Постанова

від 23.05.2023 по справі 916/1050/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1050/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Одеської міської ради: Садардінова І.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ: Яковенко Д.А.

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 року, суддя в І інстанції Волков Р.В. повний текст якого складено 16.02.2023 в м. Одесі

у справі №916/1050/22

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 345 240,04 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ" про стягнення 345 240,04 грн безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позову посилається на використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності без укладеного договору оренди, що призвело до порушення права територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та звернення з даним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 відкрито провадження у справі №916/1050/22 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 у справі 916/1050/22 позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 345 240,04 грн задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ" на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 325 366,35 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ" на користь Одеської міської ради 4 880,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з 02.04.2019 по 01.02.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею. Тому, відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Здійснивши аналіз запропонованого позивачем розрахунку, суд з`ясував, що позивач врахував задекларований відповідачем у 2019, 2020 та 2021 роках земельний податок, розмір задекларованого податку, як показано у розрахунку, склав 313 386,31 грн.

Водночас суд враховував наявний в матеріалах справи лист ГУ ДПС України в Одеській області №16412/6/15-32-04-06-06 від 08.08.2022, в якому управління повідомило, що ТОВ СТАРСКРІМ з 2019 по 2021 роки сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 у загальній сумі 333 260 грн.

Таким чином судом враховано сплачену відповідачем суму земельного податку з 2019 по 2021 року саме у розмірі 333 260,00 грн.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням сплаченої відповідачем суми земельного податку з 2019 по 2021 року у розмірі 333 260,00 грн, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 325 366,35 грн безпідставно збережених коштів.

Не погодившись із вказаним рішенням, 08.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 у справі №916/1050/22 скасувати частково та ухвалити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 305 387,80 грн, а також стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги.

Зокрема, скаржник не погоджується із рішенням суду в частині стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою у період з 01 березня 2020 по 31 березня 2020 року в сумі 19 978,55 грн, оскільки Законом України від 30.03.2020 №540 - IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 52-4 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: «Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності». Відповідні зміни були внесені до Податкового кодексу України.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що земельна ділянка за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175 з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 є комунальною власністю. 3 урахуванням вказаних змін спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби, законодавець чітко визначив, що плата за земельні ділянки комунальної власності за вказаний період не нараховується та не сплачується, у тому числі на умовах оренди, чого суд першої інстанції не врахував. При цьому останнім 12.07.2022 до суду першої інстанції було надіслано письмові пояснення з цього приводу, між тим, не були враховані місцевим господарським судом при вирішення спору.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили, що відповідно до вимог чинного законодавства не перешкоджає розгляду останньої.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 призначено справу №916/1050/22 до розгляду на 16.05.2023 о 12:00.

04.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ адвоката Яковенка Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.05.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ адвоката Яковенка Дмитра Анатолійовича про участь у судовому засіданні 16.05.2023 о 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В подальшому протокольною ухвалою суду від 16.05.2023 відкладено розгляд даної апеляційної скарги на 23.05.2023 о 12:30.

В судовому засіданні 23.05.2023 прийняли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ та Одеської міської ради, представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою у період з 01 березня 2020 по 31 березня 2020 року в сумі 19 978,55 грн, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 305 387,80 грн за інший період - 02.04.2019 по 01.02.2022 (з виключенням березня 2020) апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Так, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач з 02.04.2019 на підставі Договору купівлі-продажу №539 від 02.04.2019 є власником об`єкта нерухомого майна АЗС, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 175 (т. 1, а.с. 25-26).

Пунктом 1.2. вказаного договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та ТОВ «ПОЛІСТАР», визначено, що предметом договору є нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175, загальною площею 0, 1799 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:010:0001, цільове призначення якої для експлуатації та обслуговування автозаправної станції (т. 1, а.с. 28-29).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку територіальна громада міста Одеси в собі Одеської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,1799 га за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175, кадастровий номер: 5110137600:35:010:0001 (т. 1, а.с. 19).

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (з 02.04.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ" як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідного договору між відповідачем та територіальною громадою укладено не було.

09.12.2021 Управлінням самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради проведено огляд земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175, кадастровий номер: 5110137600:35:010:0001, та встановлено, що на ній розташовані нежитлові будівлі та споруди, які експлуатуються під розміщення автозаправної станції, та належать ТОВ СТАРСКРІМ, про що складено Акт обстеження земельної ділянки № 21-0076-09 від 09.12.2021 (т. 1, а.с. 36-37).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175, площею 1799,0 кв.м, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, зареєстрована з 12.01.2006, тобто є сформованою, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а.с. 19).

Вищевказані обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з 02.04.2019 по 01.02.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Тому, відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №2093 від 24.12.2020 (т. 1, а.с. 30) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 складає 4 794 853,02 грн.

Саме на підставі цього витягу позивачем проведено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів (т. 1, а.с. 32), відповідно до якого сума заборгованості за користування земельної ділянки у період з 02.04.2019 по 01.02.2022 складає 658 626,35 грн.

Здійснивши аналіз запропонованого позивачем розрахунку, суд з`ясував, що позивач врахував задекларований відповідачем у 2019, 2020 та 2021 роках земельний податок. Так, розмір задекларованого податку, як показано у розрахунку, склав 313 386,31 грн.

Суд першої інстанції врахував наявний в матеріалах справи лист ГУ ДПС України в Одеській області № 16412/6/15-32-04-06-06 від 08.08.2022 (т. 2, а.с. 30), в якому управління повідомило, що ТОВ «СТАРСКРІМ» з 2019 по 2021 роки сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 у загальній сумі 333 260 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у розрахунку має бути враховано сплачену відповідачем суму земельного податку з 2019 по 2021 року у розмірі 333 260,00 грн.

Відтак, з урахуванням сплаченої відповідачем суми земельного податку з 2019 по 2021 року у розмірі 333 260,00 грн, місцевий господарський суд вбачив наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 325 366,35 грн безпідставно збережених коштів.

Проте, обгрунтованими є доводи апеляційної скарги представника скаржника щодо застосування пп.52-4 підрозділу 10 розділу XX прикінцевих та перехідних положень ПК України з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «СТАРСКРІМ» в суді першої інстанції було подано заяву про врахування пункту 52-4 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який передбачає те, що не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем орендна плата за Земельну ділянку за період з 01 березня по 31 березня 2020 року (т.1 а.с. 139-143).

Втім, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не надав правової оцінки щодо вказаної заяви та не врахував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни до відповідних законодавчих актів України, зокрема викладено пункт 52-4 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в новій редакції, згідно з якою не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Законом України "Про оренду землі" у частині 3 статті 23 також передбачено, що орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Зазначеною постановою, зокрема, була передбачена заборона до 11 травня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення (з урахуванням винятків).

У зв`язку з наведеним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до відповідних законодавчих актів України, зокрема викладено пункт 52-4 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в новій редакції, згідно з якою не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175, площею 1799,0 кв.м є комунальною власністю.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Також установлено, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають не лише звільнення від нарахування та сплати за період з 1 березня по 31 березня 2020 року орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а й визначають механізм врегулювання правовідносин, пов`язаних з таким звільненням шляхом подання уточнень до податкової декларації. При цьому закріплений у наведеній нормі порядок врегулювання відповідних правовідносин не передбачає внесення певних змін до договорів оренди землі стосовно сплати орендної плати в зазначений період.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна уточнююча декларація за 2020, у якій відображено зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за березень 2020. (т.1, а.с. 115-119).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводом скаржника про те, що пункт 52-4 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає те, що не нараховується Орендодавцем та не сплачується Орендарем орендна плата за Земельну ділянку за період з 01 березня по 31 березня 2020 року, адже орендар звільняється від орендної плати за вказаний період на підставі прямої норми Закону.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов помилкового висновку щодо врахування плати за земельну ділянку за березень 2020 року.

На підставі встановлених вище обставин, з відповідача підлягає стягненню сума безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 02.04.2019 по 01.02.2022 за врахуванням сплаченого земельного податку за вказаний період (333 260 грн) та встановленої п. 52-4 підрозділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України відсутності підстав нарахування та сплати за березень 2020 року орендної плата за земельну ділянку (19 978,55 грн).

Всього сума безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:35:010:0001 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 175, площею 1799,0 кв.м за період з 02.04.2019 по 01.02.2022 становить 305 387,80 грн (658 626,35 333 260 19 978,55 = 305 387,80).

Отже, перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, дослідивши витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки та інші наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів проходить до висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, із врахуванням суми сплаченого відповідачем земельного податку за користування земельною ділянкою у спірний період та встановлену п. 52-4 підрозділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України відсутність підстав нарахування та сплати орендної плата за земельні ділянки за березень 2020 року.

Зважаючи на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги, та її задовольняє.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРСКРІМ на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 у справі №916/1050/22 задовольнити.

Рішення Господарського Одеської області від 06.02.2023 у справі №916/1050/22 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції.

«Позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 345 240,04 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРСКРІМ" на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 305 387,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.П. Разюк

Н.М. Принцевська