Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/4076/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/4076/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 (повний текст складено 29.05.2023)

у справі № 910/4076/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ", м. Київ

про стягнення 159 970,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

16.03.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" (далі - відповідач) про стягнення 159 970,01 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено 100% попередню оплату відповідачеві за товар у розмірі 720 109,94 грн, проте останнім товар поставлено не в повному обсязі у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 159 970, 01 грн з яких: 127 434,46 грн - сума основної заборгованості, 9 724,78 грн - 3% річних та 22 810,77 грн -пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/4076/23 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" на користь Приватного акціонерного товариства "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" 127 434,46 грн сума попередньої оплати, 73,32 грн 3% річних та судовий збір у розмірі 2 139,34 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючі частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем частково виконано обов`язок з поставки товару за договором, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний був повернути позивачу 127 434,46 грн суму неповернутої попередньої оплати. Суд дійшов висновку про відмову у нарахуванні пені оскільки позивачем було невірно обрано період нарахування пені (понад 6 місяців, а також невірно обрано початок такого перебігу). Також судом при перевірці правильності нарахування 3 % річних було встановлено, що позивачем невірно обрано період нарахування 3% річних оскільки взято початкову дату з 11.01.2022 - 06.03.2023. Здійснивши власний розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 73,32 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" 17.06.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/4076/23 скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що договір який укладений між сторонами у даній є змішаним та містить умови які підпадають під правове регулювання статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також апелянт зазначає про наявність у позивача обов`язку самостійно та власними силами отримати товар на складі продавця та покладає на позивача відповідальність за отримання товару не у повному обсязі та не встановлені строки. Разом з цим апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позивачем було направлено вимогу вих. № 88 від 22.02.2023 відповідачу за належною адресою відповідно до умов договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 справу № 910/4076/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4076/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/4076/23 до надходження до суду матеріалів справи.

03.07.2023 матеріали справи № 910/4076/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/4076/23 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

20.07.2023 від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 3 220,80 грн. Також було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подачі заяви про усунення недоліків. Представник скаржник посилається на те, що ухвала надійшла на електронну адресу 08.07.2023 о 18:56 та потрапила в папку "СПАМ", а відтак він мав теоретичну можливість ознайомитися з ухвалою 10.07.2023, оскільки 08.07.2023 та 09.07.2023 були вихідними днями.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/4076/23, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

04.09.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, оскаржуване рішення місцевого господарського суду проси залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач зазначає, що твердження апелянта про змішаний характер договору у даній справі та про необхідність застосування до спірних правовідносин норм, що регулюють підряд є безпідставними, оскільки до вказаних правовідносин судом правильно застосовано норми, що регулюють поставку товару. Також позивач зазначив, що оскільки вимога №88 від 22.02.2023 про повернення попередньої оплати направлялась за всіма відомими позивачу адресами, аргументи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" (далі - Продавець) та Приватним акціонерним товариством "ДЕРЕВООБРОБНИЙ КОМБІНАТ №7" (далі - Покупець) був укладений Договір купівлі - продажу № 19/11/2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1 Розділу 1 якого, Продавець зобов`язується на підставі замовлень Покупця, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність Покупця продукцію (далі іменується "Товар" або "Продукція"), а Покупець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі та додаткам до нього оплатити вартість Продукції.

Асортимент (найменування), кількість, ціна, технічні характеристики, хімічні показники (склад), строки поставки зазначаються Сторонами на кожну партію Товару в специфікації, надалі іменується "Специфікація", що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2 Розділу 1 Договору).

Відповідно до п. 1-4 Розділу 3 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору визначається на підставі окремих рахунків фактур і видаткових накладних, Специфікаціях підписаних Сторонами, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна Товару визначається в національній валюті України - гривні (далі за текстом - Гривня, UAH).

Сторони погодились, що оплата Товару відбувається на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури на замовлений Покупцем Товар. В кінцевому описі кількості та ціни Товару допускається відхилення у розмірі +/- 3 % між кількістю та вартістю Товару, визначеного в Специфікації, та Товару, фактично виготовленого (поставленого) Продавцем вказаного в рахунках фактурах та видаткових накладних. Зазначене відхилення пов`язане з технологічним процесом виготовлення Продукції, під час якого неможливо виготовити кількість Продукції (в кг або м), яка б абсолютно співпадала з кількістю, зазначеній у Замовленні, в тих самих одиницях вимірювання.

Форма оплати Товару визначається Сторонами наступним чином: Покупець здійснює 100% оплату вартості замовленої Партії Товару на поточний рахунок Продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання Покупцем виставленого Продавцем рахунку фактури на замовлену та погоджену партію Товару.

У відповідності до п. 9 Розділу 6 Договору право власності Покупця на замовлений Товар виникає з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної, виписаної Продавцем на замовлений Покупцем Товар та оформлення інших бухгалтерських документів за умови його оплати відповідно до вимог розділу 3 даного Договору.

Розділом 10 Договору сторони погодили відповідальність сторін так п. 3 вищевказаного розділу передбачено, що Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару Постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки/заміни неякісного Товару в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

У разі порушення строків поставки більш ніж па 25 днів, неодноразового браку Товару, або загальний обсяг забракованого Товару буде складати більше 30% партії Товару, Покупець має право відмовитися від прийому партії Товару без будь-яких компенсацій Постачальнику, а Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю грошові кошти, сплачені Покупцем за партію Товару від якої відмовляється Покупець (п. 5 Розділу 10 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 21 грудня 2021 року включно. Після закінчення дії цього Договору, якщо Сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається продовженим автоматично на кожен наступний календарний рік (п. 1 Розділу 12 Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 19.11.2021 до договору №19/11/2021 від 19.11.2021, на виконання умов Договору, Сторони погодили такі умови поставки Товару:

Профіль алюмінієвий Si 100.73 (6.5) один виміру (пог.м) загальна кількість - 162,50 ціна без ПДВ - 435,58 грн, сума без ПДВ - 70 781,75 грн;

Профіль алюмінієвий Si 100.73 (4.3) один виміру (пог.м) загальна кількість - 602,00 ціна без ПДВ- 435,58 грн, сума без ПДВ - 262219,16 грн;

Профіль алюмінієвий Si 130.19 (6.5) один виміру (пог.м) загальна кількість - 227,50 ціна без ПДВ - 321,99 грн, сума без ПДВ - 73 252,73 грн;

Профіль алюмінієвий Si 130.19 (4.3) один виміру (пог.м) загальна кількість - 602,00 ціна без ПДВ - 321,99 грн, сума без ПДВ - 193 837,98 грн.

Загальна вартість з ПДВ складає 720 109,94 грн.

Окрім того вищевказаною специфікацією сторони погодили, що Товар постачається партіями відповідно до Заявок Покупця.

Умови оплати: Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику Товар у розмірі 100% (сто відсотків) вартості зазначеної у рахунку-фактурі/видатковій накладній протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення Постачальником Покупцю відповідного рахунку-фактури, якщо інший строк не визначений у рахунку-фактурі.

Строк поставки 30 робочих днів з моменту надходження оплат від Покупця.

Передача (прийом-передача) Товару здійснюється на складі Продавця за адресою: с. Крюківщина, вул. Балукова 1-А.

На виконання умов Договору відповідачем було поставлено товар за наступними видатковими накладними: № 25 від 23.02.2022 на суму 365182,49 грн; № 50 від 05.07.2022 на суму 86863,69 грн; № 99 від 09.09.2022 на суму 140629,30 грн у загальному розмірі 592675,48 грн.

Позивачем у свою чергу було здійснено оплату 25.11.2021 за рахунком №703 від 22.11.2021, виставленим відповідачем на суму 720 109,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Оскільки за договором відповідачем товар не було поставлено у повному обсязі, а також не повернуто грошові кошти передоплати, позивачем 22.02.2023 за вих. № 88 направлено на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів однак відповідачем грошові кошти повернуто не було, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" 159 970,01 грн з яких: 127 434,46 грн - сума основної заборгованості, 9 724,78 грн - 3% річних та 22 810,77 грн -пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у статті 174 ГК України.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 19/11/2021 від 19.11.2021, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Параграфа 1, Глави 30 ГК України та Глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Положеннями статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивачем було здійснено оплату 25.11.2021 за рахунком №703 від 22.11.2021, виставленим відповідачем на суму 720 109,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами Специфікації № 1 від 19.11.2021 до договору №19/11/2021 від 19.11.2021, строк поставки 30 робочих днів з моменту надходження оплат від Покупця.

Відповідачем було поставлено товар за наступними видатковими накладними: № 25 від 23.02.2022 на суму 365182,49 грн; № 50 від 05.07.2022 на суму 86863,69 грн; № 99 від 09.09.2022 на суму 140629,30 грн у загальному розмірі 592675,48 грн.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, ним було здійснено передоплату у розмірі 720109,94 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку, однак, відповідачем свого зобов`язанням, визначеного Договором виконано не було, товар не поставлений, сума попередньої оплати з урахуванням поставленого товару не повернута.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Разом з тим, позивачем надано копію вимоги №88 від 22.02.2023 про повернення попередньої оплати протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання вимоги. У підтвердження чого надано копію фіскального чеку ПАТ "УКРПОШТА" від 24.02.2023.

Як вказує позивач вищевказана вимога була залишена без відповіді. Разом з тим суд звертає увагу позивача, що у вимозі вих. № 88 від 22.02.2023 позивач вказав адресу відповідача - 04053, м. Київ, Шевченківський район, пров. Бехтерівський, буд. 4 (вказана адреса дублюється в розділі 14 Договору).

Однак як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце знаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" є 04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2.

Про місце знаходження відповідача за вищевказаною адресою позивачу було відомо, оскільки останнім позовну заяву з додатками було надіслано на вірну адресу 04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/2.

Позивачем у підтвердження надіслання вищевказаної вимоги було долучено копію фіскальних чеків відповідно до яких вимогу було надіслано відповідачеві за двома адресами із зазначенням різних індексів, серед яких - 04119 (№ трекінгу 0420900099672), відтак місцевий господарський суд дішов обґрунтованого висновку, що позивачем надіслано вимогу за належною адресою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Доказів на підтвердження поставки товару суду не надані, доказів на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 127 434,46 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару на суму 720109,94 грн, а відповідач не поставив у повному обсязі позивачу товар, повернення попередньої оплати не здійснив, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу 127 434,46 грн суму неповернутої попередньої оплати.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині повернення попередньої оплати в сумі 127 434,46 грн обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати в сумі 127 434,46 грн підлягали задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1% за період з 09.09.2022 по 06.03.2023 у розмірі 22810,77 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

В силу приписів статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розділом 10 Договору сторони погодили відповідальність сторін так п. 3 вищевказаного розділу передбачено, що Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару Постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки/заміни неякісного Товару в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Так, частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина 2 статті 258 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 року).

Згідно з п. 3 Специфікації №1 до Договору №19/11/2021 від 19.11.2021 строк поставки становить 30 робочих днів з моменту надходження оплати від Покупця, таким чином, поставка повинна була бути здійснена не пізніше 10.01.2022.

У той час відповідачем було здійснено поставки за наступними видатковими накладними: № 25 від 23.02.2022 на суму 365182,49 грн; № 50 від 05.07.2022 на суму 86863,69 грн; № 99 від 09.09.2022 на суму 140629,30 грн у загальному розмірі 592675,48 грн.

У своєму розрахунку пені позивачем обрано наступний період з 09.09.2022 -06.03.2023, однак суд не може погодитись з останнім оскільки частиною 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки зобов`язання мало бути виконано у строк до 10.01.2022 включно, прострочення виконання зобов`язання у відповідача почалось з 11.01.2022.

Отже позивачу необхідно було обрати наступні періоди: з 11.01.2022 по 22.02.2022 на суму 720 109,94 грн (сума не виконаних зобов`язань), з 23.02.2022 по 04.07.2022 на суму 354 927,45 грн (сума не виконаних зобов`язань) та з 05.07.2022 по 11.07.2022 на суму 268 063,76 грн (сума не виконаних зобов`язань).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суд першої інстанції про відмову у нарахуванні пені оскільки позивачем було невірно обрано період нарахування пені (понад 6 місяців, а також невірно обрано початок такого перебігу).

Щодо позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9724,78 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що вони нараховані невірно з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі №911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/10958/19.

Як було зазначено вище, позивачем було надіслано відповідачу вимогу засобами поштового зв`язку 24.02.2023 про повернення грошових коштів протягом 7 робочих днів, яку було направлено на адресу відповідача (№ трекінгу 0420900099672) проте неотримано останнім (відправлення не вручене під час доставки: інші причини - 27.02.2023).

Враховуючи вищевикладене у відповідача виник обов`язок повернути передоплату з 28.02.2023, а відтак позивачем невірно обрано період нарахування 3% річних оскільки взято початкову дату з 11.01.2022 - 06.03.2023.

Колегія суддів апеляційного господарського суду здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 28.02.2023-06.03.2023, за розрахунком якого 3% річних складає 73,32 грн в іншій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 127434,46 грн, та 3% річних у розмірі 73,32 грн., в задоволенні іншої частини вимог обґрунтовано відмовлено.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 127434,46 грн, та 3% річних у розмірі 73,32 грн.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4076/23 про часткове задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМ-ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4076/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4076/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4076/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко