Рішення

від 10.05.2023 по справі 915/1402/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Справа № 915/1402/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

прокурора: Бескровної І.І.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора Миколаївської області (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28)

в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.34; ідент.код 38312932; адреса ел.пошти: mykolaiv@land.gov.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" (57232, Миколаївська обл., Вітовський р-н, смт.Первомайське, вул.Теплична, буд.4; ідент.код 00857723; адреса ел.пошти представника - Маркіна С.І.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, вул.1 Слобідська, буд.117; ідент.код 37992439),

про: стягнення заподіяної шкоди в сумі 452160,54 грн,-

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області, з такими вимогами: 1) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 547,9857 га, що розташовані в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району та повернути їх державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" до бюджету Первомайської селищної ради шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 452160,54 грн.

В обґрунтування вимог прокурор вказує наступне:

- вивченням матеріалів кримінального провадження встановлений факт самовільного зайняття земельних ділянок ТОВ «Таврія-Агро»;

- за клопотанням слідчого управління УМВС України в Миколаївській області Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області 03.07.2014 проведено перевірку за результатами якої встановлено, що ТОВ «Таврія-Агро» самовільно зайнято земельні ділянки загальною площею 547,9857 га, розташовані в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району, які засіяні сільськогосподарськими культурами;

- відповідно до інформації Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 26.08.2014 зазначені земельні ділянки відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу);

- старшим державним інспектором сільського господарства на території Миколаївської області стосовно директора ТОВ «Таврія-Агро» Кіма Ігоря Сун-Черовича складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки). У той же час, у зв`язку з наявністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України, справу про адміністративне правопорушення закрито, а матеріали долучено до кримінального провадження;

- такі матеріали Держсільгоспінспекції порушником в порядку, визначеному ст.ст.287-289 КУпАП, не оскаржувалось;

- інспектором сільського господарства в Миколаївської області відповідно до п.7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ №963 від 25.07.2007, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ «Таврія-Агро» земельних ділянок, яка склала 452160,54 грн;

- вказана шкода відповідачем у добровільному порядку не сплачена, у зв`язку з чим підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.09.2014 (суддя Бритавська Ю.С.) порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи призначено на 30.09.2014.

Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області в письмових поясненнях від 29.09.2014 підтверджує факт самовільного зайняття ТОВ «Таврія-Агро» земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 547,9857 га, розташованих в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району.

Ухвалою суду від 30.09.2014 розгляд справи відкладено на 07.10.2014.

Ухвалою суду від 07.10.2014 зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №490/9777/14-а за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області про визнання неправомірними дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності та складення припису про усунення порушень земельного законодавства.

Ухвалою суду від 11.02.2016 поновлено провадження у справі. Прийнято справу до свого провадження суддею Гриньовою-Новицькою Т.В. Зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №490/9777/14-а.

Ухвалами суду від 15.09.2016 поновлено провадження у справі, прийнято справу до свого провадження суддею Ковалем Ю.М., зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №490/9777/14-а.

В зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді у даній справі Коваля Ю.М. , на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №60 від 21.01.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/1402/14.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019, - справу №915/1402/14 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 24.01.2019 поновлено провадження у справі. Справу прийнято до свого провадження суддею Мавродієвою М.В. Розгляд справи почато спочатку. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2019, яке в подальшому було відкладено на 19.03.2019.

Відповідач у відзиві від 19.03.2019 заперечує проти задоволення позову посилаючись на наступне:

- по кримінальному провадженню №12014150000000073 не прийнято будь-якого рішення і обвинувальний акт знаходиться на розгляді Жовтневого районного суду Миколаївської області;

- по протоколу про адміністративне правопорушення прийнято постанову про закриття справи у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення;

- вина ОСОБА_1 не доведена та судом не встановлена;

- прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області заходів щодо самостійного пред`явлення позову.

У підготовчому судовому засіданні 19.03.2019 судом оголошено перерву до 08.04.2019.

Ухвалою суду від 08.04.2019 замінено позивача у справі Головне управління Держземагенства у Миколаївській області та третю особу Державну інспекцію сільського господарства в Миколаївській області на їх правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Виключено Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області з числа третіх осіб.

До того ж, ухвалою суду від 08.04.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні №12014150000000073.

11.01.2023 від Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 23.01.2023 поновлено провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2023, яке в подальшому відкладалось на 20.03.2023 та 07.04.2023 у зв`язку з неявкою відповідача та третьої особи та відсутністю належних доказів їх повідомлення про судове засідання.

Розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану.

Ухвалою суду від 07.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2023. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 10.05.2023 закрито провадження у справі в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник прокуратури в судовому засіданні 10.05.2023 підтримав вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" на користь держави шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 452160,54 грн.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 10.05.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема і шляхом розміщення, відповідно до приписів ч.4 ст.122 ГПК України, оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України для відповідача, причини неявки суду не повідомили.

За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників учасників справи, окрім представника прокуратури.

У судовому засіданні 10.05.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1,2 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.ч.4,5 ст.53 ГПК України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України, передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, у відповідності зі ст.122 Земельного кодексу України та п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, виступає Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Також, відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої» влади» функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 вказує, що «інтереси держави» є оціночним поняттям. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або Інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної,' екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор вказує, що самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки державної власності порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до ненадходження коштів за її використання, що суперечить інтересам держави. Вказане обумовило необхідність вжиття прокурором заходів на захист інтересів держави шляхом подання відповідної позовної заяви в інтересах Головного управління Держземагентства у Миколаївській області як розпорядника спірною земельною ділянкою та органу контролю за використанням та охороною земель, яке реорганізоване в Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, у зв`язку із чим на даний час наявні підстави для представництва інтересів держави в особі вказаного органу.

За такого, суд вважає, що в даному випадку прокурором доведено наявність державного інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За приписами ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Згідно ст.1 такого Закону, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено, що розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області №127-р від 23.02.2012 припинено право постійного користування земельною ділянкою на площі 540,64 га ріллі в межах території Первомайської селищної ради ЗАТ «Таврія-Агро» та визнано таким, що втратив чинність державний акт І-МК №001136 від 23.05.1997 за реєстраційним №131. Переведено земельну ділянку до земель державної власності ненаданих у власність та користування. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» в наданні земельної ділянки у користування на умовах оренди площею 540,64 га ріллі земель державної власності в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Відповідно до інформації Жовтневої районної державної адміністрації, яка надана в листі №1063/01-29/3-14 від 17.03.2014, земельна ділянка загальною площею 540,64 га в межах території Первомайської селищної ради є повністю обробленою про що свідчить структура посіву по ТОВ «Таврія-Агро», де включено у обробіток така земельна ділянка.

Відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Миколаївській області, яка надана в листі №10-14-0.3-5997/2-14 від 26.08.2014, земельні ділянки загальною площею 540,64 га в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, які перебували в постійному користуванні ЗАТ «Таврія-Агро», відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу рілля).

03.07.2014 Інспектором Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якої складено акт обстеження земельної ділянки №25 від 03.07.2014, яким встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» самовільно зайнято земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності загальною площею 540 га, що розташована в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району, які засіяні сільськогосподарськими культурами.

03.07.2014 інспектором Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області винесено припис керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» Кіму Ігорю Сун-Черовичу щодо усунення встановлених вказаним актом порушень та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП.

У той же час, у зв`язку з наявністю в діях керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Агро» ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України, 03.07.2014 інспектором Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області закрито справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.07.2021 по справі №477/1975/14-к (провадження №1-кп/477/56/21), яка набрала законної сили 28.07.2021, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.197-1 КК України в зв`язку із закінченням строків давності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , внесене до ЄРДС за №12014150000000073 за ч.1 ст.197-1 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України, в зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

В такій ухвалі судом встановлено, що органом досудового розслідування, з урахуванням зміненого обвинувачення, ОСОБА_1 .Ч. обвинувачується в тому, що починаючи з березня 2012 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, він, перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальності «Таврія-Агро», діючи всупереч вимогам статей 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, достовірно знаючи, що земельні ділянки йому у встановленому порядку не надавались у володіння, користування і власність, жодних правочинів щодо цих земельних ділянок її власником не укладалось, діючи умисно, за допомогою сільськогосподарської техніки та осіб, які не діяли як співвиконавці злочину, оскільки були переконані у законності виконання вказаних робіт, вчинив самовільне зайняття земельних ділянок на території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, що знаходяться за межами населеного пункту і відносяться до земель державної власності, загальною площею 547,9857 га, у вигляді протиправного їх використання у своїх потребах шляхом обробки та вирощування сільськогосподарських культур (ярового, озимого ячменю, озимої пшениці та соняшника). Своїми протиправними діями, відповідно до розрахунку Державної інспекції сільського господарства у Миколаївській області від 03.07.2014 року №25, ОСОБА_1 .Ч. спричинив шкоду власнику земельної ділянки (державі) в особі Головного управління Державного земельного агентства у Миколаївській області, у розмірі 452160,54 грн, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значною шкодою.

Також в такій ухвалі встановлено, що діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 мало місце в березні 2012 року та таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, яке є продовжуваним кримінальним правопорушенням, а отже строк давності повинен обчислюватися з дня вчинення особою останнього тотожного діяння з тих, що об`єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуване кримінальне правопорушення, а саме, в даному випадку - з дня останньої дати самовільного зайняття обвинуваченим земельної ділянки за обставин, що містяться в обвинувальному акті, тобто з березня 2014 року.

Вказаними обставинами підтверджується факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки державної власності загальною площею 547,9857 га на території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Згідно ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право, зокрема, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст.56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.22 ЦК України, до складу збитків входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1166 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції вини, а саме - обов`язок доводити відсутність своєї вини покладено на особу, яка завдала шкоди.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

За змістом статей 22, 1166 Цивільного кодексу України відповідальність за завдану шкоду настає за наявності повного складу правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, завдання шкоди (збитків - грошового вираження шкоди), причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини.

Терміном «збитки» («шкода») позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв`язок - це відповідний об`єктивно існуючий зв`язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки (шкоду).

Протиправна поведінка відповідача виражається у самовільному зайнятті ТОВ «Таврія-Агро» земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності загальною площею 540 га, що розташована в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району, всупереч вимогам статей 116-126 Земельного кодексу України.

Вина відповідача виражена у формі прямого умислу, оскільки відповідач усвідомлював протиправний характер своїх дій, що підтверджується ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.07.2021 по справі №477/1975/14-к (провадження №1-кп/477/56/21).

Збитки (шкода) визначені Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007. За розрахунком інспекції розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ «Таврія-Агро» земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності загальною площею 547,9857 га, що розташована в межах Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, склала 452160,54 грн.

Відповідачем під час розгляду справи розмір шкоди не заперечено, а розрахунок не спростовано.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою виражається в тому, що саме протиправними діями відповідача спричинено шкоду власнику земельної ділянки (державі) в особі Головного управління Державного земельного агентства у Миколаївській області, у розмірі 452160,54 грн.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено належними та допустимими доказами наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є підставою притягнення його до деліктної відповідальності у вигляді відшкодування на користь держави шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки державної власності загальною площею 547,9857 га на території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Прокурор стверджує, а відповідач не спростовує, що шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 452160,54 грн, на користь держави відповідачем у добровільному порядку не відшкодована.

Оскільки, шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем у добровільному порядку на користь держави не відшкодована, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення такої шкоди на користь держави в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. з 22.05.2023 по 24.05.2023 на навчанні, рішення складено та підписано 25.05.2023.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро" (57232, Миколаївська обл., Вітовський р-н, смт.Первомайське, вул.Теплична, буд.4; ідент.код 00857723) на користь Держави (UA50899980313030168000014460, код ЄДРПОУ 37992030, отримувач Миколаївськ. ГУК/тгсмт Первомайськ/24062200, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. под) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 452160,54 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25.05.2023 року.

Суддя М.В.Мавродієва