Ухвала

від 10.06.2024 по справі 917/525/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/525/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

перевіривши матеріали касаційної скарги фермерського господарства "Соня"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2020, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі

за позовом першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області,

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2. ОСОБА_1 , 3. фермерського господарства "Соня",

про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, додаткових угод до договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга фермерського господарства "Соня" рішення Господарського суду Полтавської області від 26.11.2020, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 15.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 917/525/20, яка подана 14.05.2024 засобами поштового зв`язку.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX (далі - Закон від 29.06.2023 № 3200-IX).

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (в тому числі до частин 6 - 8 статті 6, статті 242, пункту 2 частини 2 статті 290, статей 291, 292 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX).

Однак у поданій фермерським господарством "Соня" касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у останнього. Таким чином касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.11.2020 у справі №917/525/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19.03.2018р. між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, розташованої в адміністративних межах Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19.03.2018 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташованої в адміністративних межах Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області; визнано недійсною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.03.2018 на земельну ділянку площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, укладену 14.01.2019 між Козельщинською селищною радою та ОСОБА_1 , визнано недійсною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.03.2018 на земельну ділянку площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402, укладену 06.11.2019 між Козельщинською селищною радою та ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути Козельщинській селищній раді земельні ділянки площею 29,5 га, кадастровий номер 5322055100:00:001:0402 та площею 9,5313 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1046, розташовані в адміністративних межах Козельщинської селищної ради; в решті позову відмовлено.

Як убачається з касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.11.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №917/525/20 в частині задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 21 020,00 грн (2 102,00 х 5 х 200%).

Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 21 020,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене касаційна скарга, подана без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції 24.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, 30.05.2023 складено повний текст постанови.

Останнім днем оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, відповідно до приписів статті 288 Господарського процесуального кодексу України, є 19.05.2023.

Вперше подану касаційну скаргу скаржник надіслав до Верховного Суду 23.06.2023. Верховний Суд ухвалою від 10.07.2023 залишив касаційну скаргу без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2023 повернуто касаційну скаргу фермерському господарству "Соня" на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не усунув визначені в ухвалі Верховного Суду від 10.07.2023 недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк.

Вдруге скаржник надіслав касаційну скаргу 20.04.2024.

06.05.2023 Верховний Суд повернув касаційну скаргу фермерському господарству "Соня" на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона була не підписана.

Фермерське господарство "Соня" третє звернулося з касаційною скаргою 14.05.2024, про що свідчить трекінг поштового відправлення згідно конверту, у якому надійшла касаційна скарга, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що у 2018 році різко погіршився стан здоров`я голови ФГ "Соня" ОСОБА_1 , тобто скаржник не мав можливості займатися підготовкою та подачею касаційної скарги, як тільки загальний стан покращився, то відразу звернувся з касаційною скаргою.

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд наголошує на тому, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Беручи до уваги положення частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Водночас доводи скаржника про те, щодо стану здоров`я голови фермерського господарства "Соня", Суд не визнає поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки ці причини є суб`єктивними, залежали від організації роботи скаржника, та не є об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Соня" залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай