Постанова

від 17.05.2023 по справі 757/54224/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 757/54224/19-ц

провадження № 61-6297св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН»

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», подану адвокатом Єлисеєвим Євгеном Вікторовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Мороза Д. О., прийнятого 25 червня 2019 року, 19:36:03 год., за індексним номером № 47507023;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 25 червня 2019 року № 47507023, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О., щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 39912380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» (далі - ТОВ «РІО ФІН»).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вказану квартиру придбав на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року та на момент реєстрації права власності за ним не було відомо про наявність її обтяження іпотекою. На момент проведення реєстраційної дії обтяження щодо зазначеного нерухомого майна були відсутні, а запис щодо іпотеки з`явився у реєстрі лише 21 грудня 2017 року.

Вказував, що 02 липня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що власником спірного житлового приміщення є ТОВ «РІО ФІН». Підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія та номер: 3622, виданий 28 листопада 2008 року; договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 874, виданий 20 лютого 2019 року; договір факторингу, серія та номер б/н, виданий 20 лютого 2019 року.

Посилаючись на те, що державний реєстратор Мороз Д. О. не мав права вчиняти жодних реєстраційних дій із належним йому на праві власності майном, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру внаслідок здійснення відчуження нерухомого майна по ланцюгу від інших юридичних осіб, які отримали права вимоги від ПАТ «АБ «Укргазбанк», на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, який визнаний недійсним в судовому порядку. Окрім того, ОСОБА_1 набув статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» (далі - КП «Реєстраційне бюро») Мороза Д. О. від 25 червня 2019 року № 47507023 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 39912380000, за ТОВ «РІО ФІН».

Постанова апеляційного суду аргументована тим, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року, укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Гаргона» (далі - ТОВ «Гаргона»), який є чинним і недійсним не визнавався. Отже ОСОБА_1 , будучи власником нерухомого майна, має право захищати своє право у разі його порушення. Позивач не виступав іпотекодавцем ні перед ПАТ «Укргазбанк», ні перед наступними факторинговими компаніями, зокрема ТОВ «РІО ФІН», будь-хто із них вимог про витребування від позивача спірної квартири не заявляв. Вчинені державним реєстратором реєстраційні дії суперечать Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ТОВ «РІО ФІН» через свого представника Єлисеєва Є. В., звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/3907/18, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 331/6927/16-ц, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 14 березня 2018 року в справі № 396/2550/17, від 06 червня 2018 року в справі № 826/12559/16, від 20 червня 2018 року в справі № 820/4146/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року в справі № 823/235/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 823/1508/16, від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18 та постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17, від 28 липня 2021 року в справі № 661/2313/18, від 04 липня 2018 року в справі № 520/10060/16-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 925/889/20, від 31 травня 2022 року в справі № 922/1374/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 352/1021/19 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Доводи інших учасників справи

Представник ТОВ «РІО ФІН» Єлисеєв Є. В. подав пояснення до касаційної скарги, в яких просив також урахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 757/6123/19-ц.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року поновлено ТОВ «РІО ФІН» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/54224/19-ц за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» про скасування рішення про внесення запису про реєстрацію права власності.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року справу № 757/54224/19-ц призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 757/54224/19-ц до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 914/235/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2923 року поновлено касаційне провадження у справі № 757/54224/19-ц.

Обставини справи

Встановлено, що 29 вересня 2004 року ПАТ «АКБ «Київ», як кредитором, та ВАТ «АК «Укртранс», як позичальником, яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на ПрАТ, укладено договір № 25/04 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, за яким позичальник отримав кредит у вигляді відкличної кредитної лінії для фінансування будівництва автотранспортного підприємства на певних умовах. У подальшому до вказаного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 28 листопада 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, предметом якого є майнові права на ряд квартир, у тому числі і квартиру АДРЕСА_1.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2015 року № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із 25 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Київ».

19 червня 2015 року ПАТ «АКБ «Київ» та ПАТ «АБ «Укргазбанк» уклали договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку та на підставі акту приймання-передачі активів та зобов`язань ПАТ «АКБ «Київ» передав на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» активи неплатоспроможного банку та право вимоги за договорами забезпечення.

19 червня 2015 року ПАТ «АКБ «Київ» та ПАТ АБ «Укргазбанк» уклали договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, зокрема й за іпотечним договором № 3622, який забезпечує належне виконання кредитного договору від 29 вересня 2004 року № 25/04, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та ВАТ «АК «Укртранс».

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 квітня 2020 року №207969183, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит гарант» отримало право вимоги за іпотечним договором № 3622 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1721.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», у свою чергу, відступило право вимоги на підставі договору від 27 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н. В. за реєстровим № 1943, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів».

15 червня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів» звернула стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження предмета іпотеки ТОВ «Фактор інвест плюс» на підставі акту приймання-передачі від 15 червня 2016 року № 6/1506-2016; ТОВ «Фактор інвест плюс», у свою чергу, 29 червня 2016 року відчужило предмет іпотеки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. за реєстровим № 116.

15 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. припинено запис про обтяження від 28 листопада 2008 року № 637695 на підставі листа від 14 червня 2016 року № 7/14062016 (індексний номер рішення 30072379).

08 квітня 2017 року ТОВ «Гаргона», яке є правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Гарант Актив», відчужило предмет іпотеки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року, посвідченого приватним Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. за реєстровим номером № 1903.

Рішенням Господарського суду від 23 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 13 грудня 2016 року у справі № 910/28036/15 за позовом ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк», визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року № 1720 та договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О.

20 лютого 2019 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Реверс Інвест» укладений договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), за яким відступається право грошової вимоги, яка виникла на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19 червня 2015 року) та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», зокрема за договором від 29 вересня 2004 року № 25/04 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 євро за процентами та пенею 7 223 165, 03 грн.

20 лютого 2019 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. та зареєстрований у реєстрі за № 874.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21 лютого 2019 року № 157075548 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20 лютого 2019 року, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме: замінено іпотекодержателя на ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест»; іпотекодавцем залишилось ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 21 лютого 2019 року № 157080021 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20 лютого 2019 року, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме: замінено обтяжувача на ТОВ «Фінансова компанія «Реверс інвест»; особа, майно якої обтяжуються: ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

30 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» та ТОВ «РІО ФІН» укладений договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) № 30/04, за яким відступається право вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19 червня 2015 року) та ВАТ АК «Укртранс», правонаступником якого є ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», зокрема, за договором № 25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії від 29 вересня 2004 року, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 євро за процентами та 7 223 165,03 грн пені.

30 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Фінансова компанія «РІО ФІН» (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2097.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30 квітня 2019 року № 165213896 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме: замінено іпотекодержателя на ТОВ «РІО ФІН»; іпотекодавцем залишилось ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 30 квітня 2019 року №165213875 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме: замінено обтяжувача на ТОВ «РІО ФІН»; особа, майно якої обтяжуються, ПАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс».

25 червня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Морозом Д.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47507023 про зміну права власності на квартиру АДРЕСА_1 - власником зареєстровано ТОВ «РІО ФІН».

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/3907/18, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 331/6927/16-ц, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 14 березня 2018 року в справі № 396/2550/17, від 06 червня 2018 року в справі № 826/12559/16, від 20 червня 2018 року в справі № 820/4146/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року в справі № 823/235/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 823/1508/16, від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18 та постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17, від 28 липня 2021 року в справі № 661/2313/18, від 04 липня 2018 року в справі № 520/10060/16-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 925/889/20, від 31 травня 2022 року в справі № 922/1374/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 352/1021/19 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, спір виник щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, перехід права власності на майно, передане в іпотеку, до відповідача, відбувся в межах умов іпотечного договору, а тому вимоги позивача про незаконність набуття права власності відповідачем підлягають розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України.

Таким чином, виходячи із змісту правовідносин сторін як таких, що виникли щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, і сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи, суд першої інстанції і апеляційний суд не врахували та залишили поза увагою те, що вони не наділені повноваженнями розглядати у порядку цивільного судочинства питання щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності, внесеного на підставі іпотечного договору, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору між юридичними особами, оскільки такий спір розглядається господарським судом.

Виходячи з положень вищезазначених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяли не як суд, встановлений законом в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те, що цю справу суди першої та апеляційної інстанцій розглянули з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 403, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», подану адвокатом Єлисеєвим Євгеном Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» про скасування рішення про внесення запису про реєстрацію права власності закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов