Ухвала від 29.06.2023 по справі 280/710/22

УХВАЛА

29 червня 2023 року

м. Київ

справа №280/710/22

адміністративне провадження № К/990/22652/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі №280/710/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання наказів протиправними, поновлення на службі, зобов`язання виплатити заробітну плату,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення начальника ГУНП в Запорізькій області М.Лушпієнка оформлене наказом №704 о/с «По особовому складу» від 17 грудня 2021 року, яким капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Застосувати негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді;

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника ГУНП в Запорізькій області М.Лушпієнка оформлене наказом №2158 від 16 грудня 2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату капітану поліції ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №2158 від 16 грудня 2021 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (п.2).

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №704 о/с «По особовому складу» від 17 грудня 2021 року.

Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції з 18 грудня 2021 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2021 року по 26 вересня 2022 року у розмірі 120 376,88 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 973,56 грн звернуто до негайного виконання.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17 грудня 2021 року на 25 грудня 2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

25 червня 2023 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (старший оперуповноважений відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес, про що свідчать публікації у засобах масової інформації, та має виняткове значення для підтримання довіри громадян до діяльності поліції в цілому та до працівників поліції ГУНП в Запорізькій області.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження судових рішень, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення прийняте у справі, яка відноситься до категорії справ незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі №280/710/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання наказів протиправними, поновлення на службі, зобов`язання виплатити заробітну плату.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко