Постанова

від 03.08.2023 по справі 920/1016/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 920/1016/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини"

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023

у справі № 920/1016/22 (суддя - Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана"

про стягнення 1 823 551,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Приватне акціонерне товариство "Насіння Чернігівщини" (далі - позивач, ПрАТ "Насіння Чернігівщини", скаржник) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (далі - відповідач, ТОВ "Агрофірма "Владана") про стягнення грошових коштів у розмірі 1 823 551,23 грн, з яких: 1 014 080,00 - штрафу, 804 800,00 грн - упущеної вигоди, відповідно до договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ від 14.04.2022 та 4 671,23 грн - пені відповідно до договору купівлі-продажу № 140422 від 14.04.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором контрактації та простроченням виконання договору купівлі-продажу №140422.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22 позовні вимоги - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" на користь Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщині" пеню у розмірі 4 671,23. В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив отримання відповідачем вимоги про сплату штрафу по договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22КБ від 14.04.2022.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані самих збитків (упущеної вигоди), ані безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди).

Водночас, враховуючи факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4 671,23 грн (період з 16.08.2022 по 15.09.2022).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Насіння Чернігівщини" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22 у частині відмови стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" на користь Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" штрафу у розмірі 1 014 080,00 грн. та упущеної вигоди у розмірі 804 800,00 грн. Ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що у скаржника не було упущеної вигоди, у зв`язку із невиконанням відповідачем договору контрактації.

Також скаржник зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази отримання відповідачем вимоги щодо сплати штрафу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

24.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідно до 6.1 договору контрактації сільськогосподарської продукції обов`язок щодо сплати штрафу у відповідача виникає після отримання письмової вимоги, складеної позивачем. Позивач не звернувся з письмовою вимогою до відповідача про сплату штрафу, отже у відповідача не настав строк виконання зобов`язання по сплаті штрафу, відповідно права позивача не порушені.

Вимога позивача про стягнення упущеної вигоди у розмірі 804 800,00 грн., що є різницею між вартістю 160 т насіння гірчиці білої за договором з ТОВ "Агрофірма "Владана" та вартістю аналогічної продукції у аналогічній кількості відповідно до договору з ТОВ "Трайгон-Експорт", не підлягає задоволенню, оскільки не має прямого причинно-наслідкового зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів - Майданевича А.Г., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.08.2023 з`явився представник позивача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

У судове засідання 03.08.2023 з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстцнії та перевірено колегією суддів, 14.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (далі - виробник) та Приватним акціонерним товариством "Насіння Чернігівщині" (далі - контрактант) укладений договір контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ (у позовній заяві позивачем помилково вказаний номер договору № 14/02/22 КБ).

Згідно з п. 1.1 договору відповідач (виробник) зобов`язався виростити визначену у п. 1.2. договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2022 року (далі - продукція) і передати у власність контрактанта, контрактант зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленою ціною відповідно до умов цього договору. Предметом договору є наступна продукція: насіння гірчиці білої, у кількості 160000 кг (+/- 2%), на загальну суму 5 070 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 845 066,67 грн. (п. 1.2. договору).

Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору виробник зобов`язаний виростити продукцію на земельній ділянці (земельних ділянках) загальною площею 160 га та передати продукцію у власність контрактанта, на умовах, обсягах, у строки, порядку та за ціною, визначених договором. У ході виконання договору сторони спільно здійснюють обстеження посівів вирощуваної продукції (у тому числі, обстеження сходів на предмет визначення біологічної врожайності), результати яких фіксуються у відповідних письмових актах (п. 2.3. договору).

На виконання умов договору контрактації представниками сторін 02.06.2022 було проведено обстеження сходів, про що було складено акт, а також 04.08.2022 було проведено обстеження посівів на предмет біологічної врожайності, про що складено акт.

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що продукція має бути поставлена контрактанту в повному обсязі у строк з 15.07.2022 до 30.09.2022 включно. Виробник повідомляє контрактанту засобами факсимільного зв`язку та електронної пошти, визначеними в договорі, про дату готовності продукції (її частини/партії) до передачі (відвантаження) не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до дати самого відвантаження. Під партією (частиною) продукції в договорі приймається (розуміється) кількість продукції масою та об`ємом, завантаженої на транспортний засіб для здійснення одиниці поставки контрактанту.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахункова ціна продукції становить 31,69 гривень (тридцять одна гривня і шістдесят дев`ять копійок ) за 1 кг, в тому числі ПДВ, за ставкою 20% на момент укладання договору, що в перерахунку на валюту Євро за курсом згідно сайту: minfin.com.ua, розділ Валюта/Міжбанк/Архів курсу Євро на міжбанку/Курсу продажу на (попередню дату до договору) прийнятий - грн./1 Євро еквівалентна 1,0 Євро. На час дії воєнного стану за курсом згідно сайту: minfin.com.ua. розділ Валюта/ курс валют НБУ/Курс євро на (дату укладення договору) встановлений на рівні 31,6874 грн/1 Євро.

Відповідно до п. 5.4. договору оплата контрактантом партії продукції за договором здійснюється в такому порядку: 80% її вартості упродовж 3 (три) банківських днів з дати фактичного прийняття від виробника та підписання сторонами акту передачі продукції; остаточний розрахунок (20%) упродовж 2 (два) банківських днів після завершення перевірки правильності реєстрації виробником відповідної податкової накладної на неї в Єдиному реєстрі податкових накладних та за відсутності порушень з боку виробника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації і належного оформлення таких податкових накладних. Попередня оплата (авансування) вартості партії продукції може здійснюватися на умовах укладання між виробником та контрактантом додаткової угоди до договору, що після підписання сторонами стає його невід`ємною частиною (п. 5.5. договору).

Згідно з п. 6.1 договору у разі невиконання виробником умов договору щодо постачання продукції (недотримання або порушення визначених у договорі строків, а також невиконання підп.підп. 2.2.3.-2.2.7. договору), контрактант вправі вимагати повернення сплаченого за неї авансу та сплати штрафу у розмірі 20% від ціни договору. Виробник зобов`язується повернути контрактанту непогашений на момент відповідної події аванс від нього та сплатити штраф у повному обсязі упродовж 10 (десять) календарних днів з дня отримання від контрактанта відповідної письмової вимоги про сплату таких коштів. Сторони узгодили, що строк позовної давності за вимогами Контрактанта, в тому числі щодо стягнення вказаного штрафу становить 3 (три) роки.

Відповідно до п. 9.1. договору договір набрав чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Всі доповнення та зміни до договору вчиняються за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, яка після підписання її сторонами стає невід`ємною частиною договору (п. 9.4. договору).

06.06.2022 між відповідачем та позивачем відповідно до умов п. 5.5. договору контрактації було підписано додаткову угоду про попередню оплату за 3 200 кг продукції.

На виконання додаткової угоди позивач здійснив оплату на суму 99 616,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 6135 від 08.06.2022.

У подальшому, 16.09.2022 позивач надіслав відповідачу лист від 08.09.2022 вих. № 47, в якому просив повідомити про строки передачі товару та виконання умов договору. До зазначеного листа доданий проект Додаткової угоди № 2 від 09.09.2022 до договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22Кч, у якому розрахункову ціну продукції збільшено до 54,97 грн за 1 кг, в тому числі ПДВ (п. 5.1 договору) (додаткова угода № 2 не вказана в описі вкладення до відправлення від 16.09.2022).

У свою чергу, відповідач повідомив позивача листом № 102 від 14.09.2022 про те, що у зв`язку з ростом цін та тяжким фінансовим становищем відповідача, пов`язаним із військовим станом в Україні, пропонує ціну насіння гірчиці білої встановити на рівні 65,00 грн. за 1 кг з урахуванням ПДВ.

27.09.2022 відповідач повернув позивачу сплачений аванс у розмірі 99 616,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 977.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором контрактації, позивач відповідно до положень п. 6.1. договору пред`явив відповідачу вимогу від 24.10.2022 про сплату штрафу у розмірі 20% від ціни договору, що дорівнює 1 014 080 грн.

Таку вимогу позивач надіслав відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією 24.10.2022, що підтверджується фіскальним чеком про поштове відправлення. Однак, як вказує позивач, відповідач вже тривалий час не отримує поштової кореспонденції від позивача. Тому позивачем було надіслано вимогу 11.11.2022 на офіційну електронну адресу ТОВ «Агрофірма «Владана», що підтверджується витягом з електронної пошти про відправку електронного листа з додатками.

Отже, 10-денний строк сплив 21.11.2022, але відповідач не сплатив штраф, передбачений п. 6.1. договору контрактації.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині якою задоволено позовні вимоги.

Стосовно позовних вимог у яких було відмовлено, та які є предметом апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 272 Господарського кодексу України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі - виробник) зобов`язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі - контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов`язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її. Аналогічне визначення наведене у ст. 713 Цивільного кодексу України.

За нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом (ч. 1 ст. 274 ГК України).

Судом встановлено, що сторони уклали договір контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ (враховуючи письмові пояснення позивача щодо описки у номері договору у позовній заяві), яким відповідач зобов`язався виростити сільськогосподарську продукцію врожаю 2022 року, а саме: насіння гірчиці білої та передати позивачу у власність. Натомість, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 014 080,00 грн, нарахований відповідно до положень п.6.1. договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що права позивача на момент звернення до суду не порушено. Позивач передчасно звернувся до суду з позовною вимогою про сплату штрафу у розмірі 1 014 080,00 грн. в порядку, визначеному в п. 6.1 Договору контрактації сільськогосподарської продукції №14/04/22КБ від 14.04.2022, оскільки на момент пред`явлення зазначеної позовної вимоги строк виконання відповідачем зобов`язання по сплаті вищевказаного штрафу як у момент подачі позовної заяв так і на сьогодні не настав.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування (зміни до ГПК України внесені 17.10.2019) необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Як було зазначено вище та вбачається з п. 6.1 Договору контрактації, у разі невиконання виробником умов договору щодо постачання продукції (не дотримання або порушення визначених у договорі строків, а також невиконання підп. підп. 2.2.3.-2.2.7. договору), контрактант вправі вимагати повернення сплаченого за неї авансу та сплати штрафу у розмірі 20% від ціни договору. Виробник зобов`язується повернути контрактанту непогашений на момент відповідної події аванс від нього та сплатити штраф у повному обсязі упродовж 10 (десять) календарних днів з дня отримання від контрактанта відповідної письмової вимоги про сплату таких коштів.

Відповідач вказує на те, що жодної письмової вимоги щодо сплати штрафу від позивача не отримував.

Позивачем на підтвердження позовної вимоги щодо стягнення штрафу надано суду лист вих. № 56 від 24.10.2022 "Вимога про сплату штрафу за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 14/02/22 КБ", відповідно до якого вимагає сплатити упродовж 10 (десять) календарних днів від отримання даної вимоги штраф у розмірі 1 014 080,00 грн.

У якості доказу направлення Вимоги №56 від 24.10.2022 надана копія фіскального чеку про направлення рекомендованого листа № 1400701703873 на адресу ТОВ "Агрофірма "Владана" смт. Степанівка.

Відповідно до витягу із веб-сайту АТ "Укрпошта" рекомендований лист № 1400701703873 знаходився у точці видачі/доставки - смт. Степанівка - 01.11.2022.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив отримання відповідачем вимоги про сплату штрафу по договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22КБ від 14.04.2022, з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 9.5. розділу 9 договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ копії документів, що передаються сторонами одна одній засобами факсимільного зв`язку та електронної пошти, визначеними в договорі, мають юридичну силу до моменту надання їх оригіналів, зокрема, за умови їх скріплення електронними цифровими підписами.

Повідомлення, якими сторони обмінюються в процесі виконання договору, мають надсилатися на офіційні адреси, а також повинні бути підписані уповноваженими особами.

Тобто, на переконання колегії суддів, вказуючи у п. 10 договору реквізити електронних адрес уповноважені представники, які підписують договір та проставляють печатки підприємства, підтверджують коректність та правильність зазначення як юридичної адреси підприємства, так і електронної адреси, для отримання поштової та електронної кореспонденції.

Крім того, відповідно до п. 9.7. п. 9 договору у разі зміни адреси одна сторона зобов`язана повідомити про це іншу сторону упродовж 5 (п`ять) календарних днів з дня настання таких змін. Отже, якщо стороною не було повідомлено іншу сторону про суттєві зміни (адреси, банківські реквізити тощо), то вірними є відомості щодо юридичної особи, які-зазначені у п. 10 договору.

Враховуючи зазначені положення договору, колегія суддів дійшла висновку, що електронна адреса ТОВ «Агрофірма «Владана» та юридична адреса, зазначена у п. 10 договору є вірними, відповідачем вони не змінювалися, а отже, направлення електронної або ж поштової кореспонденції здійснюється саме на зазначені у п. 10 договору адреси.

Відповідно, тривале та неодноразове неотримання поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку, направленої на офіційну поштову адресу, вказану у договорі, свідчить про зловживання ТОВ «Агрофірма «Владана» своїми правами та свідоме зволікання у виконанні зобов`язання за договором, а також умисне ухилення від відповідальності за порушення умов договору.

Посилання ж суду першої інстанції на те, що з наданого фіскального чека неможливо встановити, що ПрАТ «Насіння Чернігівщини» надіслало саме вимогу про сплату коштів є недоречними, оскільки ТОВ «Агрофірма «Владана» не вчинило жодних дій для отримання листа від ПрАТ «Насіння Чернігівщини», а навпаки, ухилилося від його отримання.

Про повну бездіяльність ТОВ «Агрофірма «Владана», яка полягає в неотриманні поштової кореспонденції від ПрАТ «Насіння Чернігівщини», свідчить та обставина, що відповідно до п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Тобто, відповідно до вказаних Правил відділення поштового зв`язку повідомляє отримувача про надходження поштового відправлення. Отже, ТОВ «Агрофірма «Владана» була обізнана про надходження на її поштову адресу поштового відправлення від ПрАТ «Насіння Чернігівщини», оскільки не було встановлено порушення відділенням поштового зв`язку вказаних Правил щодо повідомлення отримувача про надходження поштового відправлення.

Тобто ТОВ «Агрофірма «Владана», достовірно знаючи про надходження поштової кореспонденції від ПрАТ «Насіння Чернігівщини», не отримувало такої кореспонденції.

У свою чергу, суд першої інстанції не врахував положення Правил, не застосував їх до встановлення дійсних обставин про обмін кореспонденцією між сторонами, а тому прийшов до хибних висновків.

Окремо, колегія суддів звертає увагу, що у законодавстві, як і у договорі сторін, не встановлено обов`язку стороні надсилати контрагенту кореспонденцію, зокрема, вимогу з описом вкладення до неї. У даному спорі складання опису вкладення до поштового відправлення є правом відправника (сторони), а не обов`язком.

Натомість, суд першої інстанції при з`ясуванні обставин надежного вручення ПрАТ «Насіння Чернігівщини» вимоги про сплату штрафу ТОВ «Агрофірма «Владана» вдався формалізму на користь відповідача, чим порушив ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо диспозитивності господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що представник ТОВ «Агрофірма «Владана» посилався лише на відсутності детальних відомостей про зміст поштового відправлення, а не його неналежне надсилання чи неможливість отримання.

Більш того, колегія суддів вважає за можливе провести аналогію між неотриманням відповідачем від позивача поштової кореспонденції та неотриманням судової кореспонденції учасником справи. Так, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 922/1714/18 прийшов до висновку, що свідоме неотримання судової кореспонденції може свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. Також Верховний Суд зазначає, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судами попередніх інстанцій за адресою, зазначеною самим учасником справи в процесуальних документах, коли ця адреса співпадає з адресою учасника справи, яка наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в подальшому, посилання учасника справи на те, що судами його не було повідомлено про дату, час та місце судових засідань і це є порушенням норм процесуального права, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. Тобто, у даній справі поведінка відповідача щодо неотримання вимоги та іншої кореспонденції явно свідчить про ухилення ним від цивільно-господарської відповідальності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки ТОВ «Агрофірма «Владана» не змінювала електронної адреси, не висловлювала заперечень, ні щодо надходження на її електронну адресу електронного листа - вимоги про сплату штрафу з накладенням електронного цифрового підпису, ні щодо наявності та автентичності накладеного електронного підпису, ні щодо достовірності змісту, викладеного у надісланому ПрАТ «Насіння Чернігівщини» листі, колегія суддів дійшла до переконання, що ТОВ «Агрофірма «Владана» отримала електронним листом вимогу про сплату штрафу.

Водночас, дата та час направлення такої вимоги з електронної пошти ПрАТ «Насіння Чернігівщини» на електронну пошту ТОВ «Агрофірма «Владана» підтверджуються витягом з електронної пошти ПрАТ «Насіння Чернігівщини», який міститься в матеріалах даної справи.

Окремо, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Агрофірма «Владана» взагалі не надало ніяких доказів на підтвердження своїх доводів про неотримання вимоги та спростування доказів ПрАТ «Насіння Чернігівщини» належного надсилання вимоги.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, стверджуючи, що наданий суду витяг також не містить інформації стосовно змісту відправленого документу, скріплення його електронним цифровим підписом, підписання уповноваженою особою тощо, а тому суд позбавлений можливості достовірно встановити, що на електронну пошту відповідача була направлена належним чином оформлена Вимога про сплату штрафу за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22 КБ, не врахував, що обмін електронними документами між господарюючими суб`єктами не передбачає законодавчо встановленої форми підтвердження змісту електронного листа.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідач стверджуючи, про те, що повідомлення яке було направлене на електронну адресу останнього не являється вимогою, не надає належних та допустимих доказів того, що саме було останнім отримано на свою офіційну електронну адресу. Тобто, стверджуючи про те, що в направленому позивачем листі на офіційну електронну пошту відповідачу, не містилось вимоги, відповідач не надає суду роздруківок даного листа на підтвердження власної правової позиції та спростування позиції позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Дана позиція викладена в рішенні Конституційного Суду від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів констатує про наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів отримання відповідачем вимоги, у зв`язку із чим у відповідача виник обов`язок протягом 10-ти днів з дня отримання даної вимоги сплатити на користь позивача штраф відповідно до положень п.6.1. договору, у зв`язку із чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 1 014 080,00 грн. підлягає задоволенню, а рішення у відповідній частині скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення 804 800,00 грн. упущеної вигоди, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Обгрунтовуючи вимогу про стягнення 804 800,00 грн. упущеної вигоди позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору контрактації щодо поставки продукції - гірчиці білої, позивач змушений був придбати гірчицю білу, врожаю 2022 року у іншої особи - ТОВ «Трайгон-Експорт» за ціною однієї метричної тони - 60 000,00 грн. з ПДВ.

Колегією суддів встановлено, що 23.09.2022 між ПрАТ «Насіння Чернігівщини» та ТОВ «Трайгон-Експорт» укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №23/09/22_NAS, ціна продукції за цим договором є значно вищою, аніж за договором контрактації, укладеним з ТОВ «Агрофірма «Владана».

Тобто, позивач не отримав від відповідача обумовленої у договорі контрактації продукції, та змушений був придбавати гірчицю білу у іншої особи за значно вищою ціною.

Отже, позивач вказує на те, що він зазнав значних збитків (упущеної вигоди), через невиконання відповідачем договору контрактації та витратив на придбання продукції - гірчиці білої врожаю 2022 року на 804800,00 грн більше, аніж планував.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Колегія суддів зауважує, що позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції в питанні критеріїв упущеної вигоди, що неодноразово та послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах: від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що упущена вигода нарахована позивачем у сумі 804 800,00 грн (різниця між вартістю 160 т насіння гірчиці білої за договором ТОВ «Агрофірма «Владана» та вартістю аналогічної продукції у аналогічній кількості відповідно до договору з ТОВ «Трайгон-Експорт») не мають прямого причино-наслідкового зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань. Договір з ТОВ «Трайгон-Експорт» про придбання гірчиці білої за ціною 60 000,00 грн за метричну тону позивач уклав на основі вільного волевиявлення.

Крім того, як вірно підмічено судом першої інстанції, договір з ТОВ «Трайгон-Експорт» укладений позивачем 23.09.2022, у той час, коли відповідачем ще не було порушено строків виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції № 14/04/22КБ від 14.04.2022, а саме згідно з п. 4.1 договору відповідач мав поставити продукцію позивачу у строк з до 30.09.2022.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами ані самих збитків (упущеної вигоди), ані безпосереднього причинного зв`язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди), у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що заявлені вимоги про стягнення упущеної вигоди є безпідставними, не підтвердженими належними доказами і такими, що не підлягають задоволенню.

Всім іншим доводам, наведененим скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з викладених вище підстав. У іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщини" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22 - скасувати, виклавши п. 2 рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (42305, Сумська область, с. Степанівка, вул. Спасьонова, буд. 30; код ЄДРПОУ 30811304) на користь Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщині" (14007, м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, буд. 3; код ЄДРПОУ 00721509) пеню у розмірі 4 671,23 (чотири тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 23 коп.); штраф у розмірі 1 014 080 (один мільйон чотирнадцять тисяч вісімдесят) грн. та 15 281 (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 27 коп. витрат зі сплати судового збору.»

3. У іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/1016/22 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владана" (42305, Сумська область, с. Степанівка, вул. Спасьонова, буд. 30; код ЄДРПОУ 30811304) на користь Приватного акціонерного товариства "Насіння Чернігівщині" (14007, м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, буд. 3; код ЄДРПОУ 00721509) 22 816 (двадцять дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. У іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Насіння Чернігівщини".

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

7. Матеріали справи № 920/1016/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25.09.2023. (після виходу суддів з відпустки та лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич