Рішення

від 26.05.2023 по справі 910/2258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2023Справа № 910/2258/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТОН ГРУПП"

до Приватного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД"

про стягнення 238 875,73 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙТОН ГРУПП" (далі - позивач, ТОВ "РАЙТОН ГРУПП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (далі - відповідач) про стягнення 238 875,73 грн на підставі Договору поставки №КПКЗ-2610/2021 від 26.10.2021, з яких: 165 586,00 грн заборгованості, 7 675,22 грн 3% річних, 10 779,30 грн пені, 54 835,21 грн інфляційних нарахувань.

Безпосередньо у позовній заяві заявлено клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати за товар, поставлений за Договором поставки №КПКЗ-2610/2021 від 26.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 позовну заяву ТОВ "РАЙТОН ГРУПП" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

01.03.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позовну заяву ТОВ "РАЙТОН ГРУПП" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2258/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/2258/23.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі № 910/2258/23.

15.05.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків, заяву на виконання вимог ухвали суду та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАЙТОН ГРУПП" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" в особі Філії "Птахофабрики "Авіс" Приватного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №КПКЗ-2610/2021 від 26.10.2021 (далі - Договір).

Відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити: шрот соняшниковий гранульований або негранульований (далі - Товар).

Умови, строки поставки, асортимент, кількість та ціна товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у Специфікаціях (Додатках) до цього Договору, які є не від`ємними частинами Договору. Під партією товару, сторони розуміють кількість товару фактично прийнятої покупцем по одній видатковій накладній.

У Специфікації № 1 до Договору зазначено товар: Шрот соняшниковий кормовий негранульований ДСТУ 4638:2006.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару та кількість партії товару, що поставляється погоджуються сторонами в Специфікації на поставку відповідної товару (згідно п.п. 2.3. даного Договору) та в подальшому відображається (дублюється) у рахунках та видаткових накладних на відповідну партію товару. Ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні. В ціну товару включено транспортування, упаковка та інші витрати Постачальника.

Відповідно до Специфікації № 1 загальна вартість за товар з ПДВ визначена у сумі 435 000,00 грн за 50,00 т +/-10%.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п.1 Специфікації № 1 узгоджено, що постачальник зобов`язується поставити на користь покупця загальну кількість товару відповідно до умов Договору в термін до 05 листопада 2021 року включно.

Базис поставки : DAP Філія "Птахофабрика "Авіс" Прат "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД": Вербицьке шосе, будинок 1, село Гуменці, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область (п. 2 Специфікації № 1).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Порядок розрахунків покупця з постачальником був визначений сторонами у пунктах 4.4 - 4.6 Договору та деталізований у Специфікації № 1 до Договору, зокрема, у пунктах 4.4, 4.5 та 4.6 Договору визначено:

- розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника у наступному порядку :

- 80 % вартості товару згідно відповідної Специфікації - не пізніше 3 (трьох) банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем,

- 20 % вартості товару згідно відповідної Специфікації - після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів, згідно п. 3.7 Договору.

Оплата вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок.

За окремою домовленістю сторін, що буде відображена у Специфікації в розрахунках може застосовуватися попередня оплата партії товару.

Матеріали справи містять докази реєстрації податкової накладної №3 від 02.11.2021 в ЄРПН та надання всіх супровідних документів відповідачу.

Зокрема, відповідач не заперечив отримання всіх документів на товар, що зазначені в п. 3.7. Договору.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем 02.11.2021 поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 215 586,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000041 від 02.11.2021 та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021, які підписані позивачем та відповідачем, копії наведених накладної та Акту містяться в матеріалах справи.

Враховуючи пункти 4.4 - 4.6 Договору та деталізований порядок оплати у Специфікації № 1 до Договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару у повному обсязі до 05.11.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково сплатив вартість поставленого йому товару за Договором в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3802 від 30.09.2022 (одержано банком 03.10.2022).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати за товар у строк, встановлений у Договорі.

Оскільки відповідачем здійснено лише часткову оплату за товар у сумі 50 000,00 грн та не здійснено оплату за товар у повному обсязі у строк, встановлений Договором (05.11.2021), враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 165 586,00 грн основного боргу, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За прострочення оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача 7 675,22 грн 3% річних, 10 779,30 грн пені, 54 835,21 грн інфляційних нарахувань.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 779,30 грн пені за прострочення оплати товару.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному Договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 6.4 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 10 779,30 грн.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку наданого позивачем розрахунку пені, з урахуванням того, що сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача не може перевищувати 5% від суми простроченого грошового зобов`язання, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 10 779,30 грн пені за прострочення оплати товару.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 675,22 грн 3% річних та 54 835,21 грн інфляційних нарахувань за періоди з 06.11.2021 по 02.10.2022 та з 03.10.2022 по 13.02.2023.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором щодо оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000041 від 02.11.2021 на суму 215 586,00 грн з 06.11.2021.

Судом також встановлено, що відповідач частково сплатив вартість поставленого йому товару за Договором в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3802 від 30.09.2022 (одержано банком 03.10.2022).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 7 675,22 грн, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача в цій частині у розмірі 7 675,22 грн.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявленої до стягнення суми інфляційні втрат у розмірі 54 835,21 грн, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача в цій частині у розмірі 54 835,21 грн.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають повному задоволенню у розмірі 165 586,00 грн основного боргу, 7 675,22 грн 3% річних, 10 779,30 грн пені та 54 835,21 грн інфляційні втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 3 583,14 грн та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 3 583,14 грн покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн на підставі Договору №1 про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладеного з адвокатом Сидоровим Петром Віталійовичем, Додатку №1 від 01.02.2023 до цього договору та платіжної інструкції №189 від 09.02.2023 на на суму 20 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (Україна, 03115, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 121В, офіс 106; ідентифікаційний код 00851519) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙТОН ГРУПП" (Україна, 21009, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул.Київська, будинок 14, кабінет 404; ідентифікаційний код 43720803) 165 586,00 грн (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) основного боргу, 7 675,22 грн (сім тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 22 коп.) 3% річних, 10 779,30 грн (десять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 30 коп.) пені, 54 835,21 грн (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 21 коп.) інфляційних втрат, 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 3 583,14 грн (три тисячі п`ятсот вісімдесят три гривні 14 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА