Постанова

від 16.05.2023 по справі 506/17/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1300/23

Справа № 506/17/19

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О.Л.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» на додаткове рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» про повернення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкод у її використанні

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» про повернення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкод у її використанні.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2021 року позов ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» (адреса місцезнаходження: с.Ткаченка Окнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 03767185) про повернення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкод у її використанні задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,08 га, кадастровий номер 5123181700:01:001:0064, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №082353 від 16 листопада 2005 року та не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні нею.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. та судові витрати по оплаті вартості проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5652 грн., а всього 6492,80 грн.

Роз`яснено позивачу ОСОБА_1 , що питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору може бути розглянуте судом за відповідною заявою позивача.

Роз`яснено позивачу положення ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Додатковим рішенням цього ж суду від 05 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» (адреса місцезнаходження: с.Ткаченка Окнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 03767185) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 19224,03 грн. (з них: судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги 420,40 грн; судові витрати на професійну правничу допомогу 15299,17 грн.; судові витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту представників позивача /на паливно-мастильні матеріали/ 2979,67 грн.; витрати на компенсацію за відрив адвоката від звичайних занять 524,79 грн.).

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить додаткове рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовити в повному обсязі. Зменшити розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 по справі №506/17/19 до 0,00 грн.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначеного на 16.05.2023 року з`явилася представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване додаткове рішення суду зазначеним вимогам не в повній мірі відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, щорішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» про повернення земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкод у її використанні, а також стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. та судові витрати по оплаті вартості проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5652 грн.

В ході судового розгляду позивачем долучено розрахунок понесених ним судових витрат (судового збору, витрат на правову допомогу, витрат, пов`язаних з переїздом представника позивача до іншого населеного пункту). При цьому, в судовому засіданні 19 березня 2021 року представник позивача просила при ухваленні рішення здійснити лише розподіл судових витрат в частині судового збору та витрат за проведення експертизи, а розподіл інших судових витрат (в тому числі витрат на правову допомогу), щодо стягнення яких позивачем до матеріалів справи долучалися клопотання, просила здійснити після ухвалення рішення, оскільки на час ухвалення рішення неможливо надати суду всі необхідні докази, що підтверджують їх понесення.

Заява позивача про ухвалення додаткового рішення з додатками надійшла до суду 24 березня 2021 року, тобто в межах строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України.

Судом встановлено, що між адвокатом Ляліним В.Ю. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг адвоката від 04.12.2018 року, п.1.1 якого встановлено, що адвокат бере на себе зобов`язання щодо захисту прав, свобод і законних інтересів позивача у спірних правовідносинах у цивільній справі до ТОВ «Ягорлик» щодо самовільного використання належної позивачу земельної ділянки, а позивач зобов`язаний оплатити замовлення. П.3.1 договору встановлено, що за правову допомогу ОСОБА_1 сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному Додатком №1 до цього договору, яким також визначається порядок оплати.

Як вбачається з п.3.1 Додатку №1 до вказаного договору, а саме Додаткової угоди, вартість 1 години надання послуг правової допомоги складає 850 грн., а вартість всієї наданої позивачу адвокатом Ляліним В.Ю. правової допомоги складає 28050 грн. Оплата наданих послуг з правової допомоги Замовником Виконавцю здійснюється згідно підписаного акту прийому-передачі наданих послуг після винесення рішення судом першої інстанції, а в разі розгляду справи в апеляційній інстанції після винесення рішення апеляційною інстанцією.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 01.06.2019 року, вартість наданої правової допомоги складає 28050 грн., а саме 33 години по 850 грн. за 1 годину.

Також судом встановлено, що між адвокатом Биковою О.В. та позивачем ОСОБА_1 було укладено Угоду №14 про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року, п.1.1 якої встановлено, що адвокат бере на себе зобов`язання щодо захисту прав, свобод і законних інтересів позивача у спірних правовідносинах у цивільній справі №506/17/19, а позивач (Замовник) зобов`язаний оплатити замовлення. П.3.1 угоди встановлено, що за правову допомогу ОСОБА_1 сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному Додатком №1 до цієї угоди. Винагорода сплачується на банківський рахунок адвоката.

Як вбачається з п.3.1 Додатку №1 до вказаної угоди, а саме Додаткової угоди про надання правової допомоги, за правову допомогу, передбачену п.п.1.1 Угоди Замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 5000 грн.

Згідно з розрахунком вартості послуг адвоката, наданих згідно Угоди про надання правової допомоги №14 від 07.10.2010 року, вартість 1 год. роботи адвоката Бикової О.В. складає 2000 грн. та до наданої адвокатом правової допомоги входить:

- надання правової інформації, консультацій з правових питань (15 хв.) 500 грн.;

- вивчення нормативно-правової бази, складання заяв з процесуальних питань (30 хв) 1000 грн.;

- участь у судових засіданнях (1 год. 30 хв.) 3000 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи, аналіз прийнятого рішення (15 хв.) 500 грн.

Всього 2 год.30 хв., розмір гонорару 5000 грн.

Вказаний розмір гонорару позивачем сплачений на рахунок адвоката Бикової О.В. 13.10.2020 року, що підтверджується наданою позивачем квитанцією.

Також як вбачається з наявного в матеріалах справи уточненого станом на 30.06.2020 року розрахунку судових витрат /т.2 а.с.98/, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на паливно-мастильні матеріали для доставки адвоката в судові засідання за маршрутом Окни Одеса та у зворотному напрямку в сумі 5353,06 грн, а саме:

- 10.03.2019 р. 1000,06 грн. (фіскальний чек 89321 від 10.03.2019 р.);

- 12.03.2019 р. 600 грн. (фіскальний чек 76837 від 12.03.2019 р.);

- 11.04.2019 р. 999,81 грн. (фіскальний чек 47370 від 11.04.2019 р.);

- 11.04.2019 р. 999,81 грн. (фіскальний чек 47411 від 11.04.2019 р.);

- 25.06.2019 р. 849,78 грн. (фіскальний чек 6913 від 25.06.2019 р.);

- 05.03.2020 р. 903,60 грн. (фіскальний чек 80559 від 05.03.2020 р.).

Крім того, 24 березня 2021 року вказані витрати на паливно-мастильні матеріали доповнені також фіскальним чеком на оплату пального №174628 від 18.03.2021 року на суму 979,80 грн.

Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, районний суд виходив з того, що заява позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 19224,03 грн.

Апеляційний суд частково погоджується із таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

Ак, відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, відповідно до ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судовим розглядом справи встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Ляліним В.Ю. було укладено договір про надання послуг адвоката від 04.12.2018 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 01.06.2019 року, вартість наданої правової допомоги складає 28050 грн., а саме 33 години по 850 грн. за 1 годину, з них:

- аналіз документації та судової практики з приводу оскарження дій ТОВ «Ягорлик» щодо самовільного використання земельного паю, який належить Замовнику. Аналіз документів, наданих замовником для складання тактики захисту та пропозицій щодо порядку захисту порушеного права. Надання усних консультацій щодо можливості захисту порушеного права шляхом звернення до суду та до правоохоронних органів (2 години) 1700 грн.;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовної заяви, клопотання про проведення експертизи, інших процесуальних документів), підготовка та подача листів, збирання інформації (7 годин) 5950 грн.;

- участь у судових засіданнях (з урахуванням часу на проїзд м.Одеса смт.Окни - м.Одеса (відстань 200 км в одну сторону) з розрахунку оплати 8 годин за участь в одному засіданні: 11.03.2019 року, 02.04.2019 року та 11.04.2019 р. (24 години) 20400 грн.

В п.3 акту прийому-передачі наданих послуг зазначено послуги щодо участі в трьох судових засіданнях, на що адвокатом витрачено 24 години (по 8 годин на одне засідання).

Як вірно встановлено судом та підтверджено матерілами справи, а саме з протоколів судових засідань, адвокат Лялін В.Ю. дійсно брав участь в трьох судових засіданнях по даній справі, а саме: 27.02.2019 року, 11.03.2019 року та 11.04.2019 року, хоча в акті прийому-передачі помилився в даті, зазначивши замість вірної дати засідання, в якому він брав участь, 27.02.2019 року помилкову дату засідання 02.04.2019 року, в якому позивач був без представника.

Разом з тим, згідно протоколу судового засідання від 27.02.2019 року, вказане засідання тривало з 15:48 год до 16:11 год., тобто 23 хвилини, а тому суд правомірно зменшив розмір гонорару за вказане засідання з 6800 грн. до 325,83 грн. (850 грн. : 60хв х 23хв).

Аналогічною є ситуація і з участю адвоката Ляліна В.Ю. в судових засіданнях 11.03.2019 року та 11.04.2019 року, які згідно протоколів судових засідань тривали 1 годину 7 хвилин та 1 годину 37 хвилин відповідно, а не по 8 годин кожне, як зазначено в акті, а тому гонорар адвоката за ці засідання також вірно зменшено судом з 6800 грн. за кожне засідання до 949,17 грн. та 1374,17 грн. відповідно.

У доводах апеляційної скарги, ТОВ «Ягорлик» посилається на те, що всі докази надання правової допомоги адвокатом Ляліним В.Ю. (договір про надання послуг адвоката від 04.12.2018р; Додаткова угода до Договору про надання послуг адвоката від 04.12.2018 року; Акт прийому передачі наданих послуг від 01.06.2019 року та фіскальні чеки) не надсилались та не надавались відповідачу на адресу, а тому до уваги судом не повинні були братися . Крім того, як зазначає апелянт, вказані докази не відповідають критеріям визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх рохміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Проте, вказані доводи апелянта є необгрунтованими та безпідставними, оскільки як встановлено судом всі докази надання правової допомоги, згідно з переліком в заяві позивача від 24.03.2021 року, позивачем були направлені на адресу відповідача 25.03.2021 року, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти (Том ІІІ: а.с. 42, 43).

Більш того, представником відповідача у відзиві здійснено аналіз вказаних чеків, що свідчить про те, що він був ознайомлений як із зазначеними документами, так і з матеріалами справи взагалі.

Безпідставними є і посилання апелянта на те, що обєм послуг не є детальним, оскільки не зрозуміло скільки саме часу планував витратити адвокат на кожну конкретну послугу та їх розмір є суттєво завищеним.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до суду Акт прийому-передачі наданих послуг від 01.06.2019 року, у якому зазначено, що вартість наданої правової допомоги складає 28050 грн., а саме 33 години по 850 грн. за 1 годину. У вказаному Акті прийому передачі детально описану кожну надану послугу адвокам із заченням конкретного часу, а аргументи апеляційної скарги про те, що стягнута з позивача сума судових витрат на правничу допомогу є завищеної, апеляційний суд відхиляє, з огляду на те, щоТОВ «Ягорлик» не виконав свій обов`язок з доведення неспівмірності витрат, передбаченийчастиною шостоюстатті 137 ЦПК України.

Посилання апелянта про те, що позивачем не було надано до суду документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданям правової допомоги, які повинні бути оформлені у встанолвеному законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення із відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) апеляційним судом також оцінюються критично, з огляду на те, що договором про надання послуг адвоката від 04.12.2018 року передбачено обов`язок проведення вказаної оплати після ухвалення рішення по справі, а в разі розгляду справи в апеляційному суді після ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією, що відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України.

Окрім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Ягорлик» про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вартість часу з 8-годинного робочого дня адвоката в дні судових засідань, поза часом судових засідань, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в якості витрат позивача на оплату компенсації адвокату за відрив від звичайних занять та при цьому не зрозуміло на підставі яких документів судом було встановлено, що адвокат витрачав 8 годин в день судового засідання, поза часом судових засідань, то слід зазначити, що як вбачається з оскаржуванного рішення, суд першої інстанції навів мотивовану оцінку вказаним аргументам та детально зазначив про стягнення на користь позивача лише частково цих витрат з вирахуванням часу з 8-годинного робочого дня адвоката в дні судових засідань.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу за Договором про надання послуг адвоката від 04.12.2018 року, які підлягають стягненню з відповідача складають 10299 грн. (1700 грн. + 5950 грн. +325,83 грн. + 949,17 грн. + 1374,17 грн.).

Обгрунтованим є і висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, наданою адвокатом Биковою О.В., визначену Угодою про надання правової допомоги №14 від 07.10.2020 року, оскільки вказані витрати позивача суд вірно визнав судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому заява представника позивача в частині їх розподілу між сторонами та стягнення з відповідача підлягає задоволенню.

Доводи апелянта щодо завищення вартості години роботи адвоката Бикової О.В. є необгрунтованими, оскільки розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Така позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у п.28 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта стосовно необгрунтованного стягнення судом витрат на паливно мастильні матеріали, виходячи з наступного.

Так, з оскаржуваного рішення вбачається, що суд дійшов висновку про стянення витрат на оплату пального на загальну суму 2979,67 грн., оскільки вважав належними та доцільними витратами позивача, пов`язаними з переїздом його представників до іншого населеного пункту.

Проте апеляційний суд не може в цій частині погодитися із таким висновком суду, з огляду на наступне.

Стаття 138 ЦПК Українирегулює витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду.

У ч.1ст.138 ЦПК Українивитрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3ст.138 ЦПК України).

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Таке правове регулювання порядку здійснення цивільного судочинства не може обмежувати та/або заперечувати право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та яка понесла витрати, пов`язані з прибуттям до суду, й підтвердила їх документально, на компенсацію цих витрат суб`єктом владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

В свою чергу, питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормованіпостановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

За змістом п.п. 7, 9постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

Відповідно до п.п.6,7 Інструкціїпро службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Пунктом 14 розділу І Інструкціїпро службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно доЗакону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»таПодаткового кодексу України.

У абз.17ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що розрахунковий документдокумент встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В той же час, як п.10постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, так і п. 12 розділу ІІІ Інструкціїпро службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року№ 59 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Отже, сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема,постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Водночас, вищевказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказав, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат.

Витрати, пов`язаних із прибуттям до суду, можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затвердженонаказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43і призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження витрат, що пов`язані з явкою його представника до суду, надав (судом враховуються тільки чеки, за яким задоволено вимоги):

-фіскальний чек №89321 від 10.03.2019 року на суму 1000,06 грн. (Том І: а.с. 251);

-фіскальний чек №47370 від 11.04.2019 року на суму 999,81 грн. (Том І: а.с. 251);

-фіскальний чек №174628 від 18.03.2021 року на суму 979, 80 грн. (Том ІІІ: а.с. 38).

Проте надані позивачем фіскальні чеки не є достатніми доказами в розумінні наведених обставин та не можуть спонукати до відшкодування понесених на явку до суду представника витрат у визначеному розмірі, оскільки заявником не підтверджено, що адвокат заправив саме власний автомобіль відповідним пальним та дійсно використав його на прибуття до суду. Також не надано жодних доказів на підтвердження середньої витрати пального транспортним засобом, обумовленості направлення адвоката у відрядження на власному автомобілі, варіанти його використання та маршрут.

Крім того, надані суду чеки не ідентифікують адвотката ОСОБА_3 та адвоката Бикову О.В. як клієнта цих автозаправних станцій.

З огляду на вищенаведене, надані чеки не можуть бути належним та допустим доказом підтвердження витрат позивача на пальне саме задля прибуття до суду в рамках розгляду цієї справи, що унеможливлює їх відшкодування в порядкуст.138 ЦПК України, а відтак, суд доходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустими доказами витрати, пов`язані з явкою до суду його представників, тому підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в цій частині про ухвалення додаткового рішення немає.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо не розгляду судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції під час вирішення питання про ухвалення додаткового рішення враховано заперечення представника відповідача, наведо їх у оскаржуванному рішенні та зазначено про критерії співмірності такого відшкодування.

В іншій частині, додаткове рішення не оскаржується, оскільки жодних доводів на спростування наведенного апелянтом у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року в частині стягненя з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягорлик» (адреса місцезнаходження: с.Ткаченка Окнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 03767185) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат, пов`язаних із переїздом до іншого населеного пункту представників позивача (на паливно-мастильні матеріали) в розмірі 2979,67 гривень скасувати.

Прийняти в цій постанову.

В задоволеннізаяви ОСОБА_1 про стягненнясудових витратв розмірі 2979,67грн., пов`язаних із переїздом до іншого населеного пункту представників позивача (на паливно-мастильні матеріали) відмовити.

В решті додаткове рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2023 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова