Постанова

від 26.05.2023 по справі 280/710/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/710/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 (суддя Максименко Л.Я.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання наказів протиправними, поновлення на службі, зобов`язання виплатити заробітну плату, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якій просив:

- визнати рішення начальника ГУНП в Запорізькій області М. Лушпієнка оформлене наказом №704 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021 яким капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» - протиправним;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Застосувати негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді;

- визнати протиправним рішення начальника ГУНП в Запорізькій області М. Лушпієнка оформлене наказом № 2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції - та скасувати його;

- зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату капітану поліції ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновок службового розслідування про вчинення ним дисциплінарного проступку є необґрунтованим та незаконним. Під час проведення службового розслідування було допущено порушення вимоги законодавства, відповідно дисциплінарне стягнення застосовано необґрунтовано та незаконно. Зокрема позивач зазначає, що проведене відносно позивача службове розслідування є неповним та однобічним, оскільки не було опитано ОСОБА_2 , який був відповідальній від керівництва 20.11.2021; не витребувано копії документів - рапортів, які підтверджують доведення до відповідального від керівництва 20.11.2021 (шляхом написання рапортів) про факт застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів «кайданок» до громадянина ОСОБА_3 ; не враховано наявність орієнтування від 26.06.2021 за повідомленням служби 102 «за фактом незаконного заволодіння автомобіля ВАЗ-2102, білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 1974 року випуску, заявник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 »; не враховано, що автомобіль на якому пересувався ОСОБА_3 ВАЗ-2102, білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 1974 року випуску позивач не зупиняв, а підійшов до нього після повної зупинки, однак у висновку службового розслідування позивачу ставиться у провину саме «незаконне зупинення транспортного засобу». Стверджує, що зміст службового розслідування не відповідає положенням законодавства України в частині, які дозволяють кожному працівнику поліції: запрошувати будь-яких громадян (зокрема і 20.11.2021 гр. ОСОБА_3 ) до приміщення поліції та застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби «кайданки» до особи у порядку передбаченому п.1 та п.2 ч.1ст.42, ст.44 та п. г) ч.3 ст.45 Закону України «Про Національну поліцію». Також вказує на те, що згідно положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (п.2).

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №704 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021.

Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції з 18.12.2021.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2021 по 26.09.2022 у розмірі 120 376,88 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 973,56 грн. звернуто до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки службового розслідування суперечать дійсним обставинам справи, наявними у справі доказами не підтверджено факт порушення вимог чинного законодавства та присяги поліцейського з боку позивача. Також суд визнав неправомірним звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності. За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірних наказів в частині застосування до позивача дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що й обумовило задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи та не надано належної оцінки доводам відповідача та всім доказам наявним в матеріалах справи. Зазначає, що висновки суду зроблено без врахування пояснень ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, щодо обставин події. Зокрема вказує на те, що відповідно до пояснень ОСОБА_3 , він приїхав на призначену зустріч і спочатку дійсно добровільно погодився пройти до приміщення Запорізького РУП ГУНП, що свідчить про те, що факту затримання не було. Однак біля приміщення Запорізького РУП, як вбачається із відеозапису РУП і його пояснень він змінив своє волевиявлення і відмовився пройти до приміщення РУП. Саме з цього моменту почалося фізичне затримання особи, оскільки в приміщення РУП ОСОБА_3 зайшов поза своєю волею із застосування фізичної сили і спеціальних засобів кайданок. Також вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до наявної інформації, автомобіль позивача було системою автоматично знято з розшуку 27.06.2021 у зв`язку із тим, що не було відкрито кримінальне провадження. При цьому, позивач як оперуповноважений не був закріплений за лінією розшуку викрадених транспортних засобів і для з`ясування дійсного знаходження транспортного засобу в розшуку міг вжити заходи на місці зустрічі з ОСОБА_3 до застосування до нього превентивних поліцейських заходів та поліцейських заходів примусу, які не відповідають принципу необхідності і пропорційності визначеним частинами 4-5 статті 29 Закону України «Про Національну поліцію». Зауважує, що на час затримання ОСОБА_3 транспортний засіб вже п`ять місяців як було знято з розшуку, що свідчить про те, що у позивача не було підстав для фізичного затримання і обмеження пересування ОСОБА_3 , а також застосування до нього заходів фізичного впливу і кайданок. Крім того, вказаними поліцейськими не було задокументовано жодного факту скоєння ОСОБА_3 адміністративного або кримінального правопорушення, протокол про адміністративне затримання або затримання в порядку ст. 208 КПК України відносно останнього не складався, процесуальні дії за участю ОСОБА_3 не проводилися. Також стверджує, що на відеозапису з камери відеоспостереження, який долучено дог матеріалів справи, не зафіксовано, що особа своїми небезпечними діями могла завдати шкоду собі і оточуючим, навпаки на відеозапису зафіксовано як три чоловіка застосовують силу до одного і із застосуванням сили його заштовхують до приміщення. При цьому, із пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він змінив своє волевиявлення і не хотів заходити до приміщення, тож це є реакцією на неправомірний примус зі сторони поліцейських. Також вказано на те, що обставини встановлені під час службового розслідування , спростовують доводи позивача про існування рапорту про застосування фізичної сили та кайданок. За позицією відповідача зазначені рапорти з`явилися вже після того, як позивач дізнався про наявність відеозапису з камер відеоспостереження у дисциплінарної комісії ГУНП та направлені на уникнення відповідальності. Також, скаржник, посилаючись на практику Верховного Суду, вказує на те, що звільнення особи під час тимчасової непрацездатності не є підставою для визнання такого звільнення протиправним, а лише підставою для зміни дати звільнення в наказі (наступним днем після закінчення лікарняного).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить залишити без задоволення. Підтримуючи свою позицію, стверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано встановленим обставинам належну юридичну оцінку, рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстави для його скасування відсутні.

У відповідності до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом від 16.12.2021 №2158 про застосування дисциплінарних стягнень на підставі висновку службового розслідування визначено, п.2 за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог пункту 1, пункту 2, пункту 3 частини 1 ст. 18, частини 2 статті 29, частини 2 статті 30, статті 35, частини 1 статті 37, статті 44, частини 1, пункту 1 частини 3, частини 6 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, пункту 3 та пункту 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021 дск), що виразилось у незаконному застосуванні 20.11.2021 поліцейських превентивних заходів та заходів примусу відносно громадянина ОСОБА_3 , а саме: незаконному зупиненні транспортного засобу під керуванням останнього, незаконному доставленні ОСОБА_3 до приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, незаконному застосуванні відносно ОСОБА_3 фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів (кайданок), ненаданні 20.11.2021 заяви ОСОБА_3 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву Запорізького РУП, тобто вчиненні дій, які підривають авторитет поліції і довіру до неї з боку населення та призвели до суспільного резонансу, до старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом від 17.12.2021 №704 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0090558), старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції, з 17 грудня 2021 року. Підстава: наказ ГУНП від 16.12.2021 №2158; подання начальника Запорізького РУП підполковника поліції Мателеги В.В. від 17.12.2021; довідка УЛМТЗ ГУНП від 14.12.2021 №286.

Не погодившись із наказом № 704 о/с від 17.12.2021 «По особовому складу» та наказом № 2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та з вимогою поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Положеннями частини 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком згідно статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Змістовний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає змогу зробити висновок, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов`язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення.

Однак, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1, 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Положеннями частини 1 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Дисциплінарного статуту висновок за результатами службового розслідування підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (надалі - Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що 24.11.2021 ГУНП в Запорізькій області виданий наказ №1523 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії. Підставою стала доповідна записка начальника відділу комунікацій ГУНП про те, що під час моніторингу мережі інтернет на особистій сторінці головного редактора видання «Гвозді» ОСОБА_4 виявлено матеріал та відеосюжет, у якому зазначено, зі слів громадянина, 20 листопада без яких причин його силоміць доставили до ЗРУП та почали бити й душити ще на вході до будівлі. В кабінеті продовжували бити, принижували честь і гідність та вимагали повернути 15 тисяч гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що призначення службового розслідування відбулося з передбачених законом підстав.

За результатами службового розслідування складено висновок, відповідно до змісту якого 20.11.2021 у період часу приблизно з 11:00 до 11:22 старшим оперуповноваженим ВКП Запорізького РУП капітаном поліції Смолою Максимом Сергійовичем, старшим оперуповноваженим ВКП Запорізького РУП капітаном поліції Кайдашем Олександром Володимировичем та оперуповноваженим сектору агентурно-оперативної роботи ВКП Запорізького РУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 до приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, проспект Соборний, 191, доставлено громадянина ОСОБА_3 , який цього дня керував своїм автомобілем ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , останні 20.11.2021 у м. Запоріжжя виявили автомобіль ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 , та згадали, що він раніше проходив по орієнтуванню як викрадений. Після цього ними було прийнято рішення щодо його перевірки. На підставі викладеного вони зупинили автомобіль ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 , у районі вул. Мурманської у м. Запоріжжі та запропонували ОСОБА_3 проїхати з ними до Запорізького РУП для перевірки вказаного факту. Інших підстав щодо запрошення ОСОБА_3 до приміщення Запорізького РУП вказаними поліцейськими не зазначено.

20.11.2021 та у подальшому до ІПНП України та до сектору документального забезпечення Запорізького РУП інформація щодо обставин доставлення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 громадянина ОСОБА_3 20.11.2021 до приміщення Запорізького РУП, а також щодо обставин та причин перебування останнього 20.11.2021 у вказаному підрозділі поліції не надходила та не зареєстрована.

Переглядом відеозапису з камери відеоспостереження, яка розташована над входом до приміщення Запорізького РУП (відеозапис надано УІАП ГУНП в Запорізькій області на запит дисциплінарної комісії від 02.12.2021 № 510/35/01-2021) встановлено наступне (файл «ІРкамера10_ГУНП_ГУНП_20211120105959_2021 1 120130000 656960»): - 11:20:42 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 намагаються завести ОСОБА_3 через вхідні двері до адмінібудівлі Запорізького РУП при цьому руками тримають останнього за куртку. Куртка ОСОБА_3 спущена; - 11:20:46 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжують заводити ОСОБА_3 через вхідні двері до адмінібудівлі Запорізького РУП, однак останній чинить опір; - 11:20:49 ОСОБА_6 бере руками шию ОСОБА_3 «в замок», ОСОБА_1 руками тримає праву руку ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 біжить у бік проспекту Соборного; - 11:21:16 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 намагаються тримати ОСОБА_3 , але останній скоює опір та вони втрьох переміщаються у лівий бік від вхідних дверей (що там відбувається відеозаписом не зафіксовано); - 11:21:23 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підбігає ОСОБА_5 , який у руках тримає кайданки; - 11:21:50 ОСОБА_3 перебуває у кайданках напроти входу до Запорізького РУП, руки позаду, при цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тримають його за руки та намагаються із застосування сили затягнути до центрального входу адміністративної будівлі Запорізького РУП, при цьому об 11:21:50 ОСОБА_5 рукою хватає ОСОБА_3 за шию та натискає на неї, намагаючись зігнути ОСОБА_3 у тулубі. Від цих дій ОСОБА_3 згибає тулуб і в такому положенні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заводять його до приміщення Запорізького РУП. За ними заходить ОСОБА_1 .

Під час службового розслідування ОСОБА_3 пояснив, що 20.11.2021 приблизно об 11:00 він перебував за місцем своєї роботи ( АДРЕСА_1 ). У цей час йому на мобільний телефон зателефонував невідомий, який не представився та попрохав з ним зустрітись, щоб він ( ОСОБА_3 ) допоміг налагодити навіс на його приватному будинку. Вони домовились через 15 хвилин зустрітись на АДРЕСА_2 . Далі він ( ОСОБА_3 ) на своєму автомобілі ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 , у робочому одязі приїхав за вказаною вище адресою, де за ним під`їхав автомобіль білого кольору (інші дані не пам`ятає), з якого вийшли троє раніше не відомих йому чоловіків ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ) у цивільному одязі, які обступили автомобіль, відчинили передні двері (водійську та пасажирську), після чого всі почали руками бити його в область голови та тулуба, спричинивши йому фізичний біль та тілесні ушкодження. ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 йому ( ОСОБА_3 ) нічого не казали та не представлялись. Після цього вони намагалися за одяг витягнути його ( ОСОБА_3 ) з автомобіля, але він пручався та почав кричати, що у нього хвороба - двосторонній отосклероз (хвороба вух), однак вони продовжили бити його у зв`язку з цим. Під час його побиття він ( ОСОБА_3 ) дізнався, що вони є поліцейськими та вони розшукували його автомобіль, який нібито перебуває у розшуку. Він ( ОСОБА_3 ) попросив поліцейських надати свої службові посвідчення, однак тільки один з них швидко показав нагрудний знак поліцейського (спеціальний жетон) та заховав його. Після цього він ( ОСОБА_3 ) домовився з ними проїхати до Запорізького РУП з метою з`ясування обставин його побиття та затримання, на що поліцейські погодились. Далі він ( ОСОБА_3 ) на своєму автомобілі разом з ОСОБА_1 поїхав до Запорізького РУП, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на своєму автомобілі прослідкували за ними. Під час поїздки він ( ОСОБА_3 ) розповів ОСОБА_1 про незаконне заволодіння своїм автомобілем. Приїхавши до Запорізького РУП він ( ОСОБА_3 ) припаркував свій автомобіль по пр. Соборному з боку вул. Портової біля управління поліції (з правої сторони по ходу свого руху). Він ( ОСОБА_3 ) і ОСОБА_1 вийшли з автомобіля та до них підійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_6 або ОСОБА_5 вихопив у нього рук ключі від його автомобіля та почав натискати на пульт сигналізації, знімаючи та ставлячи його автомобіль на сигналізацію. Його ( ОСОБА_3 ) це обурило та він намагався вихопити свої ключі, однак поліцейський ( ОСОБА_6 або ОСОБА_5 ) сильно їх тримав, у зв`язку з чим кільце, яке їх тримало, розірвалося та ключі впали на землю. Далі він разом з ОСОБА_6 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 почали збирати ключі, після чого вони взяли його ( ОСОБА_3 ) під руки та намагалися силою завести до приміщення поліції, однак він їм повідомив, що насильно заходити до управління поліції не буде. Він ( ОСОБА_3 ) почав пручатись та відмовлявся йти до поліції. ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 почали застосовувати до нього силу, а один з поліцейських ( ОСОБА_6 або ОСОБА_5 ) схопив його рукою за горло та почав душити, а двоє інших почали бити його ногами та руками, однак, хто скільки ударів наніс, йому складно сказати, оскільки при удушенні його обличчя силоміць було повернуто до землі. Він ( ОСОБА_3 ) кричав, щоб його відпустили та просив когось допомогти, однак після того як голова запаморочилась та в очах потемніло, він замовк. У ході сутички ОСОБА_1 руками стиснув екран його мобільного телефону, роздавивши його (наявні значні механічні пошкодження). На нього ( ОСОБА_3 ) одягнули кайданки та завели до приміщення поліції. В холі управління поліції він ( ОСОБА_3 ) почав кричати про те, що його незаконно затримали через те, що він є заявником у справі по якій його незаконно затримали. Це чули цивільні особи, які знаходились у холі приміщення поліції, та дівчина-поліцейський, яка перебувала на перепускному пункті. Далі його ( ОСОБА_3 ) записали до журналу відвідувачів, доставлених та запрошених до Запорізького РУП, зняли з нього кайданки та він поставив свій підпис у зазначеному журналі. Після цього ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 завели його до службового кабінету, який знаходився на 2-му поверсі (точно не пам`ятає) адміністративної будівлі підрозділу поліції. У кабінеті поліцейський ( ОСОБА_6 або ОСОБА_5 ) декілька раз рукою наніс йому удари в область голови, після чого на нього почали кричати, висловлюватись у його бік нецензурною лайкою, повідомивши, що йому необхідно повернути гроші в сумі 15000 гривень, які поліцейські йому давали за його викрадений автомобіль, через те, що він його хоч і самостійно, але знайшов. Через деякий час до вказаного кабінету зайшов начальник, з яким він 26.06.2021 спілкувався, який також йому ( ОСОБА_3 ) сказав, що він повинен повернути гроші, які вони йому давали, оскільки він їх нібито «кинув на гроші». Він ( ОСОБА_3 ) сказав, що не має можливості повернути гроші, оскільки він їх віддав своєму знайомому. Після цього поліцейський ( ОСОБА_6 або ОСОБА_5 ) сказав йому щоб він телефонував своїм знайомим та повертав всі гроші, при цьому поліцейські його принижували та погрожували фізичною розправою якщо він не поверне гроші.

Таким чином відеозапис із камери відеоспостереження, яка розташована над входом до приміщення Запорізького РУП підтверджує слова ОСОБА_3 щодо неправомірних дій поліцейських щодо нього та неправдивість пояснень позивача наданих під час службового розслідування.

Під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що 20.11.2021 старшим оперуповноваженим ВКП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_6 , старшим оперуповноваженим ВКП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженим сектору агентурно-оперативної роботи ВКП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Галушко О.С. відносно громадянина ОСОБА_3 було незаконно застосовано поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, а саме: зупинення транспортного засобу, обмеження пересування особи, фізичний вплив (сила) та спеціальні засоби, оскільки транспортний засіб, яким 20.11.2021 керував ОСОБА_3 у розшуку не перебував, вказаними поліцейськими не було задокументовано жодного факту скоєння ОСОБА_3 адміністративного або кримінального правопорушення, протокол про адміністративне затримання або затримання у порядку ст. 208 КПК України відносно останнього не складався, процесуальні дії за участю ОСОБА_3 не проводились.

Також встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у письмовій формі свого керівника про застосування 20.11.2021 до ОСОБА_3 спеціального засобу кайданок не повідомили, а навпаки намагались у ході службового розслідування приховати факт застосування до останнього заходів фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів.

Крім того, прийнявши 20.11.2021 у ОСОБА_3 заяву щодо встановлення ним місцезнаходження автомобіля ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшій доповіді керівництву Запорізького РУП її не надали.

Своїми діями старший оперуповноважений ВКП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_6 , старший оперуповноважений ВКП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_1 та оперуповноважений сектору агентурно- оперативної роботи ВКП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 порушили вимоги пункту 1, пункту 2, пункту 3 частини 1 ст. 18, частини 2 статті 29, частини 2 статті 30, статті 35, частини 1 статті 37, статті 44, частини 1, пункту 1 частини 3, частини 6 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, пункту 3 та пункту 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також свої посадові інструкції ( ОСОБА_1 - витяг від 03.12.2021 № 872/40-2021 дек, ОСОБА_5 - витяг від 03.12.2021 № 870/40-2021дск, ОСОБА_6 - витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021дск).

Надаючи оцінку встановленим обставинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статті 32 Закону № 580-VIII, поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Судом з матеріалів службового розслідування та з пояснень позивача і свідків встановлено, що останні 20.11.2021 у м. Запоріжжя виявили автомобіль ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 , та згадали, що він раніше проходив по орієнтуванню як викрадений. Після цього ними було прийнято рішення щодо його перевірки.

На вимогу поліцейських пред`явити документи реєстрації транспортного засобу ОСОБА_3 відмовився.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 33 Закону № 580-VIII поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 580-VIII поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Як встановлено під час службового розслідування та підтверджено матеріалами справи, відповідно до пояснень ОСОБА_3 він повідомив 26.06.2021 органи поліції про угон транспортного засобу, який пізніше знайшов, про що написав відповідну заяву.

Згідно з інформацією УІАП в Запорізькій області від 07.12.2021 вих.№2924/02/01-2021 у період часу з 26.06.2021 до 21.11.2021 інформація з ІТС «Інформаційний портал НПУ» стосовно ОСОБА_3 та транспортного засобу ВАЗ -2102, н.з. НОМЕР_1 , не запитувалася, крім 26.06.2021, працівником чергової частини ОСОБА_7 26.06.2021 транспортний засіб ВАЗ -2102, н.з. НОМЕР_1 , поставлений на облік в ІП «Гарпун» ІПНП (категорія обліку «Орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ») на підставі реєстрації інформації в ЖЄО Запорізького РУП за №17692. 27.06.2021 вказаний автомобіль було системою автоматично знято з розшуку у зв`язку із тим, що не було відкрито кримінальне провадження.

Також судом встановлено, що як слідує з пояснень ОСОБА_3 він попросив поліцейських надати свої службові посвідчення, однак тільки один з них швидко показав нагрудний знак поліцейського (спеціальний жетон) та заховав його. Після цього він ( ОСОБА_3 ) домовився з ними проїхати до Запорізького РУП з метою з`ясування обставин його побиття та затримання, на що поліцейські погодились. Далі він ( ОСОБА_3 ) на своєму автомобілі разом з ОСОБА_1 поїхав до Запорізького РУП, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на своєму автомобілі прослідкували за ними.

Отже, з пояснень ОСОБА_3 слідує, що він добровільно погодився прийти до приміщення управляння поліції. Вподальшому, біля приміщення управляння поліції, коли ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 намагалися силою завести до приміщення поліції, він їм повідомив, що насильно заходити до управління поліції не буде. Він ( ОСОБА_3 ) почав пручатись та відмовлявся йти до поліції. ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 почали застосовувати до нього силу.

З дослідженого судом відеозапису з камери спостереження, розташованої біля входу до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 20.11.2021 встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , завели ОСОБА_3 до приміщення управління поліції із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів кайданок.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що саме з цього моменту, відбулося незаконне затримання особи.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 у розшуку не перебував, вказаними поліцейськими не було задокументовано жодного факту скоєння даною особою адміністративного або кримінального правопорушення, отже наявність підстав для затримання останнього матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 580-VIII поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.

Загальні правила застосування спеціальних засобів:

1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі. (п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 580-VIII)

Колегія суддів зауважує, що застосування посадовими особами поліції до осіб спеціальних засобів становить істотне втручання в їхні права, зокрема в право особистої недоторканності, свободу пересування, у зв`язку з чим таке втручання має бути законним, пропорційним та відповідати конкретній легітимній меті.

Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, до якої він застосовується. Поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу після усунення причин та умов, з яким він був пов`язаним.

Обґрунтовуючи правомірність застосування до ОСОБА_3 кайданок та примусу, суд першої інстанції посилався на пункт г), а саме «якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим», разом з тим, з дослідженого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_3 своїми діями міг завдати шкоду собі чи оточуючим.

Судом першої інстанції зазначено, що «з пояснень та рапорту позивача встановлено, що ОСОБА_3 перед входом до будівлі управління почав вести себе агресивно, погрожувати, відмовлявся заходити, вів себе зухвало. Для забезпечення безпеки себе та оточуючих працівниками поліції прийняте рішення про застосування сили та кайданків.»

Колегія суддів критично ставиться до такого твердження, оскільки будь-якими доказами ці пояснення не підтверджені. Натомість наданий відеозапис містить відомості протилежного змісту.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач в своїх пояснення від 07.12.2021, наданих ним під час службового розслідування, зазначав, зокрема, таке: «Приїхавши до будівлі ЗРУП ГУНП, всі, в тому числі ОСОБА_8 вийшли з транспортних засобів, після чого ОСОБА_8 знову почав говорити, що нікуди йти не буде та почав погрожувати своїми зв`язками у середовищі журналістів, а також нашим звільненням з НПУ, при цьому вів себе зухвало, після чого останній був попереджений про можливість застосування мір фізичного впливу та засобів обмеження руху (кайданків), у зв`язку з тим, що на той час не було встановлено особу ОСОБА_8 та належність транспортного засобу, а також тим, що своїми діями ОСОБА_8 створює непокору законним вимогам працівників поліції. В свою чергу ОСОБА_8 після попередження заспокоївся та самостійно зайшов до будівлі ЗРУП…… Бажаю додати, що під час спілкування з ОСОБА_8 , з мого боку та з боку моїх колег до останнього не застосовувалися будь які заходи психологічного чи фізичного впливу, не застосовувалися кайданки, ніхто з ОСОБА_8 не знущався та ніяких грошових коштів не вимагав.» (т.2 а.с.98-100)

Отже, з викладеного слідує, що позивач змінив свої перші пояснення після того, як в ході службового розслідування було встановлено наявність відеозапису з камери відеоспостереження розташованої біля входу до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, на що також зауважував представник відповідача.

Проте, вказані обставини залишилися по за увагою суду першої інстанції.

Відповідно колегія суддів вважає обґрунтованими висновки службового розслідування стосовного то, що оскільки ОСОБА_3 у розшуку не перебував, вказаними поліцейськими не було задокументовано жодного факту скоєння даною особою адміністративного або кримінального правопорушення, доказів наявності обставин, які б зумовили наявність правових підстав для застосування заходів фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів (кайданки) не встановлено, натомість наявним відеозаписом підтверджується незаконність застосування таких заходів примусу.

Як встановлено судом першої інстанції, після входу до будівлі управління, ОСОБА_3 записався до журналу (Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених), кайданки з нього були зняті, в кабінеті був опитаний, надав документи, що посвідчують особу та документи на транспортний засіб. Повідомив, що транспортний засіб знайшов, подав зустрічну заяву про це. ОСОБА_5 записані надані ОСОБА_3 пояснення 20.11.2021, також ОСОБА_3 написана власноручно заява, у якій просить органи поліції та прокуратури перевірок не проводити, зазначає про відсутність претензій, збитків, потерпілим себе не вважає, автомобіль знайшов самостійно.

Після цього, ОСОБА_3 самостійно вийшов з будівлі управління.

У журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (стор. 71), міститься запис №5 від 20.11.2021 - 11:02 год., про запрошення ОСОБА_3 , час залишення органу поліції 11:52 год. та відмітка у графі наявність чи відсутність претензій до працівників поліції - «нет» з підписом ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку службового розслідування позивачем не надані 20.11.2021 заява ОСОБА_3 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву Запорізького РУП, що є порушенням частини 6 статті 45 Закону № 580-VIII, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021 дск).

У висновку службового розслідування зазначено, що прийнявши 20.11.2021 у ОСОБА_3 заяву щодо встановлення ним місцезнаходження зазначеного автомобіля ОСОБА_5 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву не надав, у письмовій формі свого керівника про застосування до ОСОБА_3 спеціального засобу кайданок не повідомив.

Частиною 6 статті 45 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.

До матеріалів справи надана копія рапорту позивача від 20.11.2021 на якому міститься резолюція Білоусова, дата 20.11.2021, про застосування спеціальних засобів - кайданок.

Позивачем надані суду пояснення, що ОСОБА_2 поставив свою резолюцію як начальник сектору Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, який був відповідальний від керівництва 20.11.2021. Після проставлення резолюції матеріали були передані до чергової частини ЗРУП, оскільки сектор документального забезпечення у вихідний день (20.11.2021) не працює.

Також, судом встановлено, що 20.11.2021 відповідальним від керівництва Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на добове чергування заступив начальник сектору РЗПО ВКП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області підполковник поліції ОСОБА_2 ; графік роботи сектору документального забезпечення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 18:00 год., обідня перерва з 13:00 до 14:00 год. (20.11.2021 неробочий день).

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем вимог законодавства щодо належного звітування про застосування спеціальних засобів та примусу до особи.

Водночас, колегія суддів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.

Згідно до частин 2, 4 статті 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.

Відповідно матеріалів справи безпосереднім керівником старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 є начальник відділу кримінальної поліції Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області підполковник ОСОБА_9 , а старшим прямим керівником начальник кримінальної поліції Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майор ОСОБА_10 .

Опитаний під час проведення службового розслідування ОСОБА_9 пояснив, зокрема, що 20.11.2021 о 09:00 на оперативній нараді він поставив особовому складу завдання виконання матеріалів ЄО та доручень. Після цього він виїхав з приміщення Запорізького РУП і повернувся приблизно о 13:00. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про доставлення до приміщення управління ОСОБА_3 нічого йому не говорили, ніяких рапортів та матеріалів не надавали.

З пояснень чергового чергової частини ВМ ЗРУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_11 , наданих ним під час службового розслідування, слідує, що 20.11.2021 він у період з 08:00 до 08:00 21.11 2021 перебував у добовому наряді. Доставлення до управління громадянина ОСОБА_12 працівниками поліції не бачив та з приводу доставлення та перебування в управлінні громадянина ОСОБА_3 нічого повідомити не може.

При цьому, як зазначалося вище, позивач в своїх пояснення від 07.12.2021, наданих ним під час службового розслідування, заперечував застосування до ОСОБА_3 заходів фізичного впливу та спеціальних засобів кайданок.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки службового розслідування про те, що ОСОБА_1 у письмовій формі свого керівника про застосування 20.11.2021 до ОСОБА_3 спеціального засобу кайданок не повідомив, а навпаки намагався у ході службового розслідування приховати факт застосування до останнього заходів фізичного впливу (сили) та спеціальних заходів.

Враховуючи зазначені обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що службове розслідування проведено з дотриманням чинного законодавства, накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.02.2020 року по справі №260/1118/18, від 08.08.2019 року по справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 року по справі №800/508/17, від 02.10.2019 року по справі № 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не погребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Щодо висновків суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача під час тимчасові непрацездатності та перебування на лікарняному.

Судом встановлено, що позивач з 17.12.2021 по 24.12.2021 перебував на лікарняному, що підтверджується долученою до справи копією інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я.

Отже, за висновком суду першої інстанції, винесення відповідачем наказу №704 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021 порушує вимоги статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не забороняє звільнення особи із служби у органах поліції під час перебування особи на лікарняному, оскільки згідно з вимогами частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Отже, застосування дисциплінарного стягнення і його виконання (реалізація) здійснюються різними наказами. При цьому, за змістом наведених норм права застосування дисциплінарного стягнення під час перебування особи на лікарняному дозволяється, проте реалізація дисциплінарного стягнення здійснюється виключно після закінчення лікарняного та виходу особи на службу, про що імперативно зазначено у частині 4 статті 22 Дисциплінарного статуту.

У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано наказом від 16.12.2021 № 2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень», а реалізовано наказом від 17.12.2021 № 704 о/с «По особовому складу».

Водночас відповідно до наданих суду відомостей і листків непрацездатності позивач перебував на лікарняному з 17.12.2021 по 24.12.2021, що свідчить про реалізацію дисциплінарного стягнення під час його тимчасової непрацездатності.

Оскільки останнім днем лікарняного було 24.12.2021, то дисциплінарне стягнення до позивача могло бути реалізовано з 25.12.2021, у зв`язку з чим має бути змінена дата звільнення позивача з 17.12.2021 на 25.12.2021.

В контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що у постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду за схожих обставин справи, де предметом оцінки було звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, зробила висновок, що у разі порушення гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

У постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 823/1455/17, від 12.01.2013 у справі № 520/10657/19 викладено висновок щодо застосування положень Дисциплінарного статуту у тотожних правовідносинах, відповідно до якого наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу (про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 317 КАС України та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позову шляхом зміни дати звільнення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.12.2021 на 25.12.2021.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров