Рішення

від 17.05.2023 по справі 920/1016/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2023м. СумиСправа № 920/1016/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1016/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" (14007, м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, буд. 3; код ЄДРПОУ 00721509),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (42305, Сумська область, с. Степанівка, вул. Спасьонова, буд. 30; код ЄДРПОУ 30811304),

про стягнення 1 823 551,23 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: Кутукова С.О. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Крамаренко О.В. (в режимі відеоконференції);

УСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.12.2022 відкрито провадження у справі № 920/1016/22 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.01.2023, 11:00.

В судовому засіданні 11.01.2023 у справі №920/1016/22 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні на 30.01.2023, 11:00.

Судове засідання 30.01.2023 у справі № 920/1016/22 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Сумської області з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. відповідно до графіку погодинного відключення електроенергії, згідно ухвали суду від 01.02.2023 у справі № 920/1016/22 призначено підготовче засідання на 22.02.2023, 11:00.

У зв`язку із навчанням судді Соп`яненко О.Ю. з 20.02.2023 по 24.02.2023 розгляд підготовчого засідання було призначено на 06.03.2023, 12:00, згідно ухвали суду від 15.02.2023.

Ухвалою суду від 06.03.2023 підготовче провадження у справі № 920/1016/22 закрито; призначено розгляд справи по суті на 30.03.2023, 12:00.

У зв`язку із відряженням судді Соп`яненко О.Ю. 30.03.2023, розгляд справи по суті було призначено на 26.04.2023, 11:30, згідно ухвали суду від 04.04.2023.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. підготовче засідання було призначено на 17.05.2023, 12:45, згідно ухвали суду від 20.04.2023.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути грошові кошти у розмірі 1 823 551,23 грн, з яких: 1 014 080,00 - штрафу, 804 800,00 грн - упущеної вигоди, відповідно до договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ від 14.04.2022 року та 4 671,23 грн - пені відповідно до договору купівлі-продажу № 140422 від 14.04.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором контрактації та простроченням виконання договору купівлі-продажу №140422.

06.01.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до 6.1 договору контрактації сільськогосподарської продукції обов`язок щодо сплати штрафу у відповідача виникає після отримання письмової вимоги, складеної позивачем. Позивач не звернувся з письмовою вимогою до відповідача про сплату штрафу, отже у відповідача не настав строк виконання зобов`язання по сплаті штрафу, відповідно права позивача не порушені. Вимога позивача про стягнення упущеної вигоди у розмірі 804 800,00 грн., що є різницею між вартістю 160 т насіння гірчиці білої за договором з ТОВ "Агрофірма "Владана" та вартістю аналогічної продукції у аналогічній кількості відповідно до договору з ТОВ "Трайгон-Експорт", не підлягає задоволенню, оскільки не має прямого причинно-наслідкового зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань.

20.01.2023 представником позивача подано відповідь на відзив від 17.01.2023, зокрема, позивач просить прийняти виправлення описки у матеріалах позовної заяви та вважити у всіх поданих позивачем документах суду правильним номер договору контрактації сільськогосподарської продукції "№14/04/22 КБ" замість "№14/02/22 КБ".

30.01.2023 відповідачем подано до суду заперечення з викладенням свої позиції, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки права позивача на момент звернення до суду не порушено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

14.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (виробник) та Приватним акціонерним товариством "Насіння Чернігівщині" (контрактант) укладений договір контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ (у позовній заяві позивачем помилково вказаний номер договору № 14/02/22 КБ).

Згідно з п. 1.1 договору відповідач (виробник) зобов`язався виростити визначену у п. 1.2. договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2022 року (далі - продукція) і передати у власність контрактанта, контрактант зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленою ціною відповідно до умов цього договору. Предметом договору є наступна продукція: насіння гірчиці білої, у кількості 160000 кг (+/- 2%), на загальну суму 5070400 (п`ять мільйонів сімдесят тисяч чотириста) гривень, в тому числі ПДВ - 845066,67 гривень (вісімсот сорок п`ять тисяч шістдесят шість гривень і шістдесят сім копійок) (п. 1.2. договору).

Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору виробник зобов`язаний виростити продукцію на земельній ділянці (земельних ділянках) загальною площею 160 га та передати продукцію у власність контрактанта, на умовах, обсягах, у строки, порядку та за ціною, визначених договором. У ході виконання договору сторони спільно здійснюють обстеження посівів вирощуваної продукції (у тому числі, обстеження сходів на предмет визначення біологічної врожайності), результати яких фіксуються у відповідних письмових актах (п. 2.3. договору).

На виконання умов договору контрактації представниками сторін 02.06.2022 року було проведено обстеження сходів, про що було складено акт, а також 04.08.2022 року було проведено обстеження посівів на предмет біологічної врожайності, про що складено акт.

