Ухвала

від 19.05.2023 по справі 2-935/11

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 4-с/537/1/2023

Справа № 2-935/11

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2023 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючої судді Фадєєвої С.О., за участю секретаря судового засідання Супруненко О.О., представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Гонтара В.В., представника Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Суми) Комаревцева С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, де просила визнати незаконними дії та бездіяльність Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у вигляді незняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також незняття обтяження нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-935, виданого 07.06.2011 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу у сумі 13591,34 грн. Також просить зобов`язати Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) провести виконавчі дії щодо зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 11930989, зареєстрований в реєстрі 06.12.2011.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказала, що, маючи намір взяти кредит у банківській установі, вона вирішила попередньо перевірити наявність щодо неї записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, та отримала довідку, з якої довідалась про існування арешту її нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження 1930989, зареєстрований 06.12.2011 о 15:35:42 реєстратором Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.12.2011 Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Чайка І.О., об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно. Звернувшись до Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) із заявою, вона отримала відповідь, що на виконанні у вказаному відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-935 від 07.06.2011, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з неї на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу в сумі 15250 грн. 47 коп., в рамках якого була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказала, що в офіційних реєстрах Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиному реєстрі боржників інформація про наявне щодо неї виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа взагалі відсутня. З відповіді Крюківського ВДВС можна зрозуміти, що вказаний документ на виконанні не перебуває. Крюківський ВДВС відмовляється знімати арешт з належного їй майна. Звернувшись до АТ «ВТБ Банк», яке наразі перебуває у стані ліквідації, вона отримала відповідь, в якій банк вказав, що своє право вимоги за виконавчим документом банк відступив ТОВ «ЕОС Фінанс Україна». Згідно даних ресурсу Опендатабот ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» припинено. До виконання виконавчий лист ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» згідно даних реєстру боржників та АВСП не подавало, до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження не зверталося, строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився і особу, яка могла його пред`явити до виконання, припинено. Незняття Крюківським ВДВС арешту з її майна у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому просила скаргу задовольнити.

Представником Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подано відзив на скаргу ОСОБА_1 та доповнення до нього, де він просить відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження в Крюківському відділі ДВС у м. Кременчуці перебувало виконавче провадження № 30165100 з примусового виконання судового наказу № 2-935, виданого 07.06.2011 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу у сумі 13591,34 грн. 06.12.2011 року для забезпечення реального виконання рішення винесено постанову про арешт майна боржника. 05.06.2012 виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в діючій на той час редакції). Ні борг, ні виконавчий збір, ні витрати виконавчого провадження сплачені боржником не були. Вважає, що на час повернення виконавчого документа стягувачеві були відсутні правові підстави для зняття арешту. Вказав, що діючою на той час статтею 49 Закону «Про виконавче провадження» був передбачений вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження. При цьому скаржник помилково ототожнює поняття «завершення» та «закінчення» виконавчого провадження, тоді як вони мають різний зміст.

Представником скаржника адвокатом Гонтарем В.М. подано відповідь на відзив та доповнення до нього, де адвокат вказав, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Оскільки стягувач після повернення без виконання виконавчого документа його до виконання повторно не пред`являв, претензій щодо боргу у стягувача немає, то утримання майна ОСОБА_1 під арештом порушує її права на мирне володіння цим майном. Оскільки виконавче провадження на виконанні у відділі ДВС не перебуває, арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

В судове засідання представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Гонтар В.М. не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, згідно якого просив відмовити ОСОБА_1 в задоволення скарги та розгляд справи проводити за відсутності представника відділу. Окрім того, в клопотанні зазначив, що виконавче провадження № 30165100 з примусового виконання судового наказу № 2-935, виданого 07.06.2011 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» боргу в сумі 13591 грн. 34 коп. знищено за строком зберігання.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.05.2011 в справі № 2-935/11 позов ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором з урахуванням відсотків, інфляції та пені в сумі 13337,97 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк»133,37 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція`ПАТ «ВТБ Банк» відмовлено. Рішення набрало законної сили та було звернене до виконання.

Встановлено, що на виконанні Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 30165100 з примусового виконання виконавчого листа № 2-935 від 07.06.2011, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області на підставі рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 13591 грн. 34 коп. Представником відділу помилково вказується, що виконавче провадження 30165100 відкрито з виконання виконавчого листа, виданого на виконання судового наказу, оскільки судовий наказ є самостійним виконавчим документом і для його виконання виконавчий лист не видається.

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2012 виконавчий лист № 2-935 від 07.06.2011 було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в діючій на той час редакції).

У зв`язку із закінченням строку зберігання виконавче провадження знищено у відповідності до пункту п.6 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 699/30567 від 08 червня 2017 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.07.2022 щодо суб`єкта ОСОБА_1 06.12.2011 за № 11930989 реєстратором Полтавською філією ДП «Інформаційний центр» на підставі постанови державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.12.2011 накладено обтяження у виді арешту всього нерухомого майна (ВП 30165100).

Як вбачається з письмових доказів скаржниця зверталася до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про зняття арешту, проте листом від 30.06.2022 ОСОБА_1 була повідомлена про відсутність підстав зняття арешту нерухомого майна.

Листом від 19.07.2022 № 1975/1-2 АТ «ВТБ Банк» повідомило ОСОБА_1 , що банк скористався своїм правом та здійснив відступлення права вимоги за кредитним договором № 12-59/Ф від 27.02.2008, укладеним з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» (код ЄДРПОУ 37534301) за договором № 14/03-12 від 29.03.2012, укладеним між АТ «ВТБ Банк» та новим кредитором. До позичальника АТ «ВТБ Банк» претензій не має.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» припинено з 25.07.2016.

Записи у Єдиному реєстрі боржників щодо наявності відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 на час розгляду справи відсутні.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника (надалі Закон №606-XIV) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно доч.1ст.57Закону №606-XIV,ч.1ст.56діючого ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження» № 1404-VIII (надалі Закон № 1404-VIII) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 статті 47 Закону №606-XIV у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника. При цьому згідно ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляло його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд зазначає, що спір у даній справі, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні на стадії їх завершення під час повернення виконавчого документа стягувачу у 2012 році, а у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 про зняття арешту державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

Згідно ч.4 ст.59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Аналіз норм законодавства щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, відсутності претензій у стягувача, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Суду не надано доказів того, що виконавчий документ, а саме виконавчий лист № 2-935 від 07.06.2011, виданий Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області є виконаним.

З матеріалів справи вбачається, що після повернення банку виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості стягувачем або особою, яка придбала право вимоги, не підтверджено добровільне повне виконання зобов`язань за кредитним договором та відсутність заперечень проти зняття арешту із майна боржника. Пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання судового рішення не є підставою для звільнення майна боржника від обтяження. Те, що ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» як юридична особа припинена саме по собі, на думку суду, не є достатнім для задоволення скарги боржника з огляду на наступне.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч.1 ст.104 ЦПК України). Матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ «ЕОС Фінанс Україна» є ліквідованою, а не реорганізованою.

Крім цього, правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначається Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Відповідно до ст. 3 цього Закону ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію. Під кредитною історією розуміється сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону. Користувач Бюро - юридична або фізична особа-суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію, а суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

Під кредитним правочином розумється правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» формування та доступ до інформації, яка складає кредитну історію, повинно здійснюватися із забезпеченням конституційних прав і свобод суб`єктів кредитних історій, достовірності такої інформації, а також обов`язкової наявності згоди суб`єкта кредитної історії на збір і надання інформації, що складає кредитну історію.

В силу ч.1 ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю. Згідно з положеннями частини першої статті 9 зазначеного Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена п.2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Згідно ч.2, 3 ст. 10 цього Закону Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором. Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

При цьому за правилами статті 13 Закону суб`єкт кредитної історії має право звернутися до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб`єкта кредитної історії у разі зміни Користувачем інформації, що заперечувалася суб`єктом кредитної історії, та вилучає з кредитної історії суб`єкта кредитної історії інформацію, що заперечується суб`єктом кредитної історії, якщо Користувач, який надав цю інформацію, у п`ятнадцятиденний термін з моменту звернення до нього Бюро не надав відповіді.

Отже, на думку суду, скаржниця не використала всі можливості з свого боку для доведення підставності скарги та нею не надано суду доказів на підтвердження своїх доводів про виконання зобов`язань після повернення виконавчого документа стягувачу, відсутності заборгованості та відсутності претензій щодо його виконання. ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» для отримання інформації, що міститься у кредитній історії.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволенню скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст ухвали складено 25.05.2023