Рішення

від 23.05.2023 по справі 393/613/22

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/613/22

пров. 2/393/50/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року смт Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Добрострой О.С.,

при секретарі судового засідання Панькіній Т.А.,

за участі представника позивача Дем`яненко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новгородка за правилами спрощеногопозовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ''Приватнесільськогосподарське підприємствоВершинокам`янське'' про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі та усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом та просить скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01.07.2015р. між Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' та ОСОБА_2 до договору оренди землі від 25.12.2008р.; зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, розташованої на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, шляхом повернення її позивачу. Позов мотивований тим, що 25.12.2008р. відповідач нібито уклав договір оренди землі з матір`ю позивача ОСОБА_2 , який зареєстрований 25.12.2008р. у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного Земельного Кадастру №040837500033 строком на 10 років. 01.07.2015р. між відповідачем та ОСОБА_2 нібито укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою внесено зміни до договору, зокрема зазначено, що ''термін дії договору становить 15 років''. Договір оренди землі від 25.12.2008р. та додаткову угоду від 01.07.2015р. мати позивача ОСОБА_2 не підписувала, умови не погоджувала, тому вони є неукладеними, а їх державна реєстрація підлягає скасуванню. На даний час позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.2020р. є власником земельної ділянки, площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, яка належала її матері. Відповідач без законних підстав користується вказаною земельною ділянкою та відмовив у її поверненні позивачу чим порушив права останньої.

Ухвалою суду від 15.02.2023р. відкрито спрощене позовне провадження у справі (а.с.24).

10.03.2023р. представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову через сплив строків позовної давності, передбачених ст.257 ЦК України. Відзив мотивований тим, що 25.12.2008р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладено вказаний договір оренди землі. 01.07.2015р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладено спірну додаткову угоду, якою термін дії договору продовжено до 2033р., тобто на 15 років. Відповідач у повному обсязі виконував договірні зобов`язання. 26.09.2018р. позивач разом із своєю матір`ю прибула до відповідача та попросили видати оренду плату за даним договором за 2021-2022 роки, а отже їм було відомо і про додаткову угоду, якою продовжено термін дії договору після 2018р. Відповідну заяву для ОСОБА_2 допомагала писати позивач, після чого було виплачено кошти. Таким чином, 26.09.2018р. орендодавцю було відомо про існування додаткової угоди, яка є предметом спору, а тому на день звернення з даним позовом сплив строк позовної давності (а.с.25-27).

Ухвалою суду від 15.03.2023р. призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу. Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи (а.с.43-45).

Ухвалою суду від 19.04.2023р. відновлено провадження по справі (а.с.55).

05.05.2023р. представник позивача ОСОБА_4 надала до суду відповідь на відзив від 05.05.2023р., в якому просить відмовити представнику відповідача у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності. Відповідь на відзив мотивована тим, що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не сплив, так як на даний час діє спірний договір оренди землі, а отже порушення прав та законних інтересів позивача існує у теперішньому часі. Крім того, позивач є власником вказаної земельної ділянки з 16.12.2020р. Посилання представника відповідача на те, що позивач отримала оренду плату за 2020-2024 роки не підтверджує той факт, що орендна плата сплачувалась за спірну земельну ділянку, яка належала її матері ОСОБА_2 , так як у розписці не вказано за яку земельну ділянку позивач отримала орендну плату. Про порушене право позивач дізналася після оформлення спадщини за заповітом 16.12.2020р. (а.с.62).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала доводи позовної заяви та просила суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_4 зазначила, що позивач 16.12.2020р. після оформлення спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 дізналася про існування спірної додаткової угоди, яку мати позивача не підписувала. Земельна ділянка, власником якої є позивач, без законних підстав перебуває в користуванні відповідача чим порушуються її права. Позивачу з 2020р. орендна плата за землю не сплачувалася, а з наданих відповідачем документів не зрозуміло за яку саме земельну ділянку була сплачена орендна плата. Зазначала, що окрім спірної земельної ділянки в оренді відповідача також перебуває земельна ділянка, яка належала батьку позивача, саме за орендну якої вона отримувала плату. Вказала, що коли орендодавець отримувала орендну плату за землю, то вважала, що це плата за договором оренди землі від 25.12.2008р., так як він мав діяти до 25.12.2018р., а кошти надавалися 26.09.2018р. Підстав для застосування строків спливу позовної давності, про яку зазначає представник відповідача, не вбачається, так як негаторний позов можливо подавати до суду протягом усього часу порушення прав законного володільця майна. Усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є належним способом захисту порушених прав позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В заяві від 22.05.2023р. представник відповідача ОСОБА_3 просить суд розглянути справу без його участі та відмовити в позові у повному обсязі, застосувавши строки позовної давності. Окрім цього, у вказаній заяві представник відповідача зазначає, що позивач невірно обрала спосіб захисту вважаючи, що усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є належним способом захисту порушених її прав. При цьому, позивач не ставить питання про визнання недійсним договору (а.с.68-69).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

25.12.2008р. між ОСОБА_2 та Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427. Пунктом 8 цього договору визначено, що договір укладено на 10 років. Договір зареєстровано 25.12.2008р. у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного Земельного Кадастру за №040837500033 (а.с.8-9).

Зі змісту угоди про внесення змін до договору оренди землі (зареєстрованого 25.12.2008р. за №040837500033) вбачається, що вона укладена 01.07.2015р. між ОСОБА_2 та Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' щодо оренди земельної ділянки загальною площею 6,29 га ріллі (№427 на Плані, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427), відповідно до якої продовжено строк дії договору на 15 років, тобто до 25.12.2033р., а також встановлено розмір орендної плати 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, з урахуванням індексації (а.с.10).

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 13.07.2016р. №63381704 слідує, що 07.07.2016р. за Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , строк дії якої до 25.12.2033р. з правом пролонгації (а.с.10-12).

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким єЗакон України ''Про оренду землі''.

Відповідно дост.1 Закону України ''Про оренду землі''оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України ''Про оренду землі''орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.1ст.202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1ст. 638 ЦК України).

Відповідно дост.13 Закону України ''Про оренду землі''договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а її дочка ОСОБА_1 16.12.2020р. успадкувала належну їй земельну ділянку площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.12.2020р. (а.с.7).

17.12.2020р. позивач зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, що згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2020р. №237448397 (а.с.13).

Звертаючись до суду з позовом позивач вказала, що зазначений договір та спірну додаткову угоду до нього її мати не підписувала, умови не погоджувала, тому вони є неукладеними, отже, земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, тому має бути повернута її власнику.

З висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №1376/23-27 від 14.04.2023р., яка проведена на підставі ухвали суду від 15.03.2023р., слідує, що підпис від імені ОСОБА_2 в угоді про внесення змін до договору оренди землі (зареєстрованого 25 грудня 2008 року за №040837500033) щодо оренди земельної ділянки загальною площею 6,29 га ріллі (№427 на Плані, кадастровий № 3523480800:02:000:0427), на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, укладеній від 01.07.2015р. між ОСОБА_2 та Приватним підприємством ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'', який міститься в графі ''Орендодавець ОСОБА_2 '', виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.49-53).

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується. Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) та в постанові Верховного Суду від 19.04.2023р. по справі №138/3665/21 провадження №61-7835св22.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не підписувала спірну додаткову угоду до договору, що підтверджується вищевказаним висновком експерта, тобто не виявляла свою волю до вчинення правочину та до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, а тому така угода є неукладеною.

Разом з тим, суд не приймає доводи позивача про те, що її мати ОСОБА_2 не підписувала договір оренди землі від 25.12.2008р., так як позивачем не надано належних доказів на підтвердження даної обставини.

Крім цього, відповідачем надані докази про виплату орендної плати ОСОБА_2 за 2014 - 2018 роки (а.с.29, 31, 34, 72, 74, 76, 78, 80).

Тобто, надані відповідачем докази свідчать, що померла ОСОБА_2 в межах строку дії договору оренди від 25.12.2008 р., який був укладений на 10 років, отримувала орендну плату, а відповідач відповідно сплачував її та користувався земельною ділянкою.

В такому випадку кваліфікація договору як неукладеного виключається.

Щодо доводів відповідача про отримання орендної плати позивачем ОСОБА_1 , суд встановив наступне.

Згідно заяви від 20.02.2019р. позивач просила відповідача видати їй кошти авансом в рахунок орендної плати за 2020-2021 роки (а.с.35).

Згідно розписки від 05.02.2020р. позивач отримала гроші за оренду землі за 2020-2024 роки (а.с.33а).

Проте, відповідно листа відповідача №21 від 01.03.2023р. в оренді відповідача перебувають дві земельні ділянки, власником яких на даний час є позивач, а саме земельна ділянка кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, яка раніше належала ОСОБА_2 , та земельна ділянка кадастровий номер 3523480800:02:000:0426, яка раніше належала ОСОБА_5 (а.с.32).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки у вказаній заяві та розписці не зазначено за яку саме земельну ділянку позивач просила та отримала орендну плату, а позивач заперечує отримання орендної плати за земельну ділянку, що належала її матері, зазначаючи, що кошти отримувала за оренду земельної ділянки, що належала її батьку, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач сплачував позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523480800:02:000:0427.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 після 25.12.2018р., тобто після закінчення строку дії договору від 25.12.2008р., а також позивач після 16.12.2020р., тобто після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, отримували орендну плату по земельній ділянці кадастровий номер 3523480800:02:000:0427.

Також, суд вважає, що доводи представника відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач невірно обрав спосіб захисту звернувшись до суду із вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та пропустила строк звернення до суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, суд вважає, що у даній справі ефективним способом захисту права позивача як власника земельної ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки. Оскільки поданий позов є негаторним, то позивач може заявити його впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, а тому позивач не пропустила строки на звернення до суду із даним позовом.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, шляхом повернення її позивачу, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також необхідно зазначити, що згідно п.п. 1,4 п.6-1 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади). Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. №716-р ''Про визначення адмінстративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області'' Вершино-Кам`янська сільська рада Новгородківського району Кіровоградської області увійшла до складу Новгородківської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області.

Тому, місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 3523480800:02:000:0427 є територія Новгородківської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, а не територія Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, як зазначено позивачем у позові.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 01.07.2015р. суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 рокуу справі №359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня2020 року у справі №916/2791/13 (пункт 6.31)).

Стаття 26 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень''регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень''відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Викладене свідчить, що на час звернення позивача до суду такого способу захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору чи додаткової угоди закон не передбачав.

За таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивача була б вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно чи скасування державної реєстрації прав, оскільки реєстрація права, яке закріплене у неукладеній додатковій угоді, порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427.

Однак, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 01.07.2015р., оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі. Тому, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановахвід 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21 (провадження№ 61-7155св22), від 05 квітня 2023 року у справі №125/788/21 (провадження № 61-4248св22), від 19 квітня 2023 року у справі №138/3665/21 (провадження № 61-7835св22).

Враховуючи вищезазначене, оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доп.2ч.3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи,належать витрати: пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1984,80 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 6213,48 грн.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме - на 50%, то відповідно вказані судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 3106,74 грн.

Крім того, представник позивача ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11000 грн.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України ''Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зп.1ч.3ст.133ЦПКУкраїни довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належатьвитрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача Дем`яненко Т.О. на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу надала до суду:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору №б/н від 26.12.2022р.(а.с.14);

- договір про надання правничої допомоги адвоката від 26.12.2022р., який укладено між адвокатом Дем`яненко Т.О. та Верхошаповою Н.Г., згідно якого остання зобов`язується сплатити адвокату 11000 грн. (а.с.15);

- квитанцію від 26.12.2022р., згідно якої ОСОБА_1 сплатила 11000 грн. за надання правової допомоги згідно договору правничої допомоги від 26.12.2022р. (а.с.17);

- розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 26.12.2022р., відповідно до якого сплачений гонорар за проведену роботу за домовленістю сторін становить 11000 грн. (а.с.84).

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено вище, так як позов підлягає частковому задоволенню, то витрати на правничу допомогу також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5500 грн.

Вказана сума понесеної позивачем правничої допомоги підтверджена належними доказами, розмір даних витрат є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників.

Судом враховується, що згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, Великої Палат Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц).

Суд відзначає, що представник відповідача ОСОБА_3 не заявляв про необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

У відзиві від 10.03.2023р. представник відповідача ОСОБА_3 просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн., а також зазначає, що докази понесення даних витрат будуть надані у порядку, передбаченому ЦПК України (а.с.25-27).

Відповідно до вимог ч.2 ст.246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 246, 258268, 272 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства ''Приватнесільськогосподарське підприємствоВершинокам`янське'' про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі та усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй земельною ділянкою площею 6,2912 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0427, розташованої на території Новгородківської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від Приватного підприємства ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'', право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' (місцезнаходження вул.Жовтневої революції 1, с.Вершино-Кам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 30800250) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 3106,74 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5500 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приватне підприємство ''Приватне сільськогосподарське підприємство Вершинокам`янське'' (місцезнаходження вул.Жовтневої революції 1, с.Вершино-Кам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, 28211, код ЄДРПОУ 30800250).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Для вирішення питання про судові витрати за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 призначити судове засідання на 11.30 год. 08.06.2023р., яке проводити в залі судових засідань №1 Новгородківського районного суду (вул. Дружби 126, смт Новгородка Кіровоградської області). Встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 29.05.2023 року.

Повне судове рішення складено 29.05.2023р.

Суддя О.ДОБРОСТРОЙ