Постанова

від 10.05.2023 по справі 759/21800/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року місто Київ

справа № 759/21800/19

провадження№22-ц/824/3670/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор»

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення «Квартальний комітет Авіатор»

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Бабич Н.Д.,

у справі за позовом Органу самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради про зобов`язання осіб, які здійснюють самочинне будівництво, знести самочинну забудову,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року позивачі ОСН «Квартальний комітет «Авіатор», ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просили зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості на земельній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:75:079:0001.

Позов обґрунтовано тим, що 4 серпня 2016 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради власнику земельної ділянки по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 було видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 668/16/12/009-16 з метою будівництва садибного житлового будинку з вбудованими приміщеннями нежитлового призначення, відповідно до яких було визначено функціональне призначення земельної ділянки: території житлової садибної забудови (існуючі), частково вулиць і доріг - відповідно до Генерального плану міста та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, граничнодопустиму висоту будівель: не більше 4 поверхів.

Водночас з проектної документації, розробленою ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що запроектована будівля має більше 4 поверхів та за своїм плануванням та архітектурними рішеннями є не «садибним», а багатоквартирним житловим будинком. 30 серпня 2016 року замовнику будівництва ОСОБА_2 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в місті Києві зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 83162431647, до якої в подальшому вносились зміни, а наказом № 74 від 07березня 2019 року зазначену реєстрацію декларації скасовано. Проте, не зважаючи на скасування Декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 83162431647, будівництво вказаного об`єкту продовжується, тобто має місце здійснення відповідачем самочинного будівництва, яке здійснюється із порушенням державних будівельних норм, вимог державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

Посилаючись на те, що Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» входить до системи органів місцевого самоврядування та наділений повноваженнями на звернення до суду з цим позовом, а також на те, що у випадку зведення та заселення шестиповерхового багатоквартирного житлового будинку на території житлової садибної забудови це призведе до порушення норм щодо максимально допустимої щільності населення, та як наслідок до ускладнення зберігання легкових автомобілів та транспортних, інфраструктурних і соціальних проблем в житті громади прилеглих територій, ОСН просило позов задовольнити.

ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов, посилаючись на те, що спірне будівництво знаходиться майже поряд з його будинком, а зведення відповідачем багатоквартирного будівництва завдасть його правам та законним інтересам значної шкоди.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року в задоволенні позову Органу самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор», в інтересах якого діє його керівник, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи наявність права на звернення з даним позовом до суду ОСН «КК «Авіатор» вказував на те, що він входить до системи органів місцевого самоврядування та наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості. Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм чинного законодавства та без врахування матеріалів справи.

Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення на те, що Орган самоорганізації населення не наділений правом звернення до суду із цим позовом, оскільки він є не є органом місцевого самоврядування населення. Зазначає, що Орган самоорганізації населення «КК «Авіатор» входить до системи органів місцевого самоврядування та наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості. Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» було створено на підставі дозволу, наданого рішенням Київської міської ради від 26 червня 2003 року «Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення, п. 3 якого ОСН надано власні повноваження. Орган створений 28 жовтня 2003 року на конференції мешканців вулиць як представницький орган для вирішення завдань, передбачених Законом України «Про органи самоорганізації населення».

Також вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про те, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу дій відповідача на конкретно його реальні індивідуально виражені права, свободи та інтереси.

По суті спору апелянт зазначає, що відповідачем при будівництві спірного будинку порушено вимоги державних будівельних норм та містобудівної документації, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в частині поверховості об`єкта будівництва. Відповідачем не дотримано вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки він не лише умисно зазначив класс наслідків та категорію складності об`єкта будівництва, але й після того , як внаслідок допущених порушень законодавства було скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт, продовжив здійснення спірного будівництва. Земельна ділянка не відведена для будівництва шестиповерхового багатоквартирного житлового будинку Спірне будівництво здійснюється з порушенням нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд, норм щільності населення, норми обсягу забудови земельної ділянки. За результатами судової будівельно-технічної експертизи, спірний об`єкт є самочинним будівництвом, який не відповідає вимогам Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та державним будівельним нормам. Доказів можливості перебудови самочинного будівництва відповідачем не надано.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржував.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Браніцький О.М., просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи про те, що Орган самоорганізації населення не належить до визначених Конституцією органів місцевого самоврядування, а отже не наділений повноваженнями на звернення з цим позовом. Також позивачем не доведено, що спірним будівництвом порушено його права.

Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить суд ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства. Зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у справі № 640/23957/20 за адміністративним позовом Департаменту до ОСОБА_2 про припинення права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Станом на день подачі відзиву рішення у вказаній справі не ухвалено.

В судове засідання представник Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради не з`явився, про місце, день та час засідання суду Департамент повідомлений шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

В судовому засіданні керівник ОСН «КК «Авіатор» Тищенко В.А. та адвокат Пипченко Б.Ю., який представляє інтереси ОСН «КК «Авіатор» та ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Браніцький О.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представників позивачів Тищенко В.А. , Пипченко Б.Ю. , представника відповідача - Браніцького О.М. , перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:75:079:0001, яка розташована по АДРЕСА_1 .

На вказаній земельній ділянці відповідачка здійснює будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями, на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 83162431647, зареєстрованої 30 серпня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в місті Києві та повідомлень про зміну даних у даній Декларації.

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради 4 серпня 2016 року було видано «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Проте, будівництво житлового будинку було здійснено із порушенням «Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та державних будівельних норм, що підтверджується висновком експерта від 17 травня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогОргану самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор», суд першої інстанції виходив із того, що він не наділений правом звернення до суду із позовом про знесення нерухомого майна за рахунок особи яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, оскільки він не є органом місцевого самоврядування населення, не наділений таким органом відповідним обсягом повноважень, що у свою чергу свідчить про відсутність матеріальної правоздатності.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу дій відповідача на конкретно його реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже ОСН «Квартальний комітет «Авіатор» (позивачем) не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Також суд першої інстанції виходив із того, що обґрунтованих доказів того, що діями відповідачки спричинено суттєвого негативного впливу саме на ОСН «Квартальний комітет «Авіатор» і він зазнав реальної шкоди останнім не наведено. Отже, відсутність у Органу самоорганізації населення матеріально-правової заінтересованості у зверненні з позовом до ОСОБА_2 , є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів порушення відповідачкою його суб`єктивних прав, що унеможливлює прийняття судом рішення про їх поновлення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц, від 20 грудня 2019 року в справі № 640/13906/17, від 13 липня 2022 року в справі № 591/5429/18.

Звертаючись до суду з даним позовом, Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» зазначав, що він входить до системи органів місцевого самоврядування та наділений повноваженнями на звернення до суду з цим позовом.

При цьому позивач посилався на те, що у випадку зведення та заселення шестиповерхового багатоквартирного житлового будинку на території житлової садибної забудови це призведе до порушення норм щодо максимально допустимої щільності населення, та як наслідок до ускладнення зберігання легкових автомобілів та транспортних, інфраструктурних і соціальних проблем в житті громади прилеглих територій.

Статтею 376 Цивільного кодексу України та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено наслідки здійснення самочинного будівництва, коло осіб, уповноважених звертатися до суду з вимогою застосувати зазначені наслідки, та спосіб, у який здійснюється захист порушеного права.

Тобто, у разі порушення відповідачем будівельних норм і правил, позов подає відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи відповідна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю або інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні цієї справи судом першої інстанції належним чином обґрунтовано відсутність у Органу самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання осіб, які здійснюють самочинне будівництво, знести самочинну забудову, як і не доведено порушення його прав діями відповідача.

Так, статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом (стаття 14 Закону).

Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення визначено Законом України «Про органи самоорганізації населення».

Так, відповідно до частини 1 статті 3 цього Закону, орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

У частині 1 статті 14 Закону України «Про органи самоорганізації населення» наведено перелік власних повноважень, які можуть надаватися сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою, органу самоорганізації населення, який має 14 пунктів.

У переліку власних повноважень Органу самоорганізації населення відсутні повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням мешканцями відповідної території законодавства у сфері містобудівної діяльності з наданням права на звернення до суду з вимогою про усунення виявлених порушень законодавства.

Частиною 1 статті 15 цього Закону (делеговані повноваження) передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням (делегування повноважень).

Водночас, відповідно до частини 2 статті 15 Закону сільська, селищна, міська або районна у місті (у разі її створення) рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені законами України до виключної компетенції місцевої ради.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що хоча органи самоорганізації населення і входять до системи органів місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве врядування в Україні», проте мають чітко визначені власні повноваження, які їм можуть надаватись сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою як представницькими органами місцевого самоврядування. Також сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення.

Представницькими органами місцевого самоврядування у місті Києві є Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення).

Як убачається із Положення про Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» (в новій редакції), зареєстрованим Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19 грудня 2033 року № 16, Київською міською радою Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» наділено 14 власними повноваженнями, які відповідають переліку власних повноважень органу самоорганізації населення, визначених частиною статті 14 Закону України «Про органи самоорганізації населення».

Будь-яких інших повноважень, зокрема і щодо представництва інтересів територіальної громади у судах загальної юрисдикції, якими б Київська міська рада наділяла Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» додатково (делеговані повноваження), вищевказане положення не містить та відповідних рішень Київської міської ради про їх надання, позивачем не надано.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості всіх заявлених вимог.

Вимагаючи зобов`язати відповідача здійснити певні дії, позивач не навів та не довів, які саме з правомочностей, що складають зміст цивільного права позивача, порушуються діями відповідача та відновлюються за наслідками задоволення позову.

Саме по собі посилання на недотримання відповідачем законодавства у сфері містобудівної діяльності, без доведення факту порушення, невизнання, оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивача, при вирішенні цивільного позову Органу самоорганізації населення не є підставою для задоволення позовних вимог.

У цій справі, звертаючись до суду із цивільним позовом, Орган самоорганізації населення «Квартальний комітет «Авіатор» просив зобов`язати відповідача знести об`єкт нерухомості.

Проте, в обґрунтування підстав звернення до суду позивачем не наведено яким чином, зведення відповідачем на належній їй на праві власності земельній ділянці об`єкту нерухомості, свідчить про порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів, зокрема створює перешкоди у реалізації його функцій та власних повноважень як Органу самоорганізації населення.

Враховуючи викладене, судове рішення у цій справі є законним та обґрунтованим, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення «Квартальний комітет Авіатор» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 25 травня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус