Постанова

від 24.05.2023 по справі 917/525/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/525/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора ГОРГУЛЬ Наталя на підставі посвідчення від 01.03.2023р. №072883;

позивача не з`явився;

1-го відповідача ПРИБЄГ Дар`я - на підставі довіреності від 21.11.2022р. №0-16-0.6-13/62-22;

2-го відповідача не з`явився;

3-го відповідача - не з`явився,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соня", Полтавська область, Козельщинський район, с.Козельщина, (вх. №732 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. (суддя Сірош Д.М., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту - 02.12.2020р.) та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. (суддя Сірош Д.М., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту - 15.12.2020р.) у справі № 917/525/20

за позовом: Першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

до 2-го відповідача: ОСОБА_1 , Полтавська область, Козельщинський район, с.Козельщина

до 3-го відповідача: Фермерського господарства "Соня", Полтавська область, Козельщинський район, с.Козельщина

про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, додаткових угод до договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020р. перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Соня, в якому просив:

-визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 29.09.2014р. №3599-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, від 14.03.2018р. № 1818-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,5313 га, від 29.09.2014р. № 3602-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, від 14.03.2018р. №1819-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 29,5 га;

-визнати недійсним та припиненим на майбутнє укладений 19.03.2018р. між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, розташованої в адміністративних межах Козельщинської селищної ради;

-визнати недійсним та припиненим на майбутнє укладений 19.03.2018р. між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташованої в адміністративних межах Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області;

-визнати недійсною і припиненою на майбутнє додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.03.2018р. на земельну ділянку площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, укладену 14.01.2019 між Козельщинською селищною радою та ОСОБА_1 ;

-визнати недійсною і припиненою на майбутнє додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.03.2018 на земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, укладену 06.11.2019р. між Козельщинською селищною радою та громадянином ОСОБА_1 ;

-визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, площею 29,5 га, укладений 18.11.2019р. між ОСОБА_1 та ФГ Соня;

-визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, площею 9,5313 га, укладений 18.11.2019р. між ОСОБА_1 та ФГ Соня;

-зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ Соня повернути Козельщинській селищній раді земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, розташовану в адміністративних межах Козельщинської селищної ради;

-зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ Соня повернути Козельщинській селищній раді земельну ділянку площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташовану в адміністративних межах Козельщинської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства у користування ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності. Отже, ОСОБА_1 , використавши своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, спірні земельні ділянки отримав на позаконкурсній основі в порушення положень статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України.

29.05.2020р. 3-им відповідачем Фермерським господарством Соня подано до господарського суду Полтавської області клопотання про застосування до позовних вимог прокурора наслідків спливу позовної давності.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. у справі №917/525/20 позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19.03.2018р. між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, розташованої в адміністративних межах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19.03.2018 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташованої в адміністративних межах Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області; визнано недійсною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.03.2018р. на земельну ділянку площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, укладену 14.01.2019р. між Козельщинською селищною радою та ОСОБА_1 ; визнано недійсною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.03.2018р. на земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, укладену 06.11.2019р. між Козельщинською селищною радою та ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути Козельщинській селищній раді земельні ділянки площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402 та площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташовані в адміністративних межах Козельщинської селищної ради; в решті позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 29.09.2014р. №3599-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, від 14.03.2018р. № 1818-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,5313 га, від 29.09.2014р. № 3602-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, від 14.03.2018р. №1819-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 29,5 га місцевий господарський суд виходив з того, що вказані вимоги є неефективним способом захисту, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння позивачем спірними земельними ділянками.

Крім того, судом було відмовлено в позові в частині вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 3599-сг від 29.09.2014р. та № 3602-сг від 29.09.2014р. про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку із пропуском прокурором строку позовної давності.

В частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди від 19.03.2018р. щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами №5322055100:00:001:0402, №5322082500:00:001:1046 місцевий господарським суд керуючись положеннями статей 13, 15, 20, 21, 23 Закону України «Про оренду землі», встановив факт недотримання сторонами договорів оренди земельної ділянки істотних умов, а саме відсутність розробленої технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Вимоги про визнання недійсними додаткової угоди №1, укладеної 14.01.2019р. між Козельщинською селищною радою та громадянином ОСОБА_1 до договору оренди землі від 19.03.2018 на земельну ділянку площею 9,5313 га 5322082500:00:001:1046 та додаткової угоди № 1, укладеної 06.11.2019р. між Козельщинською селищною радою та громадянином ОСОБА_1 , до договору оренди землі від 19.03.2018р. на земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, також було задоволено судом, як похідні від основної вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 19.03.2018р.

Разом з тим, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненими договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, площею 29,5 га, укладеного 18.11.2019р. між ОСОБА_1 та ФГ Соня та договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, площею 9,5313 га, укладеного 18.11.2019р. між ОСОБА_1 та ФГ Соня, з тих підстав, що приписами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові від 27.11.2018р. у справі №905/2260/17.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20 (з урахуванням ухвали по виправлення описки від 21.12.2020р.) стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 та ФГ Соня 26200,42грн. витрат за сплату судового збору.

Фермерське господарство "Соня" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати частково рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. у справі №917/525/20 в частині визнання недійсними договорів оренди землі, додаткових угод до договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок; в іншій частині рішення залишити без змін. Також апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20 повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів оренди від 19.03.2018р. укладених щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами №5322055100:00:001:0402, №5322082500:00:001:1046 та додаткових угод до них, з підстав недотримання сторонами істотних умов визначених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутність розробленої технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021р. №917/525/20 задоволено частково апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соня"; скасовано рішення від 26.11.2020р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі № 917/525/20; закрито провадження у справі №917/525/20, з тих підстав, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2023р. у справі №917/525/20 задоволено касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури; скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021р. у справі № 917/525/20; справу №917/525/20 передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023р. призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Соня" на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20 у відкритому судовому засіданні на "24" травня 2023 р. о 15:15 годині; встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

09.05.2023р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5246), в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соня" в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. у справі №917/525/20 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також, підтримує вимоги апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20.

15.05.2023р. прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5472), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства "Соня", рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20 залишити без змін.

18.05.2023р. представником 1-го відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2023р. задоволено заяву представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - Прибєг Дар`ї Андріївни, про участь у судовому засіданні "24" травня 2023 р. о 15:15год. у справі №917/525/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити: ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.05.2023р. прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20 залишити без змін.

Представник 1-го відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги Фермерського господарства "Соня", просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. у справі №917/525/20 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також, підтримав вимоги апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення позивача, 2-го та 3-го відповідачів про дату, час та місце судового засідання, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за їх відсутності, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 3599-сг від 29.09.2014р. надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 9,5313 га для ведення фермерського господарства в оренду розташованої в адміністративних межах Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (т.1 а.с.29).

Також, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 3602-сг від 29.09.2014р. надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 29,5 га, для ведення фермерського господарства в оренду розташованої в адміністративних межах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (т.1 а.с.31).

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №1818-сг від 14.03.2018р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передано в довгострокову оренду терміном на 7 років земельну ділянку площею 9,5313 га ріллі (кадастровий номер 5322082500:00:001:1046), розташовану за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (т.1 а.с.30).

Крім того, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 1819-сг від 14.03.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передано в довгострокову оренду терміном на 7 років земельну ділянку 29,5 га сіножатей (кадастровий номер 5322055100:00:001:0402), розташовану за межами населених пунктів на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (т.1 а.с.32).

19.03.2018р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі договір оренди №1 т.1 а.с.46-52), відповідно до умов якого орендодавцем на підставі наказу № 1818-сг від 14.03.2018р. надано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,5313 га, для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5322082500:00:001:1046, яка розташована за межами населених пунктів на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Право оренди зареєстровано 10.04.2018р. із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також, 19.03.2018р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі договір оренди №2 т.1 а.с.54-60), відповідно до умов якого орендодавцем на підставі наказу № 1819-сг від 14.03.2018р. надано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 29,5 га, для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5322055100:00:001:0402, яка розташована за межами населених пунктів на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області.

Право оренди зареєстровано 10.04.2018р. із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пунктів 5 договорів оренди №1 та 2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договорів оренди проведена.

Згідно з пунктом 8, договори оренди №1 та №2 укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договорів орендар маг переважне право поновити їх на новий строк. У ньому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів письмово орендодавця про намір продовжити їх дію.

У пункті 9 договорів оренди №1 та №2 сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у наступних формах та розмірах: у грошовій формі безготівково у розміні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем за використання земельної ділянки складає 34636,90грн. та 25297,84грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції (пункт 10 договору). Орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а в разі визначення податковим законодавством інших строків (періодів) внесення плази за землю відповідно до вимог Податкового кодексу України (пункт 11 договору).

Пунктами 15 та 16 договорів оренди №1 та №2 сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянка (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

06.11.2019р. між Козельщинською селищною радою Козельщинського району Полтавської області (надалі -орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (надалі - орендар) було укладено додаткову угоду № 1 то договору оренди землі від 19.03.2018р. (т.1 а.с.61) (земельна ділянка загальною площею 29,5 га з кадастровим номером 5322055100:00:001:0402), якою було внесено зміни до договору шляхом зміни орендодавця - Головного управління Держгеокадастру Полтавської області на Козельщинську селищну раду; пункт 5 договору викладено в наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 376364,99 грн, а тому орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12% від нормативної грошової о пачки і складає 45163,80 грн на рік.

Крім того, 14.01.2019р. між Козельщинською селищною радою Козельщинського району Полтавської області (надалі - орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (надалі - орендар) було укладено додаткову угоду № 1 то договору оренди землі від 19.03.2018р. (т.1 а.с.53) (земельна ділянка загальною площею 9,5313 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1046), якою було внесено зміни до договору шляхом зміни орендодавця - Головного управління Держгеокадастру Полтавської області на Козельщинську селищну раду.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначав, що зазначені накази Головного управління Держгеокадастру Полтавської області від 29.09.2014р. №3599-сг та №3602-сг, від 14.03.2018р. №1818-сг та №1819-сг прийнято, а договори оренди від 19.03.2018р. укладено з порушенням вимог статей 7, 12 Закону Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, що свідчить про наявність правових підстав для визнання їх незаконними та скасування.

Зокрема, прокурор звертав увагу на те, що громадянин ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства Андрійко, якому відповідно до інформації відділу у Козельщинському районі ГУ Держгеокадстру у Полтавській області від 03.04.2019р. № 259/108-19 (т.1 а.с.20) розпорядженням Козельщинської РДА № 555 від 27.12.2012р. ФГ Андрійко затверджено технічну документацію із землеустрою для ведення фермерського господарства щодо земельної ділянки площею 80,0 га на території Василівської сільської ради Козельщинського району та земельної ділянки площею 6,0 га на території Козельщинської селищної ради та рекомендовано ФГ Андрійко укласти договори оренди терміном на 20 років і провести їх обов`язкову реєстрацію.

В подальшому, 31.01.2014р. Фермерським господарством Андрійко було змінено повне найменування юридичної особи на Фермерське господарство Грім, яке є правонаступником ФГ Андрійко (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань т.1 а.с.77-82).

12.06.2014р. право оренди на підставі вказаних договорів оренди було зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.10.2019р. №183937069 т.1 а.с.71-76).

Таким чином, як стверджував прокурор, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин ОСОБА_1 вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Проте, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру Полтавської області спірних наказів від 29.09.2014р. №3599-сг та №3602-сг, від 14.03.2018р. №1818-сг та №1819-сг, Фермерське господарство Грім, засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи та мало у постійному користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а отже отримання земельних вказаною особою в оренду земельних ділянок загальною площею 9,5313 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1046 та загальною площею 29,5 га з кадастровим номером 5322055100:00:001:0402 суперечить вимогам закону, оскільки було отримані поза процедурою проведення земельних торгів.

Укладені на підставі оспорюваних наказів договори оренди землі від 19.03.2018р. та додаткові угоди до них від 14.01.2019р. та від 06.11.2019р., з огляду на зазначені вище обставини підлягають визнанню недійсними в силу приписів статей 203, 215 Цивільного Кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України. Крім того, прокурор звертав увагу на укладення вказаних договорів без проведення нормативно-грошової оцінки землі, що також є підставою для визнання їх недійсними.

Прокурор зазначав, що 04.06.2019р. громадянином ОСОБА_1 було засновано Фермерське господарство Соня, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.83-88).

18.11.2019р. громадянином ОСОБА_1 передано в суборенду Фермерському господарству Соня спірну земельну ділянку загальною площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046 строком до 19.03.2025р.

Право оренди за вказаним договором зареєстровано виконавчим комітетом Ланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області 19.11.2019р. із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2020р. №196113240 т.1 а.с.67-71).

Також, 18.11.2019р. громадянином ОСОБА_1 передано в суборенду Фермерського господарства Соня спірну земельну ділянку загальною площею 29,5 га кадастровий номер 5322055100:00:001:0402 строком до 19.03.2025р.

Право оренди за вказаним договором зареєстровано виконавчим комітетом Ланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області 19.11.2019р. із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2020р. №196112576 т.1 а.с.64-66).

Оскільки спірні земельні ділянки передані в суборенду, було отримано громадянином ОСОБА_1 всупереч приписам статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, прокурор вважав, що усунення порушень закону в даному випадку можливе лише шляхом визнання припиненими вказаних вище договорів суборенди від 18.11.2019р.

Вказані обставини і стали підставою для звернення 25.03.2020р. першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Соня про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, додаткових угод до договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок (т.1 а.с.1-119).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.2 а.с.93-101).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Госпдарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі № 924/831/17).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019р. у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019р. у справі № 912/2529/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області прокурор зазначав, що державний інтерес у цій справі полягає у поверненні спірних земельних ділянок у відання та розпорядження держави та подальшу їх передачу в користування за призначенням за результатами земельних торгів та визначенням максимальних надходжень до місцевого бюджету від господарської діяльності на земельних ділянках комунальної власності, з подальшим спрямуванням отриманих коштів на потреби територіальної громади.

Крім того, метою захисту інтересів держави є забезпечення законності та справедливої рівноваги у сфері земельних відносин, відновлення порушених прав держави на вільне володіння та розпорядження земельними ділянками у відповідності до вимог закону, дотримання принципу раціонального використання землі та отримання максимального доходу від її оренди.

Зважаючи на викладене, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, проаналізувавши наведені правові норми, вважає, що прокурор належними чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентних органів для здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідний державний орган, щоб інтереси держави не залишилися без відповідного захисту.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів з урахуванням приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

З аналізу вказаних правових норм випливає, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. у справі №922/4817/13.

Отже, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Як було зазначено вище, громадянин ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства Андрійко, якому відповідно до інформації відділу у Козельщинському районі ГУ Держгеокадстру у Полтавській області від 03.04.2019р. № 259/108-19 (т.1 а.с.20) розпорядженням Козельщинської РДА № 555 від 27.12.2012р. ФГ Андрійко затверджено технічну документацію із землеустрою для ведення фермерського господарства щодо земельної ділянки площею 80,0 га на території Василівської сільської ради Козельщинського району та земельної ділянки площею 6,0 га на території Козельщинської селищної ради та рекомендовано ФГ Андрійко укласти договори оренди терміном на 20 років і провести їх обов`язкову реєстрацію.

Отже, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин ОСОБА_1 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі №525/1225/15-ц та від 29.01.2020р. у справі №927/83/19).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 903/857/18, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Оскільки, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області спірних наказів від № 3599-сг від 29.09.2014р., №1818-сг від 14.03.2018р. та №3602-сг від 29.09.2014р., № 1819-сг від 14.03.2018р. Фермерське господарство Андрійко вже набуло статусу юридичної особи та мало у користуванні земельну ділянку площею 80,0 га на території Василівської сільської ради Козельщинського району та земельну ділянку площею 6,0 га на території Козельщинської селищної ради для ведення фермерського господарства, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що отримання, поза процедурою земельних торгів, в подальшому ще двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду для ведення фермерського господарства, в т. ч. земельної ділянки площею 9,53 га та площею 29,5 га не відповідає вимогам Закону.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 3599-сг від 29.09.2014р. та № 3602-сг від 29.09.2014р. про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку із пропуском прокурором строку позовної давності.

Також, господарським судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 1818-сг від 14.03.2018р. про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,5313 га та №1819-сг від 14.03.2018р. про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 29,5 га, з тих підстав, що зазначені накази є актами ненормативного характеру, які вичерпали свою дію внаслідок виконання, отже задоволення відповідних позовних вимог є неефективним способом захисту, який не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок загальною площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402 та загальною площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, укладених 19.03.2018р. між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 , а також визнання недійсними додаткових угод до вказаних договорів, судова колегія зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до інформації викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.02.2020р. №10-16-0.6-722/2-20 (т.1 а.с. 35-36), технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 9,5313 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1046 та земельної ділянки площею 29,5 га, з кадастровим номером 5322055100:00:001:0402 до управління не передавалась.

Матеріали справи також не містять витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, які є об`єктом оренди спірних договорів оренди землі.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи сторонами не було надано належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що технічна документації з нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок розроблена не була, а отже при укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності фактично не визначалась, що свідчить про те, що спірні договори оренди суперечать приписам чинного законодавства.

Відповідна правова позиція про те, що не проведення нормативної грошової оцінки в порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним також викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №914/544/17, від 18.06.2020р. у справі № 236/2120/17, від 10.10.2018р. у справі №663/2055/16-ц, від 30.06.2020р. у справі №665/2508/16-ц, від 03.02.2020р. у справі №236/2122/17.

Статями 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Враховуючи встановлення факту недотримання сторонами договору оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час укладення правочину), вимог статей 13, 20, 23 Закону України Про оцінку землі, а саме - не проведення нормативної грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсними договорів оренди від 19.03.2018р. щодо спірних земельних ділянок з кадастровими номерами №5322055100:00:001:0402, №5322082500:00:001:1046.

Крім того, судова колегія також погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними додаткової угоди №1, укладеної 14.01.2019р. між Козельщинською селищною радою та громадянином ОСОБА_1 до договору оренди землі від 19.03.2018 на земельну ділянку площею 9,5313 га 5322082500:00:001:1046 та додаткової угоди № 1, укладеної 06.11.2019р. між Козельщинською селищною радою та громадянином ОСОБА_1 , до договору оренди землі від 19.03.2018р. на земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, як похідних від основної вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 19.03.2018р.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, також обґрунтованими є вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства Соня повернути Козельщинській селищній раді Полтавської області земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, розташовану в адміністративних межах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області та земельну ділянку площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташовану в адміністративних межах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За наведених обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фермерського господарства "Соня" не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. у справі №917/525/20 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.

З огляду на те, що під час апеляційного перегляду даної справи, судом не було встановлено підстав для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р., також відсутні підстави для скасування додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20, яким місцевим господарським судом було розподілено витрати за подання позовної заяви в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Соня" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2020р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2020р. у справі №917/525/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.05.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Н.О. Мартюхіна