Рішення

від 24.05.2023 по справі 355/1021/20

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1021/20

Провадження № 2/355/14/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Куценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про речове право, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку від 17.12.2008 року ЯЖ №209020 позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220283000:09:068:1424 площею 3,7701 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що в реєстрі зареєстровано право оренди відповідача ФГ «Л.Ю.К.С.» належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3220283000:09:068:1424 площею 3,7701га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області. Вказане право зареєстроване згідно рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Перевага» (Київська обл.) Кащеєва Вячеслава Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 44750109 від 20.12.2018. Номер запису про інше речове право :29577179 дата реєстрації 15.12.2018 р. Як підставу внесення запису вказано договір оренди землі б/н від 17.06.2018 року. Строк дії договору 10 років.

Оскільки позивач не підписував з Фермерським господарством «Л.Ю.К.С.» вищевказаний договір оренди земельної ділянки, позивач звернувся в суд та просив суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 17.06.2018 року про передачу в оренду земельної ділянки №3220283000:09:068:1424 площею 3,7701га де орендодавцем зазначено ОСОБА_2 а орендарем Фермерське господарство «Л.Ю.К.С.» та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Перевага» (Київська обл.) Кащеєва Вячеслава Івановича від 20.12.2018 року номер 44750109 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий №3220283000:09:068:1424 площею 3,7701га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про інше речове право 29577179), зареєстрованого за Фермерським господарством «Л.Ю.К.С.» (код ЄДРПОУ 33889719) та зобов`язати Фермерське господарство «Л.Ю.К.С.» повернути ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку.

Разом з позовною заявою подано клопотання про витребування у Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» оригіналу договору оренди землі б\н від 17.06.2018 та призначення судової технічної експертизи документів.

27.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу прийнято до провадження судді Коваленка К.В.

13.10.2020 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.10.2020 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

13.10.2020 від представника позивача подано заяву про відкладення розгляду справи.

27.11.2020 від відповідача надійшла заява про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_2 та подано відзив на позовну заяву.

09.12.20220 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

28.01.2021 від представника позивача надійшла заява пр проведення судового засідання без участі позивача та її представника.

04.02.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі та визнати явку позивача ОСОБА_2 у судове засідання обов`язковою.

04.02.2021 ухвалою суду витребувано у Фермерського господарства «Л.Ю.К.С» оригінал договору оренди землі б/н від 17.06.2018 року про передачу в оренду земельної ділянки №3220283000:09:068:1424 площею 3, 7701 га, де орендодавцем зазначено ОСОБА_2 , а орендарем Фермерське господарство «Л.Ю.К.С.», визнано обов`язковою участь позивача в судовому засіданні, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області № 661 від 08.07.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С.

Ухвалою суду від 09.08.2021 справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С. та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

11.10.2021 ухвалою суду клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судово-технічної експертизи задоволено, призначено по справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про речове право судово технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз.

30.11.2021 від експертів Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та рахунок на оплату експертизи.

23.12.2021 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

05.01.2022 від позивача надійшло клопотання про уточнення експертного завдання.

05.01.2022 ухвалою суду клопотання експертів Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз задоволено частково, задоволено клопотання позивача та уточнено експертне завдання, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

11.04.2023 до суду надійшов висновок експертів від 03.04.2023 №32826/21-34/9775?9793/23/34 за результатами проведення судової технічної експертизи документів у цивільній справі №355/1021/20.

11.04.2023 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

19.04.2023 від представника позивача надійшла заява, у якій останній уточнив позовні вимоги.

09.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження хвороби директора Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.».

22.05.2023 від представника позивача надійшли пояснення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку від 17.12.2008 року ЯЖ №209020, який наявний в матеріалах справи, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220283000:09:068:1424 площею 3,7701 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що в реєстрі зареєстровано право оренди відповідача ФГ «Л.Ю.К.С.» на вищевказану земельну ділянку.

Вказане право зареєстроване згідно рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Перевага» (Київська область) Кащеєва Вячеслава Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44750109 від 20.12.2018, номер запису про інше речове право: 29577179 дата реєстрації 15.12.2018 р. Як підставу внесення запису вказано договір оренди землі б/н від 17.06.2018 року. Строк дії договору 10 років.

Позивач зазначає, що не підписувала з Фермерським господарством «Л.Ю.К.С.» вищевказаний договір оренди земельної ділянки.

Екземпляр оскаржуваного договору Фермерське господарство «Л.Ю.К.С.» їй не надавало. Вперше з повним змістом спірного договору позивач ознайомилася у судовому засіданні, після витребування оригіналу договору судом у відповідача. До цього їй було відомо лише, що строк договору оренди становить 10 років і право оренди зареєстровано 15.12.2018, після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 208388208 від 07.05.2020.

Однак, позивач не заперечувала факту одержання коштів за користування належною їй земельною ділянкою від Фермерського господарства «Л.Ю.К.С».

У своєму відзиві відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. 17.06.2018 року між ОСОБА_2 та ФГ «Л.Ю.К.С.» був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,7701 га, кадастровий номер 3220283000:09:068:1424 з терміном дії договору 10 (десять) років.

Зазначений договір був підписаний особисто позивачкою, ОСОБА_2 . В подальшому відповідно до Законодавства України на підставі зазначеного договору оренди, рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Перевага», ОСОБА_4 було зареєстровано право оренди відповідача.

Орендна плата за користування спірною земельною ділянкою орендарем нараховується вчасно, позивачка ОСОБА_2 щорічно отримує грошові кошти за оренду (даний факт підтверджується платіжними відомостями), земельна ділянка орендарем використовується виключно за цільовим призначенням, в суборенду ділянка не передавалася, а отже відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, або визнання його недійсним.

Позивачем було ініційовано проведення судової технічної експертизи документів. На розгляд експертам Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз ставились наступні питання:

- визначити відносну давність виконання підпису від імені ОСОБА_2 на договорі оренди землі б\н від 17.06.2018 про передачу в оренду земельної ділянки №3220283000:09:068:1424 площею 3.7701 га, де орендодавцем зазначено ОСОБА_2 , а орендарем Фермерське господарство «Л.Ю.К.С.».

У висновку №32826/21-34/9775?9793/23/34 від 03.04.2023 зроблено наступне заключення:

1. Підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі, датованому 17.06.2018, виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору.

2. В договорі оренди землі, датованому 17.06.2018, відсутні ознаки штучного зістарювання документів.

3. Підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди зелі, датованому 17.06.2018, виконано у період часу раніше лютого 2017 року, тобто не у вказану в документі дату, а раніше. Більш точно встановити період виконання досліджуваного підпису не представляється можливим у межах наданих зразків порівняння.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Щодо непідписання позивачем договору оренди землі та визнання його недійним

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За результатами розгляду даної справи суд встановив, що між сторонами виникли дійсні відносини за договором оренди землі, оскільки з грудня 2018 року відповідач використовував спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (відповідно до п. 1 Договору оренди землі від 17.06.2018), а позивач отримувала орендну плату, про що обидві сторони не заперечували.

Однак, у серпні 2020 року позивач звернулась до суду з вимогою визнати Договір оренди землі від 17.06.2018 недійсним з огляду на те, що ОСОБА_2 не підписувала вказаний договір, а отже відсутнє її волевиявлення щодо укладення оскаржуваного правочину.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 Цивільного кодексу України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 Цивільного кодексу України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і в статтях 229-233 Цивільного кодексу України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Вищевказане підтверджується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 справа №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21).

Згідно позиції Верховного суду, викладеній у постанові КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18, у відповідності зі статтями 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц вказано, що «наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним».

Суд зазначає, що ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що вона дійсно не підписувала оскаржуваний договір оренди земельної ділянки.

Разом з тим, у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.» Враховуючи те, що позивач посилається на те що спірний Договір оренди земельної ділянки 17.06.2018 вона не підписувала, тобто не укладала, а отже, враховуючи вищевказану судову практику, неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (п. 96 постанови ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-п). Одночасне визнання договору оренди неукладеним та скасування державної реєстрації договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року в порядку цивільного судочинства узгоджується з позицією ВС в постанові від 20.03.2019 року №587/2110/16-ц (позов про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою має розглядатися за правилами ЦПК України).

Таким чином, з урахування обґрунтування позовних вимог, позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Щодо порушення вимог закон, а саме ст.ст. 15, 21, 22 Закону України «Про оренду землі»

У своїх письмових поясненнях, поданих 22.05.2023, позивач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) про те, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

На підтвердження факту невідповідності вимогам закону, позивач вказував, що у пункті 10 спірного договору оренди землі б/н від 17.06.2018 року вказано, що: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у грошовій формі. Розмір орендної плати на момент укладення цього договору становить не менше 3 % від вартості землі...».

Вказане визначення розміру орендної плати не є чітким та не відповідає вимогам закону статей 15,21,22 Закону України «Про оренду землі», що, у свою чергу, є самостійною підставою для визнання цього договору недійсним.

На підтвердження викладеного позивач посилається на постанову Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року по справі №282/422/20, в якій зазначено, що:

«…Задовольняючи позовну вимогу про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, суди виходили, з того, що зміст спірної угоди свідчить про те, що І визначений у пункті 4.1 розмір орендної плати «понад 3 %» від нормативної грошової | оцінки земельної ділянки (паю) не відповідає положенням статей 15., 21,22 Закону України | «Про оренду землі», що, у свою чергу, є підставою для визнання цієї угоди недійсною. | Положення угоди щодо визначення орендної плати у розмірі «понад 3 %» від ї нормативної грошової оцінки земельної ділянки надає орендарю право за власним і волевиявленням визначати орендну плату, розмір якої не може бути меншим від зазначеної межі, проте щороку може бути різним і залежить від волі відповідача,} внаслідок чого орендодавець не отримує того, на що він розраховував при підписанні і додаткової угоди……».

У вказаній постанові Суд посилався на правові висновки за результатами вирішення спорів у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 282/180/20, № 282/423/20.

Так у постанові від 30 червня 2021 року, у справі №282/180/20, провадження №61-2248св21 зазначено:

«У пункті 4.1 додаткових угод вказано, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі понад 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю).

Термін понад 3 % є ознакою невизначеності та допускає множинне трактування, що не дає підстав дійти розуміння такої істотної умови як розмір орендної плати: це може бути 5%, 10 % чи 20 % від нормативної грошової оцінки.

На сьогоднішній день суміжні землекористувачі орендодавцям виплачують орендну плату в розмірі 14% - 18 % від нормативної грошової оцінки.

Оскільки розмір орендної плати у відсотковому значенні чітко не визначений, а нормативна грошова оцінка земельних ділянок в додаткових угодах сторонами взагалі не зафіксований, дає підстави стверджувати, що така істотна умова договору, як розмір орендної плати сторонами, взагалі не визначена………….

………..Таким чином, відсутність у спірних додаткових угодах нормативної грошової оцінки та невизначеність в угодах чіткого відсоткового розміру орендної плати унеможливлює проведення індексації, визначення її розміру та відповідної виплати, що є порушенням прав орендодавця та підставою для визнання таких договорів недійсними.».

У постанові від 06 серпня 2021 року справа № 282/423/20, провадження № 61-15207св20 зазначено:

«……Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що зміст спірної угоди свідчить про те, що визначеній у п.4.1 розмір орендної плати понад 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( паю) не відповідає положенням статей 15, 21, 22 Закону України Про оренду землі , що, в свою чергу, є підставою для визнання цієї угоди недійсною. Положення угоди щодо визначення орендної плати у розмірі понад 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки надає орендарю право за власним волевиявленням визначати орендну плату, розмір якої не може бути меншим від зазначеної межі, проте щороку може бути різним й залежить від волі відповідача, внаслідок чого орендодавець не отримує того, на що вона розраховувала при підписанні додаткової угоди…

Суди встановили, що 25 березня 2005 року між сторонами укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала відповідачеві в оренду строком на п`ять років належну їй земельну ділянку, площею 2,3301 га, кадастровий номер 1823182400:03:002:0019, яка розташована на території Вигнанської сільської ради Любарського району та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендна плата погоджена сторонами у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки (31020 грн.), що становить 465 грн. в рік.

15 лютого 2010 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк договору оренди землі продовжений до 10 березня 2020 року. Даною угодою також погоджений розмір орендної плати, а саме: 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1141 грн. на рік.

10 грудня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк оренди пролонговано на 10 років, до 1 березня 2030 року, а також викладено в новій редакції окремі положення договору оренди землі. Зокрема, зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі (понад 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю); розмір орендної плати у грошовій формі у гривнях (готівкова та безготівкова); можлива оплата виробленою продукцією за окремою домовленістю…».

У вищевказаній постанові суд залишив в силі рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, якими визнано недійною додаткову угоду від 10.12.2018 року.

Вказана практика Верховного Суду не береться до уваги, оскільки в них викладені інші фактичні обставини справи, які не стосуються обставни даної с прави.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуваним договором сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме розміру орендної плати.

Щодо висновку за результатами проведення судово-технічної експертизи документів.

За змістом статей 76, 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Заявляючи клопотання про проведення судово-технічної експертизи документів позивач не виносив на розгляд судовим експертам питання чи підписувала ОСОБА_2 оскаржуваний догів чи можливо підпис було зроблено від її імені іншою особою.

Суд зазначає, що висновок №32826/21-34/9775?9793/23/34 від 03.04.2023 не підтверджує позовні вимоги в частині того, що ОСОБА_2 , як зазначено у позовній заяві, не підписувала оскаржуваний договір оренди земельної ділянки.

У висновку №32826/21-34/9775?9793/23/34 від 03.04.2023 зроблено наступне заключення:

1. Підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі, датованому 17.06.2018, виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору.

2. В договорі оренди землі, датованому 17.06.2018, відсутні ознаки штучного зістарювання документів.

3. Підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди зелі, датованому 17.06.2018, виконано у період часу раніше лютого 2017 року, тобто не у вказану в документі дату, а раніше. Більш точно встановити період виконання досліджуваного підпису не представляється можливим у межах наданих зразків порівняння.

Вирішуючи даний спір по суті, суд брав до уваги наступний правовий висновок Верховного Суду у справі № 562/2026/16-ц: фізичні особи звернулися до суду з позовами до приватного сільськогосподарського підприємства про визнання недійсними договорів оренди землі. Підставою визнання недійсними договорів оренди землі позивачі зазначали, що їм для підпису було надано бланки договорів з незаповненими графами. Позивачі вказували, що копії договорів оренди землі їм ніхто не вручав, у цих договорах вказано, що вони укладені строком на 10 років, хоча при підписанні мова йшла про строк дії договору, як однієї із істотної умов - 5 років. Акти приймання-передачі до таких договорів складені всупереч вимогам чинного на час їх укладення законодавства, оскільки не містять жодних реквізитів орендарів, а також не зазначено невід`ємною частиною яких саме договорів оренди є такі акти. Залишаючи без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позовів, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року погодився з судом апеляційної інстанції про те, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що при складанні оспорюваних договорів були допущені порушення, а саме: підписання орендодавцями чистих бланків договорів, відсутність досягнутої згоди щодо строків дії договорів. Не доведено також позивачами того, що відсутність кадастрових номерів земельних ділянок порушило їх права як орендодавців. Не є підставою для визнання договорів недійсними обставини, на які посилались позивачі у позовах, зокрема, що відповідач, орендуючи їхні земельні ділянки, не вносив органіку в поля, не проводив належним чином сівозміни, оскільки такі обставини виникли під час дії договору та не існували на час його укладення.

Також, позивач посилався на винесене Баришівським районним судом Київської області рішення у справі №355/1022/20 від 19.12.2022 за позовом ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Л.Ю.К.С.» про визнання недійним договору оренди землі, яким позов задоволено повністю, як на підтвердження здійснення ФГ «Л.Ю.К.С» шахрайських дій щодо підроблення підписів орендодавців на договорах оренди.

Однак, в основу даного рішення покладено висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №355/1022/20, яким встановлено, що на договорі оренди від 05.08.202, на договорі оренди від 17.06.2018 про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3220283000:09:068:0454 та на договорі оренди від 17.06.2018 про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3220283000:09:073:0388 підписи в графі «Орендодавець» виконані не ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_2 не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що укладений між нею та відповідачем договір оренди земельної ділянки порушує її права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги не обгрунтовані, з огляду на це у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст.ст. 203, 215, 216, 1046, 1047, 1051, 1052 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-84, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Л.Ю.К.С." про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про речове право - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2023.

Суддя В.Червонописький