Рішення

від 30.05.2023 по справі 903/324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2023 року Справа № 903/324/23

за позовом: Приватного підприємства Вега Авто, м. Дніпро

до відповідача: Приватного акціонерного товариства ВГП, м. Луцьк

про стягнення 114 850 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.03.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Вега Авто до Приватного акціонерного товариства ВГП про стягнення 114 850 грн. 00 коп. боргу та судових втрат.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №126 від 16.03.2020 зобов`язань по оплаті наданих послуг.

Ухвалою суду від 30.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 05.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с .175).

Строк для подання відзиву по 20.04.2023.

13.04.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла зустрічна позовна заява ПП ВГП до ПП Вега Авто про стягнення 153 865 грн. 74 коп. шкоди. Просить перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.04.2023 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства ВГП до Приватного підприємства Вега Авто про стягнення 153 865 грн. 74 коп. збитків повернуто без розгляду.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

16.03.2020 між ПАТ «ВГП» (замовник) та ПП «Вега Авто» (виконавець) укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №126 (а.с. 7-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №126 від 16.03.2020

Згідно умов договору він визначає взаємовідносини між замовником та виконавцем при організації та виконанні міських й міжміських перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу (п. 1.1). Назва та фізичні властивості вантажу, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, місце доставки, вартість перевезення, строки доставки та інші умови узгоджуються сторонами кожного разу окремо шляхом підписання заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, котрі є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.5). Замовник зобов`язується: до початку перевезення надіслати засобами факсимільного зв`язку на телефон/факс або електронного зв`язку (за допомогою мереж Інтернет) виконавцю заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом (п. 2.1.1); забезпечити оформлення товарно-транспортної документації для безперешкодного проїзду на шляху транспортування вантажу і здачі вантажу вантажоодержувачу (п. 2.1.5); своєчасно проводити оплату за виконану роботу та надані послуги по перевезенню вантажів (п. 2.1.7). Сторони домовилися, що ставки за перевезення вантажу будуть встановлюватись конкретно в кожному випадку письмовою угодою сторін (заявкою на перевезення вантажу), що є невід`ємною частиною договору (п. 3.1). Замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання від виконавця належним чином оформлених оригіналів документів, вказаних у п. 3.4 договору (п. 3.2). Виконавець не пізніше ніж через 5 робочих днів після повного виконання робіт згідно заявки на перевезення, але не пізніше ніж на 5 календарний день місяця, наступного за звітним, надає за свій рахунок шляхом пересилання поштою чи кур`єром або передає особисто у відділ логістики офісу замовника оригінали таких документів за звітний місяць: товарно-транспортні накладні з відмітками про прийняття вантажоодержувачем, підписом водія; інші супровідні документи про вантаж (товарні накладні, транспортні накладні, видаткові накладні, накладні на товар тощо), вказані у відповідній ТТН, з відмітками про прийняття товару в точках розвантаження згідно заявки та долученими до них актами розбіжностей; акт виконаних робіт; рахунок на оплату; податкову накладну в електронній формі, складену, підписану і зареєстровану згідно вимогам чинного законодавства України (п. 3.4). У випадку затримання виконавцем в наданні замовнику акту виконаних робіт замовник має право затримати оплату послуг на відповідну кількість днів затримки, при цьому замовник не вважається таким, що прострочив оплату (п. 3.5). У випадку виникнення у замовника претензій до виконавця з причин: псування, втрати (повної або часткової) вантажу, спізнення в точку розвантаження, що призводять до отримання замовником штрафних санкцій від клієнта оплата за виконані роботи, в т.ч. щодо оплати за послуги по інших перевезеннях, затримується до остаточного визначення суми збитків замовника і повної її компенсації виконавцем замовнику (п. 3.6). У випадку не отримання прав на податковий кредит замовником в результаті операцій з виконавцем, замовник має право утримувати кошти, призначені до виплати виконавцю по даному договору чи іншим договорам, до отримання прав на такий податковий кредит (п. 4.2). Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 й продовжується до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 6.1). В разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомила іншу сторону в письмовому вигляді про свої наміри щодо розірвання даного договору, в такому випадку строк його дії щоразу автоматично продовжується ще на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 6.3).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу України визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (стаття 307 Господарського кодексу).

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, договір про перевезення вантажів це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На виконання умов договору на підставі заявок позивачем у період з 17.11.2021 по 21.02.2022 надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 114 850 грн. 00 коп., що підтверджується заявками на перевезення вантажу, товаро-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, рахунками-фактурами (а.с. 11-140).

Факт розвантаження/отримання вантажу підтверджується печатками вантажоотримувачів у товаро-транспортних накладних. Доставку вантажу відповідач не заперечив.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 20.09.2022 на суму 114 850 грн. 00 коп. з переліком не оплачених рахунків (а.с. 141).

Відповідач у відповіді на претензію від 26.098.2022 зазначає, що оригінали документів згідно рахунків-фактур №В-00000513 від 14.02.2022, №В-00000570 від 18.02.2022, №В-00000610 від 21.02.2022, №В-00000609 від 21.02.2022, як передбачено п. 3.4 договору, товариство не отримувало, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті наданих послуг не виникли.

Оплати згідно рахунку-фактури №В-00004995 від 22.11.2021, №В-00000171 від 19.01.2022, №В-00000317 від 01.02.2022, №В-0000355 від 03.02.2022, №В-00000356 від 03.02.2022, №В-00000463 від 10.02.2022 були здійснені в повному обсязі. Щодо оплати інших рахунків зазначає, що згідно повідомлення №64 від 21.03.2022 про притримання оплат у зв`язку з наявністю інформації про втрачений товар перевізником у зв`язку з воєнними діями кошти в сумі 100 000 грн. 00 коп. притримані в порядку п. 3.6 договору (а.с. 144-145).

У повідомленні про притримання оплати у зв`язку з наявністю інформації про втрачений товар перевізником у зв`язку з воєнними діями №64 від 21.03.2022 відповідач зазначає, що 16.03.2022 отримав повідомлення від перевізника, що завантажений 23.02.2022 автомобіль знищений разом з товаром в м. Гостомель. У зв`язку з відсутністю документального підтвердження щодо знищення товару притримує оплату послуг в сумі 100 000 грн. 00 коп. до закінчення воєнного стану та можливості вирішення даного питання по суті (а.с. 145).

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

При цьому Верховний Суд відзначає, що обов`язок доведення обставин лежить на стороні, яка на них посилається. Отже за умови, що інша сторона надала пакет первинних бухгалтерських документів, які не містять дефектів, і які підтверджують здійснення сторонами господарської операції, а інша сторона не визнає факт поставки, саме ця сторона має довести факт непоставки наданням про це доказів. Саме за таких обставин, з урахуванням принципу змагальності господарського судочинства, інша сторона має доводити іншими доказами факт передання нею товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №912/1414/21 від 08.06.2022.

Наявні в матеріалах справи заявки на перевезення вантажу за підписом відповідача, товаро-транспортні накладні за підписом вантажоотримувача, акти здачі-приймання робіт, за наявності зареєстрованих податкових накладних, у сукупності фіксують факт здійснення господарської операції (надання послуг перевезення), є підставою для настання у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг у зв`язку з чим позовні вимоги в сумі 114850 грн. 00 коп. підтверджені матеріалами справи, підставні та підлягають задоволенню.

Позивач є перевізником, не отримувачем товару. Розрахунки між сторонами мають відбутися лише за надання послуг з перевезення, а не за товар.

Докази надіслання передбачених п. 3.4 договору документів відповідачу в матеріалах справи відсутні, однак цей пункт передбачає можливість надіслання простою кореспонденцією. За період з 22.11.2021 звернення відповідача до позивача про не надіслання документів на підтвердження перевезення матеріалами справи не встановлено. Товаро-транспортна накладна визначена як обов`язковий документ для обігу товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення. Правильно оформлена товаро-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів в обов`язковому порядку. Згідно п. 2.1.5 договору зобов`язанням замовника є забезпечення оформлення товарно-транспортної документації для безперешкодного проїзду на шляху транспортування вантажу і здачі вантажоодержувачу. Згідно товарно-транспортної накладної супровідними документами на вантаж вказані видаткові накладні, акти приймання-передачі. Отже товаро-транспортні накладні, супровідні документи оформлені відповідачем. Факт доставки вантажу відповідач не заперечує. Не надіслання позивачем оригіналів документів не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції та звільнення відповідача від оплати наданих послуг та відмови у позові.

Крім того, відповідач у відповіді на претензію №206 від 26.09.2022 зазначає про не отримання документів лише згідно рахунків-фактур №В-00000513 від 14.02.2022, №В-00000570 від 18.02.2022, №В-00000610 від 21.02.2022, №В-00000609 від 21.02.2022, та не самих рахунків.

Однак позивач до матеріалів справи долучив підписані відповідачем акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №В-00000309 від 21.02.2022, №В-00000306 від 21.02.2022 (а.с. 133, 138). Їх підписання відповідач не заперечив. Докази оплати, як зазначено у претензії, рахунків №В-00004995 від 22.11.2021, №В-00000171 від 19.01.2022, №В-00000317 від 01.02.2022, №В-0000355 від 03.02.2022, №В-00000356 від 03.02.2022, №В-00000463 від 10.02.2022 з призначенням платежу в матеріалах справи відсутні.

Перелік не оплачених рахунків та загальна сума боргу 114 850 грн. 00 коп. зазначені позивачем у претензії від 20.09.2022 №С/22/51. У відповіді на претензію відповідач суму боргу не заперечив, зазначив лише про не відповідність не оплачених рахунків, проте доказів на підтвердження не зазначив і не долучив. Не заперечив суму боргу 114 850 грн. 00 коп. відповідач і під час розгляду справи.

Щодо повідомлення про притримання оплати суд зазначає, що спірні перевезення здійснені задовго до отримання ним повідомлення 16.03.2022 про знищення вантажу. У повідомленні відповідач зазначає про відсутність документального підтвердження знищення товару. Докази звернення до позивача щодо збитків, в суд щодо їх стягнення, вини відповідача в матеріалах справи відсутні.

Обов`язок оплати послуг за перевезення вантажу встановлений ст. 316 ГК України, 909 ЦК України.

При задоволенні позову суд виходив з не оплати відповідачем послуг за перевезення вантажу враховуючи, що згідно з практикою Європейського Суду варто уникати надмірного формалізму. Позивач довів належними та допустимими доказами надання послуг з перевезення на суму 114 850 грн. 00 коп., відповідач їх оплату, не настання строку оплати не обгрунтував..

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати в частині задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

Докази понесення інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВГП» (вул. Георгія Гонгадзе, буд. 25, м. Луцьк код ЄДРПОУ 07880724) на користь Приватного підприємства «Вега Авто» (вул. Набережна Перемоги, буд. 112-Д, кімн. 186, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 35113099)

- 114 850 грн. 00 коп. основного боргу та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 117 534 грн. 00 коп. (сто сімнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири грн. 00 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук