Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/4076/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/4076/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" (04209, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 9) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2) про стягнення 159 970,01 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" (далі - відповідач) про стягнення 159 970,01 грн та була передана 17.03.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено 100% попередню оплату відповідачеві за товар у розмірі 720109,94 грн, проте останнім товар поставлено не в повному обсязі у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 159 970, 01 грн з яких: 127 434,46 грн - сума основної заборгованості, 9724,78 грн - 3% річних та 22 810,77 грн -пені.

Ухвалою суду від 21.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/4076/23 від 21.03.2023 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" (далі - Продавець) та Приватним акціонерним товариством "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" (далі - Покупець) був укладений Договір купівлі - продажу № 19/11/2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1 Розділу 1 якого, Продавець зобов`язується на підставі замовлень Покупця, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність Покупця продукцію (далі іменується «Товар» або «Продукція»), а Покупець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі та додаткам до нього оплатити вартість Продукції.

Асортимент (найменування), кількість, ціна, технічні характеристики, хімічні показники (склад), строки поставки зазначаються Сторонами на кожну партію Товару в специфікації, надалі іменується «Специфікація», що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1-4 Розділу 3 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору визначається на підставі окремих рахунків фактур і видаткових накладних, Специфікаціях підписаних Сторонами, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна Товару визначається в національній валюті України - гривні (далі за текстом - Гривня, UAH).

Сторони погодились, що оплата Товару відбувається на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури на замовлений Покупцем Товар. В кінцевому описі кількості та ціни Товару допускається відхилення у розмірі +/- 3 % між кількістю та вартістю Товару, визначеного в Специфікації, та Товару, фактично виготовленого (поставленого) Продавцем вказаного в рахунках фактурах та видаткових накладних. Зазначене відхилення пов`язане з технологічним процесом виготовлення Продукції, під час якого неможливо виготовити кількість Продукції (в кг або м), яка б абсолютно співпадала з кількістю, зазначеній у Замовленні, в тих самих одиницях вимірювання.

Форма оплати Товару визначається Сторонами наступним чином: Покупець здійснює 100% оплату вартості замовленої Партії Товару на поточний рахунок Продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання Покупцем виставленого Продавцем рахунку фактури на замовлену та погоджену партію Товару.

У відповідності до п. 9 Розділу 6 Договору право власності Покупця на замовлений Товар виникає з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної, виписаної Продавцем на замовлений Покупцем Товар та оформлення інших бухгалтерських документів за умови його оплати відповідно до вимог розділу 3 даного Договору.

Розділом 10 Договору сторони погодили відповідальність сторін так п. 3 вищевказаного розділу передбачено, що Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару Постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки/заміни неякісного Товару в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

У разі порушення строків поставки більш ніж па 25 днів, неодноразового браку Товару, або загальний обсяг забракованого Товару буде складати більше 30% партії Товару, Покупець має право відмовитися від прийому партії Товару без будь-яких компенсацій Постачальнику, а Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю грошові кошти, сплачені Покупцем за партію Товару від якої відмовляється Покупець (п. 5 Розділу 10 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 21 грудня 2021 року включно. Після закінчення дії цього Договору, якщо Сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається продовженим автоматично на кожен наступний календарний рік (п. 1 Розділу 12 Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 19.11.2021 до договору №19/11/2021 від 19.11.2021, на виконання умов Договору, Сторони погодили такі умови поставки Товару:

Профіль алюмінієвий Si 100.73 (6.5) один виміру (пог.м) загальна кількість - 162,50 ціна без ПДВ - 435,58 грн, сума без ПДВ - 70 781,75 грн;

Профіль алюмінієвий Si 100.73 (4.3) один виміру (пог.м) загальна кількість - 602,00 ціна без ПДВ- 435,58 грн, сума без ПДВ - 262219,16 грн;

Профіль алюмінієвий Si 130.19 (6.5) один виміру (пог.м) загальна кількість - 227,50 ціна без ПДВ - 321,99 грн, сума без ПДВ - 73 252,73 грн;

Профіль алюмінієвий Si 130.19 (4.3) один виміру (пог.м) загальна кількість - 602,00 ціна без ПДВ - 321,99 грн, сума без ПДВ - 193 837,98 грн.

Загальна вартість з ПДВ складає 720 109,94 грн.

Окрім того вищевказаною специфікацією сторони погодили, що Товар постачається партіями відповідно до Заявок Покупця.

Умови оплати: Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику Товар у розмірі 100% (сто відсотків) вартості зазначеної у рахунку-фактурі/видатковій накладній протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення Постачальником Покупцю відповідного рахунку-фактури, якщо інший строк не визначений у рахунку-фактурі.

Строк поставки 30 робочих днів з моменту надходження оплат від Покупця.

Передача (прийом-передача) Товару здійснюється на складі Продавця за адресою: с. Крюківщина, вул. Балукова 1-А.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено товар за наступними видатковими накладними: № 25 від 23.02.2022 на суму 365182,49 грн; № 50 від 05.07.2022 на суму 86863,69 грн; № 99 від 09.09.2022 на суму 140629,30 грн у загальному розмірі 592675,48 грн.

Позивачем у свою чергу було здійснено оплату 25.11.2021 за рахунком №703 від 22.11.2021, виставленим відповідачем на суму 720 109,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Оскільки за договором відповідачем товар не було поставлено у повному обсязі, а також не повернуто грошові кошти передоплати, позивачем 22.02.2023 за вих. № 88 направлено на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів однак відповідачем грошові кошти повернуто не було, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" 159 970,01 грн з яких: 127 434,46 грн - сума основної заборгованості, 9724,78 грн - 3% річних та 22 810,77 грн -пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 19/11/2021 від 19.11.2021, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Параграфа 1. Глави 30 ГК України та Глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивачем було здійснено оплату 25.11.2021 за рахунком №703 від 22.11.2021, виставленим відповідачем на суму 720 109,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами Специфікації № 1 від 19.11.2021 до договору №19/11/2021 від 19.11.2021, строк поставки 30 робочих днів з моменту надходження оплат від Покупця.

Відповідачем було поставлено товар за наступними видатковими накладними: № 25 від 23.02.2022 на суму 365182,49 грн; № 50 від 05.07.2022 на суму 86863,69 грн; № 99 від 09.09.2022 на суму 140629,30 грн у загальному розмірі 592675,48 грн.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, ним було здійснено передоплату у розмірі 720109,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку, однак, відповідачем свого зобов`язанням, визначеного Договором виконано не було, товар не посталений, сума попередньої оплати з урахуванням поставленого товару не повернута.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Разом з тим, позивачем надано копію вимоги №88 від 22.02.2023 про повернення попередньої оплати протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання вимоги. У підтвердження чого надано копію фіскального чеку ПАТ «УКРПОШТА» від 24.02.2023.

Як вказує позивач вищевказана вимога була залишена без відповіді. Разом з тим суд звертає увагу позивача, що у вимозі вих. № 88 від 22.02.2023 позивач вказав адресу відповідача - 04053, м. Київ, Шевченківський район, пров. Бехтерівський, буд. 4 (вказана адреса дублюється в розділі 14 Договору).

Однак як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце знаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" є 04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2.

Про місце знаходження відповідача за вищевказаною адресою позивачу було відомо, оскільки останнім позовну заяву з додатками було надіслано на вірну адресу 04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2.

Як було вказано вище позивачем у підтвердження надіслання вищевказаної вимоги було долучено копію фіскальних чеків відповідно до яких вимогу було надіслано відповідачеві за двома адресами із зазначенням різних індексів, серед яких - 04119 (№ трекінгу 0420900099672), суд дійшов висновку, що позивачем надіслано вимогу за належною адресою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару на суму 720109,94 грн, а відповідач не поставив у повному обсязі позивачу товар, повернення попередньої оплати не здійснив, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу 127 434,46 грн суму неповернутої попередньої оплати.

Доказів на підтвердження поставки товару суду не надані, доказів на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 127 434,46 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині повернення попередньої оплати в сумі 127 434,46 грн обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати в сумі 127 434,46 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% за період з 09.09.2022 по 06.03.2023 у розмірі 22810,77 грн.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розділом 10 Договору сторони погодили відповідальність сторін так п. 3 вищевказаного розділу передбачено, що Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару Постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки/заміни неякісного Товару в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Так, частиною першою ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина друга ст. 258 ЦК України).

Частиною шостою ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Судом встановлено, що згідно з п. 3 Специфікації №1 до Договору №19/11/2021 від 19.11.2021 р. строк поставки становить 30 робочих днів з моменту надходження оплати від Покупця, таким чином, поставка повинна була бути здійснена не пізніше 10.01.2022 р.

У той час відповідачем було здійснено поставки за наступними видатковими накладними: № 25 від 23.02.2022 на суму 365182,49 грн; № 50 від 05.07.2022 на суму 86863,69 грн; № 99 від 09.09.2022 на суму 140629,30 грн у загальному розмірі 592675,48 грн.

У своєму розрахунку пені позивачем обрано наступний період з 09.09.2022 -06.03.2023, однак суд не може погодитись з останнім оскільки частиною шостою ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки зобов`язання мало бути виконано у строк до 10.01.2022 включно, прострочення виконання зобов`язання у відповідача почалось з 11.01.2022.

Отже позивачу необхідно було обрати наступні періоди: з 11.01.2022 по 22.02.2022 на суму 720 109,94 грн (сума не виконаних зобов`язань), з 23.02.2022 по 04.07.2022 на суму 354927,45 грн (сума не виконаних зобов`язань) та з 05.07.2022 по 11.07.2022 на суму 268 063,76 грн (сума не виконаних зобов`язань).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у нарахуванні пені оскільки позивачем було невірно обрано період нарахування пені (понад 6 місяців, а також невірно обрано початок такого перебігу).

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9724,78 грн суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що вони нараховані невірно з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Як було зазначено вище, позивачем було надіслано відповідачу вимогу засобами поштового зв`язку 24.02.2023 про повернення грошових коштів протягом 7 робочих днів, яку було направлено на адресу відповідача (№ трекінгу 0420900099672) проте неотримано останнім (відправлення не вручене під час доставки: інші причини - 27.02.2023).

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2017 року у справі № 910/2326/17.

Враховуючи вищевикладене у відповідача виник обов`язок повернути передоплату з 28.02.2023, а відтак позивачем невірно обрано період нарахування 3% річних оскільки взято початкову дату з 11.01.2022 - 06.03.2023.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 28.02.2023-06.03.2023, за розрахунком якого 3% річних складає 73,32 грн в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 127434,46 грн, та 3% річних у розмірі 73,32 грн., в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2, код ЄДРПОУ 42089463) на користь Приватного акціонерного товариства "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" (04209, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 9, код ЄДРПОУ 30531566) 127434 (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять чотири) грн 46 коп. сума попередньої оплати, 73 (сімдесят три) грн. 32 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 2139 (дві тисячі сто тридцять дев`ять) грн 34 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