Постанова

від 15.05.2023 по справі 758/4403/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/4403/17 головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.

провадження № 22-ц/824/607/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «СЕТАМ», поданою представником - Якимчук Наталією Михайлівною, та за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником - Мазуром Геннадієм Івановичем, до якої приєдналась третя особа ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного підприємства «СЕТАМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Східфінанс», публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Наталія Олександрівна, про визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними електронні торги, визнати недійсним протокол проведення електронних торгів, визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Позов мотивовано тим, що 16.03.2017 р. ДП «СЕТАМ» на замовлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було проведено електронні торги з реалізації належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Електронні торги було проведено в рамках виконавчого провадження № 48544255 з примусового виконання виконавчого напису №1751 від 13.08.2015 р. приватного нотаріуса КМНО Михайловою Н.О про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» у розмірі 16 056 597, 62 грн. (шістнадцять мільйонів п`ятдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 62 копійки.). Позивач стверджує, що проведення таких торгів було незаконним, оскільки на момент проведення електронних торгів на розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №756/11960/15-ц про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц, суддя Луценко О.М., було заборонено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчинення будь-яких виконавчих дій за виконавчим провадженням № 48544255 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Михайлової Н.О. від 13.08.2015 р. №1751. Належним чином завірена копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц була подана Позивачем 15.03.2017 р. до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також до ДП «СЕТАМ». Проте, ні ДП «СЕТАМ», ні виконавча служба ухвали суду не виконали, провели електронні торги та оформили результати електронних торгів. В наслідок чого право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було оформлено за Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Українські ділові інвестиції". Також позивач посилається на те, що за місцезнаходженням предмета іпотеки не було розміщено повідомлення про проведення прилюдних торгів, а право власності на майно було оформлено при наявності обтяжень, які не були зняті у встановленому законом порядку.

Разом з позовною заявою Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі. В якості забезпечення Позивач просив накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419862980000; накласти обтяження/обмеження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419862980000; заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі Департаменту державної реєстрації, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), держаним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам владних повноважень вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта, зміни/набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 419862980000.

17.07.2017 р. Позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій він просив визнати недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «Сетам» 16 березня 2017 року з реалізації арештованого нерухомого майна за реєстраційним номером лоту 200208: однокімнатної квартири розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 42-47).

Також ухвалою суду від 18.07.2017 р. (суддя Роман О.А.) частково задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

12.10.2017 р. від Відповідача 2, ДП «СЕТАМ» на адресу суду надійшли Заперечення на уточнену позовну заяву (в порядку ст.ст. 27, 128 Цивільного процесуального кодексу України). В запереченнях Відповідач 2 вказує, що електронні торги було проведено з дотриманням п. 2 Розділу VII Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5 та ст. 43 ЗУ «Про іпотеку». А саме, було розміщено повідомлення про проведення електронних торгів у місцевих ЗМІ та на офіційному веб-сайті ДП «СЕТАМ», а також надіслано повідомлення Позивачу звичайним листом. ДП «СЕТАМ» стверджує про відсутність у нього обов`язку надсилання повідомлень сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією. Щодо невиконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц ДП «СЕТАМ» зазначає, що перелік підстав для зупинення електронних торгів визначено п. 2 Розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5. Відповідач 2 стверджує, що йому не надходило жодної ухвали суду про зупинення ДП «СЕТАМ» електронних торгів з реалізації предмета іпотеки по лоту № 200208 у зв`язку з чим у ДП «СЕТАМ» не було правових підстав для зупинення таких торгів, не інакше, як за постановою державного виконавця, яку державне підприємство також не отримувало. У заперечення Відповідач 2 посилається на позиції Верховного Суду України висловлені у постанові від 23.09.2014 р., справа №3-112гс14 щодо самостійного способу оскарження дій державного виконавця, які не стосуються правил проведення торгів. А також на позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 18.11.2015 р. у справі №6-1884цс15, від 24.10.2012 р. у справі №6-116цс12, від 13.04.2016 р. у справі №6-2988цс15 відповідно до яких, при розгляді справ про визнання недійсними торгів суди мають встановити чи було допущено порушення правил проведення торгів, які вплинули на їх результат, а також чи мало місце порушення прав та законних інтересів особи, яка оспорює результати торгів (т. 1 а.с. 54-74).

В судовому засіданні 18.12.2017 р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 заявила клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлову Наталію Олександрівну, яка видала свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 737 від 21.03.2017 р.

26.01.2018 р. від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів доповнено вимогами про визнання недійсним протоку проведення електронних торгів №243343 за лотом №200208 від 16.03.2017 р., визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 737 від 21.03.2017 р., а саме однокімнатної квартири розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 112-119).

В судовому засіданні 01.03.2018 р. прийнято до провадження заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 01.03.2018 р. представником позивача за довіреністю Ткаченком А.О. подано заяву про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 , яка відповідно до інформаційної довідки №106407347 від 06.12.2017 р. є власником майна проданого з оспорюваних електронних торгів, а саме однокімнатної квартири розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 122-127).

За результатом розгляду поданих клопотань та заяв представником ПАТ "ЗНВКІФ "Українські ділові інвестиції" та представниками позивача судом постановлено ухвалу від 01.03.2018 р., якою залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса КМНО Михайлову Наталію Олександрівну, Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції».

23.04.2018 р. представником позивача за довіреністю Ткаченком А.О. подано заяву про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», якому виконавча служба перерахувала кошти отримані від реалізації нерухомого майна на електронних торгах від продажу однокімнатної квартири розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з заявою подано належним чином завірені копії рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2017 р., ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23.11.2017 р. та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2018 р. у справі №756/11960/15-ц (т. 1 а.с. 168-189).

В судовому засіданні 06.11.2019 р. за клопотанням представника позивача протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості Відповідача 3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс». У зв`язку з залученням нового відповідача підготовче засідання у справі відкладено на 21.01.2020 р. (т. 1 а.с. 221-222).

21.01.2020 р. через канцелярію представником позивача адвокатом Книш Н.І. подано клопотання про зміну процесуального статусу учасника справи, а саме залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції» в якості Відповідача 4 (т. 1 а.с. 243-245).

В судовому засіданні 10.02.2021 р. за клопотанням представника позивача протокольною ухвалою було змінено процесуальний статус ПАТ «ЗНВКІФ «Українські ділові інвестиції», а саме залучено до участі у справі в якості Відповідача 4, а також вирішено не розглядати клопотання про виклик свідків (т. 2 а.с. 62-63).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Східфінанс», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Наталія Олександрівна про визнання електронних торгів недійсним задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «Сетам» 16 березня 2017 року з реалізації арештованого нерухомого майна за реєстраційним номером лоту: 200208, а саме: однокімнатної квартири загальною площею 40,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 243343 від 16.03.2017 р. за лотом № 200208 щодо нерухомого майна - однокімнатної квартири загальною площею 40,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 20 березня 2017 р., складений головним державним виконавцем відділу примусового виконавця рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. та затверджений заступником директорату Департаменту - начальником відділу примусового виконавця рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевською І.І.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 21.03.2017 р., видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.М. за реєстром 737, щодо нерухомого майна - однокімнатної квартири загальною площею 40,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року, державне підприємство «СЕТАМ», через представника - Якимчук Наталію Михайлівну, подало апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що для визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити порушення правил, встановлених саме Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав те, що підстав зупиняти торги в ДП «СЕТАМ» не було, а отже норми Порядку порушені не були, однак визнав такі торги недійсними, підставою чого є дії державного виконавця. Поряд з цим, звертає увагу апеляційного суду на те, що дії державного виконавця підлягають оскарженню у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень) та не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним. Зазначає, що позивачем не надано доказів оскарження дій державного виконавця у належному порядку, а отже, оскаржуване рішення, на думку апелянта, є незаконним і необґрунтованим.

Окрім того, апелянт вказує, що станом на дату вчинення правочину - оформлення акту про проведення електронних торгів (дата складення акту - 20 березня 2017 року), виконавчий напис нотаріуса не було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Також, не погодившись із рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, через представника - Мазура Геннадія Івановича, подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі № 756/11960/15-ц не було зупинено судом стягнення на підставі виконавчого документа або реалізацію арештованого майна, а лише заборонено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти будь-які виконавчі дії за виконавчим провадженням №485444255, що не підпадає, на думку апелянта, під жоден пункт для зупинення вчинення виконавчих дій, визначених ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що оскільки торги були проведені із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку», 20 березня 2017 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Окрім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що лише 21 березня 2017 року безпосередньо до державного виконавця надійшла ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі № 756/11960/15-ц, тобто після проведення електронних торгів та складення виконавцем акту про реалізацію предмета іпотеки. На думку апелянта, державним виконавцем не здійснювалися виконавчі дії в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» стосовно проведення електронних торгів чи складання акту про реалізацію предмета іпотеки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником - Мазуром Геннадієм Івановичем (т. 3 а.с. 1-2).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства «СЕТАМ», поданою представником - Якимчук Наталією Михайлівною (т. 3 а.с. 3-4).

01 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, надісланий представником - адвокатом Павловою Н.Є.

У вказаному відзиві позивач просив відхилити апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач просив стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 225 грн. 00 коп., які ОСОБА_2 поніс у суді апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

При цьому позивач зазначав, що з апеляційної скарги неможливо встановити, що саме має на увазі Департамент державної виконавчої служби, коли зазначає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права ухвалюючи оскаржуване судове рішення, а тому позивач вважає, що апеляційна скарга в цій частині є безпідставною. Також позивач наголошував, що будучи проінформованими про судовий процес заміни сторони виконавчого провадження ще в січні 2017 року, до передачі майна на реалізацію, державний виконавець не тільки не зупинив виконавче провадження № 48544255, як того вимагає закон, а розглядав ТОВ «Схід Фінанс» як стягувача за виконавчим провадженням № 485442255, отримував від нього документи, перерахував стягнуті кошти не маючи для цього належного документального підтвердження - відповідної ухвали. При цьому позивач також посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18.

Також, 01 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ», надісланий представником - адвокатом Павловою Н.Є.

У вказаному відзиві позивач просив відхилити апеляційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ», а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач просив стягнути з державного підприємства «СЕТАМ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 225 грн. 00 коп., які ОСОБА_2 поніс у суді апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом апеляційної скарги державного підприємства «СЕТАМ».

При цьому позивач зазначає, що апелянт не зазначив, в чому конкретно полягає порушення норм процесуального права та/чи неправильне застосування норм матеріального права в оскаржуваному рішення суду першої інстанції. Позивач зазначає, що не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. На думку позивача, процедуру реалізації майна, належного позивачу, у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, а продаж майна на підставі такого виконавчого напису є порушенням майнових прав позивача.

Окрім того, позивач звертав увагу апеляційного суду на обізнаність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про існування цивільного спору щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наголошує, що належним чином завірена копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі № 756/11960/15-ц була подана у переддень проведення електронних торгів до канцелярії відповідача-1, що ним не заперечується.

Поряд з цим, позивач зауважує, що твердження апелянта про те, що позивач мав оскаржувати кожну окрему дію державного виконавця суперечить актуальній практиці Верховного Суду, зокрема, викладеній в постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18.

07 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив третьої особи - ОСОБА_1 на апеляційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ», надісланий представником - адвокатом Цермолонським Іваном Миколайовичем. У вказаному відзиві третя особа просила апеляційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ» задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Окрім того, 07 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява третьої особи - ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року. Третя особа просила поновити строк для подачі заяви про приєднання до апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У вказаній заяві про приєднання до апеляційної скарги та відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначала, що позивачем в процесі судового розгляду в силу наявного рішення Оболонського районного суду м. Києва по справі № 756/11960/15 від 11 вересня 2017 року, яке набрало законної сили після його перегляду Київським апеляційним судом 23 листопада 2017 року, не зініціювалось і не було подано заяву про зміну предмета або підстав позову, адже ні первинна позовна заява, ані змінена 17 лютого 2018 року, не містила обґрунтувань позовних вимог наявністю судового рішення, яким виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню. Натомість, не зважаючи на це, судом першої інстанції взято до уваги вищенаведене судове рішення.

Також третя особа наголошувала, що судом першої інстанції не лише грубо порушено процесуальні права ОСОБА_4 щодо її належного повідомлення про розгляд справи, а й фактично позбавлено її власності на квартиру як добросовісного набувача.

На думку ОСОБА_4 , стороною позивача до суду першої інстанції не було надано доказів, які б свідчили про порушення встановлених законодавством Правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, як і доказів того, що ці порушення вплинули на результати торгів, прав та законні інтереси позивача, як боржника виконавчого провадження.

Вважає, що доводи позивача щодо нерозміщення повідомлення про проведення прилюдних торгів за місцезнаходженням предмета іпотеки спростовуються доказами, наданими ДП «СЕТАМ», що розміщені у т.1, а.с.64-67 та у т.2, а.с.20-23. Зазначає, що доводи щодо оформлення права власності на нерухоме майно при наявності зареєстрованих обтяжень нерухомого майна, як і загалом вірно встановив суд першої інстанції, не стосуються предмета доказування для даної категорії спорів, адже не впливають на дійсність електронних торгів.

Водночас звертає увагу апеляційного суду на те, що на ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі № 756/11960/15-ц було чітко зазначено, що вона не набрала законної сили. Таким чином вважає, що навіть якби вказана ухвала була передана державному виконавцю вчасно, останній не мав би права вчиняти дії з її виконання, оскільки вона не набула законної сили.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 668/14900/15-ц, від 27 серпня 2020 року у справі 3 720/750/16-ц, від 20 жовтня 2020 року у справі №756/536/19, третя особа зазначає, що дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Окрім вищевикладеного, ОСОБА_4 зауважувала, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду по справі № 405/3360/17 від 01 листопада 2021 року). Звертає увагу апеляційного суду на те, що, не зважаючи на обставини незаконного прийняття судом першої інстанції уточнених позовних заяв та заяв про збільшення позовних вимог, жодна з них не містила посилань, як на підставу позову, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі № 756/11960/15-ц, яким виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню.

Третя особа зазначала, що сторона позивача, подаючи до суду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року у справі №756/11960/15-ц, заяву про зміну підстав позову не подавав. Вважає, що та обставина, що у судовому порядку був визнаний таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. 13 серпня 2015 року за № 1751 не може слугувати підставою для визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним Акту про проведені електронні торги.

Вважає також, що посилання позивача на постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №522/1516/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 варто відхилити, оскільки при зверненні до суду позивачі у вказаних справах обґрунтовували вимоги про визнання торгів недійсними тим, що рішенням виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Натомість в даній справі позов з таких підстав не заявлявся.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 та від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, третя особа звертала увагу колегії суддів на неналежно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки «торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги по визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту», «Визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за їх наслідками відповідачами спірного договору не призведе до поновлення майнових прав заявниці (до введення її як власниці у володіння квартирою), що свідчить про неефективність означених способів захисту та наявність підстав для відмови в позові в цій частині, «Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить право та інтерес заявниці, яка стверджує про те, що є власником спірного майна. Цей документ не зумовлює переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця та не породжує в останнього жодного права».

17 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на заяву про приєднання до апеляційної скарги та на відзив на апеляційну скаргу, подані представником третьої особи. У вказаному відзиві позивач зазначав, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Окрім того, вважає, що посилання представника третьої особи на необізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи, спростовується наявними в матеріалах справи доказами направлення представниками позивача ОСОБА_1 поштової кореспонденції на адресу Шотта Руставеллі (т. 2, а.с.75-76). Наголошувала, що ОСОБА_1 поштову кореспонденцію не забирає. Звертає увагу апеляційного суду на надані представником третьої особи копії Договору про надання правової допомоги від 01 березня 2021 року.

На думку позивача, представником третьої особи не вказано, на підставі якої норми ЦПК України передбачено обов`язок позивача подавати змінену/уточнену позовну заяву у зв`язку з переглядом Київським апеляційним судом 23 листопада 2017 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року. Вважає очевидним, що при визнанні виконавчого напису, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, таким, що не підлягає виконанню, всі дії виконавчого провадження скасовуються і є незаконними, бо відпала первинна причина.

Окрім того, позивач зауважував, що наведені третьою особою постанови Великої Палати Верховного Суду щодо неналежно обраного позивачем, на думку третьої особи, способу захисту, не можуть бути застосовані з огляду на те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними/тотожними даній справі. При цьому просить суд врахувати усталену, на його думку, правову позицію для подібних правовідносин, яка викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 369/7253/18.

Поряд з цим позивач просив стягнути з третьої особи судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 800 грн. 00 коп., які позивач поніс у суді апеляційної інстанції через дії третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 , подане представником - адвокатом Цермолонським Іваном Миколайовичем, про поновлення строку на подання заяви про приєднання до апеляційної скарги - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про приєднання до апеляційної скарги. Прийнято заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Цермолонським Іваном Миколайовичем, про приєднання до апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного підприємства «СЕТАМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Східфінанс», публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Наталія Олександрівна, про визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна.

У судовому засіданні представник апелянта Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, просив свою апеляційну скаргу задовольнити на підставі наведених в ній доводів. Апеляційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ» підтримав і також просив задовольнити.

Представник особи, що приєдналася до апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Одінцової О.А. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Також погодився з доводами апеляційної скарги державного підприємства «СЕТАМ».

Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2017 р. Державним підприємством «СЕТАМ» на замовлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за реєстраційним номером лоту: 200208, а саме: однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Електронні торги проводилися в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, яке перебувало на виконанні у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича.

Виконавче провадження НОМЕР_2 відкрито за заявою представника ПАТ «Банк Альянс» адвоката Ровенського О.В. (т. 1 а.с. 143-144) на виконання виконавчого напису №1751 від 13.08.2015 р. приватного нотаріуса КМНО Михайлової Н.О. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» у розмірі 16 056 597, 62 грн.

07.10.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем складено Акт опису й арешту майна а саме: однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в присутності представника стягувача ПАТ «Банк Альянс» Ровенського Олександра Валерійовича. Описане майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 145-148)

Згідно висновку про вартість майна зробленого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група АРГО-ЕКСПЕРТ» станом на 30 серпня 2016 р. ринкова вартість однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , становить 1 055 200 (один мільйон п`ятдесят п`ят тисяч двісті) гривень (т. 2 а.с. 18).

26.01.2017 р. на адресу Департаменту ДВС МЮУ (т. 1 а.с. 149) надійшов лист за підписом представника ТОВ «Схід Фінанс» Карапетяна А.Р. щодо проведення оцінки. Даним листом ТОВ «Схід Фінанс» повідомило ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, що не заперечує проти вартості майна зазначеної в оцінці для проведення публічних торгів, яка була зроблена в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо звернення стягнення на квартиру, яка належить ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 150).

01.02.2017 р. на адресу Департаменту ДВС МЮУ (т. 1 а.с. 151) надійшов лист за підписом директора ТОВ «Схід Фінанс» Максимової І.А. щодо оцінки арештованого майна. Даним листом ТОВ «Схід Фінанс» повідомило ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, що є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_2 , ознайомлене з оцінкою майна та не заперечує проти передачі зазначеного майна на електронні торги (т. 1 а.с. 152, 153).

01.02.2017 р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна ВП НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 61, 62, 154, 155, т. 2 а.с. 16, 17).

15.02.2017 р. ДП «СЕТАМ» направлено виконавчій службі, ОСОБА_2 (Боржнику за ВП НОМЕР_2) та ПАТ «Банк Альянс» (Стягувачу за ВП НОМЕР_2) лист з інформацією про дату та час проведення електронних торгів (т. 1 а.с. 63, т. 2 а.с. 119) за лотом 200208, однокімнатна квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

17.02.2017 р. та 20.02.2017 р. в газетах «МЕТРО» та «Улюблена газета» опубліковано повідомлення про проведення електронних торгів з продажу предмета іпотеки за лотом 200208, однокімнатна квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 64-67, т. 2 а.с. 20-23).

На час проведення електронних торгів на розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №756/11960/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Альянс», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Наталія Олександрівна, Міністерство юстиції України Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та закриття виконавчого провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц, суддя Луценко О.М., було забезпечено позов та заборонено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчинення будь-яких виконавчих дій за виконавчим провадженням НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Михайлової Н.О. від 13.08.2015 р. №1751 (т. 1 а.с. 13-15; 29-31).

Того ж дня, належним чином завірена копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц була подана Позивачем до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України о 13 год. 50 хв. разом з супровідним листом про необхідність зупинення ВП НОМЕР_2 та про відміну електронних торгів з продажу однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 16).

Також 15.03.2017 р. належним чином завірена копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від у справі №756/11960/15-ц була подана Позивачем до ДП «СЕТАМ» разом з супровідним листом про відміну електронних торгів з продажу однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 17).

У судовому засіданні 26.10.2021 р. представник Відповідача 1 підтвердив факт отримання канцелярією Департаменту ДВС МЮУ 15.03.2017 р. ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц. Проте, стверджував що особисто державному виконавцю така ухвала була передана уже після оформлення акту про реалізацію предмета іпотеки. Крім того, представник Відповідача 1 стверджував, що подальші дії головного державного виконавця Нещадима І.С. за виконавчим провадженням НОМЕР_2 як то оформлення розпорядження на перерахування коштів (20.03.2017 р.), заміна сторони виконавчого провадження (25.09.2017 р.) не є невиконанням ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. у справі №756/11960/15-ц адже не є виконавчими діями в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

16.03.2017 року було проведено електронні торги за лотом 200208 щодо однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів стало ПАТ «ЗНВКІФ «Українські ділові інвестиції», що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 243343 від 16.03.2017 р. за лотом № 200208 щодо нерухомого майна - однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18, 19, 72, 73, 76).

20.03.2017 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем складено акт про реалізацію предмета іпотеки: однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 156, 157).

Відповідно до Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 20.03.2017 р. за ВП НОМЕР_2 Боржник (Іпотекодавець): ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ); Стягувач (Іпотекодержатель): Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (03039, м. Київ, пр.-т 40 річчя Жовтня, буд. 42-а, код ЄДРПОУ 38421401).

20.03.2017 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем підготовлено розпорядження НОМЕР_2/10 (т. 1 а.с. 158, 187) щодо перерахування частини грошових коштів отриманих за виконавчим провадженням НОМЕР_2 в результаті продажу нерухомого майна у сумі 901 997,26 грн. (дев`ятсот одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім гривень 26 копійок) на розрахунковий рахунок ТОВ «Схід Фінанс».

20.03.2017 р. до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява від 16.03.2017 р. ОСОБА_6 , який відповідав за зберігання однокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , щодо забезпечення схоронності арештованого майна (т. 1 а.с. 160, 161).

13 квітня 2017 р. грошові кошти у сумі 901 997,26 грн. (дев`ятсот одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім гривень 26 копійок) були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Схід Фінанс», що підтверджується копією платіжного доручення №1511 від 27.03.2017 р. з відміткою казначейської служби (т. 1 а.с. 159, 188).

25.04.2017 р. Поповим Р.В. представником за довіреністю ПАТ «Банк Альянс», стягувача за ВП НОМЕР_2, подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ заяву про ознайомлення з виконавчим провадженням майна (т. 1 а.с. 162).

25.09.2017 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем за ВП НОМЕР_2 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк Альянс» (код ЄДРПОУ 14360506) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (код ЄДРПОУ 38421401). Підставою для заміни стягувача за виконавчим провадженням НОМЕР_2 державний виконавець зазначив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2017 р. у справі №826/17054/16 (т. 1 а.с. 163, 164).

З чого слідує, що стягувачем за виконавчим провадженням НОМЕР_2 як на дату проведення торгів 16.03.2017 р., так і на дату перерахування коштів отриманих в результаті реалізації належного боржнику майна 13.04.2017 р. було ПАТ «Банк Альянс».

Представник виконавчої служби в судовому засіданні 26.10.2021 р. стверджував, що підставою для перерахування Відповідачу 3 ТОВ «Схід Фінанс» коштів отриманих в результаті реалізації за виконавчим провадженням НОМЕР_2 належного боржнику майна є ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2017 р. у справі №826/17054/16. В той же час Ухвала від 26.01.2017 р. набула законної сили 10.05.2017 р., що підтверджується відомостями та ухвалами по справі №826/17054/16, які містяться в ЄДРСР.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що процедуру реалізації майна, належного Позивачу, у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають. Продаж майна на підставі такого виконавчого напису є порушенням майнових прав позивача. Позивачем вжито всіх розумних заходів щодо повідомлення виконавчої служби про вжиття судом заходів забезпечення позову в рамках цивільної справи №756/11960/15-ц. При належному виконанні службових обов`язків державним виконавцем ситуації з судовим спором щодо дійсності електронних торгів, проведених на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення, можна було б уникнути. Інші доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд першої інстанції не брав до уваги.

Задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції вважав пропорційною мірою, оскільки втручання у право ОСОБА_2 на мирне володіння майном було не справедливим, не виправданим та не забезпечило справедливий баланс сторін з урахуванням встановлених судом обставин та норм матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закону № 898-IV) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону № 898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження.

Основоположний принцип верховенства права визнається одним із фундаментальних та непорушних ідеалів сучасних демократій, якого мають дотримуватися усі без винятку інституції громадянського суспільства.

У своєму Рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принцип законності вимагає, аби під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Виконавець зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено провести виконавче провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.

Така засада виконавчого провадження як справедливість, неупередженість та об`єктивність означає наступне.

Принцип справедливості є важливим в усіх сферах юридичної діяльності - як у нормотворчості, так і при примусовому виконанні рішення в процесі виконавчого провадження.

Принцип справедливості конкретизується у інших принципах, наприклад, у принципі рівності. Суть справедливості полягає у послідовому (тобто неупередженому, об`єктивному) застосуванні виконавцем положень і норм Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний, зокрема:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності вчиненого за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його вчинення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною першою статті 34 Закону №1404-VIII передбачено випадки обов`язкового зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа та звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Розділом VII Закону №1404-VIII визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 51 Закону №1404-VIII визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону №1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Отже такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Згідно із частиною другою статті 16, статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статі 203, 215 ЦК України). Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада1999 року за № 745/4838. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статі 18, 24-27, 32, 33, 55, 57цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частина сьома статті 24, частина четверта статті 26, частина третя статті 32, частина третя статті 36, часина друга статті 57, статі. 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів від 03 лютого 2004 року недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією - філією «Чернівецький аукціонний центр» - вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що «для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статі 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)».

Таким чином, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Як було встановлено судом, примусова реалізація належного позивачу майна за виконавчим провадженням НОМЕР_2 була здійснена на виконання виконавчого напису №1751 від 13.08.2015 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О.

При цьому ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р., справа №756/11960/15-ц в якості забезпечення позову було заборонено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчинення будь-яких виконавчих дій за виконавчим провадженням НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Михайлової Н.О. від 13.08.2015 р. №1751, яке перебуває на виконання у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у головного державного виконавця Нещадим І.С. Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню. Виконання даної ухвали суду було покладено на Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Належним чином завірена копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р., справа №756/11960/15-ц була подана у переддень проведення електронних торгів 15.03.2017 р. до канцелярії Відповідача 1, що ним не заперечується.

Крім того, належним чином завірену копію ухвали 15.03.2017 року було подано позивачем до іншого відповідача ДП «Сетам».

Відповідно, відповідачі були обізнані про існування спору щодо чинності виконавчого документа, а також про заборону судом вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням НОМЕР_2, як захід забезпечення позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав, що у випадку належного виконання Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. та, відповідно, зупинення виконання виконавчого провадження НОМЕР_2 до моменту проведення торгів, порушення прав позивача не відбулося.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, виходячи з наступного.

Так, зі змісту ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2017 р., справа №756/11960/15-ц вбачається, що судом першої інстанції заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ « Банк Альянс», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Наталія Олександрівна, Міністерство юстиції України Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та закриття виконавчого провадження було задоволено.

Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на вид забезпечення позову обраний позивачем і визначений судом, а саме: заборонено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти будь - яких виконавчих дій за виконавчим провадженням № 485444255 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Михайлової Н.О. від 13.08.2015року № 1751, яке перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у головного державного виконавця Нещадим І.С.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Доказів того, що в період з 15.03.2017 року по 16.03.2017 року (день проведення торгів) державним виконавцем вчинялися виконавчі дії матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на вид забезпечення позову, виконавець не мав законних підстав для вчинення такої виконавчої дії як зупинення виконання виконавчого провадження НОМЕР_2 до моменту проведення торгів.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку передбачено п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, однак такий спосіб забезпечення позову позивачем не обирався.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо порушень державного виконавця допущених ним внаслідок не зупинення виконавчого провадження є безпідставним.

У той же час у відповідача 2 ДП «СЕТАМ» також були відсутні правові підстави для зупинення електронних торгів, визначених у п. 2 Розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5, оскільки заборона визначена ухвалою суду від 15.03.2017 року стосувалася лише вчинення будь-яких виконавчих дій державним виконавцем, а ДП «СЕТАМ» не є особою, яка вчиняє виконавчі дії.

При цьому апеляційний суд критично оцінює довід ОСОБА_1 щодо не набрання вищевказаною ухвалою законної сили, оскільки вказаний довід не ґрунтується на положеннях цивільного процесуального закону, зокрема, ч.1 ст. 157 ЦПК України.

При цьому апеляційний суд погоджується з доводами апелянтів про те, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2017 р., залишене в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.11.2017 р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2018 р. у справі №756/11960/15-ц (т. 1 а.с. 168-189), яким виконавчий напис №1751 від 13.08.2015 р. вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О., визнано таким, що не підлягає виконанню набрало законної сили після 16.03.2017 р. - дати проведення Державним підприємством «СЕТАМ» на замовлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Такого рішення не існувало і на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо заперечень сторони позивача про те, що визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на підставі якого проведена примусова процедура продажу на електронних торгах, є самостійною та безумовною підставою для визнання недійсними електронних торгів, які були проведені на підставі виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача колегія суддів відхиляє, як неспроможні, виходячи з наступного.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно з ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що торги з реалізації спірного майна відбулися з порушенням порядку його проведення, оскільки існувала заборона на вчинення будь-яких виконавчих дій з виконання виконавчого напису нотаріуса і державним виконавцем не було вчасно зупинено виконавче провадження.

При цьому, сторона позивача, подаючи до суду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2017 року про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О., заяву про зміну підстав позову не подавала.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

А відтак, та обставина, що у судовому порядку був визнаний таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна; визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів; визнання недійсним Акту про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання нерухомого майна з заявлених позивачем підстав позову - не спростовують.

Посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №759/18852/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №522/1516/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі №372/4917/13, від 19 серпня 2020 року у справі №202/1698/17, які слід врахувати при розгляді даної справи колегія суддів відхиляє, оскільки при зверненні до суду позивачі у вказаних справах обґрунтовували вимоги про визнання торгів недійсними тим, що рішенням виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Однак у даній справі позов про визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акту проведення електронних торгів з таких підстав позивачем не заявлявся.

При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами з інших підстав.

А відтак, апеляційний суд не вбачає порушень, що могли вплинути на результат торгів та порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно, позовні вимоги про визнання недійсним протоку проведення електронних торгів №243343 за лотом №200208 від 16.03.2017 р., визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 737 від 21.03.2017 р., а саме однокімнатної квартири розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які є похідними від визнання судом електронних торгів недійсними, також не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, а відтак, доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем у суді першої інстанції, покладаються на позивача.

Окрім того, зважаючи, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з ОСОБА_2 на користь кожного з апелянтів необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження в розмірі по 3 840 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «СЕТАМ», подану представником - Якимчук Наталією Михайлівною - задовольнити.

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подану представником - Мазуром Геннадієм Івановичем, до якої приєдналась третя особа ОСОБА_1 , - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного підприємства «СЕТАМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Східфінанс», публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Наталія Олександрівна, про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним Акту про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання нерухомого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного підприємства «СЕТАМ» судові витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження в розмірі 3 840 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судові витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження в розмірі 3 840 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження в розмірі 3 840 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова