Ухвала

від 25.05.2023 по справі 909/1191/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/1191/21

провадження № 12-19гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 (суддя Стефанів Т. В.)

та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (головуючий суддя Желік М. Б., судді Галушко Н. А., Орищин Г. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден»

до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича

про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, визнання права власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИЛА:

1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден» (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Відповідач, Банк) та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича (далі - Нотаріус) з позовом про:

- витребування з чужого незаконного володіння Банку на користь Товариства земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 площею 0.6342 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 380717826110, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Вишні (далі - Земельна ділянка);

- скасування рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31369576 від 13.09.2016, про право приватної власності Банку на Земельну ділянку;

- скасування запису № 16367563 про проведену державну реєстрацію за Банком права власності на Земельну ділянку;

- визнання за Товариством права власності на Земельну ділянку, цільове призначення: для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказує, що між Банком та позичальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Церіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранея» було укладено кредитні договори, на забезпечення виконання зобов'язань за якими між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» (далі - ТОВ «Зірка Буковелю») та Відповідачем укладено іпотечний договір, предметом якого є надання в іпотеку Земельної ділянки.

В подальшому Позивач збільшив свій статутний капітал за рахунок внеску у вигляді належного ТОВ «Зірка Буковелю» майна - Земельної ділянки, що є предметом іпотеки. Після цього на підставі іпотечного застереження Банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність та зареєстрував право власності на цю Земельну ділянку.

З відкритих інформаційних джерел Позивачу стало відомо, що Банк звернувся до Високого суду правосуддя Англії та Уельсу з позовом, в якому як на основні підстави посилається на обставини нікчемності кредитних договорів, виконання зобов'язань за якими забезпечувалося іпотекою Земельної ділянки, стверджує про те, що ці кредитні договори є удаваними та суперечать публічному порядку України.

З огляду на зазначені посилання Банку, його дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, на думку Позивача, є протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки свідчать про відсутність волевиявлення Відповідача щодо звернення стягнення та набуття права власності на Земельну ділянку, а також про незаконність державної реєстрації цього права, з огляду на відсутність усіх документів, які підтверджують підстави набуття права власності. Наведене є підставою для витребування Земельної ділянки із незаконного володіння Банку на користь Позивача.

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, у позові відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна Земельна ділянка була передана її власником ТОВ «Зірка Буковелю» в іпотеку Банку для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, та в подальшому передана Позивачу як внесок до його статутного капіталу.

Указані судові рішення мотивовані тим, що Позивач не навів обставин, з якими закон пов'язує нікчемність іпотечного договору. При цьому питання дійсності, недійсності чи нікчемності ряду кредитних договорів Позивачем не ставиться, тому такі обставини не входять до предмета доказування у цій справі, а суд не має права їх встановлювати відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суди вказали, що сам лише факт того, що Банк у позові, поданому до Високого суду правосуддя Англії та Уєльсу, стверджує про існування фактичних обставин нікчемності ряду кредитних договорів, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій справі, а обставини нікчемності кредитних договорів не встановлені та не підтверджені зазначеним судом.

В частині витребування майна суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги те, що предмет іпотеки, про витребування якого просить Позивач, був переданий Банку в межах укладеного сторонами договору, тобто в рамках зобов'язально-правових відносин, що виключає можливість застосування до цих відносин речово-правових способів захисту, передбачених правилами статті 387 ЦК України. З огляду на наведене суди дійшли висновку про те, що вимога Позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною, відтак відсутні і підстави для скасування запису та рішення державного реєстратора щодо Земельної ділянки, переданої в іпотеку.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для правового захисту прав та інтересів Позивача у межах цього спору, та відповідно підстав для їх задоволення, з огляду на що наслідки спливу позовної давності, про які заявив Відповідач, застосуванню не підлягали.

5. У грудні 2022 року Товариство (далі також Скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

6. Підстави касаційного оскарження обґрунтовані положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, Скаржник вважає, що:

-суди першої та апеляційної інстанцій, в контексті застосування принципу заборони суперечливої поведінки, щодо якого міститься висновок в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 та від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, не звернули увагу на доводи Позивача щодо того, що звернення стягнення на предмет іпотеки було вчинене з дефектом волі іпотекодержателя та за відсутності повного переліку необхідних документів, про що свідчать посилання Банку у позові Високого суду правосуддя Англії та Уельсу на нікчемність кредитних договорів, що також свідчить про порушення вимог пунктів 6, 9, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

-суди в оскаржуваних рішеннях застосували пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 та від 10.04.2019 у справі № 390/34/17;

-існує необхідність відступу від висновків щодо застосування пункту 1 частини першої статті 3 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 904/3614/20, № 357/7734/18, які були застосовані судом апеляційної інстанції.

Крім того Товариство посилається на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування пункту 6 частини першої статті 3, частини першої статті 387 ЦК України, пунктів 6, 9, 61 Порядку.

7. Також Скаржник звернувся до КГС ВС з клопотанням, в якому просив передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8. Ухвалою від 16.02.2023 КГС ВС відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, а ухвалою від 19.04.2023 задовольнив клопотання Позивача та передав цю справу разом з його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважала, що ця справа містить виключну правову проблему і її передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

9. Мотивуючи ухвалу, колегія суддів КГС ВС вказала на те, що предметом позову у цій справі є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Відповідача Земельної ділянки, скасування рішення та запису про проведену державну реєстрацію права власності на Земельну ділянку за Відповідачем та визнання права власності на цю Земельну ділянку за Позивачем, які ґрунтуються на тому, що Відповідач стверджує про наявність фактичних обставин, які, якщо будуть встановлені Високим судом правосуддя Англії та Уельсу, матимуть своїм наслідком нікчемність ряду кредитних договорів в силу закону, включаючи кредитні договори, які забезпечувалися договором іпотеки. Вказана обставина не заперечується Відповідачем.

Разом з цим, Позивач наголошує, що у справі № BL-2017-000665 (справа у Високому суді правосуддя Англії та Уельсу) Відповідач заявляє про наявність фактичних обставин, які матимуть своїм наслідком нікчемність ряду кредитних договорів в силу закону, включаючи кредитні договори, які забезпечувалися договором іпотеки.

10. Також колегія суддів КГС ВС звертає увагу на доводи Позивача щодо того, що:

- Позивач, як власник іпотечного майна, в силу закону свідомо розраховував на правомірність звернення стягнення Відповідачем на предмет іпотеки на підставі дійсних та законних кредитних договорів, а тому без жодних нарікань, застережень виконав умови договору іпотеки, на підставі чого Відповідач набув у власність предмет іпотеки;

- листом № 02 від 12.09.2016 Позивач підтвердив свою згоду на задоволення вимог Відповідача за кредитними договорами за рахунок майна, визначеного договором іпотеки, адже у разі законності та дійсності кредитних договорів Відповідач мав повне законне право на задоволення власних кредиторських вимог;

- Позивач, покладаючись на добросовісну поведінку Відповідача, свідомо розраховував на законність звернення стягнення на майно, що перебувало у його власності;

- у позові, поданому до Високого суду правосуддя Англії та Уельсу, Відповідач зробив заяву про нікчемність кредитних договорів, які забезпечувалися договором іпотеки, отже фактично предмет іпотеки вибув із власності Позивача безпідставно, що спричинило йому істотну майнову шкоду;

- зміна поведінки Відповідача-1 (спочатку звернення стягнення на іпотечне майно на підставі кредитних договорів, а після - ствердження про їх нікчемність) призвела до настання негативних наслідків для Позивача, який покладався на попередню поведінку порушника, а саме повну законність та правомірність набуття останнім права власності на Земельну ділянку, визначену договором іпотеки, шляхом звернення стягнення;

- Відповідач, який в силу закону повинен був діяти правомірно у межах процедури звернення стягнення на іпотечне майно, в підсумку (з огляду на заяву про нікчемність кредитних договорів у позові до Високого суду правосуддя Англії та Уельсу), діяв несправедливо, недобросовісно.

У цій справі суди попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог врахували суперечливу поведінку Позивача та не надали будь-якої правової оцінки обставинам, що можуть свідчити і про суперечливу поведінку Відповідача.

11. Колегія суддів КГС ВС зазначила, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

12. При вирішенні поданого Позивачем клопотання щодо передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів КГС ВС послалася також на те, що в провадженні КГС ВС на час розгляду цього клопотання перебуває ще дві аналогічні справи - № 909/1197/21, № 909/1187/21, а також що подібна справа № 909/1188/21 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду і станом на час вирішення цього клопотання відсутні відомості щодо її прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Наведене за висновками ухвали КГС ВС від 19.04.2023 в цій справі, а також відсутність висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування принципу добросовісної поведінки сторін правовідносин та доктрини «заборони суперечливої поведінки» у випадку наявності ознак такої поведінки не у однієї, а в обох сторін правовідносин свідчить про наявність виключної правової проблеми у справах, які перебувають на розгляді КГС ВС, отже існують підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України.

13. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

14. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

15. Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, ще вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

17. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

18. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа з указаної підстави може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

Виходячи з наведених критеріїв, КГС ВС, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

19. Втім, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС не виклала проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій. КГС ВС послався на три подібні справи, які перебувають на розгляді в суді касаційної інстанції (у тому числі справа № 909/1188/21, яка була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду), при вирішенні яких судами обох попередніх інстанцій сформовано позицію, що не є різною.

При цьому колегія суддів КГС ВС не робить посилання на інші конкретні справи з подібних правовідносин, їх кількісні та якісні показники, в яких судами було б сформовано різну практику, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

20. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє, зокрема, Касаційний господарський суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

21. Отже, на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі як виключну правову проблему передані питання, які можуть бути вирішені КГС ВС як належним судом.

22. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

23. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв'язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС в порядку частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 909/1191/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич Г. Р. КретТ. А. Чумаченко Л. М. Лобойко