Постанова

від 25.05.2023 по справі 927/867/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р. Справа№ 927/867/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 (повний текст складено 30.01.2023)

у справі № 927/867/22 (суддя Трофименко Т.Ю)

за позовом фізичної особи-підприємця Мініна Олександра Олександровича

до Державного підприємства спеціального зв`язку

про стягнення 28 935,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мінін Олександр Олександрович звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 28 935,72 грн боргу за надані послуги з ремонту і технічного обслуговування автотранспортних засобів і супутнього обладнання на підставі договору № 252105/05/56 від 19.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості отриманих послуг.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку на користь фізичної особи-підприємця Мініна Олександра Олександровича 27 637,72 грн заборгованості та 2369,70 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення в судовому порядку боргу в розмірі 27 637,72 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство спеціального зв`язку звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 927/867/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання відповідачем зведених актів приймання-передачі послуг, що на думку відповідача, свідчить про відсутність у нього зобов`язання із оплати послуг за договором.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що підтвердженням надсилання відповідачу актів звіряння розрахунків та зведених актів приймання-передачі послуг є опис вкладення до поштового відправлення за трек-номером 1403004765703, який міститься у матеріалах справи.

Також, позивач зауважує на тому, що первинними документами, що підтверджують обсяги виконаних позивачем робіт, є акти приймання - передачі виконаних робіт, які підписані сторонами без зауважень.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було сплачено частину коштів на рахунок позивача на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 927/867/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023, справу № 927/867/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства спеціального зв`язку на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 927/867/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Разіної Т.І., Шаптали Є.Ю. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.05.2021 між Державним підприємством спеціального зв`язку (замовником, відповідачем) та фізичною особою-підприємцем Мініним Олександром Олександровичем (виконавцем, позивачем) укладено договір № 252105/05/56 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується протягом строку дії даного договору надавати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування автотранспортних засобів і супутнього обладнання (послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання Чернігівського ОВСЗ) код за ДК 021:2015 50110000-9, в тому числі, із заміною складових частин (систем) та матеріалів (надалі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Пунктами 1.2., 1.3. договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування автотранспорту, який належить замовнику чи перебуває у нього в користуванні (надалі - автотранспорт замовника або ДТЗ) та визначений сторонами в переліку автотранспорту замовника (додаток №1 до договору), у кількості та в обсязі відповідно до погоджених замовником нарядів-замовлень, застосовуючи виключно нові складові частини (системи), матеріали (надалі - матеріали), передбачені технологічною документацією виробника автотранспорту замовника. Замовлення послуг здійснюється відповідно до виробничих потреб та реального фінансування видатків замовника.

Ціна цього договору становить 132 000,00 грн без ПДВ (п. 5.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником впродовж 10 (десяти) робочих днів, з моменту підписання сторонами належно оформленого зведеного акту приймання-передачі послуг, а також реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином оформленої податкової накладної (якщо виконавець є платником податку на додану вартість) та за умови відсутності неусунених виконавцем зауважень замовника до змісту та форми зазначених документів.

Відповідно до п. 7.1.2. договору замовник зобов`язаний прийняти належно надані (якісні) послуги, згідно належним чином оформлених актів наданих послуг та зведених актів приймання-передачі послуг.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.03.2022 включно. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) (п. 11.1 договору).

На підтвердження надання позивачем протягом травня 2021 - лютого 2022 відповідачу послуг відповідно до умов договору, позивачем до позовної заяви долучено наступні акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг): від 20.05.2021 № О-01527 на суму 16 984,49 грн; від 28.05.2021 № О-01554 на суму 10 205,95 грн; від 11.06.2021 № О-01609 на суму 2009,54 грн; від 22.06.2021 № О-01556 на суму 11 519,00 грн; від 01.07.2021 № О-01675 на суму 2834,55 грн; від 01.07.2021 № О-01676 на суму 12 675,34 грн; від 30.07.2021 № 1/1818 на суму 1799,90 грн; від 02.08.2021 № 2/1817 на суму 3407,80 грн; від 02.08.2021 № 3/1756 на суму 9928,74 грн; від 16.08.2021 № 4 на суму 2476,00 грн; від 16.08.2021 № 5 на суму 2896,00 грн; від 31.08.2021 № О-01927 на суму 7133,81 грн; від 13.09.2021 № 7 на суму 7169,20 грн; від 13.09.2021 № 6 на суму 2216,00 грн; від 18.10.2021 № 9 на суму 3706,00 грн; від 18.10.2021 № 8 на суму 1535,00 грн; від 18.10.2021 № 12 на суму 1843,50 грн; від 30.11.2021 № 10 на суму 11 916,00 грн; від 31.12.2021 № О-02339 на суму 1503,41 грн; від 16.12.2021 № 11 на суму 2771,95 грн; від 21.02.2022 № О-02745 на суму 1298,00 грн.

Загальна вартість наданих позивачем згідно з умовами договору послуг за вказаними актами склала 117 830,18 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем здійснено оплату вартості виконаних позивачем робіт за договором на загальну суму 88 894,46 грн.

В результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 28 935,72 грн.

При цьому, лист позивача із актом звіряння розрахунків та зведеними актами приймання-передачі послуг залишені відповідачем без відповіді, залишок заборгованості останнім не сплачено.

Відтак, на переконання позивача, наявні підстави для стягнення суми заборгованості у розмірі 28 935,72 грн з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку на користь фізичної особи-підприємця Мініна Олександра Олександровича 27 637,72 грн заборгованості та 2369,70 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за надані послуги за договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, надання позивачем визначених договором послуг відповідачу у період з травня 2021 року по лютий 2022 року на суму 117 830,18 грн підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг): від 20.05.2021 № О-01527, від 28.05.2021 № О-01554, від 11.06.2021 № О-01609, від 22.06.2021 № О-01556, від 01.07.2021 № О-01675, від 01.07.2021 № О-01676, від 30.07.2021 № 1/1818, від 02.08.2021 № 2/1817, від 02.08.2021 № 3/1756, від 16.08.2021 № 4, від 16.08.2021 № 5, від 31.08.2021 № О-01927, від 13.09.2021 № 7, від 13.09.2021 № 6, від 18.10.2021 № 9, від 18.10.2021 № 8, від 18.10.2021 № 12, від 30.11.2021 № 10, від 31.12.2021 № О-02339, від 16.12.2021 № 11, які підписано позивачем та відповідачем без зауважень.

Судом першої інстанції встановлено, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.02.2022 № О-02745 на суму 1298,00 грн підписаний лише з боку позивача, а відтак не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача вказаної суми коштів за надані позивачем послуги.

При цьому, місцевим господарським судом вірно враховано те, що умовами п. 6.1. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником впродовж 10 (десяти) робочих днів, з моменту підписання сторонами належно оформленого зведеного акту приймання-передачі послуг, а також реєстрації виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином оформленої податкової накладної (якщо виконавець є платником податку на додану вартість) та за умови відсутності неусунених виконавцем зауважень замовника до змісту та форми зазначених документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем поштовим відправленням № 1403004765703 на адресу відповідача було надіслано лист від 29.08.2022 № 77 із проханням підписати зведені акти приймання-передачі послуг та акт звіряння розрахунків за наданими позивачем послугами згідно договору. Вказане поштове відправлення отримано відповідачем 05.09.2022.

Доводи відповідача щодо недоведеності позивачем обставин стосовно отримання відповідачем зведених актів приймання-передачі послуг, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що саме на відповідача на підставі принципу змагальності покладено обов`язок доведення обставин щодо неотримання зведених актів приймання-передачі послуг, надісланих позивачем.

Втім, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо неотримання від позивача листа від 29.08.2022 № 77, зведених актів приймання-передачі послуг та акту звіряння розрахунків, як і не спростовано факту отримання послуг згідно долучених до позовної заяви актів приймання-передачі виконаних робіт.

В той же час, відповідач зауважує лише на тому, що позивачем не надано доказів щодо отримання відповідачем зведених актів приймання-передачі послуг.

Разом з тим, як вбачається з акту звіряння розрахунків, та не заперечується відповідачем, останнім здійснювалась оплата наданих позивачем послуг згідно долучених до позовної заяви актів приймання-передачі виконаних робіт у загальному розмірі 88 894,46 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що послуги за актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг): від 20.05.2021 № О-01527, від 28.05.2021 № О-01554, від 11.06.2021 № О-01609, від 22.06.2021 № О-01556, від 01.07.2021 № О-01675, від 01.07.2021 № О-01676, від 30.07.2021 № 1/1818, від 02.08.2021 № 2/1817, від 02.08.2021 № 3/1756, від 16.08.2021 № 4, від 16.08.2021 № 5, від 31.08.2021 № О-01927, від 13.09.2021 № 7, від 13.09.2021 № 6, від 18.10.2021 № 9, від 18.10.2021 № 8, від 18.10.2021 № 12, від 30.11.2021 № 10, від 31.12.2021 № О-02339, від 16.12.2021 № 11 вважаються отриманими відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, судова колегія зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої договірні зобов`язання належним чином, а тому місцевим господарським судом вірно визнано обґрунтованими позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 27 637,72 грн. В решті позовні вимоги про стягнення заборгованості на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт від 21.02.2022 № О-02745 на суму 1298,00 грн задоволенню не підлягають.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 927/867/22 - без змін.

Матеріали справи № 927/867/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Є.Ю. Шаптала