Постанова

від 16.10.2023 по справі 911/2312/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Справа№ 911/2312/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Новосельцеві О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 (оприлюднено 31.05.2023)

у справі №911/2312/22 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич»

до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

про стягнення 173 290,84 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Дочірнє підприємство Комерційне підприємство "АТААС" ВАТ "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення 173 290,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договорів, укладених між сторонами договорів № 12 від 12.02.2018 та №3 від 15.01.2019 про порядок відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян на міжобласних автобусних маршрутах загального користування в частині здійснення компенсації позивачу за пільгові перевезення пасажирів за вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019, у зв`язку з чим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 173 290,84 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 позовні вимоги Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення 173 290,84 грн задоволено повністю.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь Дочірнього підприємства «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» заборгованості у розмірі 173 290,84 грн та 2599,36 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на те, що боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що останній зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за період вересень-листопад 2018 та жовтень-грудень 2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2312/22 від 29.05.2023 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви Дочірнього підприємства Комерційне підприємство "АТААС" ВАТ "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич".

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що витрати на пільги з послуг перевезення громадян автомобільними транспортом можуть фінансуватись з видатків місцевих бюджетів, проте органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету, а відтак відшкодування таких витрат здійснюється міською радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи. Таким чином, апелянт вважає вимогу позивача про стягнення з нього витрат, понесених позивачем внаслідок надання полуг з пасажирських перевезень автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування на пільгових умовах у розмірі 173 290,84 грн необґрунтованою.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу

18.09.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "Комерційне підприємство "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна акціонерна співдружність "Славутич" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило апеляційну скаргу без задоволення та рішення Господарського суду Київської області у сапові № 911/2312/22 без змін.

Позивач посилається на те, що відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних пільг, тому відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення має здійснюватись саме ним.

Також, позивач зазначає, що право позивача на отримання компенсації вартості наданих послуг з перевезення пільгових категорій громадян підлягає захисту, незважаючи на те, що відповідним бюджетом не передбачені видатки на ці потреби, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з рішення Славутицької міської ради про затвердження бюджетів на відповідний рік, а унормовано законодавством та відсутність необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №911/2312/22.

06.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2312/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 та призначено розгляд справи на 16.10.2023.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 16.10.2023, не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ( №0710102176488 вручено 06.09.2023 за довіреністю та №0411639026671 вручено 04.09.2023 за довіреністю). Також представник відповідача надав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Межі розгляду справи

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Дочірнє підприємство «Комерційне підприємство «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» здійснювало діяльність в сфері пасажирських перевезень автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування на підставі відповідної ліцензії та дозволів на ведення такої діяльності протягом 2018-2019 років.

Діяльність позивача передбачає обов`язкове перевезення пільгових категорій пасажирів, у зв`язку з чим, між позивачем та відповідачем були укладені договори № 12 від 12.02.2018 (на 2018 рік) та №3 від 15.01.2019 (на 2019 рік) про порядок відшкодування витрат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян на міжобласних автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до п. 1.2. договору № 12 від 12.02.2018 в редакції додаткового договору № 1, загальна сума відшкодування встановлюється в межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік і у 2018 році складає 125 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору № 3 від 15.01.2019, загальна сума відшкодування встановлюється в межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік і у 2019 році складає 250 000, 00 грн.

Для проведення відшкодування понесених позивачем витрат, останній надає відповідачу звітні документи: розрахунок видатків, форму № 3 пільга «Акт звіряння розрахунків» (п. 3.1 договорів).

Згідно п. 3.2. договорів № 12 від 12.02.2018 та №3 від 15.01.2019 оплата позивачу проводиться протягом п`яти робочих днів після отримання фінансування з міського бюджету на підставі належно оформлених документів.

На виконання умов договору позивачем надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автомобільним транспортом.

Так позивач стверджує, що протягом вересня-листопада 2018 року та жовтня-грудня 2019 року позивачем за власний рахунок здійснено перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 173 290,84 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи облікові форми та акти звіряння взаємних розрахунків на відповідні суми.

12.08.2020 позивач листом № 35/08 звернувся до відповідача та до міського голови м. Славутич з вимогою провести відшкодування витрат позивача, понесених останнім за період 2018-2019 на суму 173 290,84 грн.

Проте, виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області листом № 01-22/1644 від 10.09.2020 повідомив про відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат, оскільки видатки на відшкодування таких витрат профінансовані в повному обсязі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами на 2018-2019.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначив, що відповідачем не в повному обсязі відшкодовано понесені позивачем витрати за пільгове перевезення окремих категорій громадян в загальній сумі 173 290,84 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим вимогами статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» унормовано, що автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км; автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, пільги під час перевезення автомобільним транспортом надавались таким категоріям громадян: учасникам бойових дій та інвалідам війни 1, 2, 3 груп, дітям з багатодітних сімей, інвалідам загального захворювання 1, 2, 3 груп, інвалідам ЧАЕС та особам, які супроводжують інвалідів (а.с. 19 том 1).

Умови та порядок надання пільг вказаним категоріям осіб нормативно врегульовано наступними законодавчими актами: Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

Відтак, встановлений приписами статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов`язок перевізника надавати послуги з пільгового перевезення автомобільним транспортом тих категорій осіб, які мають передбачені законодавством пільги, відповідно тягне за собою обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який надає такі послуги.

Згідно з ч. 6 ст. 48, підпункту «б» п. 4 ч. 1 ст. 89, п. 204 ч. 1 ст. 90, ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо, зокрема, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

До видатків, що здійснюються з бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - державні програми соціального захисту, а саме: пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: інші передбачені законодавством пільги, що надаються, зокрема, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, (надалі - Порядок) (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 10 та 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи), зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Уповноважений орган щомісяця, зокрема:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга».

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, саме відповідач, як розпорядник коштів місцевого бюджету, відповідно до законодавчих приписів зобов`язаний здійснювати відшкодування перевізнику витрат, понесених за надання послуг з перевезення автомобільним транспортом на пільгових умовах.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача відсутні підстави для здійснення компенсації за пільгові перевезення пасажирів за вересень-листопад 2018 року та жовтень-грудень 2019 року, що перевищує розмір бюджетних асигнувань, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №903/321/17, від 10.10.2018 у справі №904/9488/17.

Перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Таким чином, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання з відшкодування витрат за надані позивачем послуги з перевезення пільгових категорій громадян у період вересень-листопад 2018 року та жовтень-грудень 2019 року не виконав, доказів, які б звільняли його від обов`язку відшкодувати вказані витрати відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача 173 290,84 грн.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Інші доводи, викладені учасниками справи не входять до предмету доказування у даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин, вірно встановлених судом першої інстанції, а також вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2312/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради.

4. Матеріали справи №911/2312/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.10.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім