Рішення

від 29.05.2023 по справі 911/2312/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2312/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич»

до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

про стягнення 173 290,84 грн

без виклику учасників процесу

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Дочірнє підприємство «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (далі - позивач) подало до суду позов до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі відповідач) про стягнення 173 290,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку відповідача вимог укладеного між сторонами договору в частині здійснення компенсації позивачу за пільгові перевезення пасажирів за вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач проти позову заперечив зазначивши, що компенсації ДП «Комерційне підприємство «АТАСС» за пільгові перевезення пасажирів за вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019 були профінансовані відповідачем у межах бюджетних асигнувань на 2018-2019 роки у повному обсязі.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави здійснювати компенсацію за пільгові перевезення пасажирів за вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019, що перевищує розмір бюджетних асигнувань.

3.Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 16.11.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст.162 та ст. 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

Ухвалою від 07.12.2022 Господарського суду Київської області позовну заяву повернуто позивачу.

12.12.2022 на адресу Господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» надійшла заява про усунення недоліків.

06.03.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» задовольнив та скасував ухвалу Господарського суду від 16.11.2022. Матеріали справи № 911/2312/22 повернуто до Господарського суду Київської.

09.03.2023 матеріали справи № 911/2312/22 надійшли до Господарського суду Київської.

Ухвалою суду від 10.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 14.04.2023 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 25.04.2023 (включно).

27.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.04.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення за наявними у справі матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Протягом 2018-2019 років позивач здійснював діяльність в сфері пасажирських перевезень автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування на підставі відповідної ліцензії та дозволів на ведення такої діяльності.

Діяльність позивача передбачає обов`язкове перевезення пільгових категорій пасажирів, у зв`язку з чим, між позивачем та відповідачем були укладені договори № 12 від 12.02.2018 (на 2018 рік) та №3 від 15.01.2019 (на 2019 рік) про порядок відшкодування витрат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян на міжобласних автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 12 від 12.02.2018 в редакції Додаткового договору № 1, загальна сума відшкодування встановлюється в межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік і у 2018 році складає 125 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 3 від 15.01.2019, загальна сума відшкодування встановлюється в межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік і у 2019 році складає 250 000, 00 грн.

Для проведення відшкодування понесених позивачем витрат, останній надає відповідачу звітні документи: розрахунок видатків, форму № 3 пільга «Акт звіряння розрахунків» (п. 3.1 договорів).

Згідно п. 3.2. договорів № 12 від 12.02.2018 та №3 від 15.01.2019 оплата позивачу проводиться протягом п`яти робочих днів після отримання фінансування з міського бюджету на підставі належно оформлених документів.

На виконання умов договору позивачем надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автомобільним транспортом.

По факту виконання вказаних договорів було виявлено, що вони укладені з бюджетами меншими ніж реальні витрати позивача.

Так позивач стверджує, що протягом вересня-листопада 2018 року та жовтня-грудня 2019 року позивачем за власний рахунок здійснено перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 173 290,84 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи облікові форми та акти звіряння взаємних розрахунків на відповідні суми.

12.08.2020 позивач листом № 35/08 звернувся до відповідача та до міського голови м. Славутич з вимогою провести відшкодування витрат позивача понесених останнім за період 2018-2019 на суму 173290,84 грн.

Втім, виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області листом № 01-22/1644 від 10.09.2020 повідомив про відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат оскільки видатки на відшкодування таких витрат профінансовані в повному обсязі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами на 2018-2019.

У зв`язку із тим, що Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області не в повному обсязі відшкодовано понесені позивачем витрати за пільгове перевезення окремих категорій громадян в загальній сумі 173 290,84 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про охорону дитинства, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені за пільгові перевезення пасажирів.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу,

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Положенням ч. 1 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт», Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Разом з тим, приписами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 916 Цивільного кодексу України).

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомоги, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р №1101 згідно з п. 1 цей порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомоги, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення».

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Відповідно до п.3 Порядку розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг є відповідне Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, тому відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення має здійснюватися саме даним відповідачем.

Згідно з п.4 Порядку бюджетні кошти спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які перераховують такі кошти структурним підрозділам з питань соціального захисту населення, на: оплату витрат, пов`язаних з виплатою деяких видів допомоги, компенсацій, грошового забезпечення та оплатою послуг окремим категоріям населення виплатними об`єктами АТ «Укрпошта», відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. N 270.

Відповідно до п.5 Порядку розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомоги, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно з підпунктом ґ пункту 3 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За умовами пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга.

На заперечення відповідача про відсутність підстав для здійснення компенсації за пільгові перевезення пасажирів за вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019, що перевищує розмір бюджетних асигнувань, суд зазначає, що ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів відшкодування відповідачем понесених втрат на вказану суму матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення ст. 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що останній зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за період вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2599,36 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач попереднього розрахунку судових витрат не подавав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення 173 290,84 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., м. Славутич (з), Центральна площа, 7 код ЄДРПОУ 22208706) на користь Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, 6, код ЄДРПОУ 24223526) 173 290 (сто сімдесят три тисячі двісті дев`яносто) грн. 84 коп. заборгованості та 2599 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова