Ухвала

від 26.05.2023 по справі 640/18562/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 травня 2023 року м. Київ Справа № 640/18562/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Громадської ради доброчесності , у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Громадської ради доброчесності щодо неналежного аналізу та перевірки інформації щодо судді, включення недостовірної інформації до висновку про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 16.12.2020 та поширення його у мережі Інтернет на інформаційному порталі (сайті) Громадської ради доброчесності "http://grd.gov.ua/", порушення порядку затвердження зборами висновку та його оприлюднення;

- зобов`язати Громадську раду доброчесності вилучити з публічного доступу висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 16.12.2020, викладений у електронних документах на інформаційному порталі (сайті) Громадської ради доброчесності "http://grd.gov.ua/" за посиланнями:

- "http://grd.gov.ua/wp-content/uploads/2020/12/pashechenkoks_vysn.pdf";

- "http://grd.gov.ua/wp-content/uploads/txs/pashechenkoks_vysn.txt"..

06.12.2022 справа № 640/18562/22 була отримана Київським окружним адміністративним судом та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа №640/18562/22 розподілена 07.12.2022 судді Войтович І.І.

12.12.2022, ухвалою Київського окружного адміністративного суду, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, вказану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності останньої вимогам ч. 3 та ч. 6 ст. 161 КАС України, визначено спосіб та строк недоліків позовної заяви шляхом надання до суду окремо складеної заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, з належним обґрунтуванням причин процесуального пропуску та проханням поновити пропущений строк та оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у сумі 992,40 грн.

19.01.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повернута позивачеві враховуючи положення ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

За наслідками апеляційного перегляду ухвали суду від 19.01.2023, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі № 640/18562/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 та справу направлено до суду для продовження розгляду.

17.05.2023 справа отримана з Шостого апеляційного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.05.2023, справу передано судді Войтович І.І.

Отримавши та перевіривши матеріали позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що Громадською радою доброчесності 16.12.2020 затверджено висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема, до вказаного висновку включено недостовірну інформацію про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики та таку інформацію поширено в мережі Інтернет, вказує про те, що висновок було зроблено без належного аналізу та перевірки інформації щодо судді, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом та наполягає, що єдиним можливим та ефективним способом захисту порушених прав як судді у спірних правовідносинах у процедурі індивідуального оцінювання є звернення з таким позовом до суду.

ОСОБА_1 , сере іншого також вказує про те, що остаточне рішення, яке створює правові наслідки для особи, ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України та застосовуючи правові висновки у справі № 160/9844/19 у контексті спірних правовідносин не відповідатиме обставинам цієї справи та становитиме обмеження його права на справедливий суд.

Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Перевіряючи наявність передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Тож, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відтак, право на судовий захист не є абсолютним. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких однією із сторін є суб`єкт, наділений владними управлінськими функціями по відношенню до інших учасників.

Як визначено пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 вважає, що дії Громадської ради доброчесності що полягають в підготовці та складенні для Комісії висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики містять у собі ознаки владної управлінської діяльності та суд не погоджується з наведеним твердженням позивача з таких підстав.

Відповідно до частин 1-3 ст. 78 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Громадська рада доброчесності складається з двадцяти членів. Членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.

Громадська рада доброчесності здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради. Колегія Громадської ради доброчесності діє від імені Ради (ч. 5 ст. 78 Закону № 1402-VIII).

За ч. 6 ст. 78 Закону № 1402-VIII Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

Громадська рада доброчесності вважається правомочною за умови призначення щонайменше десяти її членів (ч. 19 ст. 78 Закону № 1402-VIII).

Таким чином, до повноважень Громадської ради доброчесності не віднесено ухвалення остаточного рішення за наслідками проведення кваліфікаційного оцінювання, яке має саме надавати та приймати відповідне рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України, натомість така Громадська рада доброчесності здійснює допоміжні функції.

Тож, Громадська рада доброчесності є допоміжним органом, який лише сприяє зібранню матеріалів суддівського досьє не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо відповідності судді займаній посаді.

З огляду на вищевикладене, суд ще раз наголошує, що зверненню до адміністративного суду має передувати виникнення саме публічно-правового спору у значенні, наведеному у статті 4 КАС України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містить положень про можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності Громадської ради доброчесності до суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/120/22 (справа щодо оскарження кандидатом на посаду члена Вищої ради правосуддя дій Етичної ради), спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем.

За наведених обставин, беручи до уваги суть спірних відносин та їх суб`єктний склад, у суду відсутні визначені КАС України підстави для відкриття провадження у справі за цим позовом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, від 13.03.2019 у справі №9901/947/18, від 28.10.2020 у справі №9901/160/20, від 10.11.2022 у справі №990/120/22.

Отже, оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до підсудності жодного іншого суду, підстави для роз`яснення позивачу до суду якої юрисдикції належить вирішення його спору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії .

2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Войтович І.І.