Постанова

від 19.10.2023 по справі 567/924/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/924/22

Провадження № 22-ц/4815/878/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Товариство зобмеженою відповідальністю"Західнаагровиробнича компанія" , Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Західнаагровиробнича компанія"на рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 25 травня 2023 року, ухваленого у складі судді Назарука В.А., повний текст судового рішення виготовлено 25.05.2023 року, у справі № 567/924/22

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що позивачу на праві власності належать дві земельні ділянки площею 4,29 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯМ №728434 та державним актом на право власності на землю серії ЯМ №728432.

Зазначає, що в червні 2022 їй стало відомо, що на належні їй земельні ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося.

Вказує, що між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельними ділянками, належними їй, оскільки договорів оренди, додаткових угод щодо передачі земельних ділянок не підписувала, їхні умови не погоджувала та на укладення таких договорів нікого не уповноважувала.

Зазначає, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном.

Просить суд про задоволення позову.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 25 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Комунального підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк Інни Іванівни №43391183 від 08.10.2018, номер запису про інше речове право №15025550 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Архітектор» Дубенської міської ради Рівненської області Антонюк Інни Іванівни №43390985 від 08.10.2018, номер запису про інше речове право №7877810 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач володіє спірними земельними ділянками за відсутності вчиненого правочину, це порушує права позивача як власника - позбавляє можливості вільно розпоряджатися та користуватися земельними ділянками.

В поданійапеляційній скарзівідповідач ТОВ«Західна агровиробничакомпанія» покликаєтьсяна незаконністьта необґрунтованістьрішення суду,в зв`язкуз невідповідністюйого висновківобставинам справита нормамматеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Покликається нате,що суд першої інстанцій в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, № 227/3760/19-ц від 26 жовтня 2022 року, № 338/180/17 від 05 червня 2018 року відповідно до яких неможна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Вказує,що протягомдії договоріворенди землізі змінамивнесеними додатковимиугодами від03.09.2018та від21.09.2017 року, вони фактично виконувалися, зокрема орендар належним чином сплачував орендну плату за вказаними договорами.

Суд першої інстанції неналежно дослідив та не врахував обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, а саме на фактичні дії позивача щодо отримання орендної плати, які свідчать про існування договірних відносин між сторонами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Встановлено,що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровим номером 5624287100:06:002:0049, площею 4,29 га, яка знаходяться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області та земельної ділянки кадастровий номер 5624287100:06:002:0050, площею 4,29 га, яка знаходяться на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

За наданими відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договорами оренди землі між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» і додатковими угодами до даних договорів, 10.03.2014 між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 4,29 га кадастровий номер 5624287100:06:002:0050, а 03.09.2018 між позивачкою, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено додаткову угоду до даного договору і 19.06.2015 між позивачкою та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 4,29 га кадастровий номер 5624287100:06:002:0049, а 03.09.2018 між позивачкою, ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було укладено додаткову угоду до даного договору.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24, 6.35-6.39 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) (ухвалена після подання касаційної скарги у справі, що переглядається) зазначила про таке: «У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістомстатей 76,102ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium («заборона суперечливої поведінки»), згідно із якою ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом про повернення земельної ділянки, позивач обґрунтовувала заявлені позовні вимоги тим, що вона не підписував та не укладала спірні угоди про оренду землі та додаткові угоди до договору оренди землі з відповідачем, а тому вважав, що не було її волевиявлення на укладення додаткової угоди. На обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог позивачнадала висновокексперта,відповідно доякого підписивід іменіорендодавця у договорах оренди та додаткових угодах виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Зробивши висновки про неукладеність договорів оренди та додаткових угод до договору оренди землі, врахувавши, що позивач як власник земельної ділянки не підписувала таких угоду, суд першої інстанції безпідставно обмежив предмет доказування у справі лише встановленням факту підписання чи не підписання цих угод. Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

На спростування доводів позивача про те, що додаткову угоду до договору оренди землі з ТОВ «Західна агровиробничакомпанія» вона не укладала, відповідач надав до суду першої інстанції докази визнання позивачем факту укладення договору, зокрема докази сплати орендної плати за 2021 рік.

Очевидно, що дії позивача, яка уклала додаткові угоди, за якими право оренди належної їй земельних ділянок перейшло до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», отримувала орендну плату від цього товариства, а згодом доводить, що вказані угоди є неукладеними, суперечать її попередній поведінці (отримання плати за користування земельними ділянками) і є недобросовісними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довела відсутність свого волевиявлення на перехід права оренди належної їй земельних ділянок до ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Оскільки презумпцію чинності договорів орендита додатковихугод додоговору орендиземлі не спростовано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстраторапро реєстрацію переходу права оренди спірних земельних ділянок до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та повернення їх позивачу.

У зв`язку з наведеним висновки суду першої інстанції про неукладеність між сторонами додаткової угоди до договору оренди землі та, як наслідок, наявність підстав для повернення земельної ділянки позивачу є помилковими, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити.

Рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 25 травня 2023року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Західна агровиробничакомпанія» судовий збір у розмірі 2977,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2023 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.