Постанова

від 28.08.2023 по справі 903/324/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Справа № 903/324/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВГП" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2023 у справі № 903/324/23 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Приватного підприємства "Вега Авто"

до Приватного акціонерного товариства "ВГП"

про стягнення 114 850 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вега Авто" (далі - позивач, ПП "Вега Авто") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ВГП" (далі - відповідач, ПрАТ "ВГП") 114 850 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих зобов`язань за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 126 від 16.03.2020 в частині оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.05.2023 позов задоволено. Стягнуто із відповідача на користь позивача 114 850 грн основного боргу та 2 684 грн витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем належними та допустимими доказами надання послуг із перевезення на заявлену суму; при прийнятті рішення суд виходив із вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "ВГП" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- в зустрічній позовній заяві відповідач виклав свої аргументи відзиву та переведення справи до розгляду в загальне провадження;

- в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем, належним чином оформлених оригіналів документів, визначених п. 3.4. договору;

- виходячи із умов договору про те, що момент оплати настає після отримання документів відповідачем, суд першої інстанції невірно та в порушення процесуальних норм, не дослідив такі обставини, не витребував докази надіслання оригіналів позивачем відповідачу, як того вимагають умови договору щодо початку перебігу строку оплати;

- суд першої інстанції неправомірно зазначив, що матеріали справи містять зареєстровані податкові накладні, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи, так як надані відповідачем податкові накладні не всі зареєстровані;

- відповідач та позивач у договорі передбачили оперативно-господарські санкції у вигляді притримання коштів за наявності претензій по втраті товару та до отримання права на податковий кредит, тому, до врегулювання цих питань, відповідач правомірно, відповідно до умов договору притримує кошти.

Листом від 22.06.2023 судом було витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

28.06.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ВГП" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2023 у справі № 903/324/23; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

ПП "Вега Авто" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:

- оригінали документів, визначені п. 3.4. договору, після того як позивач здійснив внутрішню перевірку і встановив, що дійсно на дату направлення претензії № 206 від 26.09.2022, вони не були направлені, здійснив таке направлення одним поштовим відправленням ще 28.09.2022 поштовою службою "Нова пошта", як зазвичай це робив позивач, а відповідач жодного разу проти цього не заперечував. Щодо доказів направлення, то вони зберігаються в системі поштової служби "Нова пошта" в межах шести календарних місяців, після чого знищуються;

- також у договорі перевезення не встановлюється жодним конкретних вказівок щодо того яким саме чином має відбуватися така пересилка документів поштою. Утім, за попередньою домовленістю сторін, вона здійснювалася направленням рекомендованого листа з повідомленням поштовою службою "Нова пошта";

- в матеріалах справи містяться підписані відповідачем копії актів здачі-прийняття робіт, відповідно до рахунків фактур. Відповідач ніколи не заперечував проти дійсності цих документів, в тому числі і проти свого підпису на них, що ще раз доводить, що він був обізнаний про надані позивачем послуги (виконані роботи) та не мав щодо них жодних претензій, в тому числі і щодо їх вартості;

- всі податкові накладні були сформовані у лютому 2022 і мали бути подані до кінця місяця, утім із-за початку повномасштабної збройної агресії РФ усі електронні сервіси стали тимчасово недоступними, що і зумовило неможливість реєстрації вказаних податкових накладних, утім, позивач зробив все від нього залежне аби відповідач зміг отримати право на податковий кредит зі сплати ПДВ;

- відповідач до подання апеляційної скарги ані в досудовому, ані в судовому порядку жодного разу не посилався на обставину притримання сплати грошових коштів, що в котрий раз свідчить про те, що відповідач використовує суто формальні підстави для невиконання взятих на себе зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ПрАТ "ВГП" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2023 у справі №903/324/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 16.03.2020 між ПрАТ "ВГП" (замовник) та ПП "Вега Авто" (виконавець) укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 126 (а. с. 7-9).

Згідно умов договору він визначає взаємовідносини між замовником та виконавцем при організації та виконанні міських й міжміських перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу (п. 1.1 договору).

Назва та фізичні властивості вантажу, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, місце доставки, вартість перевезення, строки доставки та інші умови узгоджуються сторонами кожного разу окремо шляхом підписання заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, котрі є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.5 договору).

Замовник зобов`язується: до початку перевезення надіслати засобами факсимільного зв`язку на телефон/факс або електронного зв`язку (за допомогою мереж Інтернет) виконавцю заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом (п. 2.1.1); забезпечити оформлення товарно-транспортної документації для безперешкодного проїзду на шляху транспортування вантажу і здачі вантажу вантажоодержувачу (п. 2.1.5); своєчасно проводити оплату за виконану роботу та надані послуги по перевезенню вантажів (п. 2.1.7).

Сторони домовилися, що ставки за перевезення вантажу будуть встановлюватись конкретно в кожному випадку письмовою угодою сторін (заявкою на перевезення вантажу), що є невід`ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання від виконавця належним чином оформлених оригіналів документів, вказаних у п. 3.4 договору (п. 3.2 договору).

Виконавець не пізніше ніж через 5 робочих днів після повного виконання робіт згідно заявки на перевезення, але не пізніше ніж на 5 календарний день місяця, наступного за звітним, надає за свій рахунок шляхом пересилання поштою чи кур`єром або передає особисто у відділ логістики офісу замовника оригінали таких документів за звітний місяць: товарно-транспортні накладні з відмітками про прийняття вантажоодержувачем, підписом водія; інші супровідні документи про вантаж (товарні накладні, транспортні накладні, видаткові накладні, накладні на товар тощо), вказані у відповідній ТТН, з відмітками про прийняття товару в точках розвантаження згідно заявки та долученими до них актами розбіжностей; акт виконаних робіт; рахунок на оплату; податкову накладну в електронній формі, складену, підписану і зареєстровану згідно вимогам чинного законодавства України (п. 3.4 договору).

У випадку затримання виконавцем в наданні замовнику акту виконаних робіт замовник має право затримати оплату послуг на відповідну кількість днів затримки, при цьому замовник не вважається таким, що прострочив оплату (п. 3.5 договору).

У випадку виникнення у замовника претензій до виконавця з причин: псування, втрати (повної або часткової) вантажу, спізнення в точку розвантаження, що призводять до отримання замовником штрафних санкцій від клієнта оплата за виконані роботи, в т.ч. щодо оплати за послуги по інших перевезеннях, затримується до остаточного визначення суми збитків замовника і повної її компенсації виконавцем замовнику (п. 3.6 договору).

У випадку не отримання прав на податковий кредит замовником в результаті операцій з виконавцем, замовник має право утримувати кошти, призначені до виплати виконавцю по даному договору чи іншим договорам, до отримання прав на такий податковий кредит (п. 4.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 й продовжується до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 6.1 договору).

В разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомила іншу сторону в письмовому вигляді про свої наміри щодо розірвання даного договору, в такому випадку строк його дії щоразу автоматично продовжується ще на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 6.3 договору).

На виконання умов договору на підставі заявок, позивачем у період з 17.11.2021 по 21.02.2022 надано відповідачу послуги із перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 114 850 грн, що підтверджується заявками на перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, рахунками-фактурами (а. с. 11-140). Факт розвантаження/отримання вантажу підтверджується печатками вантажоотримувачів у товарно-транспортних накладних. Доставку вантажу відповідач не заперечує.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 20.09.2022 на суму 114 850 грн із переліком не оплачених рахунків (а. с. 141).

Відповідач у відповіді на претензію від 26.098.2022 зазначає, що оригінали документів згідно рахунків - фактур № В-00000513 від 14.02.2022, № В-00000570 від 18.02.2022, № В-00000610 від 21.02.2022, № В-00000609 від 21.02.2022, як передбачено п. 3.4 договору, товариство не отримувало, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті наданих послуг не виникли.

Оплати згідно рахунку-фактури № В-00004995 від 22.11.2021, № В-00000171 від 19.01.2022, № В-00000317 від 01.02.2022, № В-0000355 від 03.02.2022, № В-00000356 від 03.02.2022, № В-00000463 від 10.02.2022 були здійснені в повному обсязі.

Щодо оплати інших рахунків зазначає, що згідно повідомлення № 64 від 21.03.2022 про притримання оплат у зв`язку з наявністю інформації про втрачений товар перевізником у зв`язку з воєнними діями кошти в сумі 100 000 грн притримані в порядку п. 3.6 договору (а. с. 144-145).

У повідомленні про притримання оплати у зв`язку із наявністю інформації про втрачений товар перевізником через воєнні дії № 64 від 21.03.2022, відповідач зазначає, що 16.03.2022 отримав повідомлення від перевізника, що завантажений 23.02.2022 автомобіль знищений разом з товаром в м. Гостомель. У зв`язку з відсутністю документального підтвердження щодо знищення товару притримує оплату послуг в сумі 100 000 грн до закінчення воєнного стану та можливості вирішення даного питання по суті (а. с. 145).

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП "Вега Авто" про стягнення з ПрАТ "ВГП" боргу за поставлений товар у сумі 114 850 грн у зв`язку з несплатою відповідачем коштів за поставлений товар.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що у ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).

Статтею 307 ГК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Заявка подається перевізнику у строк, визначений договором. За погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв`язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (п. 3.8. Правил).

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2, 10.5 Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Місце фактичної здачі - приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці. Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил).

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Як свідчать матеріали справи, позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на заявки на надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні та рахунки - фактури (а. с. 11-140).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що ним не отримано від позивача оригіналів документів, визначених п. 3.4 договору у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті наданих послуг у відповідача не виникли. Факт доставки позивачем вантажу відповідач не заперечує.

Колегія суддів вказує, що п. 2.1.1. договору передбачено, що відповідач зобов`язується до початку перевезення надіслати засобами факсимільного зв`язку на телефон/факс або електронного зв`язку (за допомогою мереж Інтернет) виконавцю заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Так, на виконання умов п. п. 2.1.1. договору, між позивачем та відповідачем в період з 17.11.2021 по 21.02.2022 були підписані та скріплені їх печатками заявки на надання транспортних послуг, які містяться в матеріалах справи.

Також п. 2.1.5 договору сторони передбачили, що зобов`язанням замовника є забезпечення оформлення товарно-транспортної документації для безперешкодного проїзду на шляху транспортування вантажу і здачі вантажоодержувачу. Тобто, за умовам договору, оформлення товарно-транспортних накладних, які є обов`язковим документом для обігу товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, здійснювалося саме відповідачем у справі.

До матеріалів справи позивачем було долучено товарно-транспортні накладні, які були складені в період з 17.11.2021 по 21.02.2022. Так, згідно товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником є ПП "Вега Авто"; замовником (платником) та вантажовідправником є ПрАТ "ВГП".

Вказані товарно-транспортні накладні скріплені печаткою та підписом вантажовідправника - ПрАТ "ВГП", містять підписи водія та/або експедитора та вантажоодержувача, тобто містять підписи осіб, які отримали товар для перевезення та прийняли його після перевезення без будь-яких застережень.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

До матеріалів справи позивачем долучені акти здачі-приймання робіт, якими позивач в тому числі підтверджує факт надання ним відповідачу послуг з перевезення в період з 17.11.2021 по 21.02.2022 на загальну суму 114 850 грн. Дані акти не підписані відповідачем та не скріплені його печаткою (окрім актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № В-00000309 від 21.02.2022, №В-00000306 від 21.02.2022 (а. с. 133, 138)), їх підписання відповідач не заперечив.

Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Суд вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

З огляду на викладене, досліджуючи обставини спірної поставки товару, судом було з`ясовано підписання сторонами договору заявок на надання транспортних послуг та здійснення позивачем перевезення товару за товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

В той же час, факт перевезення позивачем вантажу відповідач, як під час досудового врегулювання спору (у відповіді на претензію позивача) так і під час розгляду справи в суді, не заперечує, а лише посилається на те, що ним не отримано від позивача оригіналів документів, визначених п. 3.4 договору, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті наданих послуг у відповідача не виникли.

Однак, на думку суду, не надіслання позивачем оригіналів документів не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції та звільнення відповідача від оплати наданих послуг та відмови у позові. Суд вказує, що докази надіслання передбачених п. 3.4 договору документів відповідачу в матеріалах справи відсутні, однак цей пункт передбачає можливість надіслання простою кореспонденцією. За період з 22.11.2021 звернення відповідача до позивача про не надіслання документів на підтвердження перевезення матеріалами справи не встановлено.

Також суд приймає до уваги пояснення позивача, в яких він вказує, що оригінали документів, визначені п. 3.4. договору, після того як позивач здійснив внутрішню перевірку і встановив, що дійсно на дату направлення претензії № 206 від 26.09.2022, вони не були направлені, здійснив таке направлення одним поштовим відправленням 28.09.2022 поштовою службою "Нова пошта", як зазвичай це робив позивач, а відповідач жодного разу проти цього не заперечував. Щодо доказів направлення, то, як вказав позивач, вони зберігаються в системі поштової служби "Нова пошта" в межах шести календарних місяців, після чого знищуються.

Також суд враховує те, що основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вказує, що господарські операції зі спірних поставок товару протягом спірного періоду поставки були відображені в податкових накладних, які містяться в матеріалах справи. Суд вказує, що не всі податкові накладні були зареєстровані у встановленому законом порядку; як пояснив позивач всі податкові накладні були сформовані позивачем у лютому 2022 і мали бути подані для реєстрації, однак у зв`язку із початком повномасштабної збройної агресії усі електронні сервіси стали тимчасово недоступними, що і зумовило неможливість реєстрації вказаних податкових накладних.

Суд приймає до уваги, що за змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

До того ж суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту надання відповідачу послуг з перевезення товару на суму 114 850 грн. Водночас, як установив суд, відповідач не заперечує факт їх надання та вказаних обставин не спростував.

Наявні в матеріалах справи заявки на перевезення вантажу за підписом відповідача, товарно-транспортні накладні за підписом вантажоотримувача, акти здачі-приймання робіт, за наявності зареєстрованих податкових накладних (частково), у сукупності фіксують факт здійснення господарської операції (надання послуг перевезення), та є підставою для настання у відповідача обов`язку із оплати наданих послуг у зв`язку з чим позовні вимоги в сумі 114 850 грн підтверджені матеріалами справи, підставні та підлягають задоволенню.

Щодо повідомлення про притримання оплати, то суд зазначає, що спірні перевезення здійснені задовго до отримання ним повідомлення 16.03.2022 про знищення вантажу. У повідомленні відповідач зазначає про відсутність документального підтвердження знищення товару. Докази звернення відповідача до позивача щодо відшкодування даних збитків, чи до суду про їх стягнення, матеріали справи не містять. В свою чергу, обов`язок оплати послуг за перевезення вантажу встановлений ст. 316 ГК України, 909 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2023 у справі № 903/324/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "ВГП" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВГП" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.05.2023 у справі № 903/324/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.