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що продукція має бути поставлена контрактанту в повному обсязі у строк з 15 липня 2022 року до 30 вересня 2022 року включно. Виробник повідомляє контрактанту засобами факсимільного зв`язку та електронної пошти, визначеними в договорі, про дату готовності продукції (її частини/партії) до передачі (відвантаження) не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до дати самого відвантаження. Під партією (частиною) продукції в договорі приймається (розуміється) кількість продукції масою та об`ємом, завантаженої на транспортний засіб для здійснення одиниці поставки контрактанту.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахункова ціна продукції становить 31,69 гривень (тридцять одна гривня і шістдесят дев`ять копійок ) за 1 кг, в тому числі ПДВ, за ставкою 20% на момент укладання договору, що в перерахунку на валюту Євро за курсом згідно сайту: minfin.com.ua, розділ Валюта/Міжбанк/Архів курсу Євро на міжбанку/Курсу продажу на (попередню дату до договору) прийнятий - грн./1 Євро еквівалентна 1,0 Євро. На час дії воєнного стану за курсом згідно сайту: minfin.com.ua. розділ Валюта/ курс валют НБУ/Курс євро на (дату укладення договору) встановлений на рівні 31,6874 грн/1 Євро.

Відповідно до п. 5.4. договору оплата контрактантом партії продукції за договором здійснюється в такому порядку: 80% її вартості упродовж 3 (три) банківських днів з дати фактичного прийняття від виробника та підписання сторонами акту передачі продукції; остаточний розрахунок (20%) упродовж 2 (два) банківських днів після завершення перевірки правильності реєстрації виробником відповідної податкової накладної на неї в Єдиному реєстрі податкових накладних та за відсутності порушень з боку виробника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації і належного оформлення таких податкових накладних. Попередня оплата (авансування) вартості партії продукції може здійснюватися на умовах укладання між виробником та контрактантом додаткової угоди до договору, що після підписання сторонами стає його невід`ємною частиною (п. 5.5. договору).

Згідно з п. 6.1 договору у разі невиконання виробником умов договору щодо постачання продукції (недотримання або порушення визначених у договорі строків, а також невиконання підп.підп. 2.2.3.-2.2.7. договору), контрактант вправі вимагати повернення сплаченого за неї авансу та сплати штрафу у розмірі 20% від ціни договору. Виробник зобов`язується повернути контрактанту непогашений на момент відповідної події аванс від нього та сплатити штраф у повному обсязі упродовж 10 (десять) календарних днів з дня отримання від контрактанта відповідної письмової вимоги про сплату таких коштів. Сторони узгодили, що строк позовної давності за вимогами Контрактанта, в тому числі щодо стягнення вказаного штрафу становить 3 (три) роки.

Відповідно до п. 9.1. договору договір набрав чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Всі доповнення та зміни до договору вчиняються за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, яка після підписання її сторонами стає невід`ємною частиною договору (п. 9.4. договору).

06.06.2022 року між відповідачем та позивачем відповідно до умов п. 5.5. договору контрактації було підписано додаткову угоду про попередню оплату за 3200 кг продукції.

На виконання додаткової угоди позивач здійснив оплату на суму 99 616,00 грн на підставі виставленого відповідачем рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 6135 від 08.06.2022 року.

В подальшому, 16.09.2022 року позивач надіслав відповідачу лист від 08.09.2022 року вих. № 47, в якому просив повідомити про строки передачі товару та виконання умов договору. До зазначеного листа доданий проект Додаткової угоди № 2 від 09.09.2022 до договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22Кч, у якому розрахункову ціну продукції збільшено до 54,97 грн за 1 кг, в тому числі ПДВ (п. 5.1 договору) (додаткова угода № 2 не вказана в описі вкладення до відправлення від 16.09.2022).

У свою чергу, відповідач повідомив позивача листом № 102 від 14.09.2022 про те, що у зв`язку з ростом цін та тяжким фінансовим становищем відповідача, пов`язаним із військовим станом в Україні, пропонує ціну насіння гірчиці білої встановити на рівні 65,00 грн. за 1 кг з урахуванням ПДВ.

27.09.2022 року відповідач повернув позивачу сплачений аванс у розмірі 99 616,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 977.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором контрактації, позивач відповідно до положень п. 6.1. договору пред`явив відповідачу вимогу від 24.10.2022 року про сплату штрафу у розмірі 20% від ціни договору, що дорівнює 1 014 080 грн.

Таку вимогу позивач надіслав відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією 24.10.2022 року, що підтверджується фіскальним чеком про поштове відправлення. Однак, як вказує позивач, відповідач вже тривалий час не отримує поштової кореспонденції від позивача. Тому позивачем було надіслано вимогу 11.11.2022 року на офіційну електронну адресу ТОВ «Агрофірма «Владана», що підтверджується витягом з електронної пошти про відправку електронного листа з додатками.

Отже, 10-денний строк сплив 21.11.2022 року, але відповідач не сплатив штраф, передбачений п. 6.1. договору контрактації.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 272 Господарського кодексу України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі - виробник) зобов`язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі - контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов`язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її. Аналогічне визначення наведене у ст. 713 Цивільного кодексу України.

За нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом (ч. 1 ст. 274 ГК України).

Судом встановлено, що сторони уклали договір контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ (враховуючи письмові пояснення позивача щодо описки у номері договору у позовній заяві), яким відповідач зобов`язався виростити сільськогосподарську продукцію врожаю 2022 року, а саме: насіння гірчиці білої та передати позивачу у власність. Натомість, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 014 080,00 грн, нарахований відповідно до положень п.6.1. договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що права позивача на момент звернення до суду не порушено. Позивач передчасно звернувся до суду з позовною вимогою про сплату штрафу у розмірі 1 014 080,00 грн. в порядку, визначеному в п. 6.1 Договору контрактації сільськогосподарської продукції №14/04/22КБ від 14.04.2022р., оскільки на момент пред`явлення зазначеної позовної вимоги строк виконання відповідачем зобов`язання по сплаті вищевказаного штрафу як у момент подачі позовної заяв так і на сьогодні не настав.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування (зміни до ГПК України внесені 17.10.2019) необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Як було зазначено вище та вбачається з п. 6.1 Договору контрактації, у разі невиконання виробником умов договору щодо постачання продукції (не дотримання або порушення визначених у договорі строків, а також невиконання підп. підп. 2.2.3.-2.2.7. договору), контрактант вправі вимагати повернення сплаченого за неї авансу та сплати штрафу у розмірі 20% від ціни договору. Виробник зобов`язується повернути контрактанту непогашений на момент відповідної події аванс від нього та сплатити штраф у повному обсязі упродовж 10 (десять) календарних днів з дня отримання від контрактанта відповідної письмової вимоги про сплату таких коштів.

Відповідач вказує на те, що жодної письмової вимоги щодо сплати штрафу від позивача не отримував.

Позивачем на підтвердження позовної вимоги щодо стягнення штрафу надано суду лист вих. № 56 від 24.10.2022 "Вимога про сплату штрафу за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 14/02/22 КБ", відповідно до якого вимагає сплатити упродовж 10 (десять) календарних днів від отримання даної вимоги штраф у розмірі 1 014 080,00 грн.

В якості доказу направлення Вимоги №56 від 24.10.2022 надана копія фіскального чеку про направлення рекомендованого листа № 1400701703873 на адресу ТОВ "Агрофірма "Владана" смт. Степанівка. Інформація щодо змісту вкладення у рекомендоване поштове відправлення, а саме опис вкладення, відсутня.

Відповідно до витягу із веб-сайту АТ "Укрпошта" рекомендований лист № 1400701703873 знаходився у точці видачі/доставки - смт. Степанівка - 01.11.2022.

Отже, беззаперечних доказів отримання відповідачем письмової вимоги про сплату штрафу позивач суду не надав, заперечення відповідача щодо неотримання ним вимоги позивачем не спростовані.

Додатково, пунктом 9.5. укладеного між сторонами договору визначено, що копії документів, що передаються сторонами одна одній засобами факсимільного зв`язку та електронної пошти, визначеними в договорі, мають юридичну силу до моменту надання їх оригіналів, зокрема, за умови їх скріплення електронними цифровими підписами. Повідомлення, якими сторони обмінюються в процесі виконання договору, мають надсилатися на офіційні адреси, а також повинні бути підписані уповноваженими особами.

Позивачем наданий витяг з електронної пошти про направлення відповідачу електронного листа, а саме: вимоги від 24 жовтня 2022, на електронну адресу ТОВ "Агрофірма "Владана", зазначену у договорі контрактації, - af.vladana@ukr.net. Наданий суду витяг також не містить інформації стосовно змісту відправленого документу, скріплення його електронним цифровим підписом, підписання уповноваженою особою тощо, а тому суд позбавлений можливості достовірно встановити, що на електронну пошту відповідача була направлена належним чином оформлена Вимога про сплату штрафу за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ.

Враховуючи зазначене, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив отримання відповідачем вимоги про сплату штрафу по договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22КБ від 14.04.2022, а тому суд відмовляє у стягненні нарахованого штрафу у розмірі 1014080,00 грн.

Обгрунтовуючи вимогу про стягнення 804 800,00 грн. упущеної вигоди позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору контрактації щодо поставки продукції - гірчиці білої, позивач змушений був придбати гірчицю білу, врожаю 2022 року у іншої особи - ТОВ «Трайгон-Експорт» за ціною однієї метричної тони - 60 000,00 грн. з ПДВ.

23.09.2022 року між ПрАТ «Насіння Чернігівщини» та ТОВ «Трайгон-Експорт» укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №23/09/22_NAS, ціна продукції за цим договором є значно вищою, аніж за договором контрактації, укладеним з ТОВ «Агрофірма «Владана».

Тобто, позивач не отримав від відповідача обумовленої у договорі контрактації продукції, та змушений був придбавати гірчицю білу у іншої особи за значно вищою ціною.

Отже, позивач вказує на те, що він зазнав значних збитків (упущеної вигоди), через невиконання відповідачем договору контрактації та витратив на придбання продукції - гірчиці білої врожаю 2022 року на 804 800,00 грн більше, аніж планував.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд зауважує, що позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Суд звертає увагу на те, що упущена вигода нарахована позивачем у сумі 804 800,00 грн (різниця між вартістю 160 т насіння гірчиці білої за договором ТОВ «Агрофірма «Владана» та вартістю аналогічної продукції у аналогічній кількості відповідно до договору з ТОВ «Трайгон-Експорт») не мають прямого причино-наслідкового зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань. Договір з ТОВ «Трайгон-Експорт» про придбання гірчиці білої за ціною 60 000,00 грн за метричну тону позивач уклав на основі вільного волевиявлення.

Крім того, договір з ТОВ «Трайгон-Експорт» укладений позивачем 23.09.2022, в той час, коли відповідачем ще не було порушено строків виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22КБ від 14.04.2022, а саме згідно з п. 4.1 договору відповідач мав поставити продукцію позивачу у строк з до 30.09.2022.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані самих збитків (упущеної вигоди), ані безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення упущеної вигоди є безпідставними, не підтвердженими належними доказами і такими, що не підлягають задоволенню.

Також, 14.04.2022 року між ПрАТ «Насіння Чернігівщини», як продавцем, та ТОВ «Агрофірма «Владана», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №140422. Відповідно до умов договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити за ціною, у порядку та на умовах, визначених цим договором, наступний товар: гірчиця біла Галичанка 2000 кг.

Пунктом 2.2. цього договору визначено, що загальна кількість товару, щодо якого сторонами досягнуто домовленості про продаж на момент укладання цього договору, становить 2000 кг. Загальну кількість товару, визначену сторонами на момент укладання цього договору, може бути змінено в подальшому шляхом підписання відповідних додатків до цього договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору встановлено, що ціна товару становить 55,00 грн. (у позові вказано 50 (п`ятдесят) гривень за 1 кг, в т.ч. ПДВ - 8,33 грн). Загальна вартість товару, що постачається за цим договором, становить 110 000,00 грн (у позові - 100000 (сто тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ (20%): 16666,67 гривень (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень і шістдесят сім копійок). Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур продавця, що виставляються на оплату кожної конкретної партії товару, на умовах після оплати відповідної партії товару до 15 серпня 2022 року.

Позивач на виконання умов цього договору купівлі-продажу 19.04.2022 року виставив відповідачу рахунок № 32 на суму 110 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 18333,33 грн, та відповідно до видаткової накладної № 72 від 19.04.2022 поставив відповідачу 2 000 кг гірчиці білої Галичанка.

Однак, відповідач не здійснив оплату по вказаному рахунку у строк, визначений п. 3.3. договору № 140422, тому позивачем було надіслало відповідачу лист № 51 від 14.09.2022 року з проханням розрахуватися за поставлене насіння.

16.09.2022 року відповідач сплатив кошти за поставлене насіння, що підтверджується платіжним дорученням № 949, але прострочив виконання грошового зобов`язання на 31 день (з 16 серпня 2022 року по 15 вересня 2022 року).

Відповідно до п. 6.2. договору № 140422 за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення платежу, що складає 4671,23 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а саме своєчасно не розрахувався за отриманий товар, тому позивачем було нараховано пеню згідно з п. 6.2. договору № 140422 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення в сумі 4671,23 грн.

Так, згідно п. 3.3. договору №140422, оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур продавця, що виставляються на оплату кожної конкретної партії товару, на умовах післяоплати відповідної партії товару до 15 серпня 2022 року.

Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення № 949, відповідач сплатив за товар 16.09.2022, тобто прострочивши своє зобов`язання на 31 день, з 16.08.2022 по 15.09.2022.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4671,23 грн (період з 16.08.2022 по 15.09.2022).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 82,06 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (42305, Сумська область, с. Степанівка, вул. Спасьонова, буд. 30; код ЄДРПОУ 30811304) на користь Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщині" (14007, м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, буд. 3; код ЄДРПОУ 00721509) пеню у розмірі 4 671,23 (чотири тисячі шістсот сімдесят одна гривня 23 коп.); 82,06 (вісімдесят дві гривні 06 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 29.05.2023.

Суддя О.Ю. Соп`яненко