Рішення

від 25.05.2023 по справі 567/924/22

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/924/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представників позивачки - адвокатів Плакси В.А., Чернова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом її повернення та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро», в якому просить скасувати рішення державного реєстратора КП «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк І.І. №43391183 від 08.10.2018, номер запису про інше речове право №15025550, яким, на підставі Додаткової угоди від 03.09.2018 до Договору оренди землі б/н від 19.06.2015, здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Сіянцівська с/рада від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права: встановлено строк дії договору оренди землі б/н від 19.06.2015 на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй земельну ділянку із кадастровим 5624287100:06:002:0049 площею 4,29 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Сіянцівська сільська рада, а також скасувати рішення державного реєстратора КП «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк І.І. №43390985 від 08.10.2018, номер запису про інше речове право №7877810 (спеціальний розділ), яким, на підставі Додаткової угоди від 03.09.2018 до Договору оренди землі б/н від 10.03.2014, здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0050 площею 4,29 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Сіянцівська сільська рада від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права: встановлено строк дії договору оренди землі б/н від 10.03.2014 на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй земельну ділянку із кадастровим 5624287100:06:002:0050 площею 4,29 та із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Сіянцівська сільська рада.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки площею 4,29 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯМ №728434 та державним актом на право власності на землю серії ЯМ №728432.

Зазначає, що в червні 2022 їй стало відомо, що на належні їй земельні ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося.

Вказує, що між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельними ділянками, належними їй, оскільки договорів оренди, додаткових угод щодо передачі земельних ділянок не підписувала, їхні умови не погоджувала та на укладення таких договорів нікого не уповноважувала.

Посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельними ділянками без відповідної правової підстави, просить повернути їх та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, належних їй.

Ухвалою суду від 03.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано від ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал додаткової угоди від 03.09.2018 до договору оренди землі б/н від 19.06.2015, укладеної щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га та оригінал додаткової угоди від 03.09.2018 до договору оренди землі б/н від 10.04.2014, укладеної щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га.

Також витребувано від ТОВ «Захід Агро» оригінал договору оренди землі б/н від 19.06.2015, щодо права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га та оригінал договору оренди землі б/н від 10.03.2014, щодо права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га.

Ухвалою суду від 20.10.2022 витребувано від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" оригінал договору оренди землі від 19.06.2015, предметом якого являється належна ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га та оригінал договору оренди землі від 10.03.2014, предметом якого являється належна ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га.

Ухвалою суду було поновлено відповідачу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» строк для подання відзиву на позовну заяву та визнано обов`язковою явку позивачки в судове засідання.

Ухвалою суду від 03.01.2023 по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження у справі було зупинено на час проведення у ній зазначеної експертизи. 25.05.2023 провадження у справі було відновлено.

В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» позов не визнав, зазначаючи про те, що відсутні рішення судів про визнання зазначених правочинів розірваними, недійсними чи неукладеними і на доведення позовних вимог позивачем не надано висновку експерта про те, що правочини щодо оренди земельних ділянок підписані не позивачем.

Одночасно, зазначає, що позивачка за вказаними правочинами отримувала орендну плату, що вказує на те, що ці правочини нею підтверджувались.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.

Позивачка додатково пояснила, що зазначені земельні ділянки нею було отримано у власність в порядку спадкування і в 2007-2008 роках вона їх передала в оренду для ТОВ «Захід Агро», уклавши відповідні договори і з того часу ні з ТОВ «Захід Агро», ні з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договорів оренди не укладала.

Пояснила, що в 2021 та 2022 роках вона отримувала орендну плату за користування земельними ділянками шляхом її перерахування на свій рахунок у банківській установі і думала, що отримує зазначені кошти від ТОВ «Захід Агро». Про необхідність відкриття банківського рахунку для перерахування коштів її повідомила ОСОБА_2 , яка була працівником ТОВ «Захід Агро».

Зазначила, що пред`явлені їй в судовому засіданні договори оренди та додаткові угоди не укладала та підписи на них їй не належать.

Заперечила щодо допиту її в якості свідка.

Представники відповідачів повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №728432, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка площею 4,29 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624287100:06:002:0050). З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №728434, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка площею 4,29 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624287100:06:002:0049).

Позивачка стверджує, що зазначені земельні ділянки в оренду за договорами оренди від 10.03.2014 і 19.06.2015 та додатковими угодами від 03.09.2018 вона не передавала та таких договорів та угод не підписувала.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізналась, що право оренди на належні їй земельні ділянки передане від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказані договори оренди землі від 10.03.2014 і 19.06.2015 та додаткові угоди від 03.09.2018 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро» та ОСОБА_1 . Строк дії оренди за даними додатковими угодами встановлено 7 років.

У частині 1 cт.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі«, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.90 ЗК України передбачене право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до ч.1, 2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га, яка знаходяться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області та земельної ділянки кадастровий номер 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га, яка знаходяться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

За наданими відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договорами оренди землі між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» і додатковими угодами до даних договорів, 10.03.2014 між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 4,29 га кадастровий номер 5624287100:06:002:0050, а 03.09.2018 між позивачкою, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено додаткову угоду до даного договору і 19.06.2015 між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 4,29 га кадастровий номер 5624287100:06:002:0049, а 03.09.2018 між позивачкою, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено додаткову угоду до даного договору.

Ухвалою суду від 03.01.2023 по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 19.06.2015 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0049 ОСОБА_1 чи іншою особою, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді №1 від 03.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 19.06.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049 ОСОБА_1 чи іншою особою, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 10.03.2014 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:06:002:0050 ОСОБА_1 чи іншою особою, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді №1 від 03.09.2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 10.03.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050 ОСОБА_1 чи іншою особою?

За висновком судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_1 в зазначених договорах оренди та додаткових угодах виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до положень ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, ОСОБА_1 заперечує факт підписання нею договорів оренди та додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, отримання нею будь-яких пропозицій щодо їх укладення від ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», погодження між сторонами істотних умов вказаних договорів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів, то зважаючи на те, що зазначений висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є належним (ст.77 ЦПК України), не одержаний в порушення порядку, встановленого законом та на його підставі в сукупності з іншими доказами, можна встановити дійсні обставини справи, то суд при вирішенні справи вважає його допустимим та бере до уваги.

Оскільки висновок експерта є мотивованим, науково обгрунтованим, достовірність його підтверджується об`єктивними даними, а тому сумнівів щодо його правильності у суду немає.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням досліджених доказів суд визнає, що зазначені договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди до них не підписувались позивачкою у справі.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Вимогами ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, такі договори оренди землі та додаткові угоди є неукладеними, однак ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користування землею, чим порушує права позивачки на користування та розпорядження належним їй майном.

Беручи до уваги викладене, доводи позивачки, висновок судової почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку, що позивачка не отримувала пропозицій щодо укладення договорів оренди землі та додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, не погоджувала умови таких договорів та не підписувала їх, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договорів оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявления вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки відповідач користується земельними ділянками позивача без відповідної правової підстави, оскільки договори оренди землі та додаткові угоди до них позивачем не укладалися, то земельні ділянки підлягають поверненню відповідачем для позивача.

Окрім того, заперечуючи проти позову, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зазначає, що позивачка отримувала орендну плату за користування земельними ділянками, а отже знала про існування додаткових угод до договорів оренди та підтвердила їх.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, ст.18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Таким чином, зазначені твердження відповідача «Західна агровиробнича компанія» є помилковими.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі«, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень«.

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за відповідачами, які не ґрунтуються на укладених договорах оренди землі та додаткових угодах, порушують права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельними ділянками шляхом передання їх в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивачки є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за відповідачами, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивачки поза її волею, витребування вказаних земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст.387 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із відсутністю договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, предметом яких є належні їй земельні ділянки, позбавляє можливості позивачку вільно розпоряджатися та користуватися її земельними ділянками, зокрема передавати в оренду для обраних нею орендарів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , з відповідачів на користь позивачки слід стягнути по 2232 грн. 90 коп. витрат на сплату судового збору, що є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Комунального підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк Інни Іванівни №43391183 від 08.10.2018, номер запису про інше речове право №15025550 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк Інни Іванівни №43390985 від 08.10.2018, номер запису про інше речове право №7877810 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» в рівних частинах на користь ОСОБА_1 по 2232 грн. 90 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 (місце проживання: с.Тесів Рівненського району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (місцезнаходження: с.Тесів Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 32843893).

Повний текст рішення складено 29.05.2023.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.