тобто за вирахуванням ПДФО - 54 грн., військового збору - 4 грн. 50 коп.,

- компенсація за невикористану відпустку нарахована в сумі 29 822 грн. 03 коп., відраховано ПДФО 18 % - 5367 грн. 97 коп., військовий збір 1,5% - 447 грн. 33 коп., сума до виплати - 24 006 грн. 73 коп.,

- розрахунок середньоденної заробітної плати також виконано за відрахуванням податків та зборів : 6000 грн. ( мінімальна заробітна плата) за 2 місяці/43 робочі дні, тобто 12 000 грн./43 робочі дні = 279 грн. 07 коп., проте для розрахунку прийнято суму 224 грн. 65 коп., яка розрахована як різниця між середньоденним заробітком без вирахування податків та зборів та сумою цих податків : 279 грн. 07 коп. - 50 грн. 23 коп. ( ПДФО - 18%) - 4 грн. 19 коп. ( військовий збір 1,5% ) = 224 грн. 65 коп.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, доводів з приводу неправильності проведеного розрахунку, тобто визначення сум, які підлягали безпосередньо до виплати позивачу, апеляційна скарга відповідача не містила, навпаки, він погодився з усіма розрахунками, за винятком загальної суми середнього заробітку, що підлягала стягненню на користь позивача, і яку відповідач просив зменшити.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши заяву про роз`яснення та додані до неї документи, враховуючи конкретні обставини даної справи, відповідно до яких заявлені позивачем суми до виплати були розраховані ним за відрахуванням сум ПДФО та військового збору, і відповідач під час розгляду справи погодився із таким нарахуванням, тому постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року необхідно роз`яснити таким чином, що суми, які суд визначив до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за невикористану відпустку, розраховані вже за відрахуванням із них сум податків та зборів.

Відтак, виплаті позивачу підлягає сума, визначена у судовому рішенні, у повному обсязі. Відповідач є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору, несе відповідальність за їх нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету, тому повинен нарахувати та сплатити їх самостійно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 271 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву Голови правління Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1»про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року - задовольнити.

Роз`яснити постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, що сума в розмірі 53 248 грн. 23 коп., яка підлягає стягненню з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» на користь ОСОБА_1 як заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за невикористану відпустку, розрахована з вирахуванням податків та зборів, відповідно підлягає виплаті ОСОБА_1 у повному обсязі - 53 248 грн. 23 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.