Постанова

від 29.05.2023 по справі 910/4935/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 910/4935/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

24.05.2023 учасники справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 (повний текст складено 03.03.2023)

у справі №910/4935/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенергомаш"

про стягнення 1006560,00 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Трансенергомаш" про стягнення 1006560,00 грн, в тому числі; 838800,00 грн - вартість поставленого товару неналежної якості, 167760,00 грн - 20% штрафу.

Суд своєю ухвалою від 29.06.2022 відкрив провадження у справі № 910/4935/22, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 05.09.2022.

Позовні вимоги мотивовані порушенням ТОВ "Трансенергомаш" умов договору поставки № ВЗК - 150/17 від 16.06.2017 (далі - Договір) щодо якості товару, який є предметом Договору. Предметом за цим Договором є 100 шт. стержнів 5ТН.174.233 та 100 шт. гайок 8ТН.946.310. За твердженням позивача, не відповідають вимогам щодо якості поставлені 29.06.2017 у кількості 84 шт. та 31.08.2017 у кількості 16 шт. стержні 5ТН.174.233. На підтвердження цих обставин позивач посилається на:

- протокол випробувань № 7.8575, стверджуючи, що ним установлена невідповідність втулок 8ТН.294.018 у кількості 2 шт., що знаходяться у стержні, вимогам конструкторської документації, оскільки вони виготовленні зі сталі марки 50Л, замість сталі броньованої (110Г13Л);

- проведені в рамках у кримінального провадження № 42020140000000034 експертні дослідження (висновки експерта № 7675 від 20.04.2021 та № 5746 від 17.03.2021), зміст яких доведено позивачу у листі слідчим управлінням ГУНП у Львівської області від 20.07.2021. У листі зазначено, що для проведення експертизи були відібрані 32 стержні люлькового підвішування 5ТН.174.233, кожен з яких з двома втулками 8ТН.946.310 (8ТН.294.018). Відповідно до висновку експертів № 7675 від 20.04.2021 стержні маркування 5ТН.174.233 (5ТН.174.253), кожен з яких із двома втулками маркування 8ТН.946.310 (8ТН.294.018) перебувають у критичному стані у тлумаченні ДСТУ 2860 94 "Надійність техніки. Терміни та визначення". Указана невідповідність проявилась у тому, що до конструкції стержнів маркування 5ТН.174.233 (5ТН.174.253) кожен з яких із двома втулками маркування 8ТН.946.310 (8ТН.294.018), внесені не передбачені нормативною документацією зміни, а саме застосовані втулки маркування 8ТН.946.310 (8ТН.294.018), що виготовлені зі сталі, яка має гірші характеристики, ніж сталь, що передбачена конструкторською документацією. Згідно з висновком експертів від 17.03.2021 № 5746 стрижень у зборі 5ТН.174.233 не відповідає конструкторській документації і Паспорту на стрижень. Представлена на дослідження втулка 8ТН.294.018, що є деталлю одиниці стрижень у зборі (стержень) 5ТН.174.233, не відповідає кресленню ДТЖИ 713 141.231 (8ТН.294.018) в частині марки сталі, з якої вона виготовлена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №910/4935/22 позов залишено без розгляду. Судові витрати покладено на Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами статей 202, 226 ГПК України, а саме повторна неявка представника позивача у судове засідання, оскільки відсутність позивача перешкоджає вирішенню спору. Крім того суд першої інстанції зазначав, що позивач не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, а причини неявки позивача суд визнав не поважними.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №910/4935/22.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що ухвала суду першої інстанції від 20.02.2023 є незаконною та необґрунтованою. Крім того позивач зазначав, що представник ПАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" у судове засідання 06.02.2023 не зявився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд на 20.02.2023. У судове засідання, 20.02.2023 представник позивача повторно не прибув, подавши клопотання про відкладення. Позивач зазначав, що його представник 20.02.2023 мав намір взяти участь у судовому засіданні, проте у зв`язку із перебуванням на лікарняному, подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у позивача був відсутній час на забезпечення явки іншого представника до суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" у справі №910/4935/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ураховуючи вищезазначене, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4935/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4935/22.

05.04.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі 910/4935/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, а саме, надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

24.04.2023 на адресу суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Дане клопотання, відповідно до відмітки пошти, було направлено на адресу суду 19.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі 910/4935/22 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі 910/4935/22. Розгляд справи призначено на 25.05.2023.

23.05.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання, яке відбулося 24.05.2023 учасники справи не з`явились.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 24.05.2023 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 29.05.2023.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

З матеріалів справи убачається, що за результатами підготовчого засідання, проведеного 03.10.2022, суд закрив підготовче провадження, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 31.10.2022.

У зв`язку з неявкою позивача у судове засіданні 31.10.2022 розгляд справи відкладено на 28.11.2022.

У судовому засіданні 28.11.2022 представник позивача розпочав виступ. 16.01.2023 у межах вступного слова представника позивача останнім заявлено прохання про надання додаткового часу для відповіді на запитання, поставлені судом. Питання суду стосувались розбіжностей, які існують у матеріалах справи, і з`ясування яких є необхідним для вирішення спору.

Зокрема, судом першої інстанції було установлено, що відповідно до Договору, предметом постачання є стержень 5ТН.174.233 та гайка 8ТН.946.310. Специфікацією, яка є додатком до Договору, їхню кількість визначено як по 100 штук кожних. Отже, виходячи з викладеного, стержень та гайка є окремими предметами, що не є складовими один одного. Гайка не є частиною такого цілого як стержень, і предмет спору не стосується дефектів поставлених відповідачем гайок 8ТН.946.310. Про це свідчить сам позов, оскільки позовні вимоги про повернення вартості товару та сплати штрафу стосуються виключно тільки 100 штук стержнів 5ТН.174.233. У позові позивачем стверджується, що дефекти стосуються втулок 8ТН.946.310, які є складовими такої деталі як стержень 5ТН.174.233 (кожен стержень містить 2 втулки). Втулки виготовлені зі сталі марки 50Л, що суперечить конструкторській документації на цю продукцію.

Як зазначав суд, згідно з наданою позивачем довідкою 52 одиниць з отриманих за Договором стержнів 5ТН.174.233 використано при ремонті електровозів, 16 передано в локомотивне депо "Львів-Захід", а 32 одиниці вилучено ГУ НП у Львівській області в рамках кримінального провадження № 42020140000000034.

Водночас, відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 12.10.2020 у справі № 461/3494/20 про надання дозволу слідчим у кримінальному провадженні № 42020140000000034 на відібрання зразків з 32 стержнів люлькового підвішування 5ТН.174.233, ці 32 стержні з маркуванням 5ТН.174.233 були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.08.2020 як такі, що поставлені в рамках двох договорів: договору № 172/17 від 25.09.2017 та № ВЗК-150/17 від 16.06.2017 (останній є спірний у цій справі). Зазначене свідчить про розбіжності між даними позивача про те, що всі вилучені 32 одиниці стержнів 5ТН.174.233 поставлені за Договором, ці розбіжності підлягають усуненню та потребують роз`яснень позивача.

Зі змісту позовної заяви убачається, що при обґрунтуванні своїх вимог позивач посилався на документи з кримінального провадження № 42020140000000034, наданих ГУ НП у Львівській області (ухвала Галицького районного суду м. Львова від 12.10.2020 у справі № 461/3494/20, висновок експертів № 7675 від 20.04.2021). Відповідно до цих документів втулка, яка є складовою стержня 5ТН.174.233, має подвійне маркування - 8ТН.294.018 та 8ТН.946.310. Попри це у позові позивач указує, що маркування 8ТН.946.310 належить іншій деталі - гайці. Гайка є окремим предметом постачання за Договором та не є складовим елементом стержня. Крім того, висновок експертів № 7675 стосується відповіді щодо стану конструкції стержнів маркування 5ТН.174.233 (5ТН.174.253) кожен з яких із двома втулками маркування 8ТН.946.310 (8ТН.294.018), з огляду на що з фрази "кожен з яких" можна зробити висновок, що експертами досліджувались стержень 5ТН.174.233 та стержень 5ТН.174.253. Попри це у вступній частині висновку експерти вказали, що на дослідження поступили стержень 5ТН.174.233 та втулка 8ТН.846.310.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ці суттєві розбіжності щодо дійсності маркування, фактичного предмету експертного дослідження також потребують роз`яснень позивача.

Крім того суд першої інстанції зазначав, що залишено позивачем без відповіді запитання суду про наявності претензій щодо якості стосовно використаних при ремонті електровозів 52 одиниць з отриманих за Договором стержнів 5ТН.174.233. Це питання підлягає дослідженню під час розгляду справи, оскільки позовні вимоги стосуються всіх отриманих за Договором стержнів 5ТН.174.233, у тому числі цих 52 одиниць.

З матеріалів справи слідує, що представник позивача у судове засідання 06.02.2023 не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливості представника позивача Семківа В.В. бути присутнім у даному судовому засіданні, оскільки даний представник приймає участь у іншій судовій справі. Суд відклав розгляд справи на 20.02.2023.

У судове засідання представник позивача повторно не прибув, подавши клопотання про його відкладення, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України повторна неявка в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Слід зазначити, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (ч. 1 ст. 120 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи.

Позивач не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, а причини неявки позивача суд не вважав поважними з підстав, наведених вище.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 листопада 2017 року у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов`язком позивача.

Водночас у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами статей 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності.

Доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Ураховуючи повторну неявку представника позивача у судове засідання та належне повідомлення останнього про дату судового засідння, і оскільки відсутність позивача перешкоджає вирішенню спору з обставин, наведених вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Доводи скаржника у апеляційній скарзі про те, що, залишаючи його позовну заяву без розгляду, суд порушив його право на судовий захист, є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 4 ст. 226 ГПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у раз і ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, та дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі 910/4935/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі 910/4935/22 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені для її скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №910/4935/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №910/4935/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов