Постанова

від 24.05.2023 по справі 927/366/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/366/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Демидова М.О.)

від 29.11.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Чорногуз М.Г., Коробенко Г.П.)

від 09.02.2023

у справі № 927/366/22

за позовом Керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Північного офісу Державної аудиторської служби України, Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 200 377,40 грн,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Красножон О.М.

позивача 1 - не з`явилися

позивача 2 - не з`явилися

відповідача - Василевська О.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Північний офіс Держаудит служби) та Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації (далі - Відділу освіти) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - ТОВ "Чернігівгаз Збут"), в якому просив суд визнати недійсними додаткові угоди щодо зміни ціни №1 від 11.09.2020, №2 від 26.10.2020, №3 від 10.11.2020, №4 від 12.11.2020, №5 від 18.11.2020, №6 від 01.12.2020, №7 від 22.12.2020 до договору про закупівлю №41FВ147-1297-20 від 28.08.2020, який укладений між Відділом освіти та ТОВ "Чернігівгаз Збут"; стягнути з відповідача на користь Відділу освіти кошти в сумі 200 377,40 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Відділом освіти та ТОВ "Чернігівгаз Збут" за результатами проведення публічних закупівель був укладений договір про закупівлю №41FВ147-1297-20 від 28.08.2020, за умовами якого відповідач повинен був поставити природний газ в обсязі 131 930 куб.м за ціною 3 263,90 грн за 1000 куб.м, однак в подальшому за ініціативою відповідача були укладені додаткові угоди №№1-7, що стосуються зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання газу, внаслідок чого вартість 1 куб.м природного газу виросла до 6,35637 грн (+94,75%), а річний обсяг постачання газу зменшився до 70 537,96 куб.м (-46,5%), що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Спірні додаткові угоди укладені з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними та стягнення безпідставно та надмірно сплачених коштів в сумі 200 377,40 грн. Також прокурор вказав, що ні позивач 1, як орган державного фінансового контролю, ні позивач 2, як орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснюють належний захист інтересів держави, що зумовило у прокурора виникнення права на звернення до суду із даним позовом.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 у справі №927/366/22 позов керівника Прилуцької окружної прокуратури в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про визнання додаткових угод №1 від 11.09.2020, № 2 від 26.10.2020, №3 від 10.11.2020, №4 від 12.11.2020, №5 від 18.11.2020, №6 від 01.12.2020, №7 від 22.12.2020 недійсними та стягнення 200 377,40 грн залишено без розгляду. Позов керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про визнання додаткових угод №1 від 11.09.2020, № 2 від 26.10.2020, №3 від 10.11.2020, №4 від 12.11.2020, №5 від 18.11.2020, №6 від 01.12.2020, №7 від 22.12.2020 недійсними та стягнення 200 377,40 грн задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду щодо зміни ціни №1 від 11.09.2020 до договору про закупівлю №41FВ147-1297-20 від 28.08.2020. Визнано недійсним додаткові угоди щодо зміни ціни №2 від 26.10.2020, №3 від 10.11.2020, №4 від 12.11.2020, №5 від 18.11.2020, №6 від 01.12.2020, №7 від 22.12.2020 до договору про закупівлю №41FВ147-1297-20 від 28.08.2020. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на користь Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації грошові кошти у сумі 200 377,40 грн.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишення позову Прилуцької прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України до ТОВ "Чернігівгаз Збут" без розгляду з огляду на те, що підставою позову у даній справі не є результати державного фінансового контролю, оскільки протягом 2020-2021 років заходи державного фінансового контролю у Відділі освіти Прилуцької районної державної адміністрації не проводилися, а відтак залучення прокуратурою Північного офісу Держаудит служби в якості позивача є безпідставним.

Щодо звернення з позовом Прилуцької прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації, місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення з позовом прокуратури в особі Відділу освіти, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод ціна газу збільшилася на 94,75% від ціни, визначеної у договорі, а обсяг постачання природного газу істотно зменшився (з 131,93 тис.куб.м, до 70 537,96 куб.м (або на - 46,5 %)); такі угоди є недійсними в силу статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 у справі №927/366/22 залишено без змін.

2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №927/366/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" визначило пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" підставою касаційного зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" вважає, що прокурором у даній справі не було належним чином обґрунтовано та доведено підстави для здійснення ним представництва інтересів держави, а саме прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен був обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, яка полягає у тому, що цей орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

3.5. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

3.6. Так підставою касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає необхідним відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 щодо застосування частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.

Необхідність відступлення обґрунтовано тим, що під час розгляду справи №927/366/22 суди попередніх інстанцій, зважаючи на виконання сторонами зобов`язань за договором постачання природного газу щомісяця протягом дії договору, не встановили кількість недопоставленого товару, що дозволило б застосувати частину першу статті 670 Цивільного кодексу України; за договором відбулося повне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо постачання природного газу в період його дії в межах фактичної потреби; Відділ освіти скористався правом визначати фактичний обсяг споживання природного газу за договором.

3.7. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.8. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про публічні закупівлі" у відповідний період.

3.9. У відзиві на касаційну скаргу Керівник Прилуцької окружної прокуратури проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Північний офіс Державної аудиторської служби України надав письмові пояснення та заяву про розгляд справи без його участі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відділом освіти Прилуцької районної державної адміністрації 10.07.2020 на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення за №UA-2020-07-10-007036-C про відкриті торги на закупівлю природного газу обсягом 131 930 куб.м, за бюджетні кошти на суму 791 580,00 грн.

За результатом електронного аукціону та розгляду тендерної пропозиції, тендерним комітетом Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 06.08.2020 визнано переможцем тендерну - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (постачальником) та Відділом освіти Прилуцької державної адміністрації (споживач) 28.08.2020 укладено договір про закупівлю № 41FB 147-1297-20 від 28.08.2020, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, газове паливо (природний газ), а споживач зобов?язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору обсяг постачання газу - 131 930 куб.м.

Згідно із пунктом 3.1 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

За умовами пункту 3.2 договору ціна за 1 000 куб.м газу враховує усі податки і збори, обов`язкові платежі та включає вартість надання послуги з замовлення (бронювання) потужності. Ціна газу становить 2 719,9167 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 543,9833 грн, всього з ПДВ - 3 263,90 грн.

Загальна сума договору складає 430 606,33 грн, у т.ч. ПДВ (пункт 3.3 договору).

Ціна, зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору відповідно до вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (пункт 3.4 договору).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.4 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за договором (пункт 3.5 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У відповідності до пунктів 11.5, 11.6 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди. Будь-які зміни, доповнення та додатки до цього договору, внесені належним чином, є його невід`ємними частинами.

Сторони у пункті 11.7 договору погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку коливання ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому договорі; продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю; погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у том) числі у разі коливання ціни товару на ринку; зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/бо пільг оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень чинного законодавства у сфері публічних закупівель.

У подальшому за ініціативою ТОВ "Чернігівгаз Збут" між сторонами було укладено додаткові угоди до договору, що стосувалися зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання газу, а саме:

- №1 від 11.09.2020, за умовами якої з 01.09.2020 збільшено ціну на газ до 3 589,96 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 119 947,39 куб.м.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі довідки Львівської торгово-промислової палати №19-09/753 від 03.09.2020, листа відповідача №14704-Сл-9984 від 03.09.2020, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проект додаткової угоди. В інформаційній довідці Львівської торгово-промислової палати України №14704-Сл-9984 від 03.09.2020 наведена інформація про середньозважені ціни на природний газ ресурсу серпня та вересня 2020 року на ринку України за результатами торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 03.09.2020. Згідно із пунктом 4 примітки інформаційна довідка є фактографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

- № 2 від 26.10.2020, за умовами якої з 01.10.2020 збільшено ціну на газ до 3 948,60 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 109 052,91 куб.м.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі довідки Львівської торгово-промислової палати №19-09/883 від 25.09.2020, листа відповідача №14704-Сл-11269-1020 від 08.10.2020, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проект додаткової угоди. В інформаційній довідці Львівської торгово-промислової палати України №19-09/883 від 25.09.2020 наведена інформація про середньозважені ціни на природний газ ресурсу вересня та жовтня 2020 року на ринку України за результатами торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 25.09.2020. Згідно із пунктом 4 примітки інформаційна довідка є фактографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

- № 3 від 10.11.2020, за умовами якої з 01.10.2020 збільшено ціну на газ до 4 343,06 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 99 148,13 куб.м.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі довідки Львівської торгово-промислової палати №19-09/922 від 06.10.2020, листа відповідача №14704-Сл-11682-1020 від 27.10.2020, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проект додаткової угоди. В інформаційній довідці Львівської торгово-промислової палати України №19-09/922 від 06.10.2020 наведена інформація про середньозважені ціни на природний газ ресурсу вересня та жовтня 2020 року на ринку України за результатами торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 06.10.2020. Згідно із пункту 4 примітки інформаційна довідка є фактографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

- № 4 від 12.11.2020, за умовами якої з 01.10.2020 збільшено ціну на газ до 4 776,94 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 90 142,70 куб.м.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі листа ДП "Держзовнішінформ" №122/169 від 21.10.2020, листа відповідача №14704-Сл-11684-1020 від 27.10.2020, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проект додаткової угоди. У листі ДП "Держзовнішінформ" №122/169 від 21.10.2020 вказано про те, що довідка носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

- № 5 від 18.11.2020, за умовами якої з 01.11.2020 збільшено ціну на газ до 5 254,16 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 81 956,59 куб.м.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі листа ДП "Держзовнішінформ" №122/193 від 04.11.2020, листа відповідача №14704-Сл-12119-1120 від 10.11.2020, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проект додаткової угоди. У листі ДП "Держзовнішінформ" №122/193 від 04.11.2020 вказано про те, що довідка носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

- № 6 від 01.12.2020, за умовами якої з 01.11.2020 збільшено ціну на газ до 5 779,04 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 74 514,18 куб.м.

- № 7 від 22.12.2020, за умовами якої з 01.12.2020 збільшено ціну на газ до 6 356,37 грн за 1 000 куб.м з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 70 537,96 куб.м.

Зміни до договору шляхом укладення додаткових угод щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №1522/20 від 27.11.2020 та №1555/20 від 01.12.2020, листів відповідача від 27.10.2020, від 01.12.2020, яким повідомлено Відділ освіти про зміну ціни та надіслано проект додаткової угоди. У цінових довідках Харківської торгово-промислової палати, а саме у пункті 9 (примітки) вказано про те, що інформаційна довідка носить фактографічно-інформаційних характер та не враховує умов договорів і контрактів.

За доводами прокурора ціна за 1 куб.м газу виросла з 3,2639 грн до 6,35637 грн (або на +94,75%), а річний обсяг постачання газу зменшився з 131,93 тис.куб.м, до 70 537,96 куб.м (або на - 46,5 %). Відтак вартість 1 куб.м газового палива за договором №41FВ 147-1297-20 від 28.08.2020 протягом його дії у 2020 році зросла на 3,0924 грн. (+94,75%), а загальний об`єм палива зменшився на 61 392,04 куб.м (- 46,5 %).

Прокурором вказано, що укладення вказаних вище угод про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни на газ свідчить про недобросовісність дій відповідача після перемоги на аукціоні та порушення принципів закупівель, визначених Законом. Таким чином, TOB "Чернігівгаз Збут" під час укладення додаткових угод всупереч вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну газового палива без належного підтвердження наявності коливання ціни. Замовником, відділом освіти Прилуцької РДА, здійснено оплату товару значно за вищою ціною, ніж вони розраховували під час укладення договору. Такі недобросовісні дії ТОВ "Чернігівгаз Збут" роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів. Сторонами договору на час звернення прокурора до суду, не вжито жодних заходів щодо приведення ціни газового палива за договором до економічно обґрунтованої.

Враховуючи, що внесення змін до спірного договору здійснено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто належним чином не обґрунтовано та порушує інтереси суспільства та держави в особі Відділу освіти Прилуцької РДА, прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання зазначених додаткових угод недійсними.

На виконання умов договору між Відділом освіти та ТОВ "Чернігівгаз Збут" підписано акти прийому-передачі природного газу №ЧРЗ80007826 від 12.11.2020 на суму 67,74 грн, №ЧР380008081 від 11.12.2020 на суму 177 544,02 грн, №ЧРЗ80009332 від 29.12.2020 на суму 252 994,45 грн.

Відділ освіти повністю розрахувався за поставлений відповідачем на підставі перерахованих вище актів за природний газ на загальну суму 430 606,21 грн, що підтверджено платіжними дорученнями.

Таким чином, внаслідок укладення з порушенням вимог закону додаткових угод №№ 1-7, якими збільшено ціну, як зазначає прокурор, Відділом освіти з місцевого бюджету було безпідставно сплачено відповідачу кошти у сумі 200 377,40 грн (з ПДВ), які у разі визнання їх недійсними, підлягають стягненню з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Відділу освіти Прилуцької РДА та поверненню до бюджету на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України. Обрахунок здійснено виходячи з первісної ціни у договорі за 1 куб.м - 3,26390 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод. Так, відділ освіти Прилуцької РДА за переданий природний газ об`ємом 70 537,96 куб.м за первісною ціною в договорі повинен був сплатити 230 228,85 грн з ПДВ, у той же час фактично сплатив 430 606,21 грн. Враховуючи первісну ціну в основному договорі, відповідач мав би поставити 131 929,97 куб.м (430 606,21 грн/3,2639 грн).

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що прокурором не доведено бездіяльності компетентного органу.

5.3. Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

5.4. Судами встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації - орган державної влади.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та схвалення прогнозів відповідних бюджетів, підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 5 розділу І, розділу II Положення про Відділ освіти Прилуцької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Прилуцької райдержадміністрації №131 від 08.05.2018 (надалі - Положення), Відділ освіти Прилуцької райдержадміністрації є структурним підрозділом райдержадміністрації, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, установах банків, печатку.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, актами відповідних органів місцевого самоврядування, а також даним Положенням.

Відділ освіти відповідно до покладених на нього завдань: відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території; організовує закупівлю товарів, робіт, послуг у підпорядкованих йому закладах освіти, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти. Відділ освіти очолює начальник, який здійснює керівництво діяльністю відділом, забезпечує виконання покладених на відділ завдань (пункти 4, 5 Положення).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Так, у справі №927/491/19 прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, який судом було визнано недійсним. У позові прокурор просив стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави).

У справі, що переглядається, суди встановили, що договір укладено між Відділом та ТОВ "Чернігівгаз Збут", тобто Відділ є стороною договору.

Прокурор звертався до позивача з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено статтю 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим у разі незвернення Відділу до суду з позовом про визнання таких додаткових угод недійсними та стягнення надміру сплачених коштів прокурор має підстави зробити це самостійно відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому Відділ у відповідь на повідомлення прокурора зазначав про відсутність наміру звертатись до суду про визнання додаткових угод недійсними стягнення надміру сплачених коштів.

Зважаючи на викладене, виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Відділ є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти Прилуцької РДА та звернення до суду із вказаним позовом.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Доводів стосовно залишення без розгляду позову в частині звернення прокурора в інтересах держави в особі Держаудит служби, касаційна скарга не містить.

5.5. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про публічні закупівлі" у відповідний період.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/ пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/ пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак вказана норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, просив визнати додаткові угоди до договору недійсними на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає коливання цін на ринку щодо відповідного товару обов`язковою умовою для збільшення ціни договору про закупівлю.

Законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Передбачена частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на мені запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Тому документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та / або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 07.02.2023 у справі №927/188/22.

У пункті 3.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни на газ не вимагається.

З наведеного вбачається, що навіть якщо Відділ та ТОВ "Чернігівгаз Збут" у договорі передбачили можливість змінювати ціну природного газу шляхом укладення відповідних додаткових угод, той факт, що договір укладений шляхом проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом "Про публічні закупівлі". Зокрема, ціна на газ може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження факту коливання цін ТОВ "Чернігівгаз Збут" надано цінові довідки Львівської торгово-промислової палати, Харківської торгово-промислової палати та листи ДП "Держзовнішінформ", які містять відомості про середньозважені ціни на природний газ за відповідні періоди (які рахуються шляхом ділення загальної вартості укладених на ТБ "Українська енергетична біржа" угод щодо купівлі природного газу на суму обсягів купівлі-продажу протягом усього періоду продажу природного газу). У цих цінових довідках зазначено, що вони мають лише фактографічно-інформативний характер та не враховують умов договорів і контрактів.

Суди, дослідивши зазначені документи у сукупності з іншими доказами, встановили, що такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ в бік її збільшення в період з дати укладання договору (28.08.2020) до дати укладання спірних додаткових угод.

У довідках Львівської торгово-промислової палати №19-09/753 від 03.09.2020, №19-09/883 від 25.09.2020, №19-09/922 від 06.10.2020 наведена інформація фактично не містить жодного підтвердження коливання вартості газового палива з дати укладання договору (28.08.2020) до моменту підписання додаткових угод та не є документальним обґрунтуванням зростання ціни вказаного товару. Тобто відповідач на момент проведення аукціону та укладення договору закупівлі міг та повинен був знати ціну товару на ринку.

У довідках ДП "Держзовнішінформ" №122/169 від 21.10.2020, №122/193 від 04.11.2020 не зазначена інформація щодо динаміки ціни на природний газ або проведення аналізу вартості ціни на газ на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи проведення інших досліджень, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку; відсутні будь-які дані про зростання або зниження ціни на природний газ; крім того, вказані довідки ДП "Держзовнішінформ" носить інформативний характер і не враховують умов договорів та контрактів.

Довідки Харківської торгово-промислової палати №1522/20 від 27.11.2020 та №1555/20 від 01.12.2020 містять інформацію про те, що вказані довідки носить фактографічно-інформаційний характер та не враховують умов договорів і контрактів.

Зазначені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

До того ж ТОВ "Чернігівгаз Збут" не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на природний газ за спірний період було б очевидно невигідним та збитковим для товариства.

При цьому доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки Верховним Судом наявних у матеріалах справи доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції та яким суд надав відповідну оцінку, що є недопустимим, зважаючи на частину другу статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладення договору з однією ціною за 1000 куб.м природного газу- 3 263,90 грн та подальше її підвищення у період з вересня по грудень 2020 року до 6 356,37 грн за 1000 куб.м шляхом укладення спірних додаткових угод (збільшення ціни на 94,75 %) є порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а тому обґрунтованим є висновок судів про те, що додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

5.6. ТОВ "Чернігівгаз Збут" посилається на необхідність відступити від висновків щодо застосування частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, наведених у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, оскільки під час розгляду справи №927/366/22 судами не встановлено кількості недопоставленого товару, а за договором відбулося повне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо постачання природного газу в період його дії в межах фактичної потреби. Збільшення ціни товару за додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням природного газу споживачем та не є наслідком зменшення обсягу закупівлі, що свідчить про неправильне застосування судом частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, за яким позивач повинен був поставити Відділу 131 930 куб.м газу ціною 3,26390 грн за 1 куб.м. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач на виконання умов договору поставив замовнику (Відділу освіти) 70 537,96 куб.м природного газу, а у рахунок оплати вартості природного газу за договором Відділом сплачено на рахунок відповідача 430 606,21 грн, що підтверджено копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи. Враховуючи первісну ціну у договорі, яка складала за 1 000 куб.м - 3 263,90 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод, відділом освіти за спожитий природний газ за жовтень - грудень 2020 року повинно бути сплачено 230 228,85 грн, у той час, як останнім фактично сплачено 430 606,21 грн, що перевищує вартість газу відповідно до умов договору на 200 377,40 грн.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Тому і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору. Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина перша статті 670 Цивільного кодексу України.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.02.2023 у справі №927/188/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, висновки яких відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує Суд при виборі і застосуванні норм права у даній справі.

З огляду на викладене, зазначені заявником в касаційній скарзі підстави щодо необхідності для відступу від правової позиції Верховного Суду є необґрунтованими, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

5.7. Щодо заявленого клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №927/366/22 з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цій справі спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними угод щодо зміни ціни на газ до договору про закупівлю, укладеного між Відділом освіти та ТОВ "Чернігівгаз Збут" та стягнення з відповідача на користь Відділу освіти коштів. При цьому, колегія суддів враховує, що з позовом звернувся прокурор в інтересах держави в особі, зокрема, Відділу освіти Прилуцької районної державної адміністрації, який, за встановленими судами обставинами, є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень.

Водночас підставою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено те, що є необхідність уточнення висновку, наведеного у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, про те що: "заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону від 14.10.2014), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави".

З огляду на викладене, а також межі касаційного розгляду та підстави касаційного оскарження, ураховуючи предмет оскарження та вимоги касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у цій справі підстав для зупинення касаційного провадження до прийняття судового рішення у справі №927/366/22, а тому клопотання ТОВ "Чернігівгаз Збут" про зупинення провадження не підлягає задоволенню.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі №927/366/22 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко